Порядні пані вмирають самітно

by Дмитро Безверхній

Неквапний плин життя повітового міста на окраїні імперії, де тижнями могли обговорювати книжковий клуб, чиюсь зраду, дуелі, новий капелюшок чи свіжу могилу на цвинтарі, сколихнули зникнення хатньої робітниці, загадковий спіритичний сеанс, труп у каміні та смерть багатійки графині фон Рей. З’ясувати обставини цих та інших трагічних подій береться дружина відставного поліціанта Софія Нрієвська — від її прискіпливого погляду не сховається жодна дрібниця. Пані поліціантова опиняється у самісінькому центрі злочинів, намагаючись пролити світло на загадки, відповідь на які знають тільки мертві. І якщо для інших це — смертельно небезпечні пригоди, то для Софії — лишень кілька хатніх справ.

268 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

Reviews

[Viktoria Tytarenko · Rating 5 out of 5]

Я вже розповідала вам, що мені подобаються ретро-детективи. Дуже їх люблю за загадкову, місцями моторошну, атмосферу. А ще за незвичайні злочини🥰

Тому сьогодні знову розповідаю про цікаву збірку детективів цього жанру.

До збірки входить чотири оповідання, які зовсім не схожі одне на одне. Їх між собою пов‘язує лише головна героїня Софія Нрієвська - дружина відставного поліціянта.

«- Я лишень кілька разів утрапила в халепу і ще декого з халепи врятувала, а ти вже готовий думати, що я люблю кримінал. Просто загадки самі чіпляються реп‘яхами до подолу моїх суконь, і віддерти їх звідтіль зовсім не просто» - це все, що ви маєте знати про головну героїню😅

Трішки детальніше про оповідання:

- «Дружина молочника» про вбивство однієї дуже поважної та старої жінки. Яку ну дуже не любила її невістка🤫
- «Срібне люстерко, або Пані Ен ніколи не спізнюється на чаювання» про зникнення хатньої робітниці, яка дуже гарно та сумлінно працювала, але щось пішло не так…
- «Коминар» про труп в комині🫣
- «Гра з потойбіччям» про спіритичний сеанс, на якому, за загадкових обставин, помирає багатий лихвар.

Насправді, всі оповідання дуже цікаві та захоплюючі. Особисто я не могла здогадатися та розгадати хто ж злочинці, хоча відповідь була на поверхні🫣 Саме за це я і люблю якісні твори цього жанру.

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Що мені подобається в цих історіях, так це всілякі детальки епохи, як от згадка найвідомішої модистки Києва, електрифікації, того, як можна було розбагатіти в Миколаєві, особливо в душу запала лінія, де одну з подруг Нрієвської обшукували за підтримку укр. літ-ри, а ще історія про публічну бібліотеку в Умані дуже ок.
Трохи засмутило, що це не роман, а повість+кілька оповідань, бо я не люблю детективні оповідання, цей жанр мені здається не найкращим для детективів.
У цій книзі ще розкривається передісторія сімейства Нрієвських.

[Maryna Kovtun · Rating 4 out of 5]

Почну з плюсів. Мені дуже подобається цей уманський всесвіт початку 20 ст. Особлиао другорядні герої, які кочують із розповіді в розповідь. Це додає затишку історіям. А ще ці дрібні історичні деталі, описи, місця. Видно, що автори важлива не тільки детективна складова, але і як це все оформлено.
Також подобаються жіночі героїні. Їх в розповідях більшість, вони різні, розумні та цільні особистості. Їх написали не для прикрашання сюжету. Але вони і не штучно емансиповані, а цілком вписуються в свій час.
Але, як на мене, формат коротких історії не дуже вдався. Хотілося цільної історії.
Вцілому серія класна і хочеться продовження.

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

У відгуках багато хто пише, що друга частина слабша за першу, що в дрібнішій формі автор не такий класний. Я не згодна. Мені здалося, що книжка просто починається з найслабшого твору, і це, можливо, впливало на читацьке сприйняття. Уже наступний твір — повість — мене неймовірно захопив.
Автор майстерно робить те, що я абсолютно не вмію: рухається назад. Показує стосунки подружжя Нрієвських, менш устояні і сформовані, ніж у «Порцеляновому погляді». Це настільки круто, що я ловила ці моменти і тішилася, хоча там мало було чому тішитися, коли, наприклад, Нрієвський намагався гримати на дружину, щоб вона йому корилася.
Оскільки тут кілька творів, то чимало і другорядних персонажів — у кожного твору свої. І особливо добре видно, як чудово Дмитро Безверхній порається з персонажками :) Його жінки настільки неймовірні, що я його боюся, він надто детально нас описує і забагато про нас знає :) А якщо серйозно, мені дуже імпонує, що жінки в нього різні, але ніколи не картонні. Глибина є в кожному образі. Навіть пані, яка на позір здається «пустоголовою пліткаркою», — насправді цікава і непроста особистість. Та про що можна казати, якщо до служниці приїхала тітонька — і її образ показано цікаво! А ще назва. Раніше назва книжки для мене була просто назвою, а тепер вона в моїй голові звучить зовсім інакше — голосом персонажки і в контексті, в якому це було сказано.
А ще мені дуже подобається прагматичне, тверезе, доросле ставлення до шлюбу, яке демонструють ці твори. Що найкращий підмурок для нього — це дружба і підтримка, не так палка пристрасть, як готовність підставити руку. А з дружби і поваги вже вибудується те, що хочеться цінувати понад усе.
Пан Дмитро — історик, і це видно в творах. Він уміє ненав’язливо, але цікаво ввернути тут деталь, там дрібничку, тут нагадати історичне тло подій, там кинути натяк на майбутнє. І водночас книжка не перетворюється на історичний роман, в центрі уваги там — жіночі долі, жіночий внутрішній світ. Як сказала моя співавторка, «це твори про життя на жіночій половині».
Окремо слід сказати про те, як описані локації. У повісті значна частина подій відбувається у Києві (зокрема недалеко від мого дому, хехе), і він описаний ретельно, уважно, з ніжністю. Але потім події повертаються в Умань — і я відчуваю, як мене омиває любов, що ллється зі сторінок. Любов до кожної будівлі, вулиці, паркану. Про це так круто читати!
Є чому і перегукнутися з сьогоденням чи вчорашнім днем. Донька Сніженка, що називає себе Снєжкова; зверхній погляд на українську культуру з боку самі-знаєте-кого; проблеми з фінансуванням просвітницьких проєктів; те, що важливими для нації справами не завжди опікуються хороші люди...
Ну і, звісно, говорячи про твори Безверхнього, не можна не згадати мову. Вона дуже красива (є навіть читачі, котрим занадто, але мені дуже подобається).

[Mariana · Rating 2 out of 5]

шкода, але не сподобалась книга. хоча люблю ретро історії, але не цю
нецікаво, немилозвучні імена героїв, якісь незрозумілі розмови і події. Атмосферою часу теж не пройнялася
коротше, залишила на половині, далі не ідуть мені пригоди пані Софії

[Lesia Ukraïnka · Rating 5 out of 5]

Цікавий легкий детектив, з історичним присмаком. Порадувало, що події відбуваються в нечужих мені місцинах :)