What do you think?
Rate this book
Моцарт 2.0 #2
Коко 2.0
«Коко 2.0» — новий роман автора українських бестселерів Доржа Бату, у якому продовжуються пригоди, що розпочалися у книжці «Моцарт 2.0».
Хто ж не знає легендарну мадемуазель Шанель, творчиню маленької чорної сукні, твідового костюма, парфумів №5 та інших революційних модних штучок? Дивовижно, але її ідеї і досі не втрачають популярності. Виявляється, що після своєї смерті Ґабріель Шанель, як і Моцарт, змогла стрибнути крізь час і простір та замешкала в Нью-Йорку ХХІ століття! Доля підкидає геніальній кутюр’є все нові і нові сюрпризи: невгамовний Моцарт і його подруга Стася безслідно зникають. Першою ниточкою у розслідуванні стає загадкова записка, яку знаходять працівники Музею Метрополітен. Усе б нічого, але написана вона на малюнку самого Леонардо да Вінчі! Коко Шанель розуміє, що це чудова нагода з’ясувати, як і навіщо відбуваються мандрівки у часі, а головне — хто за цим усім стоїть.
Це історія про те, як змінюються епохи й континенти, життєві цінності і правила гри. Нестримна фантазія автора, цікаві історичні факти, влучні та дотепні ілюстрації Юлії Самелюк, а також QR-коди, що доповнюють реальність книжки, занурюють читача у вир незабутньої пригоди.
Хто ж не знає легендарну мадемуазель Шанель, творчиню маленької чорної сукні, твідового костюма, парфумів №5 та інших революційних модних штучок? Дивовижно, але її ідеї і досі не втрачають популярності. Виявляється, що після своєї смерті Ґабріель Шанель, як і Моцарт, змогла стрибнути крізь час і простір та замешкала в Нью-Йорку ХХІ століття! Доля підкидає геніальній кутюр’є все нові і нові сюрпризи: невгамовний Моцарт і його подруга Стася безслідно зникають. Першою ниточкою у розслідуванні стає загадкова записка, яку знаходять працівники Музею Метрополітен. Усе б нічого, але написана вона на малюнку самого Леонардо да Вінчі! Коко Шанель розуміє, що це чудова нагода з’ясувати, як і навіщо відбуваються мандрівки у часі, а головне — хто за цим усім стоїть.
Це історія про те, як змінюються епохи й континенти, життєві цінності і правила гри. Нестримна фантазія автора, цікаві історичні факти, влучні та дотепні ілюстрації Юлії Самелюк, а також QR-коди, що доповнюють реальність книжки, занурюють читача у вир незабутньої пригоди.
560 pages, Hardcover
First published January 1, 2022
23 people are currently reading
218 people want to read
About the author
Dorje Batuu
9 books272 followersДорж Бату (Андрій Васильєв) — український письменник бурято-монгольського походження. Громадянин США. Автор дилогії «Франческа. Повелителька траєкторій» і «Франческа. Володарка офіцерського жетона» та роману «Моцарт 2.0».
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 54 reviews
August 12, 2022
Вийшло пригодницько, смішно, мило і пізнавально😌 у другій частині ще більше нових героїв - нових, але все ж відомих і не завжди очікуваних 🥰
Сподобалася і так приємно та спокійно було читати, гарна історія
Цікаво чи планує автор продовження? Бо я так і не зрозуміла чи чекати 😅
дуже потішив каламбур, це просто топ з топів, так вигадати 🙏
Сподобалася і так приємно та спокійно було читати, гарна історія
Цікаво чи планує автор продовження? Бо я так і не зрозуміла чи чекати 😅
дуже потішив каламбур, це просто топ з топів, так вигадати 🙏
August 2, 2022
Вона прекрасна.
Правда, я б назвала її не "Коко 2.0", бо там є ще декілька персонажів, що подорожують в часі. Але то таке)) мені дуже сподобалось.
https://www.youtube.com/watch?v=CdXOS... - ось тут більше і зі спойлерами
Правда, я б назвала її не "Коко 2.0", бо там є ще декілька персонажів, що подорожують в часі. Але то таке)) мені дуже сподобалось.
https://www.youtube.com/watch?v=CdXOS... - ось тут більше і зі спойлерами
December 16, 2022
Обожнюю всі книги Бату, що тут ще додати ❤️
Цю читати виключно після «Моцарта 2.0»!
Дуже чекаю на третю частину і маю надію, що там головним героєм буде та сама видатна українська постать 😏🤞🏻
Цю читати виключно після «Моцарта 2.0»!
Дуже чекаю на третю частину і маю надію, що там головним героєм буде та сама видатна українська постать 😏🤞🏻
July 27, 2022
Шалений ритм цієї книги нагадав мені Дена Брауна - таємниці, наукові розгадки, відомі історичні постаті, небезпека та гонки, гонки...😜
Цей роман продовжує попередню історію про Моцарта, і тому варто прочитати спочатку першу частину, щоб розуміти що до чого.
З обкладники зрозуміло, що в центрі цієї книги Шанель, але насправді не лише вона, паралельно до історії Коко нам розповідають також історію Леонардо да Вінчі (він згаданий в анотації, тому не спойлер 😛). Було цікаво відгадувати інших "зашифрованих" персонажів та заглянути за куліси високої моди.
Коко 2.0. сподобалась мені трішки більше за Моцарта 2.0.
В ній також є QR-коди, хоча і набагато менше, ніж в попередній книжці.
Місцями вона здалась мені затягнутою зайвими діалогами і об'єм у 550ст можна було скоротити, але то моя думка.
Загалом, це ідеальна книга для відпочинку та сховку від жахливої реальності.
Цей роман продовжує попередню історію про Моцарта, і тому варто прочитати спочатку першу частину, щоб розуміти що до чого.
З обкладники зрозуміло, що в центрі цієї книги Шанель, але насправді не лише вона, паралельно до історії Коко нам розповідають також історію Леонардо да Вінчі (він згаданий в анотації, тому не спойлер 😛). Було цікаво відгадувати інших "зашифрованих" персонажів та заглянути за куліси високої моди.
Коко 2.0. сподобалась мені трішки більше за Моцарта 2.0.
В ній також є QR-коди, хоча і набагато менше, ніж в попередній книжці.
Місцями вона здалась мені затягнутою зайвими діалогами і об'єм у 550ст можна було скоротити, але то моя думка.
Загалом, це ідеальна книга для відпочинку та сховку від жахливої реальності.
September 22, 2022
Пригоди Моцарта продовжуються: він і його подруга Стася зникають. І, авжеш, їх друзі не можуть так просто всидіти на місті.
Тому на чолі з легендарною Коко Шанель, яка також прибула з іншого часу у сучасний Нью-Йорк, розпочинається пошукова експедиція, яка несподівано проллє світло на першопричини дивовижних стрибків у часі.
.
.
Ох, як же було нудно читати цю книгу... І навіть не хочеться пом'якшувати враження.
Тут чого тільки не намішано: і роздуми про гомосексуалізм та емансипацію, і протести проти вирощування та вбивства тварин заради хутра, і інклюзія... Я розумію, що то все болючі та важливі теми, але в цьому випадку вийшла якась каша-малаша.
Було дуже мало про Коко, хоча книга названа її ім'ям, зате чого тільки не написано про Леонардо да Вінчі... Та й не лише про нього. Може, то повинно було бути весело та прикольно, але, як на мене, скоріше якась маячня.
Єдине, що мені сподобалося, — це добірка української лайки: лантух смердючий, псячий викидень, жирна свиняча цицька, слизький дрищ, лайно тарганяче тощо. Не густо, як на твір, де не так уж і мало сторінок тексту, навіть якщо прибрати ілюстрації.
Все! Тепер то точно була остання книга, прочитана у автора, бо явно не відношусь до його цільової аудиторії.
Тому на чолі з легендарною Коко Шанель, яка також прибула з іншого часу у сучасний Нью-Йорк, розпочинається пошукова експедиція, яка несподівано проллє світло на першопричини дивовижних стрибків у часі.
.
.
Ох, як же було нудно читати цю книгу... І навіть не хочеться пом'якшувати враження.
Тут чого тільки не намішано: і роздуми про гомосексуалізм та емансипацію, і протести проти вирощування та вбивства тварин заради хутра, і інклюзія... Я розумію, що то все болючі та важливі теми, але в цьому випадку вийшла якась каша-малаша.
Було дуже мало про Коко, хоча книга названа її ім'ям, зате чого тільки не написано про Леонардо да Вінчі... Та й не лише про нього. Може, то повинно було бути весело та прикольно, але, як на мене, скоріше якась маячня.
Єдине, що мені сподобалося, — це добірка української лайки: лантух смердючий, псячий викидень, жирна свиняча цицька, слизький дрищ, лайно тарганяче тощо. Не густо, як на твір, де не так уж і мало сторінок тексту, навіть якщо прибрати ілюстрації.
Все! Тепер то точно була остання книга, прочитана у автора, бо явно не відношусь до його цільової аудиторії.
March 29, 2023
Не можу сказати, що мені дуже сподобалось, але й не скажу, що не сподобалось. Щось проміжне. Абсолютно лайтова книга, це факт 👍
Але. Як на мене, дуже затягнуто: зав'язка і останні 150 сторінок цілком заслуговують уваги, а все інше провисає. Роздуми про вегетаріанство, захист тварин, одностеві стосунки - чого там тільки не було намішано. Але постає питання: навіщо?
Можна було б цілком природньо викинути сторінок 200 без ніяких втрат для сюжету.
Ще одна вадлива заувага: з назви випливає, що все має обертатись навколо мадмуазель Коко, але насправді це не так. По факту маємо кілька центральних персонажів, однаково наділені увагою автора.
Ще автор закинув наживку, що має бути продовження чи пак закінчення цього всього (із відомим українцем в головній ролі 😱) Але чи буде воно за теперішніх умов, навряд 🤔
Але я не шкодую, що таки наважилась прочитати 💪
Але. Як на мене, дуже затягнуто: зав'язка і останні 150 сторінок цілком заслуговують уваги, а все інше провисає. Роздуми про вегетаріанство, захист тварин, одностеві стосунки - чого там тільки не було намішано. Але постає питання: навіщо?
Можна було б цілком природньо викинути сторінок 200 без ніяких втрат для сюжету.
Ще одна вадлива заувага: з назви випливає, що все має обертатись навколо мадмуазель Коко, але насправді це не так. По факту маємо кілька центральних персонажів, однаково наділені увагою автора.
Ще автор закинув наживку, що має бути продовження чи пак закінчення цього всього (із відомим українцем в головній ролі 😱) Але чи буде воно за теперішніх умов, навряд 🤔
Але я не шкодую, що таки наважилась прочитати 💪
Read
August 5, 2022Окремі частини мені дуже сподобались.
Але спроби пояснити логіку того що відбувалось починаючи з Моцарта 2.0 🙄 змусили зосередитись на нелогічності цього всього, перебивши мені всі враження від книги думками «а чого вони просто не…!!» 🙈
Але спроби пояснити логіку того що відбувалось починаючи з Моцарта 2.0 🙄 змусили зосередитись на нелогічності цього всього, перебивши мені всі враження від книги думками «а чого вони просто не…!!» 🙈
October 31, 2022
Я не знаю, чи виглядав би мій відгук на цю книгу саме так, як він виглядатиме, якщо б я перед тим не читала книгу Дожа Бату "Моцарт 2.0". Від котрої я тоді отримала масу задоволення і відповідно у цій історії чекала чогось схожого. Але...не так сталося, як гадалося. Дуже сильно не хотілось би критикувати цей твір, бо автор мені подобається, а естетика книги від @stary_lev просто неймовірна💘 Але оскільки, мій щоденник не дуже популярний, ну таки зовсім не популярний. То дозволю собі тут залишити свою думку і зафіксувати емоції, які викликала книга.
Для початку, її слід було назвати не "Коко 2.0", а щось по типу "фантастичні пригоди Стейсі, Стасі, Станіслави". Бо про саму Коко, як всі здогадались, Шанель у книзі розповідається між іншим, і її просто місцями витягують на передній план подій. У книзі намішано всього на купу, тут тобі і наукова фантастика, і екскурс в історію, і комедійні відступи, і філософські роздуми ( майже на початку кожного розділу чи підрозділу). Герої та їхня поведінка іноді відверто дратували, бо наче б то вони ведуть себе спокійно і просто сприймають все, що з ними відбувається, а вже на наступних сторінках, то виявляється, що дуже сильно переживають і місця собі не знаходять. Багато суперечностей і якось все занадто казково і всі герої завжди усміхаються і жартують. Всі такі позитивні і класні, що втрачається відчуття реальності. Багато ляпів, які дратували, наприклад Павло з легкістю впізнає почерк Стасі, а вже через кілька розділів виявляється, що вона вже давно ніде нічого не писала, бо натомість звикла користуватися клавіатурою гаджетів. А коли Стейсі подарувала Чинції свої вживані труси з ананасами, і це висвітлено як неймовірно добрий жест, ну таке собі... Або коли всі якимось дивним чином знають англійську, звідки б вони не були (країна чи епоха немає значення).Ну це зовсім не те чого я очікувала, після "Моцарта 2.0". Книга особисто мені не принесла задоволення, можливо через занадто високі очікування, дочитувала аби дочитати. Сюжет розвивався дууууже повільно. Більша половина книги це флешбеки героїв.
Для початку, її слід було назвати не "Коко 2.0", а щось по типу "фантастичні пригоди Стейсі, Стасі, Станіслави". Бо про саму Коко, як всі здогадались, Шанель у книзі розповідається між іншим, і її просто місцями витягують на передній план подій. У книзі намішано всього на купу, тут тобі і наукова фантастика, і екскурс в історію, і комедійні відступи, і філософські роздуми ( майже на початку кожного розділу чи підрозділу). Герої та їхня поведінка іноді відверто дратували, бо наче б то вони ведуть себе спокійно і просто сприймають все, що з ними відбувається, а вже на наступних сторінках, то виявляється, що дуже сильно переживають і місця собі не знаходять. Багато суперечностей і якось все занадто казково і всі герої завжди усміхаються і жартують. Всі такі позитивні і класні, що втрачається відчуття реальності. Багато ляпів, які дратували, наприклад Павло з легкістю впізнає почерк Стасі, а вже через кілька розділів виявляється, що вона вже давно ніде нічого не писала, бо натомість звикла користуватися клавіатурою гаджетів. А коли Стейсі подарувала Чинції свої вживані труси з ананасами, і це висвітлено як неймовірно добрий жест, ну таке собі... Або коли всі якимось дивним чином знають англійську, звідки б вони не були (країна чи епоха немає значення).Ну це зовсім не те чого я очікувала, після "Моцарта 2.0". Книга особисто мені не принесла задоволення, можливо через занадто високі очікування, дочитувала аби дочитати. Сюжет розвивався дууууже повільно. Більша половина книги це флешбеки героїв.
December 10, 2023
Ось вам порада - спершу візьміть до рук «Моцарта 2.0» Бо «Коко» це більше про продовження пригод композитора у новому (і старезному!) світі, а не самостійна книга, присвячена французькій дизайнерці. Як уже заведено автором — в книжці зустрічаються відомі особистості з 16, 18, 20 століть і часом здається, що це якийсь гротескний карнавал, або ж цілком собі літературне втілення моцартiвськоі опера-buffa. Загалом, зануритися в пригодницьку атмосферу подорожей в часі було дуже приємно, але перша книга здалася трохи витонченішою через ореол невловимої загадки, а от в другу книгу втрутилася наука і тому в ній водночас стало і більше, і менше магії 🙂
December 29, 2022
Я не знаю як Доржеві Бату вдається так майстерно переплітати вигадку з реальними фактами, що з цієї суміші виходить захоплива розповідь. Коко 2.0 не виключення.
Книжка є продовженням "Моцарта 2.0" і читати її треба обов'язково після нього, щоб бути в контексті подій.
В Коко так само, як і в Моцарті багато пригод, гумору, подорожей в часі та QR коди. В ній багато правильних меседжів на різні теми – це взагалі фірмова фішка Доржа Бату. Мене особливо, як людину, яка має інвалідність, потішила згадка про людей з інвалідністю, бо в першій Франчесці неприємно вразив штамп про прикутість до ліжка, а тут автор реабілітувався на всі 200% ❤.
Моцарт та Стася, Павло Гонтар детективи та інші герої перебралися в Коко з Моцарта, додалися нові персонажі з минулих часів і навіть своя середньовічна Франческа, яка так схожа з тою самою Франческою.
Але, все ж таки, Коко 2.0 мені видалась трохи менш продуманою, ніж Моцарт 2.0. Ну, і в Коко замало самої Коко. Попри це книжка класна!
І я б дуже була не проти якби з'явилась третя книжка з тим героєм в головній ролі, який говорив афоризмами і пересувався в кріслі колісному. Ті, хто читали, як швидко ви розгадали хто насправді цей персонаж?
Я не можу розказати вам більше, щоб не проспойлерити. Але в Коко ви дізнаєтесь хто ж влаштував всі ці переміщення в часі.
Читайте, книжка варта вашого часу!
А цю цитату я собі виписала:
"Прокрастинація, непотрібні зв'язки, непотрібні люди, марні заняття і зайві думки – все це баласт, що тягне вас на дно."
Книжка є продовженням "Моцарта 2.0" і читати її треба обов'язково після нього, щоб бути в контексті подій.
В Коко так само, як і в Моцарті багато пригод, гумору, подорожей в часі та QR коди. В ній багато правильних меседжів на різні теми – це взагалі фірмова фішка Доржа Бату. Мене особливо, як людину, яка має інвалідність, потішила згадка про людей з інвалідністю, бо в першій Франчесці неприємно вразив штамп про прикутість до ліжка, а тут автор реабілітувався на всі 200% ❤.
Моцарт та Стася, Павло Гонтар детективи та інші герої перебралися в Коко з Моцарта, додалися нові персонажі з минулих часів і навіть своя середньовічна Франческа, яка так схожа з тою самою Франческою.
Але, все ж таки, Коко 2.0 мені видалась трохи менш продуманою, ніж Моцарт 2.0. Ну, і в Коко замало самої Коко. Попри це книжка класна!
І я б дуже була не проти якби з'явилась третя книжка з тим героєм в головній ролі, який говорив афоризмами і пересувався в кріслі колісному. Ті, хто читали, як швидко ви розгадали хто насправді цей персонаж?
Я не можу розказати вам більше, щоб не проспойлерити. Але в Коко ви дізнаєтесь хто ж влаштував всі ці переміщення в часі.
Читайте, книжка варта вашого часу!
А цю цитату я собі виписала:
"Прокрастинація, непотрібні зв'язки, непотрібні люди, марні заняття і зайві думки – все це баласт, що тягне вас на дно."
September 26, 2022
Ця частина мені сподобалась, можливо, навіть більше, ніж Моцарт. Поясню чому. Герої тут уже майже всі знайомі, постійна динаміка, якісь інтриги, а в кінці усі стають уже ніби давні колєги, з якими ти п'єш каву, віскі чи комбучу 😂
Ну і Грегорі Панн то є сила 💪🏼
Якби 3 частина була присвячена йому - купила б не думаючи!
Ну і Грегорі Панн то є сила 💪🏼
Якби 3 частина була присвячена йому - купила б не думаючи!
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 2, 2022
хотілось би поставити 4,5.
Тому що пів книги я забувала, що книга начебто повинна бути про Шанель.
Грегорі Панн - то була прям чудова ідея. Спочатку я гуглила саме таке ім'я, нічого не знаходила, а потім я погуглила його "інстаграмний" вираз :)
Сподіваюсь, містер Грегорі стане наступним головним героєм цієї чудової серії. Але дійсно головним героєм, а не так, як трапилося з мадмуазель Габріель.
Тому що пів книги я забувала, що книга начебто повинна бути про Шанель.
Грегорі Панн - то була прям чудова ідея. Спочатку я гуглила саме таке ім'я, нічого не знаходила, а потім я погуглила його "інстаграмний" вираз :)
Сподіваюсь, містер Грегорі стане наступним головним героєм цієї чудової серії. Але дійсно головним героєм, а не так, як трапилося з мадмуазель Габріель.
August 24, 2022
Дорж Бату залишається одним з моїх улюблених авторів, проте «Коко 2.0», на жаль, не стала книгою, яку я буду всім рекомендувати.
Нижче буде трохи критики даної книги, проте це не впливає на мою повагу до автора та любов до його попередніх книг.
Отже, список того, за що я люблю книги Доржа Бату і що пішло не так:
1. Соціально важливі теми. Я завжди захоплювалось тим, як автор легко та невимушено вплітає в діалоги важливі думки на важливі теми: війна, політика, сучасна мораль, відносини між людьми. Тому я була дуже здивована тому, наскільки натягнуто сприймаються деякі схожі діалоги в цій книзі. Ось, наприклад, розмова Семмі і Сашка наче дописана після завершення книги і вигляда дуже типово, неначе я чула/бачила її у багатьох інших фільмах та книгах. А прикметник «типова» - це останнє що хочеться сказати про попередні книги автора.
2. Гумор. Читаючи книги Доржа Бату я сміюся. Голосно. Іноді до сліз. Однією книгою я подовжувала своє життя на цілий рік (якщо вірити псевдонауковим статтям про користь сміху). Проте, на жаль, це не стосується книги «Коко 2.0». Звісно тут є багато дотепних моментів, які викликали внутрішню посмішку, проте не щирий сміх. Це може видатись дивним, проте для мене це справді певний критерій.
3. Сюжет. У книгах «Франческа» та «Таємниця старого лами» діалоги, розвиток персонажів, їхнє розкриття було важливішим за просто сюжетну лінію. І це було чудово! «Моцарт 2.0» звісно відрізнявся, це відчувалось з першої сторінки, проте автор чудово балансував між акцентом на самих персонажів, їхніх емоціях, розвитку і цікавою сюжетною лінією (питанням «а що буде далі?»). В книзі «Коко 2.0» цей баланс, як на мене порушився. Навіть не так, їх попросту розвели по різним «кутам». Частина книги розповідає по Коко, її переосмислення свого життя, розвиток. Інша частина (майже ізольована) - про пригоди Стасі і Моцарта з різними сюжетними увертюрами, до того ж не завжди до кінця продуманими. Це як дві окремі книги.
4. Легкість написання. Ось тут ніяких проблем, «ковтнула» книгу за 3 дні, дякую)
Що ж, я з нетерпінням чекатиму на наступну книгу Доржа Бату.
Нижче буде трохи критики даної книги, проте це не впливає на мою повагу до автора та любов до його попередніх книг.
Отже, список того, за що я люблю книги Доржа Бату і що пішло не так:
1. Соціально важливі теми. Я завжди захоплювалось тим, як автор легко та невимушено вплітає в діалоги важливі думки на важливі теми: війна, політика, сучасна мораль, відносини між людьми. Тому я була дуже здивована тому, наскільки натягнуто сприймаються деякі схожі діалоги в цій книзі. Ось, наприклад, розмова Семмі і Сашка наче дописана після завершення книги і вигляда дуже типово, неначе я чула/бачила її у багатьох інших фільмах та книгах. А прикметник «типова» - це останнє що хочеться сказати про попередні книги автора.
2. Гумор. Читаючи книги Доржа Бату я сміюся. Голосно. Іноді до сліз. Однією книгою я подовжувала своє життя на цілий рік (якщо вірити псевдонауковим статтям про користь сміху). Проте, на жаль, це не стосується книги «Коко 2.0». Звісно тут є багато дотепних моментів, які викликали внутрішню посмішку, проте не щирий сміх. Це може видатись дивним, проте для мене це справді певний критерій.
3. Сюжет. У книгах «Франческа» та «Таємниця старого лами» діалоги, розвиток персонажів, їхнє розкриття було важливішим за просто сюжетну лінію. І це було чудово! «Моцарт 2.0» звісно відрізнявся, це відчувалось з першої сторінки, проте автор чудово балансував між акцентом на самих персонажів, їхніх емоціях, розвитку і цікавою сюжетною лінією (питанням «а що буде далі?»). В книзі «Коко 2.0» цей баланс, як на мене порушився. Навіть не так, їх попросту розвели по різним «кутам». Частина книги розповідає по Коко, її переосмислення свого життя, розвиток. Інша частина (майже ізольована) - про пригоди Стасі і Моцарта з різними сюжетними увертюрами, до того ж не завжди до кінця продуманими. Це як дві окремі книги.
4. Легкість написання. Ось тут ніяких проблем, «ковтнула» книгу за 3 дні, дякую)
Що ж, я з нетерпінням чекатиму на наступну книгу Доржа Бату.
October 4, 2025
Сподобались тільки фрагменти з Шанель
December 21, 2022
У зв'язку з останніми новинами щодо особистості Доржа Бату згадала про цю книгу, що вже немало часу простояла на моїй книжковій полиці. І вирішила, що на кінець року, коли хочеться легкого, приємного і дотепного, це ідеальний вибір чтива. У цьому я не прогадала.
Це продовження роману Моцарт 2.0, який залишив дуже хороше враження, та ще й познайомив з чудовою музикою. Однак, ця книга сподобалась менше. Тут в назві фігурує Коко Шанель, проте не сказала б, що книга присвячена саме їй і у цьому вже її мінус. Історія фокусується на надто великій кількості персонажів і тем одночасно, так і не визначившись до кінця, хто ж головний герой і про що ця історія в першу чергу. Хоча Шанель однозначно вийшла харизматичною, мене підкорила.
Це книга про подорожі в часі і, хоч я дізналася дуже багато нового про історичних особистостей, котрі тут згадані, і автор майстерно вписує реальні події в сюжет роману, мені здалося, що він дещо перегнув палку і дещо (а то й багато що) виглядало нітрохи не правдоподібно, навіть комічно.
QR-кодів тут значно менше, аніж в попередній книзі, а шкода. Під час деяких подій мені прямо хотілося visual support, а гуглити довго і надто відволікає від читання.
Попри ці недоліки, книга легко читається, вона добра, душевна, мила і захоплює. Деякі персонажі дуже колоритні і чудово прописані. Тому задоволення я однозначно отримала і вечори, проведені в компанії цих людей, були однозначно приємними. І жодні скандали на моє сприйняття цієї книги не вплинули.
Це продовження роману Моцарт 2.0, який залишив дуже хороше враження, та ще й познайомив з чудовою музикою. Однак, ця книга сподобалась менше. Тут в назві фігурує Коко Шанель, проте не сказала б, що книга присвячена саме їй і у цьому вже її мінус. Історія фокусується на надто великій кількості персонажів і тем одночасно, так і не визначившись до кінця, хто ж головний герой і про що ця історія в першу чергу. Хоча Шанель однозначно вийшла харизматичною, мене підкорила.
Це книга про подорожі в часі і, хоч я дізналася дуже багато нового про історичних особистостей, котрі тут згадані, і автор майстерно вписує реальні події в сюжет роману, мені здалося, що він дещо перегнув палку і дещо (а то й багато що) виглядало нітрохи не правдоподібно, навіть комічно.
QR-кодів тут значно менше, аніж в попередній книзі, а шкода. Під час деяких подій мені прямо хотілося visual support, а гуглити довго і надто відволікає від читання.
Попри ці недоліки, книга легко читається, вона добра, душевна, мила і захоплює. Деякі персонажі дуже колоритні і чудово прописані. Тому задоволення я однозначно отримала і вечори, проведені в компанії цих людей, були однозначно приємними. І жодні скандали на моє сприйняття цієї книги не вплинули.
August 24, 2023
По правді, тут пасує оцінка 2,5⭐ Бо, як на мене, автор справився саме на половину. Попередню частину я читала запоєм, чи то через споріднену душі сферу - музику, чи то перша книга таки дуже добре написана.
Занадто багато дійових історичних персоналій, надто багато фантастики, яка дуже вибивалась серед нью-йоркських реалій. Направду, від Коко тут лише назва. 💔 Я не познайомилась ближче з цією персонажкою. На жаль. А слід було приділити увагу більше саме їй, а не ще сто мільйонам персонажів.
Та і читати було, відверто кажучи, нудно. Я ледь дочитала, бо мій внутрішній єврей змусив. Якщо б Бату писав далі, я продовжувати читати точно не буду. Для мене оповідь завершилась ще у "Моцарт 2.0".
Занадто багато дійових історичних персоналій, надто багато фантастики, яка дуже вибивалась серед нью-йоркських реалій. Направду, від Коко тут лише назва. 💔 Я не познайомилась ближче з цією персонажкою. На жаль. А слід було приділити увагу більше саме їй, а не ще сто мільйонам персонажів.
Та і читати було, відверто кажучи, нудно. Я ледь дочитала, бо мій внутрішній єврей змусив. Якщо б Бату писав далі, я продовжувати читати точно не буду. Для мене оповідь завершилась ще у "Моцарт 2.0".
May 28, 2023
3🌟
Як і в Моцарта, тут не бракувало пригод та веселих ситуацій та діалогів.
Але це було таке тяжке читання😔
Так важко і зовсім не цікаво було пробиратись через початок книги. Прийшлось відкласти книгу на кілька місяців і потім ще місяць пробиратися крізь сторінки, бо сюжет ну дуже розтягнутий і з великою кількістю флешбеків з попередньої книги цієї серії
А ще й:
Ці діалоги, то німецькою, то французькою, то італійською
Ці, час від часу, втулені певні слова та вирази серед речення тими ж мовами
Ця величезна кількість приміток
Ну і якось дивно, що книга названа "Коко 2.0", а про неї в книзі загалом написано максимум відсотків так 20
Як і в Моцарта, тут не бракувало пригод та веселих ситуацій та діалогів.
Але це було таке тяжке читання😔
Так важко і зовсім не цікаво було пробиратись через початок книги. Прийшлось відкласти книгу на кілька місяців і потім ще місяць пробиратися крізь сторінки, бо сюжет ну дуже розтягнутий і з великою кількістю флешбеків з попередньої книги цієї серії
А ще й:
Ці діалоги, то німецькою, то французькою, то італійською
Ці, час від часу, втулені певні слова та вирази серед речення тими ж мовами
Ця величезна кількість приміток
Ну і якось дивно, що книга названа "Коко 2.0", а про неї в книзі загалом написано максимум відсотків так 20
April 24, 2024
захоплива втеча від реальності
December 3, 2022
WNF.
На відміну від Моцарт 2.0, Коко сприймається швидше як проміжна і дуже примітивна книга, хоч мені і хотілось легкої веселої літератури.
Що геть відбило від бажання читати другу половину:
- автор, видимо, явно гірше розбирається в моді і Коко ніж в музиці, та в чому був сенс Коко Шанель. Цікаво як би її справді сприйняли сучасники і чи змогли б розпізнати талант у світі де безліч рішень щодо одягу вже існують у всіляких формах. В книзі про Моцарта був цікавий конфлікт щодо його таланту і потреби класичної музики у сучасному світі, з Коко ж з початку книги в неї все вже є, і вона признаний експерт який щось там робить.
- Коко говорить шаблонами і поводить себе грубо, автор ніби як хоче передати її особистість через відомі афоризми.
- герої дуже ненатуральні і говорять з постійними знаками оклику і рваними фразами, майже всі штамповані і однакові.
- дивні реакції, сцени і історії, які важко реалістично сприйняти, бо акценти поставлені не там де потрібно, змішані лінії героїв і конфлікт типу "пригодницький"
- в передмові подані дивні і неправдиві числа щодо кількості працівників модної індустрії
На відміну від Моцарт 2.0, Коко сприймається швидше як проміжна і дуже примітивна книга, хоч мені і хотілось легкої веселої літератури.
Що геть відбило від бажання читати другу половину:
- автор, видимо, явно гірше розбирається в моді і Коко ніж в музиці, та в чому був сенс Коко Шанель. Цікаво як би її справді сприйняли сучасники і чи змогли б розпізнати талант у світі де безліч рішень щодо одягу вже існують у всіляких формах. В книзі про Моцарта був цікавий конфлікт щодо його таланту і потреби класичної музики у сучасному світі, з Коко ж з початку книги в неї все вже є, і вона признаний експерт який щось там робить.
- Коко говорить шаблонами і поводить себе грубо, автор ніби як хоче передати її особистість через відомі афоризми.
- герої дуже ненатуральні і говорять з постійними знаками оклику і рваними фразами, майже всі штамповані і однакові.
- дивні реакції, сцени і історії, які важко реалістично сприйняти, бо акценти поставлені не там де потрібно, змішані лінії героїв і конфлікт типу "пригодницький"
- в передмові подані дивні і неправдиві числа щодо кількості працівників модної індустрії
October 2, 2022
Настільки живо зображені персонажі,
що було враження наче вони і справді живі.
Гарне продовження книги Моцарт 2.0, яка стала моєю улюбленою, бо на одному диханні я давно нічого не читала та не сміялася так сильно вголос.
Дорж Бату настільки легко розповідає історії, що хочеться читати та не сила відірватися. Відчутна його журналіська жилка, адже факти, тонкі деталі настільки гарно зображені, що віриш наче він і справді знайомий особисто з Леонардо, Коко, Моцартом та іншими.
З нетерпінням чекаю наступної книги цього автора!
що було враження наче вони і справді живі.
Гарне продовження книги Моцарт 2.0, яка стала моєю улюбленою, бо на одному диханні я давно нічого не читала та не сміялася так сильно вголос.
Дорж Бату настільки легко розповідає історії, що хочеться читати та не сила відірватися. Відчутна його журналіська жилка, адже факти, тонкі деталі настільки гарно зображені, що віриш наче він і справді знайомий особисто з Леонардо, Коко, Моцартом та іншими.
З нетерпінням чекаю наступної книги цього автора!
March 15, 2025
Можливо з часом я зміню на 5.
Але поки так.
Це було яскраво, феєрично, захопливо.
Я продовжую вважати, що Дорж Бату один з визначних письменників сучасної української літературної. Це не висока полиця, а поп, але дуже якісна і необхідна для повноти літератури.
Чому ж не дотягнула до 5? Особисто мені десь після першої третини стало забагато всього і особливо все нових і нових героїв. Особливо тих, які утворюють самостійні сюжетні лінії.
Можливо це все повинно було прояснитися в третій книзі, але чи побачимо ми її?
І звісно читати цю ВИКЛЮЧНО після Моцарта.
Як відпочинкова та/або пригодницька література взагалі шедевр.
І може всі вже заспокоїлись та видавництва повернуться до співпраці з автором?
Бо я хочу як мінімум продовження!
Але поки так.
Це було яскраво, феєрично, захопливо.
Я продовжую вважати, що Дорж Бату один з визначних письменників сучасної української літературної. Це не висока полиця, а поп, але дуже якісна і необхідна для повноти літератури.
Чому ж не дотягнула до 5? Особисто мені десь після першої третини стало забагато всього і особливо все нових і нових героїв. Особливо тих, які утворюють самостійні сюжетні лінії.
Можливо це все повинно було прояснитися в третій книзі, але чи побачимо ми її?
І звісно читати цю ВИКЛЮЧНО після Моцарта.
Як відпочинкова та/або пригодницька література взагалі шедевр.
І може всі вже заспокоїлись та видавництва повернуться до співпраці з автором?
Бо я хочу як мінімум продовження!
July 7, 2024
Добра відпочиваюча історія, наче казка ☺️
February 9, 2023
"Коко 2.0", або збірник постів у фейсбуці
Продовження непоганої книжки Моцарт 2.0 виявилась повним розчаруванням.
По-перше, мораль та думки яких не вистачало в перший частина тут сповна. Але вони настільки бездарно подані, що їх просто хочеться минути повз (проблеми расизму, ЛГБТ, екології, людей з інвалідністю тощо):
Ці теми підіймаються завдяки діалогам, а радше монологам які виглядають як ковдра тексту в фейсбук пості. І все це замість опису події яку вплетено в сюжет. І все це виникає з пустого місця і кардинально міняє персонажів.
Камон, немов Шанель за десяток років існування в сучасному світі, жодного разу не чула про еко активістів. А питання та жарти які з'являються не звідки та викликають ці обговорення.
Отже, зі всього цього виникає друга проблемам книга виявилась дуже затягнута та від цього нудна. Можна спокійно прибрати половину, зробивши її більш динамічною без втратити сенсу
Персонажі не натуральні та мають багато штампів.
Всесвіт та задум цікавий, а реалізація жахлива. Я розчарований в авторі
Продовження непоганої книжки Моцарт 2.0 виявилась повним розчаруванням.
По-перше, мораль та думки яких не вистачало в перший частина тут сповна. Але вони настільки бездарно подані, що їх просто хочеться минути повз (проблеми расизму, ЛГБТ, екології, людей з інвалідністю тощо):
Ці теми підіймаються завдяки діалогам, а радше монологам які виглядають як ковдра тексту в фейсбук пості. І все це замість опису події яку вплетено в сюжет. І все це виникає з пустого місця і кардинально міняє персонажів.
Камон, немов Шанель за десяток років існування в сучасному світі, жодного разу не чула про еко активістів. А питання та жарти які з'являються не звідки та викликають ці обговорення.
Отже, зі всього цього виникає друга проблемам книга виявилась дуже затягнута та від цього нудна. Можна спокійно прибрати половину, зробивши її більш динамічною без втратити сенсу
Персонажі не натуральні та мають багато штампів.
Всесвіт та задум цікавий, а реалізація жахлива. Я розчарований в авторі
October 28, 2022
Після Моцарта щодо Коко були дуже високі очікування, тому спершу поставила оцінку 4. Але перечитавши цитати і трохи поміркувавши, розумію, що це насправді хороша книга, яка може бути дуже корисною і не треба її ні з чим порівнювати. Трошки цитат:
Поганий одяг завжди запам’ятають, а якщо одяг бездоганний, то запам’ятають лише жінку в ньому!
***
Розкіш має бути комфортною. Інакше це не розкіш
***
Та пропри все це віра — це базова потреба людини
***
Я не знаю, де я і що мене очікує попереду, — думав він. — Та я завжди буду вірним собі!» А коли ти не сумніваєшся у собі, то не втрачаєш обличчя у будь-якій ситуації.
***
Зараз вже далеко не сніданок, моя люба, але заради доброї випічки жінка сама може вирішити, ранок в неї зараз, день чи вечір!
***
Людина здатна пристосуватися до всього. Часто нам буває страшно уявити ситуацію, у яку ми гіпотетично можемо потрапити. А те, що б ми у цій ситуації робили і як саме поводились б, і поготів. Та практика показує, що здоровий глузд і міцна психіка набагато сильніші і сміливіші за нашу уяву.
***
Людина часто думає, що володіє часом. Вона намагається все розрахувати, спланувати, встановити дедлайни і всюди встигнути. Але час має свої плани, що аж ніяк не корелюються з тим, що там людина собі вигадала.
***
коли відчуваєш за когось відповідальність, то і проблеми, якими б вони не здавались, вже не викликають паніки.
***
Те, що ви ніяк не можете пояснити, просто виходить за рамки вашого розуміння. Те, що, на ваш погляд, не піддається жодному логічному поясненню, насправді лежить поза площиною вашої логіки, подобається це вам чи ні.
***
Господи… Я завжди пам’ятаю, що зробила я, але не завжди пам’ятаю, що робили для мене… — подумала Стася. — А треба навпаки.
***
— Знаєте, якою є найбільша біда людства? — раптом спитав Леонардо.
— Антихрист? Кисле вино? Камінчик у черевику?
— Байдужість і небуття, — да Вінчі підняв довгий вказівний палець догори. — Байдужість вбиває, а небуття ховає. Ці двоє — найбільша руйнівна сила із самого зародження людства. Ненависть на війні може вбити тисячі. Байдужість у мирний час вбиває мільйони! Байдужість і небуття — це те, чого я у своєму житті боюся найбільше.
***
Не той дурний, хто не знає… Але той, хто знати не хоче.
***
— Я багато зрозуміла за ці 13 років.
— Що саме, дозвольте дізнатись?
— Те, що не можна шкодувати про те, що вже сталось, і жити тим, що було колись. Що треба залишати за спиною те, що заважає тобі йти вперед. І спокійно приймати нове. І не лише приймати, а й впускати це у своє життя. Йти в ногу з часом. — Шанель усміхнулась. — Не сказати, що я цього раніше не розуміла. Просто жила не так, як хотіла насправді.
***
Щоб дозволити собі жити як хочеш, не обов’язково починати друге життя.
***
Біда у тім, що в людях з інвалідністю суспільство бачить насамперед не людей, а інвалідність.
***
Той, хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
***
Вважається, що відвага притаманна героям, а тривожність і обережність — лише боягузам.
Але фокус у тім, що людство, за великим рахунком — це нащадки тих, хто відсидівся у теплому кутку і зайвий раз не ризикував. Сміливі і хоробрі завжди гинули в першу чергу, а обережні ховались у глухих лісах, тому й мали потомство.
***
Поганий одяг завжди запам’ятають, а якщо одяг бездоганний, то запам’ятають лише жінку в ньому!
***
Розкіш має бути комфортною. Інакше це не розкіш
***
Та пропри все це віра — це базова потреба людини
***
Я не знаю, де я і що мене очікує попереду, — думав він. — Та я завжди буду вірним собі!» А коли ти не сумніваєшся у собі, то не втрачаєш обличчя у будь-якій ситуації.
***
Зараз вже далеко не сніданок, моя люба, але заради доброї випічки жінка сама може вирішити, ранок в неї зараз, день чи вечір!
***
Людина здатна пристосуватися до всього. Часто нам буває страшно уявити ситуацію, у яку ми гіпотетично можемо потрапити. А те, що б ми у цій ситуації робили і як саме поводились б, і поготів. Та практика показує, що здоровий глузд і міцна психіка набагато сильніші і сміливіші за нашу уяву.
***
Людина часто думає, що володіє часом. Вона намагається все розрахувати, спланувати, встановити дедлайни і всюди встигнути. Але час має свої плани, що аж ніяк не корелюються з тим, що там людина собі вигадала.
***
коли відчуваєш за когось відповідальність, то і проблеми, якими б вони не здавались, вже не викликають паніки.
***
Те, що ви ніяк не можете пояснити, просто виходить за рамки вашого розуміння. Те, що, на ваш погляд, не піддається жодному логічному поясненню, насправді лежить поза площиною вашої логіки, подобається це вам чи ні.
***
Господи… Я завжди пам’ятаю, що зробила я, але не завжди пам’ятаю, що робили для мене… — подумала Стася. — А треба навпаки.
***
— Знаєте, якою є найбільша біда людства? — раптом спитав Леонардо.
— Антихрист? Кисле вино? Камінчик у черевику?
— Байдужість і небуття, — да Вінчі підняв довгий вказівний палець догори. — Байдужість вбиває, а небуття ховає. Ці двоє — найбільша руйнівна сила із самого зародження людства. Ненависть на війні може вбити тисячі. Байдужість у мирний час вбиває мільйони! Байдужість і небуття — це те, чого я у своєму житті боюся найбільше.
***
Не той дурний, хто не знає… Але той, хто знати не хоче.
***
— Я багато зрозуміла за ці 13 років.
— Що саме, дозвольте дізнатись?
— Те, що не можна шкодувати про те, що вже сталось, і жити тим, що було колись. Що треба залишати за спиною те, що заважає тобі йти вперед. І спокійно приймати нове. І не лише приймати, а й впускати це у своє життя. Йти в ногу з часом. — Шанель усміхнулась. — Не сказати, що я цього раніше не розуміла. Просто жила не так, як хотіла насправді.
***
Щоб дозволити собі жити як хочеш, не обов’язково починати друге життя.
***
Біда у тім, що в людях з інвалідністю суспільство бачить насамперед не людей, а інвалідність.
***
Той, хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
***
Вважається, що відвага притаманна героям, а тривожність і обережність — лише боягузам.
Але фокус у тім, що людство, за великим рахунком — це нащадки тих, хто відсидівся у теплому кутку і зайвий раз не ризикував. Сміливі і хоробрі завжди гинули в першу чергу, а обережні ховались у глухих лісах, тому й мали потомство.
***
September 8, 2022
Дорж Бату — це любов. Стиль його письма мені дуже притаманний. Починала читати книгу трохи з острахом, боялась розчаруватись, бо перед тим ознайомилась із багатьма негативними відгуками.
Але ні. Все в силі. Люблю і чекатиму наступних книг.
Коко 2.0 — це можна сказати продовження Моцарт 2.0, адже більшість героїв нам уже знайома. Але одночасно — це зовсім інша книга. То така суміш Моцарта і Франчески: побудована на діалогах, але з мандрами у часі. У текст автор професійно вплітає зашкварні, але важливі теми соціуму, різні життєві цінності, філософські і не тільки роздуми.
Подорожі в часі, зміна епох, країн, і навіть материків. Коко, Моцарт та інші мандрівники в часі переосмислюють свої "перші життя". Тут автор вкраплює історичні біографічні факти головних героїв. І це дуже ретельно пророблена робота.
Загалом важкувато переказати книгу, адже вона дуже насичена різноманітними подіями. І з однієї сторони хотілося дочитати, щоб дізнатися розв'язку, а з іншої — не хочеться розлучатися із героями ❤️
Але ні. Все в силі. Люблю і чекатиму наступних книг.
Коко 2.0 — це можна сказати продовження Моцарт 2.0, адже більшість героїв нам уже знайома. Але одночасно — це зовсім інша книга. То така суміш Моцарта і Франчески: побудована на діалогах, але з мандрами у часі. У текст автор професійно вплітає зашкварні, але важливі теми соціуму, різні життєві цінності, філософські і не тільки роздуми.
Подорожі в часі, зміна епох, країн, і навіть материків. Коко, Моцарт та інші мандрівники в часі переосмислюють свої "перші життя". Тут автор вкраплює історичні біографічні факти головних героїв. І це дуже ретельно пророблена робота.
Загалом важкувато переказати книгу, адже вона дуже насичена різноманітними подіями. І з однієї сторони хотілося дочитати, щоб дізнатися розв'язку, а з іншої — не хочеться розлучатися із героями ❤️
August 14, 2022
Дуже несподівані персонажі і цікавий сюжет. Та трохи забагато пояснень про Грегорі (як смішний анекдот, котрий стає не таким вже й смішним, коли його тричі розжувати).
В процесі читання книжки розумієш, який гігантський об'єм досліджень здійснений автором, скільки інформації в різних галузях довелось перелопатити. Вийшло дуже пізнавально. Як і всі попередні книжки Доржа Бату, читається на одному диханні, а сон то вже якось потім :)
В процесі читання книжки розумієш, який гігантський об'єм досліджень здійснений автором, скільки інформації в різних галузях довелось перелопатити. Вийшло дуже пізнавально. Як і всі попередні книжки Доржа Бату, читається на одному диханні, а сон то вже якось потім :)
August 30, 2022
Пригоди героїв книги що майстерно переплетені з реальними історичними подіями, підтвердження яких ми знаходимо за кьюаркодами, що все ще залишаються незмінною родзинкою серії від автора. ☺️
Ця книга дала мені саме те чого я і очікувала : насолоду від читання, затишок та відпочинок.
April 20, 2023
Після прочитання "Моцарт 2.0" я не могла гаяти часу та одразу розпочала наступну книжку Доржа Бату "Коко 2.0".
Ця історія з одного боку дещо схожа на попередню і в той же час кардинально різниться. З одного боку автор більш детально знайомить нас із персонажами книги про Моцарта. Особливу увагу він приділяє, звісно, мадемуазель Шанель. А також вводить кількох нових, неочікуваних героїв.
У цьому романі нам детально пояснюють як відбуваються подорожі в часі, чому і навіщо герої опинились у Нью-Йорку після своєї смерті.
Історія цього роману розділена на дві паралельні часові лінії - XXI сторіччя та XVI.
Мені дуже сподобалось, що у цьому романі автор переплітає цікаву історію, відбірний (і не дуже😂) гумор і розмови на важливі теми. Легко, невимушено і через дискусію між персонажами автор розвінчує міфи про фемінізм, спростовує загальноприйняті стереотипи про те, хто такі феміністки. Адже багато хто вважає, що це ненормальні, страшні і ображені чоловіками жінки, які хочуть заборонити домогосподаркам жити за рахунок чоловіків і мріють відправити їх працювати на завод🤦♀️😂 Автор дуже чудово пояснює ідеї фемінізму і чому він вигідний і чоловікам, і жінкам.
Як би я хотіла, щоб цю книжку прочитали поборники "традиційних сімейних цінностей". Можливо, пан Бату зміг би переконати їх, що людство не вимре, якщо ми дозволимо одностатеві шлюби.
Автор наводить приклад дизайнера Карла Лагерфельда, який втратив кохану людину у далекому 1989 році. Його коханий помер від тяжкої хвороби, але, зважаючи на те, що для держави вони були чужими людьми, пан Лагерфельд не мав права бути присутнім у лікарні та приймати якісь рішення, що стосувались здоров'я коханого.
Автор зазначає дуже влучну фразу про те, що лікар спілкуватиметься з родиною хворого, які можуть його ненавидіти через його орієнтацію, але не з партнером, який по закону ніхто - пусте місце.
Уявіть, наскільки це актуально зараз, коли в країні війна. І це стосується не лише ЛГБТ військових, це стосується кожного, бо ракета може прилетіти в чий завгодно дім. Ця книга була написана до повноштабного вторгнення, але, зважаючи на контекст, в якому ми зараз живемо, вона ще більш актуальна.
Ще одна тема, яку зачепив автор - відмова від натурального хутра та екзотичної шкіри. Автор наводить приклад Дому Шанель, який відмовився від використання цих матеріалів в кінці 2018-го. Я дуже сподіваюсь, що вам - тим, хто мене читає, не треба пояснювати, що мріяти про шубу з норки чи соболя в 21 столітті - це моветон. Тож, тема відповідального споживання також дуже детально розкривається в романі.
Мені дуже сподобалось те, як автор трансформує уявлення про світ своєї героїні мадемуазель Коко. Вона як людина старої епохи потрапляє в дивний новий світ і як дитина його пізнає. У розмовах і дискусіях вона розбиває на друзки свої стереотипи, звільняється від упереджень і йде далі в ногу з часом.
Якщо у вас є якісь упередження щодо фемінізму або ви поборник(ця) "традиційних цінностей" та гомофоб(ка), то дуже раджу пройти цей шлях разом з пані Шанель. Сподіваюсь, ваша трансформація також буде успішною.
Я ж зовсім забула розповісти, про що ж книжка?
Як ми вже дізнались із попередньої книги про Моцарта, пані Шанель також якимось чином потрапила в Нью-Йорк після своєї смерті. І в цій книзі ми дізнаємось багато подробиць про її життя: старе і нове.
Моцарт і його нова подруга Стейсі також присутні в цій книзі. І їх очікують неймовірні пригоди, які навіть уявити важко!
Якщо ви хочете дізнатись версію автора про те, хто зображений на картині Да Вінчі "Мона Ліза", то прошу дуже - читайте цей чудовий роман.
Більше секретів розкривати не буду.
P.S. дуже цікаво було б дізнатись, на якій сторінці роману ви здогадались, хто такі таємничий Професор та містер Панн?😉
#читаю_українською
Ця історія з одного боку дещо схожа на попередню і в той же час кардинально різниться. З одного боку автор більш детально знайомить нас із персонажами книги про Моцарта. Особливу увагу він приділяє, звісно, мадемуазель Шанель. А також вводить кількох нових, неочікуваних героїв.
У цьому романі нам детально пояснюють як відбуваються подорожі в часі, чому і навіщо герої опинились у Нью-Йорку після своєї смерті.
Історія цього роману розділена на дві паралельні часові лінії - XXI сторіччя та XVI.
Мені дуже сподобалось, що у цьому романі автор переплітає цікаву історію, відбірний (і не дуже😂) гумор і розмови на важливі теми. Легко, невимушено і через дискусію між персонажами автор розвінчує міфи про фемінізм, спростовує загальноприйняті стереотипи про те, хто такі феміністки. Адже багато хто вважає, що це ненормальні, страшні і ображені чоловіками жінки, які хочуть заборонити домогосподаркам жити за рахунок чоловіків і мріють відправити їх працювати на завод🤦♀️😂 Автор дуже чудово пояснює ідеї фемінізму і чому він вигідний і чоловікам, і жінкам.
Як би я хотіла, щоб цю книжку прочитали поборники "традиційних сімейних цінностей". Можливо, пан Бату зміг би переконати їх, що людство не вимре, якщо ми дозволимо одностатеві шлюби.
Автор наводить приклад дизайнера Карла Лагерфельда, який втратив кохану людину у далекому 1989 році. Його коханий помер від тяжкої хвороби, але, зважаючи на те, що для держави вони були чужими людьми, пан Лагерфельд не мав права бути присутнім у лікарні та приймати якісь рішення, що стосувались здоров'я коханого.
Автор зазначає дуже влучну фразу про те, що лікар спілкуватиметься з родиною хворого, які можуть його ненавидіти через його орієнтацію, але не з партнером, який по закону ніхто - пусте місце.
Уявіть, наскільки це актуально зараз, коли в країні війна. І це стосується не лише ЛГБТ військових, це стосується кожного, бо ракета може прилетіти в чий завгодно дім. Ця книга була написана до повноштабного вторгнення, але, зважаючи на контекст, в якому ми зараз живемо, вона ще більш актуальна.
Ще одна тема, яку зачепив автор - відмова від натурального хутра та екзотичної шкіри. Автор наводить приклад Дому Шанель, який відмовився від використання цих матеріалів в кінці 2018-го. Я дуже сподіваюсь, що вам - тим, хто мене читає, не треба пояснювати, що мріяти про шубу з норки чи соболя в 21 столітті - це моветон. Тож, тема відповідального споживання також дуже детально розкривається в романі.
Мені дуже сподобалось те, як автор трансформує уявлення про світ своєї героїні мадемуазель Коко. Вона як людина старої епохи потрапляє в дивний новий світ і як дитина його пізнає. У розмовах і дискусіях вона розбиває на друзки свої стереотипи, звільняється від упереджень і йде далі в ногу з часом.
Якщо у вас є якісь упередження щодо фемінізму або ви поборник(ця) "традиційних цінностей" та гомофоб(ка), то дуже раджу пройти цей шлях разом з пані Шанель. Сподіваюсь, ваша трансформація також буде успішною.
Я ж зовсім забула розповісти, про що ж книжка?
Як ми вже дізнались із попередньої книги про Моцарта, пані Шанель також якимось чином потрапила в Нью-Йорк після своєї смерті. І в цій книзі ми дізнаємось багато подробиць про її життя: старе і нове.
Моцарт і його нова подруга Стейсі також присутні в цій книзі. І їх очікують неймовірні пригоди, які навіть уявити важко!
Якщо ви хочете дізнатись версію автора про те, хто зображений на картині Да Вінчі "Мона Ліза", то прошу дуже - читайте цей чудовий роман.
Більше секретів розкривати не буду.
P.S. дуже цікаво було б дізнатись, на якій сторінці роману ви здогадались, хто такі таємничий Професор та містер Панн?😉
#читаю_українською
August 31, 2022
Роман про моду, їжу, науку, музику і цінності прогресивного світу, або хто такий Грегорі Панн?
Мабуть всі чули про всесвіт Marvell чи всесвіт DC Comics. А як щодо фантастичного всесвіту, де історичні персонажі переміщаються в іншу історичну епоху і використовують свої непересічні таланти для вдосконалення світу… Ну майже таким мені видавався у перших розділах роман Доржа Бату «Коко 2.0» від Видавництва Старого Лева.
Попередня книга цієї серії була присвячена Вольфгангу Моцарту і світу класичної музики. А в її продовженні титульним персонажем стала Габріель Шанель. Хоча тут достатньо згадок про історію моди та філософію одягу, це не роман про моду, як би могло здатися. Це роман про історію людства цінностей цивілізованого суспільства. Це роман про роль маленької людини без документів і легального статусу у великому місті, великій країні, великому світі. Це роман про пошук про пошук себе і розкриття свого таланту.
Дорж Бату порушує багато актуальних тем, як то урбанізм, етика старіння, фемінізм, права меншин, проблеми екології… Цікаво спостерігати, як сучасний світ змінює консервативні погляди Габріель Шанель.
Сюжет книги подекуди переривають «енциклопедичні» вставки-роздуми автора чи то про «Ефект Мандели» чи про загадки з числовими закономірностями. Спочатку це трохи дратувало, ближче до кінця стало звичним. Ці елементи дозволяють пригальмувати доволі динамічний сюжет, а також дізнатися/пригадати щось цікаве, як то деталі з біографії історичних персонажів.
Книга переповнена гумором, при чому зовсім різноплановим: масні жарти Моцарта, сарказм Мадмуазель Габріель, тонкий стьоб над бізнес-тренерами які замінили собою філософів сучасності та навіть відсилки до відомих мемів, як то комік, що грає на роялі . Не можу не згадати дуже красивий омаж до Франчески — героїні перших двох книг автора.
Попри це, для мене у книзі будо кілька недоліків: затягнутий фінал – від кульмінації до фіналу добрих 70 сторінок, мотиви появи окремих персонажів мені видалися не зовсім зрозумілими. Автор показує проблеми сучасного світу про які мало говорять, як то захист прав тварин чи людей з інвалідністю. Проте, як на мене краще це пояснити через сюжетні повороти, а не вкладати розжоване роз’яснення у вуста героїв.
Загалом роман «Коко 2.0» мені сподобався, і навіть більше, ніж «Моцарт», зокрема через розкриття низки колоритних персонажів, кілька сюжетних ліній, динамічне розгортання оповіді, пояснення наукового підґрунтя дивних див. Більше того для мене це краща серед усіх книг Доржа Бату.
Мабуть всі чули про всесвіт Marvell чи всесвіт DC Comics. А як щодо фантастичного всесвіту, де історичні персонажі переміщаються в іншу історичну епоху і використовують свої непересічні таланти для вдосконалення світу… Ну майже таким мені видавався у перших розділах роман Доржа Бату «Коко 2.0» від Видавництва Старого Лева.
Попередня книга цієї серії була присвячена Вольфгангу Моцарту і світу класичної музики. А в її продовженні титульним персонажем стала Габріель Шанель. Хоча тут достатньо згадок про історію моди та філософію одягу, це не роман про моду, як би могло здатися. Це роман про історію людства цінностей цивілізованого суспільства. Це роман про роль маленької людини без документів і легального статусу у великому місті, великій країні, великому світі. Це роман про пошук про пошук себе і розкриття свого таланту.
Дорж Бату порушує багато актуальних тем, як то урбанізм, етика старіння, фемінізм, права меншин, проблеми екології… Цікаво спостерігати, як сучасний світ змінює консервативні погляди Габріель Шанель.
Сюжет книги подекуди переривають «енциклопедичні» вставки-роздуми автора чи то про «Ефект Мандели» чи про загадки з числовими закономірностями. Спочатку це трохи дратувало, ближче до кінця стало звичним. Ці елементи дозволяють пригальмувати доволі динамічний сюжет, а також дізнатися/пригадати щось цікаве, як то деталі з біографії історичних персонажів.
Книга переповнена гумором, при чому зовсім різноплановим: масні жарти Моцарта, сарказм Мадмуазель Габріель, тонкий стьоб над бізнес-тренерами які замінили собою філософів сучасності та навіть відсилки до відомих мемів, як то комік, що грає на роялі . Не можу не згадати дуже красивий омаж до Франчески — героїні перших двох книг автора.
Попри це, для мене у книзі будо кілька недоліків: затягнутий фінал – від кульмінації до фіналу добрих 70 сторінок, мотиви появи окремих персонажів мені видалися не зовсім зрозумілими. Автор показує проблеми сучасного світу про які мало говорять, як то захист прав тварин чи людей з інвалідністю. Проте, як на мене краще це пояснити через сюжетні повороти, а не вкладати розжоване роз’яснення у вуста героїв.
Загалом роман «Коко 2.0» мені сподобався, і навіть більше, ніж «Моцарт», зокрема через розкриття низки колоритних персонажів, кілька сюжетних ліній, динамічне розгортання оповіді, пояснення наукового підґрунтя дивних див. Більше того для мене це краща серед усіх книг Доржа Бату.
February 2, 2025
Спочатку я перелякано скуповую книги (з думкою, що мені може не вистачити), а потім змушую їх довго чекати своєї черги на поличці. Так сталося і з «Коко 2.0». За ці два з половиною роки багато чого змінилося, і, напевно, зараз я вже не купила б книгу саме цього автора.
«Коко 2.0» – це продовження історії, розпочатої в «Моцарт 2.0», яка, щиро кажучи, мені дуже сподобалася. У цій книзі ми знайомимося з мадемуазель Ґабріель та спостерігаємо за її пригодами в Нью-Йорку, але головний акцент чомусь зміщений на Моцарта. Саме завдяки йому ми вирушаємо в епоху Відродження, де зустрічаємо Леонардо да Вінчі та його Мону Лізу, Альберта Айнштайна, Ігоря Сікорського, а також дивакуватого вченого українського походження Грегорі Панна… Ось саме його історія була настільки майстерно завуальована, що коли таємниця розкрилася, я щиро здивувалася, чому не здогадалася раніше. Адже натяків було чимало!
Попри назву, саме Коко в цій книзі справді не вистачало, і це для мене стало головним недоліком. Водночас історія читається швидко, адже більшість персонажів уже знайомі. Загалом «Коко 2.0» – це легка, пригодницька, кумедна та пізнавальна історія, ідеальна для відпочинку. Атмосферності додають ілюстрації та QR-коди, а ідея, яку автор вклав у цю книгу, справді геніальна. Шкода лише, що автор так майстерно вигадує не тільки історії своїх героїв, а й власну біографію.
«Історія — річ цікава. Її пишуть люди, а вони бувають різні!» ©
А ви читали «Коко 2.0» чи, можливо, «Моцарт 2.0»? Як вам така концепція подорожей у часі? Діліться думками в коментарях!
«Коко 2.0» – це продовження історії, розпочатої в «Моцарт 2.0», яка, щиро кажучи, мені дуже сподобалася. У цій книзі ми знайомимося з мадемуазель Ґабріель та спостерігаємо за її пригодами в Нью-Йорку, але головний акцент чомусь зміщений на Моцарта. Саме завдяки йому ми вирушаємо в епоху Відродження, де зустрічаємо Леонардо да Вінчі та його Мону Лізу, Альберта Айнштайна, Ігоря Сікорського, а також дивакуватого вченого українського походження Грегорі Панна… Ось саме його історія була настільки майстерно завуальована, що коли таємниця розкрилася, я щиро здивувалася, чому не здогадалася раніше. Адже натяків було чимало!
Попри назву, саме Коко в цій книзі справді не вистачало, і це для мене стало головним недоліком. Водночас історія читається швидко, адже більшість персонажів уже знайомі. Загалом «Коко 2.0» – це легка, пригодницька, кумедна та пізнавальна історія, ідеальна для відпочинку. Атмосферності додають ілюстрації та QR-коди, а ідея, яку автор вклав у цю книгу, справді геніальна. Шкода лише, що автор так майстерно вигадує не тільки історії своїх героїв, а й власну біографію.
«Історія — річ цікава. Її пишуть люди, а вони бувають різні!» ©
А ви читали «Коко 2.0» чи, можливо, «Моцарт 2.0»? Як вам така концепція подорожей у часі? Діліться думками в коментарях!
Displaying 1 - 30 of 54 reviews