Марго Перехрист тільки-но звільнилася з поліції і намагається отримати ліцензію, щоб працювати приватною детективкою. До того ж триває процес розлучення. Згодом вона дізнається, що її майже колишній чоловік викрав з банку дев’ять мільйонів гривень і, найімовірніше, втік за кордон. Паралельно в місті стаються кілька вбивств. Марго береться за ці розслідування, аби не тільки з’ясувати правду про свого колишнього чоловіка, а й відновити власну репутацію.
Не сподобалося. Наприкінці вже дочитувала через силу. Авторка стільки всього наліпила докупи, що незрозуміло, де основний сюжет і яка головна сюжетна лінія. Історія не має чіткої логічної форми та змісту. Дуже, дуже примітивний детектив із посереднім сюжетом.
Теж непоганий читабельний детектив, але цей сподобався менше, ніж перший.
Ще більше вайбу братків 90-их, і «безпрєдєлу» як норми. Я сподівалась, що перехід героїні від роботи в поліції до вільного плавання це зменшить, а ні, навпаки.
Дуже мало розслідування як такого (головна підказка, яка вивела героїню на вбивцю настільки фізично неможлива, що навіть в такому жанрі «легкого детективу» мені важко розтягувати свої межі прийнятного аж настільки в фантастику), решта ж розслідування взагалі базувалась на вибиванні свідчень силою та погрозами (мені таке легше сприймати коли то з абсурдистським гумором чи стьобом, а не на повному серйозі) 🤷🏻♀️ ще більше неймовірних співпадінь, ще менше «зайвих» персонажів, які не будуть притягнуті в одну фінальну купу малу
Третю книгу чекаю. Сподіваюсь все-таки на повернення в бік детективу, і відхід від кримінальних розборок.
Якщо ви не очікуєте якогось "вау", а хочете почитати добре скроєний детектив, то вам сподобається.
Я прочитала за декілька нічних годин, коли мала безсоння. Читається легко, інтрига тримається до кінця, хочеться дізнатись, хто вбивця і не відкладати книгу.
Я ніби дивилась фільм, поки читала. Нічого зайвого, всіх дійових осіб легко уявити. Детектив може здатися трішки шаблонним, але для мене це комфортніше, ніж містика чи жахи.