«Історія філософії по-гуцульськи» є не так перекладом, як «перелицюванням» славнозвісної у Польщі «Історії філософії по-ґуральськи» Юзефа Тішнера (1931–2000) – проповідника, філософа, капелана «Солідарності», людини гострого розуму і надзвичайного почуття гумору.
Багатогранна бібліографія автора налічує кілька десятків важливих для всієї польської культури позицій, але саме ця книжка, в якій давньогрецькі філософи оселилися на Підгаллі, набули ґуральських імен і заговорили ґуральським діалектом, стала його найбільшим видавничим успіхом.
Чверть століття по тому залюблений у ландшафтно й ментально споріднені світи українських та польських горян перекладач Олесь Герасим зробив усе можливе, щоб гуцульська версія Тішнерового бестселера зазвучала не менш органічно, ніж оригінал.
Післямова Олександра Бойченка.
Дизайн обкладинки та макету, верстка Олекси Піджарого.
Рисунки Олеся Герасима.
Фотографії Миколи Сеньковського, Юліана Дуткевича, Генрика Поддембського, Вітольда Пікеля, Юліана Дороша з колекції Мирослава Близнюка.
В дизайні обкладинки використана фотографія Вітольда Пікеля.
Над редагуванням і коректурою працювали Люба-Параскевія Стринадюк, Наталка Бабалик та Галина Петросаняк.
Юзеф Тішнер більше 20-ти років плекав ідею, щоб грецькі філософи заговорили по-гуральськи. Та в нього вийшло дещо краще. Він зміг пересадити античну філософію у гірські ґрунти і це дало надзвичайний результат. Він трансформував античну філософію так, що наче і не було ніякого Арістотеля, Платона чи Сократа, а були Владек, Тадек і Юзек з Підгалля.
Пройшло ще скількись там років і наш перекладач, Олесь Герасим, забажав, щоб український читач відкрив для себе цю унікальну працю. Однак, він пішов далі, аніж просто переклав, він адаптував кожного з гуральських фільозофів. І в його варіанті Парменідом став Лукєн Кобилиця, Станіслав Вінценз- Арістотелем, Петро Шекєрик-Доників - Платоном.
Відповідно, ми маємо власну історію античної філософії, з власними іменами, написану колоритним гуцульським діалектом, з притаманним для гуцулів гумором та світобаченням.
Не стану багато виписувати про цю книжку. Комус си вподобає, а дехто не покєгне й одної оповідки. «Люде оден розум мают, а кождий розуміє инакше. Корова и коза їдну траву їдєт, а гівнєк инчий мают».
Ю. Тішнер «Історія філософії по-гуцульськи» Гуцульський нон-фікшн (2022) «На почєтку увезде були гуцули…» Атмосферно, колоритно та з гумором… Унікальна книжка польського проповідника і філософа ХХ ст. Юзефа Тішнера про ґуралів (горян), давніх греків, вікову мудрість приправлену дрібкою іронії та все це майстерно переписано на гуцульський манер (окрема подяка за титанічну роботу перекладача Олеся Герасима). Книга з перших сторінок захоплює читача незвичною гуцульською говіркою, що інколи язика можна собі зламати, упізнаваними грецькими філософами (які насправді, як серйозно стверджує автор – завжди були гуцулами) та неймовірною атмосферою незбагненої країни поміж Карпат. Кожна сторінка книги просякнута та дихає гірським повітрям Говерли, Косова та річки Прут. Хто знайомий з регіоном одразу впізнає краєвиди Микуличина, Ясіні чи чарівної Криворівні. Хто цікавився історією краю — знову зустрінеться з Петром Шекерик-Дониківим, Станіславом Вінцензом та легендарним Дідом Иванчіком (чи буковинським діячем і керівником селянського руху у ХІХ ст. – Лук‘яном Кобилицею). Поряд із цим, сторінки книги помережані світлинами з гуцульського життя та ілюстраціями повсякденності, фотографіями відомих жителів гір (як наприклад, всесвітньо відома «Гуцулка з люлькою» – «Чикутиха»). Книга «Історія філософії по-гуцульськи» закохує у незбагненний гуцульський світ, чарує магією Карпат та веселить неповторним гумором гірських жителів. Читати чи перечитувати знову?! – ось яке питання може постати перед читачем. А справжній гуцул скаже: йо, най буде… Так що, вимкни #wifi, читай книги. Видавництво Discursus
Як людина з дипломом перекладача, я із захватом ставлю 5 зірок за перелицювання-одомашнення оригіналу для українських читачів і за гуцульську говірку, яка вистрибує зі сторінок таким живим звучанням і образами! Знайомі філософи, течії і концепти стануть вам ще ближчими - географічно і метафорично.
Готуйтесь ше й до вправ для мозку, який натренується «передбачати» слово за словом якраз десь під кінець книжки 😅
Після книжки важко си тримати і не додавати до життя певної говірки 😍 думаю, то могло бути одною з цілей перекладу-створення цього твору: поступове і непомітне закохування читача в культуру і людей.
На деяких сайтах у відгуках радять книжку як щось таке початкове, щоб попробувать філософію на смак -- не вірте їм. Так, певне задоволення буде, час не буде змарновано, але справжнє задоволення буде лиш тоді, коли будуть впізнаватись персоналії: як греки, так в гуцули. І якщо з історії філософії мені ще більш менш стало знань, то я з часом обов'язково хочу перечитати стос коло-гуцульської літератури (в післямові зазначено назви), та повернутись до книжки. Впевнена, що це буде абсолютно новий досвід читання.
Якщо говорити в стилі книжки, то це ази філософії на хлопский розум. Не знаю наскільки коректно викладені поняття грецької філософії але якщо це так, то я трошки став розуміти грецьку філософію.
Цитуючи із книги роздуми про небуття, або про "нічьо" — нічьо то є півлітра на двох.
Мало що може про книгу сказати, але можна потягнути собі багацько цитат. Безперечно варта уваги.