Щось зі мною не так

by Andriy Lyubka, Андрій Любка

Це книжка пригод і настроїв, реальних історій і автобіографічних вигадок, універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. У цих текстах свідки Єгови п’ють коньяк, Мілан Кундера опиняється в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Словом, абсурдно, зате пізнавально часом меланхолійно, але частіше кумедно. Всім, кому сподобалися попередні збірки автора «Спати з жінками» і «Саудаде», слід налаштуватися на писання захоплених відгуків у своїх соціальних мережах. Автор обіцяє їх лайкати.

Genres: Ukrainian Literature, Nonfiction, Essays, Contemporary, Ukraine

256 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

Ukrainian poet, essayist, and translator. He grew up in Vynohradiv, in South-Western Ukraine, and then enrolled at the Uzhhorod National University, where he studied Ukrainian Philology. His second master's degree in Balkan Studies was received from Warsaw University in 2014. Lyubka currently lives in Uzhhorod.

Lyubka is the author of four collections of poetry, one book of short stories, Saudade, and six novels. His novel Carbide depicts the daily life of smugglers in Zakarpattia Oblast. He also translates prose and poetry from Polish, Serbian, Bosnian, Croatian, and English. Additionally, he is a columnist for Ukrainian and European journals, Newspapers and media outlets, Nowa Europa Wschodnia / New Eastern Europe, Radio Free Europe/Radio Liberty, Den'', zbruc.eu, and kontrakty.ua,

Reviews

[Magread · Rating 5 out of 5]

Ідеальна для читання в кав'ярні. Короткі оповідання (чи то пак фельєтони?) про книги, подорожі і всяке-таке буття чудово смакують поміж ковтками гарячого лате з густою пінкою. Або під келих просекко. Єдиний мінус - інші відвідувачі можуть озиратись на постійне хихотіння, а то й щирий сміх під час читання.

Інколи хотілось цитувати цілими абзацами, бо дуже вже відгукувались думки про читання та літературу. Словом, чудова вийшла збірка.

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

Книга, яка стилістично та ідейно дуже схожа на ”Саудаде”. Легко, поетично та не нав’язливо. Тим не менш, чогось цікавого для себе не відкрив, як це було у попередніх збірках автора.

[Artem Tymchenko · Rating 5 out of 5]

Приємна збірка, хочеться хоч на дещицю навчитися сприймати і цінувати життя так як це робить Любка.

"І поки хтось читає книгу про те, з ким, коли і як краще обідати, щоб досягти шаленого успіху, я з'їдаю свій пізній обід на придунайському пагорді, посеред сербської Фрушкової Ґори. Людей навколо немає, зате дзьобати інжир прилітають пташки" - ну вайб же

[christty · Rating 5 out of 5]

Таке враження, ніби це написала я в минулому житті. Ідентичні думки. Цікаві історії. Чудова дотепна легка збірка. Саме те, чого не шукаєш, але сподіваєшся знайти.

[Oksana Uskova · Rating 4 out of 5]

Книжка була написана 2022 року, тому це легка книжка без "ваги на плечах", яка тепер є у кожного. Книжка про ДО. Яке так приємно згадати, сховатися у нього, уявити, що ти там - у безпеці 2022 року. Тільки безпеки не існує і для нас уже назавжди ПІСЛЯ. Ілюзії тримаються 256 сторінок та 59 оповідань.

Хоч я часто і потрапляю у резонанс із текстом, але не завжди. Це нормально. Але трапляються думки/речення, які нав'язливо повторюються, і це мені не подобається. Якщо перший раз це оригінальна думка, та на другий раз - швидко втомлюєшся від неї.

Останні дні читати про ТЕ життя, як наче дивитися через товсте скло, у вікно - на вулицю. Бачиш картинку, але всі звуки, запахи приховані. Хочеш щось сказати, а відчуваєш себе німим. Прірва, яку не здолати.

[Roksolana Romanyshyn · Rating 5 out of 5]

Як мені подобається як Любка пише.
Це книга для відпочинку

[Roslyna · Rating 5 out of 5]

кожний есей відкриває нам світогляд автора, ми дивимось на речі його очима.

короткі замальовки, що складаються з дорожніх поміток, туристичних маршрутів, звичок і подій, що віднайшли особливе місце у пам’яті письменника.

інтимність текстів зтирає усі стіни і починає здаватись, що ти особисто знайомий з крадієм черешні та любителем шортів із міста Ужгород.

[Natalia Vus · Rating 5 out of 5]

"Можливо, рай - це можливість без поспіху прочитати все бажане?".


"Я читаю не для того, щоб знати. Іноді читаю, щоб заснути. Часом - щоб убити час. Найчастіше - щоб пережити те, чого не переживав. Читаю для того, щоб забувати. Бо забувши книжку, можу її потім перечитати знову.
Читаю, щоб забувати. І забуваю, щоб жити".

[Ganna Lebedieva · Rating 5 out of 5]

Чудова добірка коротеньких розповідей: сумних і кумедних, філософських і буденних. Читається легко, а мова водночас проста і барвиста.
Ця книга - моє знайомство з автором, але тепер хочу почитати й інші його твори.

[Yaryna · Rating 5 out of 5]

Я обожнюю Андрія Любку і всі міста і речі, що він про них пише. Амінь.

[Ilona Leonova · Rating 5 out of 5]

Ну то що я можу сказати? Це коротка проза Андрія Любки, а я таке люблю. Тут і простота текстів, і інтелектуальність, і гарна мова (я навіть виписувала собі окремі слова, які хочу ввести у вжиток, а це більше 60ти слів).

"Читання - це передусім не про знання, а про чари, про створення нового світу в нашій уяві."

[Діана Малюга]

Ну-у, не знаю що і сказати.
Спершу, побувавши на презентації, я думала, це буде мій новий улюблений сучасний український автор. Те, як він читав свої фейлетони, та кумедна манера оповіді. Ідеально для відпочинку. І кумедно, що я в багатьох моментах знаходила себе, адже теж жила на Деміївській в Києві, теж жила у Варшаві, теж мріяла стати археологинею і ще багато різних моментів.
Але десь на середині книги я побачила банальність. Або якісь не надто тактовні штуки. І так прикро стало. З'явилася недовіра до тексту, очікування, що він колотиме, коли не очікуєш того. Ну що ж, і таке буває.

[Maryna Nagorna · Rating 4 out of 5]

Не книга, а розмова з другом. Розділи, наче зміна тем: від глибоких роздумів та розповідей про мандри до кумедних спостережень про українські або закордонні реалії. І безліч разів, коли я з усмішкою на обличчі подумки вигукувала "Так, так воно і є!"

[Anna BAGRIY · Rating 5 out of 5]

Вже друга книга Андрія Любки. З‘явилося бажання читати його більше і далі. За текстом відчувається людина. Дуже приємне відчуття спільності досвіду, світогляду, почуття гумору.

[Liliia · Rating 4 out of 5]

Якщо з Любкою щось не так, то зі мною теж) Дуже теплі і смішні короткі історії, цікаві життєві роздуми і просто кумедні записи того що коїться в голові у автора. Книга довоєнна, тому зараз трохи не цікаво читати про проблеми карантину і мандрівки. Навіть не те що не цікаво, а якось трохи боляче, адже це погляд в минуле де ти не мусиш раз на тиждень писати близьким чи це не по них прилетіло. Я реготала з розповідей про те як врятуватися і про Дереша, я кивала в такт словам у розповідях про флешку і про читання, ностальгувала і шкодувала про ті ідеальні шорти разом із Андрієм.

Гарно і легко написано, розповіді короткі, ідеально для читання дорогою на роботу. Раджу

[Olena · Rating 1 out of 5]

Прочитала десь третину, більше не змогла. За цей час виявила: приклоніння та популяризацію алкоголю, насміхання з українців, зверхнє ставлення до всіх релігій, самолюбовання в кожному кроці, сексизм. За цінностями не мій автор.

[Solomiia · Rating 5 out of 5]

Здається, я змогла зануритись в життя усіх тих героїв оповідань трохи більше. На жаль чи на щастя, (як і було сказано в одному з оповідань) згодом я зовсім забуду про що йшлось в цій збірці. Проте, тепле почуття «О, і в мене так було!» і згадка про короткочасну можливість підглянути за чужим «цікавішим» життям залишаться зі мною назавжди.

P.S. Тепер мені соромно, що колись змусила чоловіка позбутися тієї чорної вицвілої сорочки.

[Tanya Khytra · Rating 5 out of 5]

Ця книга, як розмова з другом.

З деякими думками ти погоджуєшся, від інших смієшся вголос, деякі історії надихають тебе записати власні спогади чи спостереження.

На останньому есеї хочеться почати читати з початку :)

[Stepan Zhyryk · Rating 4 out of 5]

Done. Це було важко, хоча пан Андрій пише досить легко і щиро. То все в мені, бо читати другу підряд книгу одного й того автора то було помилкою.

Ну і якщо вже порівнювати з «Саудаде» (яку я прочитав раніше), то дана книга є трішки слабшою. Простих історій тут теж вистачає, проте все сприймається якось дивно, або це лише проблема в мені) але ви обов’язково її прочитайте, воно того варте

[Roman · Rating 4 out of 5]

Любка то є лайф коуч здорової людини, який ненав'язливо на власному прикладі показує як десь гедоністично, але тим часом без надмірності, насолоджуватися життям. Тим то й есеї без зайвої глибини, а ніби історії друга з Закарпаття якого давно не бачив. Ви сидите на терасі кав'ярні в Ужгороді чи Мукачеві, часу у вас багато, але ні пива, ні вина не п'єте, бо обом ввечері за кермо, їхати у свої окремі життя (якщо читати в 2025, то на Балкани цього разу він не поїде).

[Olena Lisova · Rating 5 out of 5]

«З плином часу усвідомлюєш, що саме такі курйози і є тими пригодами, заради яких варто жити.»

Дотепні, сумні, часом абсурдні, але чесні есеї, їм віриш, бо хтось то так думає, іноді навіть ти сам. Це як думки твого друга, з яким ти зібрався на чашку кави і обговорив останні ще довоєнні події - мандри, магію базарів, цікаву книгу, твої думки, коли ти проїжджав повз стару квартиру, що знімав 5 років тому, нову покупку книг і стопки ще не прочитаних, як ти сумуєш за подорожами і новими-старими містами, улюбленого автора, плинність часу, і що тебе вже тягне до землі і покупки дачі 😌.

А ще тут нові погляди на хіпстерське життя Скороводи, згадки про Віктора Косенко, що був скромним і щасливим і писав музику з-під подушки, перегляд біографії Шевченка і думки Мілана Кундери в басейні.
Словом, кумедно, часом меланхолійно, зате пізнавально.

P.S. А от шортів мені було шкода.

[Lit.reviewer · Rating 5 out of 5]

Вау! Той випадок, коли книжка знайшла мене у потрібний момент.

Почалося все з презентації нової книги Андрія Любки «Щось зі мною не так» . На ній автор зачитував деякі свої тексти, що було дуже навіть харизматично, і мене зацікавила збірка.

Дотепні, сумні, меланхолійні, радісні. Есеї зібрані різні. Їх об’єднує те, що вони хмм, мабуть, чесні. Завойовують читача, залучають його емоційно, принаймні мене.

Це такі нариси різних пригод, мандрів і буднів. Щось вигадане, а щось правдиве, проте ніколи не дізнаєшся, де що. Хоча на самій презентації автор зізнався, що навіть вигадки є тим, що цілком могло би статися, або змальовані з інших реальних персонажів.

Особливо цікаво було зазирнути у новий погляд на класиків. Андрій Любка підкреслює акценти у насиченій біографії Шевченка і хіпстерському життю Сковороди. Так, він не перший, хто так робить, але з кожним таким матеріалом завіса стереотипів поступово розчиняється.

Коротка проза виявилася ключиком до розбурхання мого бажання читати. Поки я відклала цікавий нон-фікшн, книжку-мотивашку і навіть пригодницький роман, цю збірку есеїв я проковтнула швидко. Проковтнула, але від того не менше просмакувала її наповненням.

Я б підсумувала книжку як рефлексії автора, з якими десь перегукуються власні думки і тоді створюється відчуття розмови з ним. Саме те, що потрібно, аби заземлитися.

[Barnes · Rating 5 out of 5]

Андрій Любка і перша книжка над якою я дійсно сміялася вголос місцями. Загалом, це збірник есеїв/заміток автора про його життя, роботу, спогади й багато про подорожі. Мене підкупив простий стиль написання, життєвість і справжня любов Любки до цих історій. Чого лише варті розділи про мистецтво лежати, водіїв «мерседесів-спринтерів», підписання книжок, домашню бібліотеку і черешні. Моїм особистим фаворитом став «Пафосомер (у)». Я б умовно поділила цю книжку на дві частини перша, більш жвава, кумедна і, мабуть, буде впізнавана для усіх, а друга більш меланхолійна, наповнена теплими спогадами автора про свої мандри, пригоди, відчуття дороги, нового і давно знайомого. Обидві безумовно неймовірні й варті уваги. Та остання «Балада про шорти» все одно поверне вас у колію. Тож, можу сказати, що з нетерпінням чекатиму нагоди придбати нові книжки автора та продовжити знайомство з його творчістю.

*відгук від 04.05.2023

(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

Цікаві думки та ідеї завжди приходять у найнезручніший момент: під час бігу, або коли дуже треба поспати, або у маршрутці, коли вже все запріло та затерпло. 😰

Прочитавши нову книгу Андрія Любки «Щось зі мною не так», я подумав, що таки є людина, яка ці думки фіксує та майстерно їх викладає, до того ж – це один з моїх найулюбленіших письменників. 😻

Це збірка влучних спостережень, знайомих кожному, всі вони про нас, іноді мені здавалося, що Андрій записав та розвинув мою думку за мене. Дивовижний ефект! 🤩

Сам автор на презентації назвав ці есеї «необов’язковими і такими, яких могло б не бути, а може, краще б і не було», але я отримав колосальне задоволення від прочитання. Розраджує й піднімає настрій у важкі часи, перевірено! 😉

Окремих компліментів заслуговує робота видавництва Meridian Czernowitz – книгу не хочеться випускати з рук! 💝

[Khrystyna · Rating 5 out of 5]

Короткі есе і історії – це те, що, на мою думку, найкраще виходить в Андрія Любки. Сподобалась його цитата в оповіданні «Жити і забувати»: «Я читаю не для того, щоб знати. Іноді читаю, щоб заснути. Часом – щоб убити час. Найчастіше – щоб пережити те, чого не переживав. Читаю для того, щоб забувати. Бо забувши книжку, можу її потім перечитати знову. Читаю, щоб забувати. І забуваю, щоб жити.»
Для мене ця книга Любки є саме такою. Ідеальний read для подорожі в потягу, читання перед сном, читання в парку чи на природі. Для задоволення. Бо таке і повинно бути читання.
Подобається, що Любка вміє класно писати і таке, і чтиво, де вміщена вся енциклопедія (див. «У пошуках варварів»). Всім рекомендую як легке і приємне чтиво.

[Yulia Kryval · Rating 4 out of 5]

Скажу так: читаючи цю збірку, в мене було постійне бажання опинитись на якійсь прокуреній студентській кухні, шоб проговорити �� Андрієм Любкою всю ніч про ті ж спогади і рефлексії (і обов‘язково запитати його: «а про шо ви не пишете?»).

Історії тут різні: смішні, мрійливі, повчальні, прості як двері, філософські, буденні - дуже часто ловиш себе на думці, шо ніби нічого особливого, але й в тому їх справжність і людськість, вони дуже дивно відгукуються і впізнаються.

Як філологиня, жаба-волоцюга і людина, яка любить чимось кріповий people watching, я знайшла в цій книжці все - без надриву і пафосу.

[Олена Павлова · Rating 5 out of 5]

Світла, легка і затишна книга. Збірка есеїв — наче з минулого життя, до повномасштабної війни — зараз читається на одному диханні і з легкою ностальгією. Наприклад, за безтурботністю й лоукостами. Деякі есеї навпаки — почасти передбачення.
Автор ділиться з нами своїм світом, і чимось чудовим, теплим, простим, життєрадісним. Про різні міста світу, про батьківство, про дім, про дорогу. Іронічна, добре почуття гумору, щирість. Насправді про важливі речі, що наповнюють.

[Ania · Rating 5 out of 5]

Збірка, яка потрапила в самісіньке серденько. Кожна історія - можливість задуматися про красу в повсякденному, відчути насолоду в моменті і заземлитися, в найкращому розумінні цього слова. Автор пише щиро й правдиво, без претензійності й пафосу, що резонує з читачем і змушує братися за інші його книги. Застерігаю, що книга може пробудити бажання вирушити в подорож, перечитати Шевченка, і сповільнитись.

[Марта Стецько Тарнавська · Rating 5 out of 5]

Просто давайте визнаємо, що найкраще Андрію Любці вдається есеїстика. Якщо порівнювати з минулими творами, то я вже думала розчаровуватися, але вийшла «Щось зі мною не так». Саме вона відновлювала мій моральний стан у важкий час смішними історіями життя і змушувала видихати і заспокоюватися. Тому рекомендую всім, щоб щиро відпочити

[Maryna Lukashuk · Rating 5 out of 5]

Дуже полюбляю книги Андрія Любки. І ця не стала винятком, тепер почесно поповнить мою бібліотеку.
Вчасно трапилась мені у житті, саме у той момент, коли не хотілось читати нічого, важко було переключитись та не думати про новини.
Книга стала моєю тихою гаванню. Читаєш, смієшся, мрієш, впізнаєш себе. Легкі та ненав‘язливі історії, у яких впізнаєш ( а можливо і ні) автора.