Світогляд

Вибрані твори #3

by Juana Inés de la Cruz, Сергій Борщевський (Translator), Хуана Інес де ла Крус

Видання пропонує комплексне знайомство з творчою спадщиною сестри Хуани Інес де ла Крус (1651—1695), однієї з найцікавіших іспаномовних письменниць XVII ст.

У третій книжці представлені найвідоміші твори, що дають уявлення про світорозуміння письменниці — поема «Перший сон» та єдиний прозовий твір у виданні «Відповідь поетеси високоповажній сестрі Філотеї де ла Крус».

Українською мовою твори сестри Хуани публікуються вперше.

112 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

About the author

Juana Inés de la Cruz was born in a town in the Valley of Mexico to a Creole mother Isabel Ramírez and a Spanish military father, Pedro Manuel de Asbaje. As a child, she learned Nahuatl (Uto-Aztec language spoken in Mexico and Central America) and read and write Spanish in the middle of three years. Thanks to her grandfather's lush library, Juana Inés de la Cruz read the Greek and Roman classics and the theology of the time, she learned Latin in a self-taught way. In 1665, admired for her talent and precocity, she was lady-in-waiting to Leonor Carreto, wife of Viceroy Antonio Sebastián de Toledo. Sponsored by the Marquises of Mancera, she shone in the viceregal court of New Spain for her erudition and versifying ability. In 1667, Juana Inés de la Cruz entered a convent of the Discalced Carmelites of Mexico but soon had to leave due to health problems. Two years later she entered the Order of St. Jerome, remaining there for the rest of her life and being visited by the most illustrious personalities of the time. She had several drawbacks to her activity as a writer, a fact that was frowned upon at the time and that Juana Inés de la Cruz always defended, claiming the right of women to learn. Shortly before her death, she was forced by her confessor to get rid of her library and her collection of musical and scientific instruments so as not to have problems with the Holy Inquisition, very active at that time. She died of a cholera epidemic at the age of forty-three, while helping her sick companions. The emergence of Sor Juana De La Cruz in the late seventeenth century was a cultural miracle and her whole life was a constant effort of stubborn personal and intellectual improvement.

Reviews

[monkeysdontlaugh]

Тут у збірнику є дві роботи: філософська поема «Перший сон» (у якій ми спостерігаємо за мандрами душі, і яку авторка писала для свого задоволення) і єдину у цих томах прозову роботу, яка була написана як відповідь на звинувачення у гордині після публікації її приватного листа.

Звинувачення висунув єпископ (який, до речі, найбільш відомий саме за ці дорікання) під псевдонімом «сестра Філотея». Хотілось би сказати туди його, але, на жаль, на Хуану врешті натиснули її духовні керівники. Вона склала обітницю бідності і разом з нею ще одну - не торкатися пера й паперу.

Шкода пані де ла Крус, яка пішла у черниці частково і задля того, щоб мати можливість навчатись, а її і там дістали. З обох робіт видно, що авторка була дуже обізнаною (що не дивно, адже вона з дитинства дуже багато читала).

Творчість її цікава і мені трохи сумно, що ці книги у нас не так легко дістати.

До речі, існує доволі багато різноманітних дослідницьких праць про Сор Хуану. Зокрема й від Октавіо Паса - Нобелівського лауреата.

Додам тут декілька цитат з відповіді:
1. «О, якої згуби уникнула б наша держава, якби старші жінки були освіченими, як Лета, й могли напучати, як велять святий Павло і мій отець святий Єронім! Однак бідолашні жінки натомість кинуті напризволяще, і якщо якісь батьки хочуть дати своїм дочкам більш ґрунтовну освіту, ніж це заведено, то за браком освічених старших жінок вони мусять звертатися до вчителів-чоловіків, аби ті навчили дівчат читати, писати, рахувати, грати на музичних інструментах та інших навичок. Це часто призводить до згубних наслідків, і ми щодня стикаємося з прикрими прикладами нерівних шлюбів, оскільки близькість спілкування та тривалий зв'язок звичайно полегшують те, що здавалося неможливим. Тому багато хто воліє залишити своїх дочок неосвіченими й темними, щоб не наражати їх на таку серйозну небезпеку, як близькість чоловіків. Цього можна було б уникнути, якби мати освічених старших жінок, як того прагне святий Павло, бо від одних до інших передавалося б наставництво, як це відбувається при оволодінні навичками рукоділля та інших домашніх робіт.»

2. «Наприкінці ж із властивою йому розважливістю він робить висновок, що привселюдно читати й проповідувати з амвона жінкам не дозволено, а приватно навчатися, писати й викладати не тільки дозволено, а й вельми корисно. Певна річ, маються на увазі не всі жінки, а лише ті, кого Господь обдарував особливими здібностями та здоровим глуздом, які роблять великі успіхи й добре освічені та мають хист і необхідні якості для такої святої справи. І це вельми слушно, що не тільки бездарним жінкам, а й тим чоловікам, котрі лише тому, що вони чоловіки, вважають себе мудрецями, заборонено тлумачити Святе Письмо як особам, які не мають належних знань та чеснот і не відзначаються сприйнятливістю здібністю.»

3. «Отже я продовжила заняття, постійно спрямовуючи свої кроки, як я вже казала, до вершин Святої Теології. Щоб дістатися їх, мені видавалося слушним підніматися сходинками людських наук і мистецтв. Бо як зрозуміє стиль Королеви Наук той, хто не оволодів знаннями допоміжними? Як без логіки опанувала б я загальні та спеціальні методи, за допомогою яких написане Святе Письмо? Як без риторики зрозуміла б я його фігури, тропи та мовні звороти? Як без фізики збагнула би безліч природничих питань, що стосуються жертовних тварин, офіра яких символізує чимало речей відомих, але й багато невідомих? Якщо Саулові легшало від звуків Давидових гусел, то що це було: природна сила музики чи надприродна сила, якою Бог надумав наділити Давида? Як без арифметики вести лік усіх тих років, днів, місяців, годин і таємничих сімдесяти тижнів пророка Даниїла й робити інші підрахунки, що вимагають розуміння природи, сполучень та властивостей чисел? Як без геометрії можливо зміряти Святий Ковчег Заповіту й священне місто Єрусалим, загадкові виміри усіх сторін якого утворюють куб, що дивує своєю чудовною пропорційністю? Як без архітектури осягнути величний храм Соломона, місце розташування й план якого замислив сам Господь, а мудрий цар був лише виконавцем, котрий здійснив цей план, де не було жодного не оповитого таїною підмурку, жодної колони, яка не містила б якогось символу, жодного карнизу без натяку ані архітраву без сенсу тощо, і де найменший бордюр був би лише чимось другорядним, а не символом чогось справді величного?»

[Данило Судин]

Найважливіша книга в зібранні. По-перше, тут є поема "(Перший) сон", яку авторка писала суто для себе, а тому найкраще відображає її світогляд. І, власне, за цю поему авторку й хвалять: в ній вона майстерно видозмінює традиційний / типовий для бароко жанр поеми-видіння, висловивши і свої погляди, і похизувавшись власною вченістю.
По-друге, в цьому томі міститься "відкритий" лист на захист своїх поглядів. На жаль, захистити їх не вдалося: сор Хуана втрапила до скандалу, після якого мала каятися і зректися своїх поглядів. Зокрема, вона розпродала всю свою бібліотеку. Сумний фінал...
Але лист цікавий в двох аспектах. По-перше, він показує, як захищали свої погляди люди бароко в умовах, якщо вони розходилися з "офіційною лінією партії". Захоплююче і водночас сумне видовище...
По-друге, сор Хуана в цьому листі найбільш чітко та конкретно викладає свої погляди на зв'язок релігії та науки, а також про права жінок. За останнє її й називають прото-феміністкою. Цікаво, що вона прото-феміністка з католицьким бекґраундом. І це також дуже цікаво читати.