Літо пролетіло як день. І ось Муся та Бабуся очікують зими. Особливо чекає киця, яка ще ніколи в житті не бачила снігу! А зима ж дарує стільки дивовиж! Ось має прийти Святий Миколай. Цікаво, чи навідується він і до звірят? А чи можна Різдво святкувати в компанії бездомного котика Лео? Зворушлива різдвяна історія про дружбу, милосердя і прийняття заполонить серця і маленьких, і дорослих читачів.
Це продовження дуже милої та затишної повістини про кішечку Мусю та бабусю, які познайомилися в кульбабковому сквері. Тепер кульбаби засипало снігом (першим у Мусиному житті!), а вони удвох потихеньку готуються до Різдва. Історія, розказана очима киці, яка вперше проживає певний досвід, додає гостроти й свіжості сприйняттю зими та зимових свят, надихає маленьких читачів уповні ними насолодитися.
Також це оповідь про добро, милосердя і про те, що навіть до бездомних тварин обов’язково приходить святий Миколай – нехай і в подобі старшої пані та її киці. Адже перед Різдвом завжди є місце для дива. Можливо, цього року воно станеться і з котиком-безхатьком, і приятелем Мусі Лео, який не встиг до холодів знайти собі людську сім’ю. Принаймні, фінал історії натякає на це.
Пам’ятаєте, як вперше побачили сніг? Які були у вас відчуття?
❄️Кішка Муся з книжки «Муся і Бабуся» і нової історії «Муся і Різдво» Галини Кирпи не знає, що таке зима і як вона може підкрастися, їй цікаво, чи можна слухати сніг так само, як дощ. Вона дивується всьому, що бачить, особливо загадковому снігу, про який так давно розповідала Бабуся: «Одне Мусі подобалося – сніг білий. А от що холодний, то ні. Ну, хоч би трішечки був тепліший! І надто вже мокрий! Треба буде довго сушити лапи й хвоста».
❄️По-моєму, це ідеальна книжка для адвенту – очікування Різдва і зимових свят. І чудова нагода знову всьому дивуватися, як вперше. Скільки б не було зим і свят, ми все одно радіємо, неначе бачимо і відчуваємо це вперше! Звісно, є тут і зворушливі моменти – особливо, коли у Святвечір Бабуся згадує, що сьогодні ще й День народження її чоловіка, якого уже нема на світі. До неї мають завітати доньки, але з гостинами не складається, на що Бабуся відповідає: «Я ж не сама». І Муся відчуває, що «Бабусині слова неначе погладили її по голівці».
❄️Адже насамперед це історія про бажання бути потрібним, щиру дружбу і такий бажаний для кожного з нас дім – як дідуньо Петсон і кіт Фіндус у книжках шведського письменника Свена Нордквіста, так і кішка Муся і Бабуся вже не уявляють свого життя одне без одного. А ще в їхньому житті з’являється плямистий кіт-безхатченко, якого Муся називає Лео.