Закладка

by Дмитро Лазуткін

«Закладка» — це книга таємниць, відкриттів та болісних прозрінь. Притаманні автору прозорість і влучність поетичного слова набувають у новій збірці Дмитра Лазуткіна повноти зрілого звучання. Тексти, написані перед 2022 роком, наповнені передчуттями, котрі подекуди нагадують пророцтва. Поезія, яка народжувалася потім, — абсолютно інший спосіб ліричного висловлювання. Тут немає місця римам, а жорсткий порядок слів віддзеркалює реальність. Вочевидь робота автора воєнним кореспондентом вплинула на сюжетну лінію, яка поєднує розірвані клаптики правдивих і безжальних історій.

Genres: Poetry, Ukraine

192 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

Reviews

[Darka]

кілька віршів сподобалися, але решта лишили до прикрості байдужою

[Kira Snow]

До збірки увійшли вірші, написані до лютого 2022 року та після - як до і після риски. Воєнна і довоєнна поезія, розібрана на цикли, створює постійну зміну перспективи - у вас буде можливість вдихнути і видихнути між рядками. Робота Дмитра воєнним кореспондентом, вочевидь, вплинула на створення неритмічних і рваних текстів, що добре відтворюють наше сприйняття дійсності сьогодні.

Але якщо ви - за віршами про літо, або лівий берег Дніпра, або навіть правий - вам також сюди. На зустріч у ранковому метро, посеред тихого туману, на мосту.

Бо інколи
"літери розпливаються
перед очима
і залишається лише здогадуватися
які слова ти хотів прочитати"

Окреме задоволення - оформлення збірки від студії "Сері/граф".

[Анна Зубович]

Пряме попадання в серце .
Деякі вірші перечитувала по декілька разів ❤️‍🩹

[Iryna]

Довго я читала цю добірку.
Це моя перша добірка дорослої поезії з часів певно університету.
Не все зайшло, але дещо відгукнулось. Вірші про війну і людей в звільнених і ні містах і селах роз'ятрили спогади перших місяців вторгнення.
Дуже сподобались вірші про дитину автора(?), бо моїй малявці зараз скільки ж скільки й дівчинці в віршах, і вони викликали посмішку.
"Транзистор" 💔 цей вірш розбив серце.
Декілька віршів про Крим теж ностальгічно-болючі.
Із "але", забагато проституток (:
Також ритміка геть проста, але може це просто може викривлене бачення, бо читаю доньці багато віршиків з такою ж ритмікою, навіть у білих віршах (агась, навіть така добірка у моєї малої є)).

[Анастасія]

Відгукується 💔

[Sem]

ну це краще, ніж "Червона Книга", декілька віршів прям дуже красиві і чуйні і свіжі.
але на другій збірці від автора вже зрозуміло, що в нього просто є певний стиль, який завжди буде присутній в його книгах і ніколи мені не сподобається - важко це описати, але усі оці "жінки в коротких сукнях", коротенькі рими про побите долею кохання, настрої в певних віршах штибу "ух це курво життя...".
для мене це просто віє невдалими поетами з 90их, котрі здебільшого просто варяться в локальних тусовках, але Лазуткін не настільки простий, бо деякі вірші в цій збірці дуже ефективні і виділяються на фоні сусідів

[Анна Шляхова]

Сильна і самобутня книга про те, що вібдувається з нами: маски і ракети, кохання і дружба.
Як справжнє мистецтво ці вірші не прикрашують і не вигадують реальність, а просто відзеркалюють її через призму авторського сприйняття.

чому ми думали
що ракети -
це про космос,
чому нам не казали
що ракети -
це про темні підвали?

Бо не здолати того, хто штовхає вітер.

крізь потріскане вікно
видно
вишню яка намагається розквітнути
і світ який неможливо
втримати в руках

я те - чим мав би бути замість себе...

Боже
Ти створив усіх і мене
навіщо - саме мене?

[Alina Prysiazhniuk]

«я вчитимуся на того хто прийде і все полагодить
якщо на іншому березі будеш чекати ти»

Років тринадцять тому я облюбувала творчість Дмитра Лазуткіна, бо він писав простими словами про важливі речі. Відтоді мало що змінилося, і це гріє душу.

Найбільше мене дивує здатність автора протягом стількох років кружляти навколо кохання, використовуючи дуже звичні лексику та образність:

«як тебе любити або ні
коли у тобі моє ребро
ніби сонце світить в глибині?»

[Andrii Maksymenko]

Проста, місцями креативна, а місцями глибока лірика, що кілька разів здивувала, а пара віршів і того більше запали у серце. Поезія буває різною і ця збірка -- гарний тому приклад. А ще чи не вперше любовна лірика і образи зайшли набагато глибше, за воєнну чи побутову.

[Lesya Zhezlo]

у березні морозному чи в квітні
коли зірки мов рани ножові
знайди слова які комусь потрібні
знайди слова - допоки ми живі

Можливо цей заклик автора у першому вірші збірки був зовсім не до читача, а до нього самого, бо з кожним новим віршем приходить розуміння, що він знайшов ці слова.
Автор говорить про найважливіше:
- про життя - прямий ефір, де нічого не зможеш повернути чи виправити,
- про любов - якої так мало у світі,
- про світ - парафію циніка.

А потім перегортаєш сторінку і різко зупиняєшся ніби хтось дає тобі ляпаса:

чому ми думали
що ракети -
це про космос?

[m.]

це найкраща поетична збірка цього року

[Diana]

Суть не в римах та не в ритмах, а в тому, що опісля себе залишають вірші

Вірші Лазуткіна залишаються під шкірою

[Anna Heather]

цікаво, у чому більша іронія цієї книги: у тому, що у збірці "Закладка" немає закладки, чи у тому, що розділ "Силаботоніка" відкриває верлібр?

але, якщо серйозно, то тут було багато того, що відгукувалось, і в мілітарному доробку, і в більш ранніх поезіях

[Віка]

Як то в народі кажуть, не Жаданом єдиним)))
Але дійсно не чекала, що збірка мені так відгукнеться. Перечитала один раз, закохалась у третину віршів, через день закортило перечитати ще раз. Взяла олівець, щоб підкреслити найкраші рядки — і закохалась ще у третину віршів.

Майже всі, так чи інакше, присвячені війні. Навіть любовна лірика якась щемливо-уразлива, ніби приречена. Порівняно з попрередньою збіркою, здається, ніби автор більш старанно добирає слова. Ніби... подорослішав? Не знаю. Але різниця очевидна.

Мій улюблений вірш зі збірки — “Диспетчер”, про коригувальника вогню, що живе у порожній диспетчерській вежі, яку покинули навіть птахи, десь між небом, землею та артобстрілами. Є в цьому вірші щось більше, що я так і не збагнула, якась містична, неочевидна складова.

Але багато віршів у збірці — воєнна лірика, прямолінійна, як всі наші спогади і переживання, як римовані повідомлення зі стрічки новин. Навіть дивно, що на цьому тлі таки проростають вірші про кохання.