The Length of Days: An Urban Ballad

by Volodymyr Rafeyenko, Sibelan E.S. Forrester (Translation), Marci Shore (Introduction)

The Length of Days features a wild cast of characters--Lithuanian, Russian, and Ukrainian--and cameo appearances by Rosa Luxemburg, Amy Winehouse, and others. Embedded narratives attributed to one character, an alcoholic chemist-turned-massage-therapist, broaden the reader's view of the funny, ironic, or tragic lives of people who remained in the ill-fated Donbas after Russia's initial aggression in 2014. Unexpected allies emerge to try to stop the war, as characters criticize Ukraine's government at the time, its self-interest, and failures to support its citizens in the east.



With elements of magical realism, the work combines poetry and a wicked sense of humor with depth of political analysis, philosophy, and moral interrogation. Witty references to popular culture--Ukrainian and European--underline the international and transnational aspects of Ukrainian literature. The novel ends on a hopeful note even though by then the main characters have already died twice: they return with greater power each time. As the author's last novel written originally in the Russian language, The Length of Days is a deeply Ukrainian work, set mostly in the composite Donbas city of Z--an uncanny foretelling of what this letter has come to symbolize since February 24, 2022, when Russia launched a full-scale invasion of Ukraine.

Genres: Ukraine, Fiction, War, Fantasy, Ukrainian Literature

352 pages, Hardcover

First published January 1, 2017

About the author

Volodymyr Volodymyrovych Rafeienko (born November 25, 1969, in Donetsk) is a Ukrainian writer, novelist, and poet. From 1992 to 2018, he wrote his works in Russian, was mainly published in Russia and was considered a representative of Russian literature. He is the winner of the Russian Literary Prizes "Russian Prize" (2010, 2012) and "New Literature" (2014). In 2014, after moving to Kyiv, he studied Ukrainian. He later began writing his new novel in Ukrainian and became a full representative of Ukrainian literature. In 2019 he published his first novel in Ukrainian "Mondegreen (songs about death and love).

Reviews

[Люда Дмитрук · Rating 5 out of 5]

Я не знаю, чи можна було вдаліше підібрати тон для розповіді про цю війну! Рафеєнко написав настільки пронизливу, щиру, і разом з тим абсурдну історію, що ніяк не зрозуміти: а як на це все реагувати? Найчастіше я сміялася, але сміх той був істеричний, нервовий, наслідок страху та жахливого усвідомлення, що весь той сюр, який описаний в романі, є насправді нашою реальністю, а не наркотичними галюцинаціями автора.

Один з найкращих творів, написаних в Україні та прочитаних мною за останні роки!

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

ДУЖЕ приємно вражений!
фантасмагорично, реалістично, сюрреалістично, фентезійно про попередні вісім років війни на Донбасі. наразі більше сказати не готовий. але вельми і вельми раджу до прочитання!

[Artem Chapeye · Rating 5 out of 5]

можливо, найсильніша українська книга останнього десятиліття.

[Wojciech Szot · Rating 5 out of 5]

„Najdłuższe czasy” Wołodymyra Rafiejenki to powieść, w której realizm przeplata się z brutalną, miejscami groteskową fantazją, co jest chyba najtrafniejszym sposobem na opisanie tego, co dzieje się w kraju ogarniętym wojną.

Akcja książki Wołodymyra Rafiejenki (tłum. Marcin Gaczkowski i Anna Ursulenko) dzieje się w mieście Z, które łatwo połączyć z Donieckiem, choć pewne różnice występują. Podstawową z nich jest to, że z pewnością wokół Doniecka nie ma wielkich stonek pożerających uciekających mieszkańców. Są inne, rosyjskie insekty.

Rafiejenko rozlicza się nie tylko z wieloletnią wojną w Donbasie, ale też stosunkiem jego mieszkańców do Ukrainy i Rosji. Sokrates Iwanowicz Gredis, Litwin który nigdy nie był na Litwie, prowadzi tu z przyjaciółmi łaźnię Piąty Rzym. Bo jak wiadomo - Rzymów było kilka. Najpierw ten właściwy, nad Tybrem, potem ten nad Bosforem, kolejnym miała być Moskwa. Czwartego nigdy nie udało się znaleźć. Łaźnia w powieści ukraińskiego pisarza nie służy tylko wypoczynkowi. To tutaj przychodzą Rosjanie. I giną. Przed śmiercią jednak opowiadają o sobie.

Więcej tutaj: https://www.empik.com/empikultura/ksi...

[Patrycja Krotowska · Rating 3 out of 5]

Wydawnictwo przyzwyczaiło mnie już do tego, że wydanych przez nich książek nie czyta się na poprawienie humoru. Ale "Najdłuższe czasy" czyta się wyjątkowo trudno bez znajomości kontekstu. Co prawda, wydanie raczy nas przypisami, ale umówmy się - wszystkim nam czyta się płynniej, gdy tych przypisów nie potrzebujemy, a wszelkie aluzje, nazwiska, wyrazy (czy wpadlibyście np na to, że "czekolada" w zdaniu o tym, że Ukraińcy ją lubią jest aluzją do Petra Poroszenki, który jest właścicielem przedsiębiorstwa Roshen?) rozumiemy bez podpowiedzi. Przypisów w całej książce jest 101. I tak, psuło mi to lekturę, nawet nie dlatego, że musiałam je czytać, ale dlatego, że lubię czuć się odbiorcą danej książki, a tutaj tak nie było - właśnie z tego względu, że brakuje mi wiedzy do odczytywania tak bogatej w symbole książki. Łapałam się na tym, że uciekają mi myśli, bo dziwna jest to książka i trudno się w nią wczytać, a potem przychodził TAKI fragment, który uderzał mnie jak obuchem w łeb. Czytamy tu sporo o śmierci. Ale narracja Rafijenko wolna jest od sztucznego pompowania współczucia w czytelniku - powiedziałabym nawet, że śmierć powszednieje na stronach tej książki. Bohaterowie mówią o śmierci jak o czymś codziennym, bez patosu, bez oburzenia, bez jawnej rozpaczy. To znormalnienie śmierci przeraża chyba najbardziej. Mamy scenę, w której bohaterka mówi, że "wszystkich pozabijali", a za moment narrator informuje o tym, że "wrzuciła do ust karmelka". Nie wiem, czy to zestawienie czegoś tak tragicznego z czymś tak trywialnym jest celowe, czy ma ukazać powszednienie śmierci. W każdym razie zdaje to egzamin, jakkolwiek zamierzonym zabiegiem narracyjnym by to było. Czytamy o matce targającej zwłoki syna, aż w końcu słyszy ona pytanie "Został ci, matko, choćby jeden synek?" i wybucha płaczem, a ja czuję gulę w gardle. Trudna jest to lektura, która za przykład wzięła alegoryczne miasto Z w czasie rosyjskiej okupacji, w którym dzieją się rzeczy niecodzienne (też paranormalne), choć tu akurat nie te nadnaturalne zjawiska zatrważają najmocniej. I z jednej strony cieszę się, że ją przeczytałam (Wydawnictwo zapewnia mi pracę mózgu na najwyższych obrotach!) to jednak cieszę się, że mam ją za sobą.

[Natalya · Rating 4 out of 5]

"Довгі часи" - сумнівний у плані стилістики, але такий потрібний нам проект примирення з нашою історією. До того ж, текст виконує терапевтичну функцію. Тут проговорено все те, що хороший київський психоаналітик проговорить з вами за значно більші гроші, ніж вартість книжки.

Добре, що несерйозний тон (про біль війни, який неможливо пережити, і справді краще жартома), але погано, що місцями пафосно і не без штампів. Плюс, подібні антиутопії вже писали Сорокін "День опричника", Тетяна Толстая "Кысь", Андрухович "Московіада" та багато інших.

З основних моментів:
- Україна - це роман із чортом, який приносить барахло минулого
- окуповане місто Z (Донецьк) приєднали не до Росії, а до неіснуючого Радянського Союзу, а отже і Z не існує.
- для переселенців Україна - це життя після смерті, а для тих, хто повертається в окупований Z - смерть після смерті. Смерті як кінцевої точки немає, а отже немає і життя.
- насправді війна ведеться за місце сили - лазню "П'ятий Рим"
- зупинити цю вакханалію може хіба що сакральна жертва. А ще статуетка богині Ганеші з крамниці "Шива-Вишивата" і томик "Кобзаря" з рук жебрака.

Тут багато убивають, бухають і паряться в лазні. Наприклад, найманець з Уралу Іван Іванович (запозичений зі "Смерті Івана Ілліча"), як і багато інших, проходить "очищення" шляхом смерті, але потім потрапляє у Київ на Контрактову площу, де кілька років жебракує, читаючи вголос того самого "Кобзаря", який і поверне в Z закони фізики.

Загалом Бахтіну б цей карнавал сподобався.

[Maryna Ponomaryova]

В цьому році дозволяю собі не дочитувати книги, які не йдуть, хоча я й придбала цю книгу з щирим бажанням прочитати, але вона якась надто. Надто все. Я не кажу, що вона погана. Але дуже важко її читати через накопичення образів, через відсилки на відсилки, через біль, через всіх персонажів, які однаково розмовляють. Раптом надто знайомі міста, люди, події: Слов’янськ, бійці, війна. Надто багато повсякденності і притлумлених емоцій побіля абсурдності: раптом нібелунги, що таємно живуть в сауні, раптом справжні двометрові жуки, що шматують і вбивають цивільне населення, яке прийшло за гуманітарною допомогою. Надто багато алкоголю, всі постійно бухають, і «свої» і «чужі». Мільйон якихось покалічених доль, і все це несеться без зупинки. Звісно, я не буду вказувати автору як писати, просто здається з його бекграундом можна було б зробити тоншу, детальнішу історію, яка б краще зрезонувала особисто для мене. Але рекомендую почитати і знайти щось своє, і в будь-якому разі таких книг про війну ви точно не читали (Запам’яталась лишень одна зухвала цитата: «коридор был пуст как проза Мураками»)

[Катріна Хаддад · Rating 5 out of 5]

Неможливо читати без сліз. Дуже крута книжка!
Найкраще з читаного із сучасної української літератури останнім часом.

[Тимощук В'ячеслав · Rating 3 out of 5]

Читаю я "Довгі часи" Володимира Рафєєнка і радію. Нарешті донецькі навчилися "в сучукрліт". Не пройшло і 10 років, як автори з Донецька почали писати в стилі "магічно-реалістичного потоку свідомості". А ні чекайте, пройшло, бо схожі книги я читав ще в 2004-му. Вся оця псевдо-містика з літаючими пам'ятниками Сагайдачному, з потойбічними каруселями, які спричинили теперішню війну на Сході, всі ці несповна-розуму-дівчатка які рятують світ томиком Шевченка і статуеткою Ганеша, вони уже були в нашій українській літературі. Рефлексувати за допомогою тексту не вигадка Рафєєєнка, це робили постмодерністи задовго до того, як маленький Вова видав свою першу книжку. Але справа не в тому як подається текст, бо варто зізнатися така стилістика письма мені цілком імпонує, вийшло у автора справді гарно. Текст наче вібрує коли ти його читаєш, він розхитує твою свідомість, бринить десь в середині. Цей, російський по своїй суті текст, дарма що перекладений українською, своєю холодною російськістю влазить в моє тепле українське нутро і змушує вийти з своєї зони комфорту. Книга "Довгі часи" пропонує подивитися на східних людей, на тих, хто шукає свою культурну ідентичність на руїнах совкового українського (?) сходу, тих кому навіщось треба поєднати шевченко��их "Гадамаків" з териконами і горілкою. Навіщо вони це роблять я все рівно не розумію, може тому, що у мене немає териконів і горілки, а може причина криється в чомусь іншому.
"Довгі часи" чужий для ��ене текст, але може воно і на краще, не хотів би я, аби він був мені рідним. Зате ця книга дає можливість подивитися на деякі болючі і недавні події трошки під іншим кутом. Вона дає можливість залізти в шкуру того, хто знаходиться in-the-middle-of-nowhere і шукає себе. Як людина з того таки Донецька бачить себе, якщо від неї прибрати пропаганду і совковий менталітет. А найголовніше як ця людина бачить Війну що зараз триває, от що мені найбільше сподобалося в цій книзі:

— Тому краще скажи-но мені, що ти - ти, Іване Івановичу, - на цій війні робив?
— То що ми, холера, політику зараз обговорювати почнемо?! - нервуєшся ти, і недарма, оскільки саме в цю митьзненацька виразно розумієш — немає ніякої політики. І геополітики також немає. Духовних скріп тим більше немає. Справжніх інтересів у Росії немає і не може бути ніде, окрім як власне у самій Росії. Та й основна маса фашистів Євразії розмістилася акуратненько між Владивостоком і Калінінградом. Осмисливши це за якусь частку секунди, ти осягаеш, що Україну рятувати не треба було. Не треба було — та й усе, Іване. Взагалі єдина людина, яку в твоєму житті треба було рятувати, - це ти сам, Іван Іванович Іванов.

Я не думаю, що ця книга має якусь особливу художню цінність. Абсолютно прохідний текст, який один раз прочитав і забув. Але з іншого боку, чи пам'ятаєте ви якісь інші укрсучлітівські тексти, які ви читали 10 років тому? (Якщо пам'ятаєте, то в мене до вас тільки одне питання: "Навіщо!?") "Довгі часи" це книжка - рефлексія. Автор її написав не для того, щоб ви її читали, а для того, щоб йому самому стало простіше від виштовхування з себе зайвих слів

[Mariana Gevak · Rating 5 out of 5]

Довгі часи" Володимира Рафеєнка чекали свого часу на полиці довго. Десь рік. Щоб бути прочитаними менше, ніж за два дні.
Але не думайте, що це захопливе розважальне чтиво. Аж ніяк.

Я не зможу багато говорити про цю книжку, бо її треба прочитати.
Це мабуть перша, цілком художня книга сучасного автора про нашу реальну теперішню війну. У всякому разі, точно перша, яка трапилася мені. Всі інші, це були якісь хроніки, репортажні записи, перекази конкретних історій,пережитих чи почутих.

Тут оживає література. Повно метафор, алегорій. Сюжет химерний, не кожному під силу. Але коли напружити мозок - картинка яснішає, стає прозорішою та зрозумілою.
Часом кров застигає у жилах і мурахи по тілу. Бо здається, авторська фантазія зайшла занадто далеко, так не буває, а тоді згадуєш новини і розумієш, що буває. Все буває. Бо це війна. Неоголошена, невизнана, але реальна. Вона зачіпає всіх, з різними поглядами і достатком; з переконаннями і без них. Кожен має свою правду і жодна не захищає від смерті.

Книга закінчилася, а історія триває. Але, можливо, прочитання роману хоч трохи наблизить нас до порозуміння.

[Yuliya Yurchuk · Rating 5 out of 5]

Сильна книжка. Читати всім! Обов'язково!

[Dmytro · Rating 4 out of 5]

Однозначно вартує ознайомитись.
Цікаво тепер почитати щось з нового у автора, яке було вже написано українською.

[Niekoniecznie Papierowe · Rating 4 out of 5]

4,5 gwiazdki. Fantastyczna książka!

[Paya · Rating 4 out of 5]

W tej książce powracają trudne pytania: czym jest Ukraina? Jak definiować ukraińską tożsamość? Czy odnosić się do komunistycznej przeszłości, czy szukać czegoś nowego? Czy tożsamość definiuje język? To trudne pytania, a jednak ubrane w barwną, groteskową, nieco oniryczną prozę. Pisząc o nadprzyrodzonych zjawiskach, jakie mają miejsce w mieście Z., autor zdaje się pytać: co jest bardziej nieprawdopodobne: to, że zaatakuje cię krwiożerca stonka? To, że pojawią się Nibelungowie? Czy to, że zostaniesz bez wyjaśnienia zarąbana siekierą podczas zwykłego dnia pracy? Rafiejenko chce, byśmy się zastanowili: co tak naprawdę jest nie do pomyślenia.

[Marichka Blindiuk · Rating 5 out of 5]

Володимир Рафєєнко. Довгі часи

Ось так живеш із думкою, що досі немає хорошої прози про цю війну, а потім берешся за Рафєєнка. Про якого ніби й чула, але не достатньо, щоб перестати безкінечно відкладати. І дарма – адже роман, який в оригіналі звучить "Долгота дней" став найприємнішим відкриттям сучасної української прози. Хай навіть і російськомовної.

Далі тут – https://t.me/nerdgasm

[Gremrien · Rating 2 out of 5]

OK, I got it, Володимир Рафєєнко is not for me.

When I was reading “Мондеґрін,” I was impressed by the bold chimeric style of the author but found the reading extremely mind-boggling and disappointing. It looked “too intellectual” for me and overloaded with strange images and ideas to be at least thought-provoking. Here, in an earlier but quite similar book, the chimeric style is the same, but now everything looks too primitive and simplistic, and therefore the author’s phantasmagoric-allegoric style feels wastefully pretentious. There are some potentially interesting ideas there but they drown in the general bleak and empty “song about nothingness.”

“Долгота дней” was the last book written by the author in Russian (before this, Володимир Рафєєнко lived in Donetsk, was writing in Russian only, was regularly published in Russia, and received various “awards” there within their state-sponsored strategy of supporting and stimulating “Russian-language culture” in Russia’s former colonies). After the beginning of the war, he moved to Kyiv, started writing in Ukrainian, and even claims that he would never have anything with Russia and the Russian language again — which deserves all the respect, of course.

However, “Долгота дней” still very much reflects this special “Donetsk twilight” mindset, its special irresponsible borderline existence, which was quite unpleasant to read and recognize. The story is about occupied Donetsk in the first years of the war and the people who live there (it’s a very funny coincidence but he calls it “город Z” in the book, and Donetsk people are “Z-граждане,” “Z-люди,” “жители Z,” “Z-тетки,” etc.).

We cannot associate the author with his characters directly, of course, but together with the acidic derision about the Russian aggression and all those crazy local people who support it, we also see constant derision about Ukraine as well (more careful but still very definite). Ukrainian artillery “bombs Donetsk” there, and the author repeatedly invites you to regret this situation, talking about Ukrainian actions that kill even very pro-Ukrainian and innocent people overall. Through his characteristic phantasmagoric images, the author shows you the absurdity of the “new republic order” (“Z-жизнь”) and you nod enthusiastically — of course, this is a cursed land where people are made zombies and where any absurd is possible, but then the author shows you also post-Maidan Kyiv, and you see the same absurd and unnecessary violence here, “факельные шествия, горящие пацаны из внутренних войск, вся эта шароварная риторика,” “националисты добровольческих батальонов” — and this is not funny anymore, because if even “pro-Ukrainian” people in the story can see only this in post-Maidan Ukraine, what beasts we would be in the eyes of people who really hate Ukraine?

“Вчера после недолгого перемирия боевики в который раз из жилых кварталов Z нанесли удары по расположениям правительственных войск. Их орудия работали, перемещаясь, провоцируя ответ. И он не замедлил быть. Украина перемалывала город, вырабатывала его в затянувшуюся раннюю весну. Вольно и невольно убивала своих же граждан — заложников русского мира, в этой войне просто хотевших выжить.”

*

“Утро воскресенья наступило сразу после промозглого декабрьского вторника. Людей на Крещатике немного. Отовсюду доносится музыка. Движение перекрыто. Метрах в трехстах от метро дети, одетые не по погоде, массово играют в подвижные игры. Фланирующая публика. Пар изо рта. Палатки политических партий. Кафе, ресторанчики. Флаги. Машины новой полиции. За невысокой загородкой человек двадцать пять парней катают в мусорном баке по кругу печального мужика в шикарной шубе, костюме, при галстуке. Меховая шапка валяется поодаль. Стучат по баку биты, выкрикиваются невнятные лозунги. Плакат — «Люстрация — не кастрация, раз проехал — и свободен» — исчерпывающе поясняет суть происходящего.

Люди, швыряющие гранаты в центре Киева, заявляющие, что на востоке страны проживает генетический мусор, это даже для меня перебор. Уж на что я профессиональный философ.

— И мне, например, обидно, — Вересаев не заметил сарказма. — Говорят: этнические украинцы, этнические украинцы. Просто какое-то бремя, млять, белого человека. А есть, например, масса евреев, которые любят Украину.

— В самом деле?! — поднял брови Сократ. — Вот так новость. Никогда бы не подумал.

— А вот и зря, — пожал плечами Вересаев, — любят! Гимн ее поют к месту и без места. Жизнью рискуют иногда. Мучаются этой страной, страдают и даже временами плачут.

— Ты еще зарыд��й мне тут, прямо на Владимирской, — кивнул Гредис, — давно в центре Киева такого цирка не видали.”

*

“Вот тебе, пожалуйста, «Шива-Вышивата» — прекрасный магазин в центре города. Вообще в Киеве, надо признать, полно мест, где все по фен-шую. А в «Шиве» слонов, расписанных украинскими орнаментами, как собак нерезаных. Настоящие патриотические слоны. По хоботу и спине — дубовые листья, виноград, хмель и, естественно, барвинок. Хочешь — слон на крысе, хочешь — на землеройке, а хочешь — на собаке. Желаешь с четырьмя руками — пожалуйста! А нет, так в ассортименте имеются слоники в тридцать две. На любой, короче, вкус. Центральный предмет, конечно, — слон в вышиванке. Он символизирует неоязычество и животные силы нации. Для правильной работы с ним необходимо соблюдать простые правила. Активная работа талисмана начнется только после того, как купленному Ганеше кто-то из твоих ребят почешет животик или правую ладошку. Помимо этого, конечно, хорошо бы предложить ему пару долларов, шоколадку с лесными орехами или, в крайнем случае, кусочек домашнего сала. Украинский слон любит, когда перед ним заискивают. Ну, и непосредственно перед обратным переходом талисман необходимо активизировать определенными мантрами. Первая: «Ом гам — слава Украине — ганапатайе намах». В принципе, это прекрасная мантра, и киевский Ганеша ее обязательно воспримет. Вторая: «Ом шри — слава нации — ганешайя намах». Третьей — «Ганеша понад усе» — можно как бы закрепить достигнутый результат, когда они снова окажутся в Z.”

Maybe I do not understand some subtle humor here but such vulgar “irony” looks quite disgusting and tasteless to me. Also, such irony is definitely NOT appropriate in the context of the war, especially in comparison to the precipitously maddening “Russian World.” I hate to talk about complex and emphatically allegorical books in such a straightforward manner, but what does it teach us? that however crazy and violent the “Russian World” is, Ukraine is no better, eh? Ah, yes, there are many positive opinions about Ukraine as well, and the most poetic and breathlessly passionate fragment about Ukraine is full of repelling for me blabbering about food and sex (the essay about “украинский черт”). It reminds me vividly how Russians always loved Ukraine — as a source of cheap and tasty food and amiable women always ready to offer themselves, with all this Gogol-style exotic provincial flamboyancy…

So yeah, maybe this book was again “too intellectual” for me, and I did not understand a thing, but it was unpleasant and disappointing, and I doubt that I would try other books by this author in the future.

[Natalia · Rating 5 out of 5]

Відверто краща книжка про нинішню війну.

[Наталія · Rating 4 out of 5]

Довго трималася осторонь текстів про російсько-українську війну. Вистачало новин. Здавалося що будь-який роман здатен зірвати дах закодованим болем, то ж для чого себе катувати? Рада, що почала саме з Рафєєнка. Бо автор хоч і пише сильно та про жахливе, але йому вдається вселити який-не-який оптимізм своїм словом. Можливо тому, що в цій книзі смерті немає, є перехід і життя в іншому тілі в цьому ж часі. Або тому, що безумний сюровий постмодерн має свої правила самобутності. Образи, які використовує автор часом химерні, нелогічні, але читаються влучними метафорами: от, наприклад, місто Z хотіли приєднати до Росії, а приєднали до СРСР, але не до історичного, а до надуманого, такого, якого ніколи не було. І ти думаєш: так! Це ж воно!

 Поміж химерною основною лінією сюжету автор втискає замальовки з життя мешканців Z. І ось вони до болю реалістичні, може і не вигадані зовсім, думаєш собі. 

Впродовж прочитання не могла позбутися відчуття, що десь тут пробігав Пєлєвін. Поза тим книга сильна і варта прочитання.

 

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Спочатку мене вибивав із ритму перекладу, але потім він пішов більш-менш рівно.
Загалом мені не дуже пішов роман. Можливо, якось по-іншому все сприймаю, але ті частини, котрі апелюють до реальности ("Казки Вєрєсаєв") і котрі, підозрюю, засновані на реальних подіях - вони якось так прописані, що сприймаєш їх відсторонено. Коли читати подібні історії в Єрґовича - в них віриш і вони викликають більше жаху, хоча та війна далека, а ця тутешня, хоча, можливо, це такий захисний механізм психіки і справа не в майстерности авторів.
Сподобалася ідея про те (увага, спойлер!), що окуповані території підключилися до Союзу, а не Росії, тому все таке ефимерне та абсурдистське, тому війну не так легко припинити.
Натомість очуднення жуків та укропчиків видалося надуманим навіть для всієї тієї абсурдности, котра розкривається надовкіль.

[Olga Pogynaiko · Rating 4 out of 5]

Ну, загалом це непогано, ба навіть добре. Весь цей містицизм і абсурдність Z мені навіть імпонують. А в одному місці я навіть підкреслила цілу цитату, що з укрсучлітом трапляється доволі рідко.
Баня - це безумовна знахідка, і пояснення назви бані - це взагалі огень. Чудова знахідка - це можливість потрапити кудись із Z лише через смерть.
Тим не менше, кінець мені не сподобався. По-перше, я вже десь це читала. Якщо конкретніше, то сюжет зі зборищем померлих діячів, які вирішують, як вратувати Україну, попадався мені в якомусь конкурсному оповіданні в часи мого перебування в книговидавничій раді в КМДА. Якщо абстрагуватися від непонятних оповідань із зашифрованим авторством, то все одно це відгонить якоюсь булгаківщиною.
Читати загалом можна (якщо ви такий же слоупок, як і я, і досі не читали).

[Serhiy · Rating 4 out of 5]

В книзі наведений спосіб остаточного вирішення донбаського питання метафізичним шляхом. Серед необхідних, але недостатніх умов: транссмертельна подорож до Києва, статуетка Ганеші, томік Кобзаря. Успішний результат не гарантований, застосовувати на свій страх і ризик.

[Katrusya · Rating 5 out of 5]

Химерна, страшна і смішна, несхожа книжка. Книжка абсолютно "мого контексту", коли відчитуєш посилання, навіть впізнаєш назви вулиць. Історія про погляд "з-того-боку", дуже схожий на наш.

Я мало зараз читаю книг про сучасну війну, бо боюся популізму та ще не переосмислених голосних слів. Мені блять новини з фронту і цей біль тупий, як і в кожного, хто звик.

Але це дуже важлива для сучасної української літератури книжка. І я рада, що вона нарешті потрапила мені до рук.

[Dominika · Rating 3 out of 5]

3.5

[OValentyna · Rating 3 out of 5]

Між абсурдом і маячнею дуже тонка грань. І я собі думаю, що вона полягає в тому, що абсурд автор контролює - і ти це відчуваєш.

Схиляюсь до того, що «Долгота дней» абсурдна, хоча це неточно.

[Masinto Masinto · Rating 4 out of 5]

Чесна шиза завжди краща за натужну філософію

[Dorota · Rating 5 out of 5]

Znakomita książka, płynnie łącząca realizm z nierealnością, pięknie napisana i przetłumaczona.
I niestety pokazująca, że w niektórych regionach Ukrainy ta wojna toczy się nieprzerwanie od 2014r., z tymi samymi zbrodniami wojennymi ze strony Rosji, o których media donoszą teraz.

[Piotr · Rating 3 out of 5]

I znowu zgryz ...
Ta książka ma wręcz rewelacyjny początek, do - mniej więcej - połowy, po prostu palce ślizgają się po ekranie czytnika: "szybciej, szybciej; co będzie dalej??". I nagle... jakby badyl między szprychy - coś zwalnia, coś zgrzyta i kuleje. Traci rozpęd narracja i nieco gubi się wyobraźnia autora.
Od dobrych kilku lat uważam, że ten cudowny latynoski realizm magiczny - nim uwiądł - pomyślnie przeszczepił się gdzieś w łańcuchu Karpat Wschodnich. Na Huculszczyznę i do Transylwanii.
Ale tym razem wyszedł VR taki .. barszcz ukraiński ale w polskim wydaniu. Coś zbytnio przekombinowanego. I nie jest to wina (wcale nie nadmiernej!) erudycji autora , czy starań tłumacza i redaktorów mnożących przypisy. Nie oszukujmy się - bez nich czeka tutaj czytelnika totalne zagubienie i czarna rozpacz.
Nie ukrywam, że na długiej liście do Angelusa widziałbym jednak inny tytuł z Ukrainy ...

[Lukáš Cabala · Rating 4 out of 5]

Ukrajinský magický realizmus beletrizujúci konflikt v Donbase. Magično bolo miestami poriadne vyhrotené, ale mimo to je knižka naozaj skvelá a obdivuhodne reflektuje atmosféru na Ukrajine.

[Miroslav Tomek · Rating 3 out of 5]

Spíš než magický realismus to podle mě je celkem zábavné, ač místy trochu rozvleklé absurdní drama s obtížně stravitelným množstvím aktuálních politických i historických reálií.

[Piotrek K. · Rating 4 out of 5]

Wciągnęła mnie ta opowieść, ale mam świadomość, że jest trudna. Opór stawia forma i konwencja: sceny realistyczne i niezwykle przejmujące, przede wszystkim te opisujące doświadczenia mieszkańców okupowanego przez najeźdźców z Rosji miasta Z, gdzie śmierć pojawia się znienacka w najmniej oczekiwanym momencie, sąsiadują z onirycznymi wizjami, do których zrozumienia dodatkowo potrzebna jest całkiem dobra znajomość kontekstu literatury, kultury oraz historii Ukrainy. Przypisy trochę pomagają, jednak dla takiego laika jak ja wiele partii książki pozostaje w dużym stopniu niezrozumiałych. Z drugiej strony było to dla mnie zaletą, ponieważ ta powieść pozwala na wgląd w wewnętrzne życie Ukrainy.

Akcja powieści toczy się w czasie prezydentury Poroszenki w czasie pełzającej inwazji na wschodzie. Zaskoczył mnie poziom niechęci, żeby nie powiedzieć nienawiści, z którą spotykają się ze strony narratora i głównych bohaterów elity polityczne Ukrainy w tej powieści. Ogólnie mówiąc przedstawione są jako zgraja łapowników i zdrajców...

Szczególnym miejscem akcji w tej powieści jest pewna tajemnicza łaźnia w mieście Z, która zdaje się portalem do zaświatów. Żywi mogą w niej zaginąć bez wieści (i faktycznie znika tam bez śladu kilkudziesięciu separów), można tam również przywoływać duchy zmarłych i rozmawiać z nimi niczym Odyseusz w Hadesie.

Jedna część tej powieści przedstawia perspektywę Rosjanina, który zaciąga się na wojnę z idiotycznych powodów, a następnie ginie równie bezsensownie. Potępiona dusza tego Rosjanina przywołana z zaświatów, niczym mitologiczny Tejrezjasz, wyjawi bohaterom, co takiego mają uczynić, by miasto Z na powrót wróciło do sensownej, dającej się zrozumieć rzeczywistości. Ponieważ problem polega na tym, że tego co dzieje się na wschodzie Ukrainy nikt nie jest w stanie zrozumieć. Najeźdźcy przedstawiają się jako obrońcy, ale jednocześnie zabijają miejscowych w bezsensowny sposób. Wojsko ukraińskie rozpiża w drobny mak kolejne dzielnice miasta, zabijając także cywilów, których powinno ratować i wyzwalać. Część rosyjskojęzycznych mieszkańców miasta Z marzy o powrocie do fantasmagorycznego Związku Radzieckiego, ponieważ nikt nie zauważył, że w międzyczasie Związek Radziecki upadł i już nie istnieje. Czy można przyłączyć się do czegoś, co już nie istnieje? Okazuje się, że tak. Konsekwencje są jednak dramatyczne. Momentami miałem wrażenie, że mentalność mieszkańców tamtych stron przypomina węzeł gordyjski.

Lektura tej powieści na pewno pomaga w sposób o wiele bardziej złożony i zniuansowany myśleć o toczącej się w Ukrainie wojnie. Czy pozwala ją zrozumieć? A czy jakąkolwiek wojnę można zrozumieć?