Cassandra: A Dramatic Poem

by Lesia Ukrainka, Nina Murray (Translation), Marko Pavlyshyn (Introduction)

«ся трагічна пророчиця, з своєю ніким не признаною правдою, з своїм даремним пророчим талантом, власне такий неспокійний і пристрасний тип: вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо; вона сама боїться свого пророцтва і, що найтрагічніше, сама в ньому часто сумнівається, бо не знає, чи завжди слова її залежать від подій, чи, навпаки, події залежать від її слів, і тому часто мовчить там, де треба говорити; вона знає, що її рідна Троя загине, і родина, і все, що їй миле, і мусить сказати те вголос, бо то правда, і, знаючи ту правду, не робить нічого для боротьби, а коли й намагається робити, то діла її гинуть марно, бо – діла без віри мертві суть, а віри в порятунок у неї нема і не може бути; вона все провидить, вона все знає, але не холодним знаттям філософа, тільки інтуїцією людини, що все постерігає несвідомо і безпосередньо («нервами», як кажуть в наші часи), не розумом, а почуттям, – тому вона ніколи не каже: «Я знаю», а тільки: «Я бачу», бо вона справді бачить те, що буде, але пояснити аргументами, чому воно мусить так бути, а не інакше, вона не може. І пророчий дух не дар для неї, а кара, її ніхто не каменує, але вона гірше мучиться, ніж мученики віри і науки. Така моя Кассандра»

Genres: Ukrainian Literature, Plays, Poetry, Ukraine, Classics, Drama, Fiction

296 pages, Hardcover

First published January 1, 1905

About the author

Lesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist

Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).

Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).

Source: EN/UA Wikipedia

Reviews

[Olga · Rating 5 out of 5]

The verse drama 'Cassandra' written by Lesia Ukrainka, one of the most prominent Ukrainian poets and playwrights, is about the tragic fate of its main character, Cassandra, the princess of Troy and the prophetess, against the backdrop of the Siege of Troy and the last days of the city.
The author creates a very believable character of a woman who can see the horrible future of her family and the whole nation. She feels unbearably lonely possessing this gift. Because for her, it is not a gift, but a curse and a tragedy for no one wants to hear the truth. The author also shows Cassandra's vulnerability and the lack of determination - after all, she is only a weak woman carrying a terrible burden.

[Inna · Rating 5 out of 5]

Upd. "Що правда? Що неправда? Ту брехню,
що справдиться, всі правдою зовуть."
Після прем'єри спектаклю у британському театрі Omnibus взялася перечитувати улюблену п'єсу:
- так-так, я дуже упереджена і так-так, я щиро рада британській прем'єрі і новому перекладу, але українською мені "Кассандра" звучить і цікавіше, і з смачнішими акцентами;
- постановка театра Франка, хоча я і мала для неї свої зауваження і порцію критики, мені сподобалася значно більше за британську (угу, українці знахабніли настільки, що позбулися усіляких комплексів меншовартості);
- я вперше ознайомилася з цією п'єсою 5 років тому і вона досі звучить надпотужно і актуально - любов!


«Щоб розуміти політтехнології сьогодення, потрібно читати класиків» О.Забужко

Час прийшов! Починаю повертатися до української класики. Думала,що почну з «Кайдашевої сім’ї», але день народження Лесі Українки став чудовим приводом,щоб почати саме з її твору.
Обожнювала в шкільні роки давньогрецькі міфи, але їх українське прочитання збурило в мені не дитячий захват, а цілком дорослий, свідомий. Як багато є в цьому творі з нашого сьогодення: і байдужість до застережень , і небажання брати на себе відповідальність, і нехтування правдою заради власних амбіцій, і принесення людей в жертву заради корисливих цілей, і способи маніпулювання масами. Більше ста років минуло, а українці залишилися глухими до пересторог Лесі Українки так само, як у троянці, що цуралися пророцтв Кассандри.

[Ярослава · Rating 5 out of 5]

Перечитала драму перед походом на постановку в театрі Франка, була заскочена тим, яка я стала стара і цинічна))
Отже, в центрі драми - зокрема протистояння між Кассандрою і її братом Геленом: обидва віщують чи нібито віщують, тільки Кассандра бачить страшну правду і не приховує її, а Гелен політтехнолог і говорить те, що потрібно сказати (щоб переконати військо йти у безнадійний бій, чи щоб місто в нескінченній облозі не впадало в розпач). Симпатії мусять бути на боці Кассандри, особливо в наші часи дешевого популізму, правда? Але я раптом подумала, що насправді все впирається в те, чи доля таки визначена заздалегідь. Якщо визначена - то Кассандра, звісно, має рацію, але якщо ні? В драмі ж насправді по кількох ключових моментах неочевидно, чи Кассандра бачить страшне майбутнє, якого неможливо змінити - чи активно докладається до його втілення (і цим Леся Українка зокрема крута - в неї дуже рідко все однозначно). І якщо майбутнє не визначене, то позитивна героїня тут не Кассандра з її зрадонька-всьо-пропало, а таки Гелен, який, зціпивши зуби, робить усе, щоб цей грьобаний цирк не розвалився нафіг:
 
Оцю я правду бачу і борюся,
щоб нам троянський корабель стягти
з тієї мілизни, куди Кассандра
його загнала правдою своєю
[...]
Одвагою керує
Гелен, а розпачем Кассандра править.

Тобто я не сумніваюся, що симпатія Лесі Українки у драмі - на боці Кассандри, а от із біографією я б не була така певна. Бо, скажімо, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття працювати так, ніби в української літератури є майбутнє, і то не як етнографічних записів для домашнього вжитку, а як сильної літератури в діалозі й боротьбі з сильними й давніми європейськими традиціями - це, мені так здається, чисто геленівський підхід, хіба ні? "Роблю, що треба, / і що корисно, що почесно" - в надії, що врешті таки "мова родить правду", попри згущання задушливого жаху навколо.

[typewrittengarden · Rating 5 out of 5]

одна з найсильніших для мене п‘єс. важка і моторошна, одвічна. раніше я би читала цей текст інакше, ймовірно, чіпляючись за поетику катастрофізму, але тепер це передовсім потужний текст-заклик до невсипущого вартування правди. це читання про дар і брак візіонерства, про нездатність розрізнення істини від її часткових репрезентацій.
узагалі в первинному мітологічному мотиві мене найбільше вражає, що оце забране в кассандри аполлоном вбачання доброго в житті посутньо є покаранням за невідвзаємненність домагань, на чому і грунтуватиметься подальша абсолютна невіра кассандрі усіх живих істот, до яких вона мовитиме, позаяк її усевидяче мовлення направлено віщує лише трагічні акценти й фінали. і як же майстерно леся українка це тут виказує принагідно до епохи, і знов оцей мотив слова і зброї — що саме рушійніше і карколомніше з них діє, що утримує. гадаю, тут все було просочено стосунком до зла — воно у розпачі, воно ж у недовірі, обопільно — як усезагальна одержимість, де особистість кассандри пунктуаційно задає тон набагато невимовнішій тематиці етики злопородження узагалі. це слушно показують діалоги, легко відчути свою в них присутність.
але для мене тут найбільш промовиста ідея відплати за тримання (нечутливого до живої дискусії про вибір) фантому, чий темний обрис можна розігнати лише троянським мечем. та поміж проблемою владної потуги слова і меча, обеззброєнішим зостається веретено як символ належності жінки до патріархального фрейму, жінки, яка спочатку довго прагне, аби їй повірили, а потім полишає надію і на це. і оця зникомість сили її переконання, знецінення жіночого голосу як знебарвленого у шось абсолютно танатичне, ох, це було неповторно. і ти читаєш, поки крізь розум точиться оця червона нитка передзнання невідворотності, але поміж реплік думаєш, яке ж таки все тепер прояснене і чому воно могло раніше бувати не таким. адже правда лише в тому, що вороги ніколи не дарують миру, що гілочки оливи — то лише символ для когось зручної напівправди. такий це особливий і безкомпромісний текст, я запотребую його перечитування, певно, щорічно.

[Oleh Bilinkevych · Rating 5 out of 5]

Це однозначний мастрід і один із топів укрліту!

[wow_42 · Rating 5 out of 5]

той твір, коли перечитавши в більш дорослому віці, розумієш все набагато краще.

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

найперші мої релігійні тексти — грецькі. мені було 5, і я була певна, що світ дійсно... такий)

найдоросліший мій фанфік виявився у виконанні лесі. і він 5/5.

Дивись: і досі золота гадючка
мені правицю обвиває так,
як спогад в'ється коло мого серця...

Я, брате, й не царівна, 
а більше й менше, ніж вони обидві

Над всіх старшИх найстарша Правда, брате

Ти думаєш, що правда родить мову?
Я думаю, що мова родить правду.

Бо у Стіксі каламутнім,
бо у Леті сумовитій
не вино — вода

плейлист: https://open.spotify.com/playlist/0OW...

[Liza · Rating 3 out of 5]

watch and learn, Madeline Miller

[Olha · Rating 4 out of 5]

Як не-філологу мені важко оцінювати цей твір, тому чисто емоційно ставлю 4. Якоїсь бурі не відчула, але написано гарно і читалось легко, хоч я думала, що такий формат пʼєси мені буде йти туго.

[Anna Ustynova · Rating 5 out of 5]

не читала, а слухала у виконанні Ади Роговцевої. сильно. як і все у Лесі

[Анна Bilenka · Rating 5 out of 5]

Так багато флешбеків до того життя, що ми живемо сьогодні.
Вау.
Нам точно буде про що поговорити на книжковому клубі.

[Olga · Rating 5 out of 5]

Величне переспівування грецького міфу. Якщо дивитись цілісно на всю українську літературу, то без сумніву, цей твір дуже унікальний. Кассандра провидиця-царівна віщує падіння Трої, ну звісно ж, до неї ніхто не прислухається і Троя таки впаде. Цікаві ділоги, особливо той, що веде Кссандра із своїм братом Геленом про правду.
Якщо шукатимете джерела фемінізму в українській літературі, так ось, він уже тут присутній!

[Kseniia Nosulenko · Rating 4 out of 5]

Пʼєса оповідає нам історію троянської пророчиці Кассандри. Тобто сюжет цей історично-міфологічний. В якості персонажки вона зʼявлялася ще у давньогрецьких Есхіла та Евріпіда, та Леся ставить віщунку в центр своєї оповіді.

Читати цю пʼєсу мені було дивно: адже я знаю все, що буде далі. Знаю, що деревʼяний кінь, залишений перед воротами Трої - не просто дарунок і знак покори; знаю, що місто паде. Але персонажам це ще невідомо. Всім, крім Кассандри. І це робить її постать трагічною.

В пʼєсі піднімаються питання правди й хитрості, популізму й пропаганди. І звісно, на сучасні контексти все натягується дуже легко - пʼєса досі виглядає напрочуд актуальною. Також багато уваги приділяється стаовищу жінки, її обʼєктивації та безправності. Здається, Леся, як та Кассандра, промовляє до сучасників, та лишається непочутою. Натомість, вона, зокрема своєю "Кассандрою", справила неабиякий вплив на своїх послідовниць, включно з Оленою Телігою, Ліною Костенко та Оксаною Забужко.

Більше відгуків: https://t.me/kseniia_reads

[пустунка · Rating 3 out of 5]

3/5 ~ 6/10

сюжет побудований на давньогрецькій міфології. у центрі подій – Кассандра, провісниця, якій ніхто ніколи не вірить, а потім у всьому звинувачує. у цьому її трагедія. бо її дар перетворили на прокляття. ця поема змусила мене більше заглибитися у її історію, щоб краще зрозуміти тут. загалом враження у мене непогані. щоправда не люблю, коли сюжет обривається толком не розгорнувшись.

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Прочитала на честь дня народження Лесі. Дуже легко читається, чудовий текст і хороша драматургія

[Line · Rating 4 out of 5]

Honestly, this was my favorite version of Cassandra that we've read for this class so far? I really loved that she had a voice and opinions and the whole "is she at fault for the bad things happening after she made her prophecies?" thing going on in here. Also:

Helenos: Before you speak, THINK: Is it true, helpful, inspiring, necessary, kind?

Cassandra: That's some bullshit! We're all gonna die, do you hear me? And it's all of y'all dumbasses' fault!

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Поеми та драми Лесі Українки мені сподобались ще в школі. Досі пам'ятаю враження від "Лісова пісня" та "Давня казка". Тепер до них доєднається ще й "Кассандра".
В поемі Леся Українка переказує відомий сюжет з грецького міфу про Троянську війну, але зі сторони Кассандри, доньки Пріама та віщунки.
Вражає актуальність представлення жіночого погляду на стару історію. Зараз багато нових романів пишуться саме з таким месседжем, взяти хоча би "Цирцею" Медлін Міллер. А Леся Українка написала цю поему в далекому 1907 році!
Інші теми, підняті в поемі, теж, на жаль, актуальні. Тут і війна, і страждання, і розмиті поняття правди та неправди, якими маніпулюють персонажі. Адже, простіше звинуватити віщунку в поганих подіях, які вона напророчила, ніж спробувати щось зробити.
Фінал трагічний і відомий заздалегідь, але навіть вкінці авторка підтримує Кассандру, давши їй ненадовго волю над власним життям.
Це коротка, але сильна поема, яка залишить враження після прочитання!

[Анастасія · Rating 5 out of 5]

Він раб її, з рабом нема розмови.

Хороша історія страждань античної віщунки Кассандри й про те як же важко прийняти правду.

[Yustya Koval · Rating 5 out of 5]

"Ти думаєш, що правда родить мову?
Я думаю, що мова родить правду.
А чим же нам таку назвати правду,
що родиться з брехні? Чи ти ніколи
не бачила такого нарождення?
Я бачив безліч разів. Слово плідне
і більше родить, ніж земля-прамати."

[Claire Q · Rating 5 out of 5]

One day, I'd like to read Ukrainian well enough to read this in the original (included in this text) as well as translation.

[Анна Зубович · Rating 5 out of 5]

Леся Українка - просто найкраща !
Кассандра - та сама жінка, яку ніхто не слухав та поплатився за це.
Чудова драматична поема та читається на одному диханні.

[Natalie · Rating 5 out of 5]

Posthumous(?) review. Feeling confident in my 5 stars as Lesya has parked herself in my brain and that car is still there, parking tickets galore, 8 in months later.

How can I begin to talk about my relationship with Ukrainian writing? It’s complicated, and it feels too complicated to talk about sometimes. This is wrapped up in the guilt of a person whose first language was Ukrainian because of her parents dedication, but resented more than anything else at the time the idea that she should spend additional time and effort learning it, only to halfway lose it in adulthood and regret the partial loss of a second language, a mother language, while the country itself gets continuously blown up and her grandmas cry themselves to sleep about it. It’s also wrapped up in being pushed to learn and read literature in Ukrainian, depressing ass literature, as a teenager who dreams in English. A teenager who excelled in mainstream school but had to cheat and cry and bitch her way through Saturday school in Ukrainian.
Lesya Ukrainianka is, alongside Ivan Franko and Taras Shevchenko, a “big three” Ukrainian poets who wrote about the Ukrainian identity and were persecuted and silenced because of it. These guys came up constantly. I simply couldn’t stomach it at the time. Lesya died in her early 30s from TB (everything is TB). I remember learning in Ukrainian school about a time when she fell in a frozen river which apparently led to her chronically poor constitution and death from TB, which is just so back country superstitious Ukrainian. The draft: number 1 killer of Ukrainians! (Double entendre now unfortunately, but “draft” meaning a little wind through an open window).

Cassandra was my first foray into Ukrainian literature as an adult. This was helped by this particular format with a Ukrainian orthodox prayer book-like side-by-side translation, which let me practice my Ukrainian and get to feel good about that while also actually understanding what the hell I was reading.

Similar to revelations I’ve had in the past while reading other famous literary pieces, I had a big moment of “oh yes this is why she’s famous.” Cassandra is Lesya’s poetic self-insertional take on the Greek tragedy. Cassandra has been cursed by the gods to have the gift of foresight, with the curse of absolutely everyone’s disbelief. She sees the fall of Troy before it comes, and in her attempted warnings, she gets totally shit on by everyone for her doom-and-gloom crazy-person antics. When in other scenarios, her terrible visions do come to pass, she is blamed for having caused them by her unhinged ravings. So Cassandra lives with the premonition of the suffering and murder if everyone she knows — causing great grief in itself — while everyone she knows alienates and condemns her while being completely unable to save themselves. It’s hard to be Cassandra.

The poems flow and prose are rumbling and dark. It’s a quick read but this does not take away from the dread. Cassandra’s voice and conversations are haunting. This is all apparently meant to project Lesya’s own helplessness and fearful premonitions of her countryman’s future. Knowing what we know now so many years later, the effect is pretty devastating.

Beyond the poetic/literary impact, this poem awakened a sense of respect and reverence for Lesya in particular, and some more for the Ukrainian artists I’d been forced to learn about. This wasn’t bullshit. They were real, putting their lives on the line to illustrate their sorrow and their hopes and their languages. Lesya was quite the badass and I’m sorry I didn’t give her a chance sooner, but I don’t think I’ll make this mistake again.

[(Ан)тологія · Rating 4 out of 5]

Збірка «Кассандра» від видавничого дому «Атена» охоплює не лише однойменну драматичну поему авторку, а й ще чотири інших твори. Оформлення в книжки надзвичайне, передмова гріє серце, а зміст на початку дуже полегшує прочитання. Однак, хоч убий, не розумію, з якого переляку серед чотирьох історій, заснованих на грецьких міфах, втулили біблійний сюжет. «На руїнах» трошки вибивається з загального контексту й псує враження від збірки.

Кассандра
Кассандра — це історія про приреченість та надію. Про те, як важко бачити майбутнє й не знати, як його відвернути. Про правду й брехню, про їх відносність. Про долю й довічне питання, хто має владу: вона чи люди, що її сплітають.

Це важка для мене оповідь. Бо в часи війни нікому не хочеться вірити в програш, чи не так? Всім хочеться боготворити Гелена й проклинати брехливу Кассандру, що руйнує усе своїм отруйним язиком. Але що, як Кассандра права? Що ж робити тоді? Як боротися? Для чого? Чи є в цьому сенс? Небезпечно одвертатися від правди, але ще страшніше її бачити.

Звинувачувати вісників поганих новин — це людська причина. Ми самі спершу не віримо, а потім вигадуємо тисячі виправдань для себе й цієї вибіркової сліпоти. Прокляття Кассандри завжди було в її очах, в тому, що вона не могла їх закрити. Їй не була притаманна хитрість, як її брату Гелену, усе, що вона могла — це говорити.

Леся Українка також зачепила в цій оповіді становище жінки, нашу обʼєктність в світі, що належить чоловікам. Її вважали божевільною, її слова ігнорували, бо не пристало царям й воякам дослухатися до слів царівен. Жіночий біль та горе відчувалися на кожній сторінці, бажання емансипації, свободи до власного вибору. Ця жага до волі, ніколи не досяжної, бо хтось завжди буде вважати тебе своєю. Можна назвати це й алюзією до нашої країни. Я завжди бачила нашу батьківщину з жіночим обличчям через нашу трагічну невпинну боротьбу за незалежність.

Водночас, маю визнати, що персонаж Кассандри не раз викликав в мене роздратування. Бо вона ніколи не радила, як запобігти трагедії, тільки розповідала про неї й те, дуже туманно. Розумію, що в цьому й суть, але, може, є дещиця правди й в тому, що промовляючи свої страхи в голос, ми самі втілюємо їх в реальність. Якби царівна не забила на сполох, привернувши увагу ворогів, її наречений був би живий.

Мені подобається дуальність цього твору. Кожен вишукує в ньому свою мораль. В кінці кінців програли усі: і брехливий Гелен, що казав людям лише те, що вони хотіли почути, й проклята Кассандра, що своєю правдою крала надію й турбувала душі. Моя особиста мораль в тому, що завжди має бути баланс між добром і злом, між позитивом і негативом, між брехнею й правдою. Тільки так люди можуть творити реальність. Приймаючи правду, але виплітаючи власну долю.

Оргія
Ніяк не можу визначити, чи задумує Леся Українка цю невизначеність в своїх творах, чи то виходить випадково. В Оргії, як і в Кассандрі, немає виключно позитивних героїв, але мені видається, що і там, і тут, в авторки є очевидні фаворити. І в цьому творі це Антей, який викупив з рабства вкрай юну дівчину (сам знав її дитиною) за посаг своєї сестри (прирікши її на довічну самотність, а родину — на злидні), оженився з нею й викрав її автономію, заборонивши робити те, що вона любила понад усе — танцювати.

В мене немає симпатії до Антея, як до людини. Але є щире співчуття до нього як до творця з поневоленого народу. Ось головний мотив його персонажу, але загальна ницість його душі просто затьмарює світлі почесні думки.

Елліни — то є віддзеркалення українців, Рим — то усім відомі нам болота. Леся знала, про що пише. І правильно нарікала на долю митців під окупацією — ми або стаємо частиною загарбницької історії, або помираємо безславними, аби майбутні покоління згадали про нашу творчість згодом, аби вона лишилась нашою, а не чужої, аби ніхто не вкрав, не привласнив, не спаплюжив. Це така болюча тема. Так чи інакше, зрадиш когось: або себе, або минулі та майбутні покоління, заклавши камінь в культуру загарбників.

Водночас можна зрозуміти й Нерісу. Вона юна, ще зовсім дитина, яка жадає слави, уваги. Вона зростала на оргіях, звикла до чужого захоплення. Її ніхто не питав, чого вона жадає, волі в неї не було ні в рабстві, ні в шлюбі. Так вона й загинула, від руки того, хто ніби-то жадав її захистити.

І от мораль цієї казки — ніколи не слідуй за пустою примхою, не дозволяй іншим зламати свої принципи, бо то не допоможе, ніколи й нікому. Антей скорився заради Неріси, пішов на оргію до загарбників, заспівав свою пісню, й закінчилося це смертю обох. Мав її відпустити, як кохав, і жити самому надалі з сестрою й матірʼю, які його приймали, таким, який він був, й пишалися свої народом, його волею незламною, нескореною.

Іфігенія в Тавриді
Хоч це дуже коротка оповідка, болить від неї не менше, ніж від решти. Така туга читається в ній, палкий сум за рідною землею, за Батьківщиною. Іфігенію дуже легко зрозуміти усім тим, кому довелося покинути Україну на початку повномасштабного вторгнення. Для людини завжди буде найпрекраснішим той край, де вона народилася, скільки б болю й відчаю він не приніс.

Іфігенію стратив рідний батько, аби заспокоїти гнів Артеміди, але для дівчини смерть була покаранням легшим, ніж розлука з домом… трагічно, правдиво й боляче, як завжди. Починаю звикати до авторського стилю Лесі Українки.

На руїнах
Визнаю, мені не вистачає біблійних знань для розуміння цього сюжету. Я чомусь очікувала, що ця збірка стосуватиметься лише грецької міфології. Навіть в пролозі не було натяку на релігію, відчуваю себе трошки обманутою.

Мені довелося почитати сторонні статті літературних критиків, аби відшукати якийсь сенс. В основному тому, що я не знала, хто є хто. Самаряни, левіт, іудеї — це частина одного суспільства, чи різні народи, що ворогують між собою? Що їх повʼязує, що їх розʼєднує? Чому зруйновано Єрусалим, чому панує влада Вавилону? Поеми Лесі Українки — чудові, але, можливо, лише тоді, коли читачі знайомі з першоджерелом.

Для себе я визначила, що основна ідея твору — заклик до єднання подоланого народу, подолання чвар перед обличчям спільного ворога. Тірца — це образ лідерки, що провалилися в спробах зворушити своїх людей, поводирки без пастви. Вона стикнулася з розбратом, з консерватизмом та перформатизмом й, на жаль, не змогла цього подолати. Іноді народ не готовий до правильних правителів…

Орфеєве чудо
Це є легенда про плин часу, вигорання, силу надії та творчість. Орфей для мене — це образ людини на межі відчаю, яка, роблячи ненависну роботу, майже втратила мотивацію до життя, усі сили. Не дозволяючи собі перепочити, живучи в постійному страху перед ворогом, він облишив свою флейту, аби будувати щось «практичніше». А правда в тому, що, як тільки він повернувся до того, що направду лежало йому до душі, він торкнувся й душ інших людей, спонукав їх до завершення того муру, що вони кинули на героїв.

Вгадується мені тут і мотив групових зусиль. Сила в чисельності й зібраності. Одна людина ніколи не змінить світу самотужки. Й навіть троє не змінять. Але коли нас багато… хай криво, хай не дуже ідеально, але ми здатні завершити справу.

І, звісно, музика. Хтось вважає її пустою забавкою, але ж то правда, що не може людина існувати без краси. Це теж праця й важлива. Ніколи не можна забувати про свою творчість в сірих буднях. Наскільки б дурним то не вважали інші, треба робити те, що змушує вас почуватися живими. Бо без того то не життя. Без того, то Орфей, що валиться з нескінченної втоми.

***

Загалом, Леся Українка — одна з тих авторок, що дуже вправно в своїх роботах передає душу українського народу, навіть тоді, коли, здавалося б, переосмислює давні історії інших культур. І це водночас приносить комфорт, відчуття дому й нездоланний біль. Бо нестямно боляче усвідомлювати, що досі в душі відгукуються страждання сторічної давнини. Ніби нічого й не змінилося… ніби то така наша доля — боротися й страждати, раз у раз підніматися з попелу лише для того, аби знову горіти. Який же в нас прекрасний неповторн��й народ , яка ж несправедлива доля. І яка відчайдушна письменницька традиція, що крізь століття проносить дух поколінь.

Оцінка: 8/10

[Michael · Rating 4 out of 5]

Meine erste Begegnung mit einem ukrainischen Klassiker und ein Beweis für die Wandelbarkeit und Interpretationsvielfalt des Mythos um die Hellseherin Kassandra.

[Mariia Hastello · Rating 5 out of 5]

Фантастична п'єса! Просто не віриться, що Леся Українка написала цю драму-феєрією у 1907 ріці. Так, начебто поему "Кассандра" було написано в наші часи. Актуальна історія у всі віки.
Жінок не чують, й для цього, навіть, не обов'язково бути пророчицею, яку прокляв Аполлон через те, що "не відповіла взаємністю" на залицяння, чи то домагання.

Я згадую Оксану Забужко завжди, коли мова заходить за Кассандру, бо Оксана Забужко часто так себе в інтерв'ю називає. Та я з нею абсолютно погоджуюсь. Бо її творчість і публіцистика також спрямовані на те, щоб говорити українському суспільству часом гірку, але необхідну правду про історію, ілюзії та виклики.

Кассандра втілює конфлікт між правдою і бажанням вірити, чи то — обмінюватись. Кассандра протистоїть всьому народові, який, будучи обманутим, самообманутим або засліпленим — прямує до своєї загибелі. Вона єдина, хто бачить реальність війни, тоді як інші, захоплені патріотичним запалом та гордістю, чи то обмеженістю — живуть у світі ілюзій.
В одночас, Леся Українка досліджує питання: "Чи могла б Троя врятуватися, якби послухала пророчицю, чи вибір людей і є частиною їхньої долі"?
В усі часи, нажаль й сьогодні, образ Кассандри можна трактувати як попередження про наслідки політичного чи національного самообману та як заклик до чесного погляду на реальність.
"Кассандра" — це не просто переказ стародавнього міфу, це актуальна драма про вагу правди, самотність того, хто знає більше за усіх, і трагедію народу, який обирає сліпоту перед реальністю, що може призвести до катастрофи.
В поемі піднімається питання, яке залишається відкритим: питання про Долю (Фатум) і Свободу Вибору людини. Чи була загибель Трої неминучою, чи її спричинив свідомий вибір більшості жити в самообмані?

[Gavrish Nastya · Rating 5 out of 5]

Для мене ця драматична поема — яскравий доказ того, що правда так і залишиться просто словами, якщо у вас немає сили, немає підтримки та змоги довести цю правду. Кассандра мала пророчий дар і ніколи не приховувала та не прикрашувала того, що бачила. А бачила вона всі програші, всі смерті, але нічого зробити з цим не могла. Тому що ніхто її не слухав.

«Нема Кассандрі зброї! Тільки слово
Та й те в зневазі, у погорді людській»

Вона передрекла ту трагедію, яка сталася і ніхто не знає чи був шанс щось змінити, якби люди дослухалися до її пророцтв.

Читаючи цю поему мені хотілося кричати, мені хотілося достукатися до кожного, хто відвертався від Кассандри, хто навмисно приховував правду.

[Liudmyla Mostepaniuk · Rating 5 out of 5]

Мене вкотре вразив рівень освіченості Лесі Українки. Це зараз, в епоху інтернету, немає нічого неможливого в джерелах і в об’ємах інформації.
А раніше? Звідки, як і чому люди черпали знання?

І проблематика одвічна: кохання, зрада, перелюб….

************
Як можеш ти бажать мене за жінку?
Ти ж бачиш, я душею не твоя.

Як буде мій сей стан, і сії очі,
і сі уста, вся горда пишна постать,
то де ж із них подінеться душа?
Адже й вона тоді моєю буде.
************
Допильнувать розумний тілько здатен.

[Степанюк · Rating 5 out of 5]

то ж все-таки фатум:
"Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
[...]
а і я ти — ми тільки цвяхи в зброї"

чи творення історії власноруч:
"Бо меч і спис мала для мене зброя,
бо людські душі — от моє знаряддя,
крилате слово — от моя стріла,
люд проти люду — от мій поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський розум.
Ся діадема, сяя патериця —
то знаки влади над всіма царями"

Кассандра, оголена правда, чи Гелен, слова як зброя заради вищої цілі?

[Kateryna Shpak · Rating 5 out of 5]

Неймовірна п‘єса Лесі Українки. Для мене ця історія про те, що люди не хочуть сприймати правду такою, якою вона є. Вони проявляють жорстокість до пророчиці, яка намагається донести істину.
Ця історія повчальна й актуальна навіть у наш час. Вона демонструє людську байдужість, невіру, самовпевненість.
«Кассандра» - це класика, яку має прочитати кожен.

[Kate · Rating 4 out of 5]

Знову пророчий твір від Лесі. Зняла одну зірочку за аж занадто тужливий депресивний образ Кассандри. Проте дуже сподобалось протистояння між нею і Геленом, філософські міркування щодо понять правди і брехні і де ж грань між ними.