Збірка оповідань канадської поетеси і письменниці Меріенн Майкрос дарує відчуття магії життя, у якому незбагненне невимушено співіснує поруч зі зрозумілим і звичним, міф виростає з прагматичної і буденної реальності і втілюється у кожному наступному поколінні.
Тринадцять історій написані простою прозорою мовою, притаманною більше внутрішнім роздумам. Мабуть, саме тому вони дають відчуття тієї інтимності, яке неможливо створити штучно і яке дозволяє не просто схопити сюжет розповіді, але й пережити її і знайти у ній себе. Героїні Майкрос досить природно приймають у своє життя незбагненне і містичне, дають раду з вроками і пристрітом, вміють замовляти хвороби і говорити з померлими. Вони не брешуть собі, але водночас не впадають у розпач від власної правди, якою б гіркою та правда не була. Жінки Майкрос міцно стоять ногами на тому ґрунті, де їм доводиться творити своє життя. Сюжети оповідань розгортаються у різних країнах, у різні часи і за різних обставин.
У зовні химерному світі Меріенн Майкрос панує натхнення пошуку і прийняття, прагнення порозумітися із собою і світом і відчуття містичного сплаву всього, що було, є і буде.
дуже посередні історії з фокусом на релігію та грецьку культуру, однак я не очікувала тут діви марії, яка говоритиме "моя дитина померла. чому ти маєш жити?"
Посередні історії жіночих досвідів в грецькому антуражі з вайбом «Містичних історії» на СТБ. Звичайна така розслабляюча книга, коли хочеться не напрчгаючись отримувати легкі дофаміни.
Доволі суперечливо. Деякі історії сподобались, деякі - ні, але книга точно запам'яталась.
14 коротких історій про важку жіночу долю. Це жорсткий абсурдизм, переплетений з містикою, фольклором і мітологією.
Що сподобалось: - Тут незвична атмосфера – грецького села (переважно 1937-1950рр). - Деякі початки дуже захоплюючі. - У другій частині книжки трапляється багато моментів, над якими хотілось порефлексувати: відносини матері й доньки, ставлення до власного тіла й забобонів тощо
Тригери: - багато сексуального насильства, прямого й метафоричного й інших неприємних речей - жорстко подане християнство в кількох оповіданнях (мені було ту мач читати варіації, що сталося з Дівою Марією насправді) - дуже багато самоповторів в першій частині книги (для показу плинності поколінь). Через це героїні з першої частини всі на одне лице. - забобони мені асоціювались з "Битвою екстрасенсів"
Ще вважаю, що анотація книги абсолютно не підходить її вмісту.