Тільки нікому про це не кажи

by Irena Karpa, Ірена Карпа

Марґо давно живе в Парижі. Вона працює фотографкою. Любить красивий одяг, відриватися на вечірках та у секс-клубах. У рідному Києві залишився її дід, з яким у неї дружні стосунки і таємничий С., якого вона переконує переїхати до Парижа. У неї наче все є, але щось всередині не дає їй спокою. Вона хоче розібратися в собі і звертається до психолога. Професора, з яким вона працює їй порадив С. У той самий час Марґо дізнається з інтернету про Месника, серійного вбивцю, який вчиняє самосуд над ґвалтівниками, корупціонерами та іншими негідниками на її батьківщині. Про всі ці справи пише журналіст Сонік, але чи знає він, хто влаштовує ці розправи?

Що ж є причиною неспокою Марґо? Які шокуючі викриття у неї попереду? Чому її так захопила історія про Месника? Зрештою, хто він такий? Цей психологічний трилер про те, що зазвичай замовчують, намагаються забути і бояться виносити на люди: домашнє насильство, зґвалтування, булінг.

Genres: Fiction, Thriller, Modern, Womens

256 pages, Hardcover

First published January 1, 2022

About the author

Irena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.

Reviews

[Люда Дмитрук · Rating 2 out of 5]

Непереконливо.
На цьому можна було б і завершити відгук 🤷‍♀️

Так, тут йдеться про надзвичайно важливу і болючу тему, але всі ці детективні лінії, історії, персонажі й сюжети не трималися купи. Кінцівкою не здивована, але мене дратувало, що тут крізь персонажів пролазить всезнаючий автор і починає пояснювати що ж не так. Причому робить це цитатами з психологічних книг.

Використання реальних скандалів щодо сексуального насильства - це було шикарно! Красиві описи Парижу і огидні розповіді про секс-вечірки - це було цікаво. А от всьому іншому не повірила!

Хоча після прочитання таки ще більше з'являється злості на всіх, хто не помічає насильства над жінками і дітьми, переводить це на жарти, не вірить жертвам і говорить славнозвісне "сама винна".

[Nika · Rating 3 out of 5]

Глобально цікаво і потрібна тема, але виконано для мене не чітко і не так емоційно-захопливо, як би того хотілося 🤷🏼‍♀️
Не спрацювало, можливо, суто у мене. Надто стомилася від тексту і гидких моментів і не мала сил розбиратися в суті і відгадувати загадки 🤷🏼‍♀️

[Masha Pogorielova · Rating 3 out of 5]

Серединка наполовинку 🤷🏻‍♀️
Краще, ніж Аральське море, але злвсім не ті ранні з надривом книги авторки, які я люблю.

Для соціального роману наче недожато, деякі місця чіпляли, більшість занадто в лоб. В соціальних для мене — це має бути або дууууже болюче написано, щоб за сльозами не бачити недоліків письма, або аля в сірій зоні, щоб сприймати і оцінювати все самостійно. А не пряме тикання авторським пальцем «Дивись туди, це погано» 🤷🏻‍♀️
Детективо-трилерна частина, якщо її як таку тут сприймати — по одному з трьох найпоширеніших читерських форматів, щоб не зістиковувати нічого взагалі.
Як будує своїх персонажів Карпа я традиційно не дуже зацінюю.
Непогано настрої героїні передані, і чутка паризького вайбу.

[Victoria Dembrovska · Rating 1 out of 5]

Ні, просто ні. Серйозної ідеї і теми про насилля недостатньо для хорошої книжки.

Неважливо, скільки назв паризьких вулиць запхано в текст, коли текст це погано написаний треш.


Якби я в реальному житті зустріла людину, яка говорить про речі так, як наратор цієї книжки, я би забралася від неї подалі. Крізь текст регулярно і часто проскакує коментар про зайву вагу в людей. Слово "жирна" в одному реченні можна було би спокійно замінити на "бридка" і сенс би не змінився. Ірена Карпа має фетфобію? Ну бо спеціально такі речі не придумаєш. "Стегна целюлітної німфи". Пездець.

І тут навіть не спрацьовує оце "я хочу щоб читач був скандалізований, тому провокативно пишу про оргії, і це треш спеціально". Сорі, ноу

Є кращі і якісніші книжки з цією проблематикою. Oh well

[Eugenia Kutaliova · Rating 5 out of 5]

Книжка захопила мене, я не могла відірватися, поки не дочитала. Детектив в похмурому стилі, з фіналом, про який не здогадаєшся під час читання: все повертається зовсім іншим боком. У книжці підіймаються гострі теми: педофілія, самотність, вплив дитячих травм на наше сьогодення.

Також відзначу якість видання від книголав. Дуже приємно тримати книжку в руках: хороший папір, гладенька обкладинка, комфортний шрифт.

[Dinara · Rating 5 out of 5]

Хай вас не вводить в оману грайливий початок книги з секс-вечірками. Книга піднімає надсерьознішу тему. Насилля над дітьми, підлітками, слабкими, незахищеними. А найголовніше, що жертви ніби не мають права навіть розповідати про те, що з ними сталося.

Мені сподобалася тема відповідальності за вчинки. Ні, я не вірю, що в старості у людей, які коїли злочини, прокинеться совість. Як правило, такі покидьки мають достатньо ресурсу, щоб уникнути законної відповідальності. І саме тоді зʼявляються народні месники. Яким не Оk такий перебіг. Яким досі болить. І навіть, якщо в очах усього світу такі месники будуть терористами та вбивцями, знайдуться мільйони людей, які будуть їм вдячні за помсту.

Ця книга для мене виявилася дуже глибокою. Бо підняла теми, які я поховала десь в памʼяті. Я згадала відношення суспільства до жертв у своєму дитинстві і я рада, що зараз суспільство потроху міняє своє відношення. Так, звичайно, ми ще дуже далекі від ідеалу, але головне, що ми повільно йдемо в тому напрямку.

I’ll be quiet when we can say sexual assault and they stop screaming liar.

“Пам’ятай, що час цінний. Не витрачай його на всі оті «за що зі мною так». Ні за що. Причин нема. Твоєї провини нема. Ти нічого не можеш змінити в минулому, зате можеш не всрати теперішнє, з якого виросте твоє майбутнє. Не питай, «чому це сталося саме зі мною». Краще думай «що саме я можу з цим зробити».”

[Olha · Rating 4 out of 5]

В мене було певне упереджене ставлення до цієї книги, але вона виявилась досить цікавою. Якщо акцентувати увагу не на всіх секс-вечірках, а саме на проблемі сексуального насильства, психологічних травмах жертв та їх наслідків, байдужості суспільства, ігнорування злочинів, відвертого цькування цих жертв, то тема добре прописана. 

[Tetiana Kostiuk · Rating 4 out of 5]

Було цікаво читати. Заінтригована була початком і очікувала чогось прям дуже нетипового і вражаючого.
Була впевнена з самого початку, що Марго пережила якусь травмуючу подію і очікувала, що за допомогою психолога (він є в книзі як окремий персонаж, а отже це було б неважко) ми дізнаємось глибше психологію і чому вона залежна від сексу, нащо вона це робить, хоча очевидно, що задоволення це їй не приносить. Але ми цього так і не дізнались. Натомість у нас вийшла множинна особистість (привіт Біллі Мілліган!). Я була здивована, але засмучена такою розв'язкою, як ніби мене пошили в дурні, бо ні про Марго ми так нормально не дізнались, ні про Зосю. Вау-ефект ради вау-ефекту.
Великий плюс цієї книги - це підняття теми зґвалтувань та обвинувачення жертви в цьому чомусь і не прийняття суспільством таких людей.
І з плюсів також чітке розуміння назви книги - дуже вдало. Тому 4

[Катерина · Rating 2 out of 5]

Моє перше знайомство з авторкою. Й напевно останнє 🙈.

Книжку я прочитала буквально за день. Але це не її плюс. Там просто немає за що зачепитися. Тема піднята важлива та складна. Але написано занадто легко, тому я не відчувала ніяких емоцій. Хотілося якогось соціального роману, від якого я буду шокована, буду плакати та злитися. Але було якось байдуже. На жаль.

Та все ж #укрліт_не_нудно , бо потрібно знайомитися з різними жанрами та письменниками, щоб розуміти, що твоє, а що - ні.

[Людмила Левицька · Rating 3 out of 5]

Вкотре читаю Карпу, прагнучи зрозуміти її феномен, вкотре те ж саме враження - нууу як це їй вдається? Це ж написано прямолінійно, схематично, очевидно і непереконливо.
Але цю книгу хоч трохи врятували секс-вечірки 🙂

[Mariana Gevak · Rating 3 out of 5]

"Тільки нікому про це не кажи" Ірена Карпа.

Для мене викликом стало не прочитати цю книгу, а написати на неї відгук:)
Враховуючи, що я не професійна критикиня і навіть не букблогерка, можу дозволити собі рефлексії.

Книжка написана дуже добре. За всіми правилами жанру і сторітелінгу. Про теми, підняті у романі, говорили всі, хто його читав : педофілія, аб'юз, булінг, сексизм з ейджизмом, навіть корупційні політики й психотерапевт, який це все розгрібає. Коротше, повний набір, що додає твору соціальноважливого звучання.
Текст дуже атмосферний. Париж у ньому живий, справжній. Так і хочеться кинути книжку в наплічник, купити квитки і махнути у французьку столицю за шампанським, устрицями, лобстерами і... поганою кавою.

Але.

Мені абсолютно не близьке середовище, в яке авторка помістила свою героїню. Та й самій Марґо я не імпонувала. Калейдоскоп з лібертинських секс-вечірок, статусних речей, багатих і красивих, які, виявляється, теж плачуть не викликав ні бажання, ні заздрощів, ні емпатії. Подібні відчуття у мене ще до доробку Люко Дашвар.

На мою думку, книга будь-якого жанру має право на існування, аби лише заповнити ринок українською літературою. "Тільки нікому про це не кажи" хороший зразок сучасної прози, але я люблю іншу літературу.

[Yaryna · Rating 4 out of 5]

Початок перегукувався із "Добрими новинами з Аральського моря". Тільки дещо зухваліше. І коли в голові почали закрадатися думки, що цю книжку треба відкласти, дивні деталі книжки "зачепили".

Важлива книжка. І проблема, про яку справді не говорять. А варто було б. Прочитала від 90 сторінки до кінця книжки на одному подиху. Єдине — роздвоєння особистості і лікування в кінці, як на мене, "замнули" історію зі зґвалтуваннями неповнолітніх і відвели йому місце на другому плані.

Не зовсім зрозумілим є епізод із Лораном, Александром і вечіркою. Чи це плід уяви Марґо, чи це було насправді.

[Alina Starovoit · Rating 4 out of 5]

З книжок, після прочитання яких ще кілька днів відчуваєш, що живеш в їх світі.
Секс вечірки, Париж, ескорт, насилля, згвалтування, психолог, пафос, зверхність, фемінізм - мені було цікаво ))

[Rūta · Rating 3 out of 5]

Закінчила книгу, і такі двоякі почуття. З одного боку, читала довго, не те, що мучилась, але часто не мала бажання повернутися до цього тексту, часто читаючи, думала: wtf, для чого це. Але остання третина книги здалася зовсім іншою. І я радію, що не кинула книгу, дала шанс цій історії, яка не є простою. Насправді, вона мене здивувала -- і те, про що йдеться, і те, як написана.

[Haska Shyyan · Rating 5 out of 5]

Про важливі і болючі теми без затамування рук. Про секс-вечірки і лібертінаж так, що хочеться ще. Інтонації і провокативність ранньої Карпи у зрілому, динамічному тексті. Люблю!

[Kseniia Nosulenko · Rating 4 out of 5]

Читалося, як спіноф Добрих новин. 80% відсотків було супер-захопливо, але розв'язка розчарувала (враховуючи, що дещо подібне було як раз в Новинах, але я цю паралель вже постфактум провела).

[Kateryna Kravets · Rating 3 out of 5]

Начебто все в цій книжці добре
Ідея цікава, тема дуже важлива і читається легко, але чомусь вона зачепила мене менше ніж я на то сподівалась.

Деякі персонажі (фотограф, продюсер, ректор), яких ввела Ірена, існують в реальності. Ті самі історії я сама буквально читала в новинах кілька років тому. Від цього історія стає ще більш правдоподібною. Це сумно та страшно.

Легкий роман, але з ним не розслабишся. Гарний спосіб звернути увагу на глобальну проблему насилля та розбещення.

[Ksenia Bliznets · Rating 4 out of 5]

Це друга книжка Ірени Карпи, яку я прочитала, і вона реабілітувала в моїх очах цю письменницю) Після "Перламутрового порно" не була впевнена, що колись ще читатиму її твори, бо, хоч та книжка й непогана, але стиль написання з купою матюків зовсім не для мене. "Тільки нікому про це не кажи", звісно, теж не порадиш читати підліткам, але лише через наявність відвертих сексуальних сцен. Стиль написання тут уже зовсім інакший, теми гострі й актуальні піднімаються, та, хоч основний сюжетний поворот і не всіх здивує через певну вторинність, книжка, на мою думку, варта прочитання.

[Yulia Kryval · Rating 3 out of 5]

Однозначно, тема дуже важлива - їй віддаю всі зірки. Популярної художньої літератури про проблеми сексуального насильства мало, тому дякую, що Карпа обрала цю тему взагалі підняти (окремо хочу виділити, як майстерно вплетено референси на українські реалії і медійні згадки, що робить історію ще ближчою).

Точно зірка за те, як легко книжка читається - тексти Карпи завжди залітають, як сливки в компот. Люблю стиль письма авторки - і ним тут можна насититись.

Але десь на останній третині книжки склалося враження, шо авторці неочікувано поставили обмеження по кількості сторінок: особисто мені вийшла якась непропорційно довга підводка і скомкана кінцівка. Сюжет ніби обірвався і зажувався, розв’язка вийшла дещо передбачуваною і з натяжечкою.

Також деколи втомлював over-снобізм, досить відчутний лукізм і постійна потреба героїні (чи авторки?) самостревджуватись буквально у всьому - найгарніша, найвправніша, найзаслуженіша парижанка, всі її хочуть, всі її люблять, а вона така сходить з п’єдесталу своєї бездоганності до плебеїв потішити їх своєю присутністю. Не дуже зрозуміла, яку роль відігравали ці риси, бо вони тільки дистанціювали героїню, відбивали бажання емпатувати їй. Якби трохи «стишити» весь цей фльор, то особисто мені сюжет би від цього не змарнів.

Але але але: Карпа - все одно мій guilty pleasure ше з шкільних часів, коли мама з надмірним драматизмом сприйняла знайдене під подушкою «Перламутрове порно».

[Євгенія Яцюк · Rating 4 out of 5]

Книжка була в шорт-лісті BBC-2022.

Спочатку, історія починається доволі екстравагантно. Головна героїня зі своїм другом Лораном — відвідує секс-вечіркі і оргії. Насправді, вона не просто любить вечірки, у головної героїні Марго — сексоголізм. Вона йде до психотерапевта, бо дуже хоче здихатись цієї залежності, бо чекає, коли до неї в Париж переїздить С. Також, вона майже кожен день дзвонить своєму діду в Київ — колишньому КГБешнику, якого вона дуже любить.

Паралельно з тим, історія розповідає про Местника, який вбиває людей, які були звинуваченні в сексуальному насильстві, розбещенні або домоганнях до неповнолітніх.

Книга, яка, на перший погляд, просякнута лише тусовками і вечірками головної героїні, насправді, більш глубока. Книга розповідає про проблему насилля і замовчування. «Тільки нікому про це не кажи» бо це соромно, бо сама винна, бо спровокувала.

Дуже цікавий триллер, з неочікуванної розвязкою. Дуже сподобалось.

Але ставлю книзі 4, тільки тому, що мені не вистачило трохи відповідей щодо деяких героїв в кінці.
А також, основний плот твіст сюжету хоч і був неочікуванним і вау, але по факту, саме такий твіст зараз використовують багато авторів і якщо чесно, це вже трошки набридло. Це найлегше, що можна було придумати, як на мене (не пишу який, щоб не спойлерити)

Але в цілому, книжка хороша, готова рекомендувати.

Warning: 18+, детальні секс-вечірки і оргії

[Kate Borysenko · Rating 5 out of 5]

Ірена згадувала в інтерв'ю, що вагалась, чи випускати цю книгу, оскільки вона повна жорстокості, якої в наш час і так багато. Але книга прям зайшла. Впереміш з детективом та елегатнтим Парижом (лютневим, але все ще), книга занурює у свій світ. Ти в тій історії. Тому що кожен раз питання "шо бля?" не відпускає. Та все ж, я думаю, декому це може бути важко для читання. Оскільки в історії розкриваться харассмент над дітьми, будь-якого віку, та відчуття помсти за ці дії.

[Iryna Bochko · Rating 1 out of 5]

Шокована низькопробністю книжки. Не те щоб я чекала чогось виняткового від Ірени Карпи, але вона перевершила мої очікування (в негарному сенсі слова).

Історію про Марго, з якої сексуально знущався в дитинстві власний дід. Вона виростає, іде в Париж, божеволіє.

Але про все це ми дізнаємось насамкінець.

Десь ¾ книжки історія розказана ніби з точки зору Марго. Потім різкий переворот, і вся попередня історія – це лише божевільна уява Марго, і далі повість веде якийсь зовнішній оповідач. Цей перехід зроблено так різко і неоковирно, що мимоволі почуваєшся обдуреним. Обдуреним не витончено і красиво (після такого обману все ж залишається приємний присмак), а напряму, незграбно.

Розв’язці просто не віриш. Наприкінці ще й спроба хепі енду з описами життя Марго, що можуть бути свідченнями її ментального одужання. А в епілозі ще й згадано про повномасштабну війну. Вот зе фак?

Резюмуючи: це читання мене обурило, таке враження що мене як читача ошукали.

Порушена тема важлива, але ж можна було якогось елегантніше це все обрамити?

[Nadiia Vyhovska · Rating 3 out of 5]

З плюсів:
1. Підняття теми насильства над жінками і дітьми. Засудження діяльності ніби-то вигаданих "публічних педофілів" продюсера Ф. і ректора одного з українських вишів.
2. Опис Парижа зі всіма його перевагами і недоліками(Карпа це напевно вміє найкраще)
3. Опис паризьких секс-вечірок під час карантину.
4. Читається на одному диханні, ідеально підходить для відпустки.

З мінусів:
1. Постійно було враження, що це ще одна глава "Аральського моря", а не повноцінна книга(знову українка в Парижі зі складною долею).
2. Основну загадку можна розгадати з перших сторінок.
3. Розв'язка не пояснює епізоду з Лораном і Александром на одній з секс-вечірок( або я щось пропустила, або це просто plot hole).

[Liubov Peretiazhko · Rating 5 out of 5]

Як би так розказати про цю книгу, щоб без спойлерів? Бо от саме для неї важливо не заспойлерити цікаві сюжетні повороти й приголомшливу кінцівку. І то така кінцівка, що була і неочікуваною, і логічною водночас, хоча спочатку я не повірила в те, що відбувається, але потім все стало на свої місця.

Українка Марґо в Парижі, локдаун, підпільні секс-вечірки для еліти, дорогий одяг, вишукані страви, багато шампанського. І неймовірна атмосфера міста закоханих, міста світла. Я давно підписана на Ірену Карпу в інсті і обожнюю, як вона розказує про Францію (не тільки Париж, де вона мешкає разом з родиною), а й інші куточки країни, скільки в її історіях запахів, смаків, кольорів, енергії і любові до життя, насолоди маленькими базарчиками зі свіжими овочами й морепродуктами, замилування старовинними вуличками й парками, вітру з Сени, мальовничих краєвидів провінції, затишку маленьких ресторанчиків та кав'ярень і смачнющих рецептів французьких страв, які викликають гостре слиновиділення.

До чого це я? Читаючи нову книгу Ірени, я наче побувала в цьому її французькому житті знову, відчула і побачила те, що вона так любить і описує з ніжністю і натхненням.

Та якщо ви думаєте, що твір зачепив мене лише атмосферою, то це не так. Авторка порушує важливу проблематику сексуального насильства над дітьми, багато сторінок були болючими і правдивими, бо історії, наведені у книзі, є реальними. І незважаючи на жахливі речі, описані в романі, Ірені Карпі вдалося зачепити мене і не відпускати протягом двох вечорів, розкрити важливі теми дуже захопливо, без чорнухи, створити цікавезний трилер з крутою кінцівкою - не притягнутою за вуха, а психологічно правдивою, хоча й трохи казковою. Але мені від цієї кінцівки було добре, вона як світло в кінці тунелю, і я вдячна авторці за декілька годин чистого кайфу.

[Sofia Vysotska · Rating 4 out of 5]

Класна книга, рекомендую
По - перше, люблю Карпу як особистість і обожнюю її стиль письма) якось так вона «вміло володіє пером») читала б її і слухала регулярно)

По - друге, у книзі Карпа підіймає соціально важливі теми, однак маскуючи їх під «паризьку пригоду». Ненапряжно, не завантажує читача похмурими і складними роздумами)

По - третє, сам Париж як окремий герой твору. Я обожнюю Париж ( хоч полюбила його не з першого разу). І, О Боже, як мені було приємно і тепло відчувати його на сторінках книги.
Карпа передала ту атмосферу, той шарм, завдяки якому читач тоне у Парижі 🤩

По- четверте, кінцівка неочікувана і розкриває ще одну надважливу тему - посттравматичний синдром, який тривожить сотні тисяч людей і має непоправний вплив на їх психіку.

По - пʼяте., ну скажу чесно, опис секс - вечірок — суцільний кайф . Взагалі не зрозуміла людей, в яких ці сцени викликали огиду і відразу (читала відгуки).

4/5, одну зірку заберу за те, що може авторка все- таки переборщила з ненавʼязливістю важливих тем, неуважний і неемпатичний читач пропустить їх повз себе, залипаючи на Париж

[Olha Feidak · Rating 4 out of 5]

Так, розв'язка точно неочікувана. Триллер. Багато Парижу.
Коли ж дійшла до розв'язки то пригадалася 5Саллі. (Саме це спойлер). Лише в Салоні не було реального Месника та справедливості. А в цій книзі є. І в обох є психолог. Така собі українська 4та Марго.

Загалом цікаво читати.
З того що не сподобалося : емоційні качелі від секс вечірок до огидних новин про педофілів і гарного Парижу(я його не люблю, може в карантин він був кращим😅).
У мене не вистачило розкриття деяких героїв, як от Зосі. Та якщо в центрі книги лише Марго, то 'най буде'. 4/5. Я не робила роботу поки недочитала вже після розв'язки.

[Anna · Rating 3 out of 5]

Читалося легко, за це дякую
Але в усьому іншому книжка якась сира. Як для детектива-трилера, мало і першого, і другого
Тема, яку намагається підняти авторка важлива, але якось куцо вийшло
Повороти сюжету, дуже притягнуті, не відчувається цілісності ідеї

[Yuliia Ishchenko · Rating 4 out of 5]

Цікава, але своєрідна.

[Ira · Rating 4 out of 5]

Тема яка піднімається дуже важлива, і ось ця фраза "тільки нікому не кажи" як нитка через наше життя. Кінець вогонь, але те як написана перша половина книги трошки не для мене, не люблю таке читати

[Galya Savchuk · Rating 5 out of 5]

Дуже сильна проблематика - про насилля, зокрема сексуальне над неповнолітніми. Дуже зачепила. Неочікуваний для мене кінець, здивувала.