Сновида

by Ольга Мігель

Коли тобі дуже страшно, і ти не знаєш, що буде завтра — у твоєму житті, на твоїй вулиці, в твоїй країні… чи не краще просто заснути? Зробити вигляд, ніби нічого особливого не відбувається, і жити далі? Роксана намагалася не думати про власні давні рани, про друзів під кулями, і навіть про суспільство, що впало в анабіоз. Але, на жаль, вона трохи відкрила очі – лише на мить, але цього вистачило, щоб яскраве світло болісно надірвало її сон. Проте чи можливо вижити, дивлячись на істину, яка так тебе лякає? Він ходить вулицями селища неподалік від міста. Щоночі, від опівночі до четвертої ранку. В нього є ключі від усіх дверей, він може зайти куди завгодно. І якщо твій сон буде не достатньо міцним, його заплющені очі подивляться на тебе крізь воскові повіки, і він уже не дасть тобі спокою. Але коли ти спатимеш, він тебе не займатиме! Це — єдиний вихід для тебе, звичайної маленької людини

218 pages, Hardcover

Published January 1, 2015

Reviews

[Margaret Yefimenko · Rating 5 out of 5]

Дуже сильна книга яка мене вразила. Написана про події 2014 року але вони актуальні і сьогодні. І не тільки в Україні! Дуже сподобалась атмосфера містичного горору з елементами датективу. Раджу читати всім!

[Hanna Dolia · Rating 5 out of 5]

Це крутий жахастик, який тримає напругу. Важко мені дався, бо не мій жанр, але написано дуже якісно. Шкода, що маловідомий твір, заслуговує на розголос

[Марія Кондратьєва · Rating 2 out of 5]

28 річна жінка Роксана, яка не має рідних, а лише двох друзів, яка виросла в сиротинці, нарешті назбирала коштів та купила собі свою власну однокімнатну квартиру в маленькому селищі.
І коли в країні відбувається революція, а потім починається війна, жінка має можливість сховатися в себе дома і про все забути, не читати новин і не думати.
Але будинок якийсь дивний, а ще вночі Роксана помічає якогось чоловіка, що ходить вулицями, а часом заходить в їхній будинок.

Початок натякав чи на детектив, чи на трилер. Але чим далі, тим більше всього намішалось: і містика, і якісь часові петлі, і марення божевільних, і те, що я дуже не люблю в художній літературі, – політичні настанови і намагання вчити читача, вважаючи себе в цьому плані найрозумнішою. Таке в мене склалось враження. Книга не сподобалася

[Віталіна · Rating 5 out of 5]

"Сновида" — коли горор має обличчя правди
Пізня ніч. Тиша. І я — зі "Сновидою" Ольги Мігель у руках. Захотілося не просто прочитати, а насолодитися опівнічним читанням, вдихнути кожну сторінку, повністю занурившись у той тривожний, знайомо-незнайомий горор, який так люблю.
Але ця книга — більше, ніж просто жанр. За атмосферною напругою, дивними сновидіннями й темрявою стоїть соціально-політична правда, яка болить. Вона тисне, пробуджує, говорить прямо — і за це авторці окрема подяка.
Оформлення — окрема естетична насолода. Нумерація сторінок, фото в книзі, фон —перетворюють книгу на витвір. А головне — переживання героїні, її боротьба за себе. Це не вигадка, це — реальність, що сидить болем у душі та серці багатьох.
"Сновида" — це той випадок, коли книжковий жах лякає не лише темрявою, а й тим, як він описує наше сьогодення.