What do you think?
Rate this book
Спід і лице. Шлюбний бенкет. Літо
Писати Альбер Камю почав у передвоєнний період. 1937 і 1938 рр. в Алжирі виходять збірки його коротких лірично-філософських есеїв і нарисів «Спід і лице» та «Шлюбний бенкет», де у вільній формі, що поєднує філософські медитації та ліричні відступи, знаходить відображення його «середземноморське» світовідчуття. Ці дві ранні збірки, а також короткі есеї, що увійшли 1954 р. до збірки «Літо», — пролог до всієї творчості Камю, адже в них напряму висловлені аксіоми, що визначили його письменницький почерк і яким судилося стати відправними для всіх подальших пошуків письменника.
160 pages, Hardcover
Published January 1, 2022
1 person is currently reading
14 people want to read
About the author
Albert Camus
1,074 books38k followersWorks, such as the novels
The Stranger
(1942) and
The Plague
(1947), of Algerian-born French writer and philosopher Albert Camus concern the absurdity of the human condition; he won the Nobel Prize of 1957 for literature.
Origin and his experiences of this representative of non-metropolitan literature in the 1930s dominated influences in his thought and work.
He also adapted plays of Pedro Calderón de la Barca, Lope de Vega, Dino Buzzati, and Requiem for a Nun of William Faulkner. One may trace his enjoyment of the theater back to his membership in l'Equipe, an Algerian group, whose "collective creation" Révolte dans les Asturies (1934) was banned for political reasons.
Of semi-proletarian parents, early attached to intellectual circles of strongly revolutionary tendencies, with a deep interest, he came at the age of 25 years in 1938; only chance prevented him from pursuing a university career in that field. The man and the times met: Camus joined the resistance movement during the occupation and after the liberation served as a columnist for the newspaper Combat.
The essay Le Mythe de Sisyphe (The Myth of Sisyphus), 1942, expounds notion of acceptance of the absurd of Camus with "the total absence of hope, which has nothing to do with despair, a continual refusal, which must not be confused with renouncement - and a conscious dissatisfaction."
Meursault, central character of L'Étranger (The Stranger), 1942, illustrates much of this essay: man as the nauseated victim of the absurd orthodoxy of habit, later - when the young killer faces execution - tempted by despair, hope, and salvation.
Besides his fiction and essays, Camus very actively produced plays in the theater (e.g., Caligula, 1944).
The time demanded his response, chiefly in his activities, but in 1947, Camus retired from political journalism.
Doctor Rieux of La Peste (The Plague), 1947, who tirelessly attends the plague-stricken citizens of Oran, enacts the revolt against a world of the absurd and of injustice, and confirms words: "We refuse to despair of mankind. Without having the unreasonable ambition to save men, we still want to serve them."
People also well know La Chute (The Fall), work of Camus in 1956.
Camus authored L'Exil et le royaume (Exile and the Kingdom) in 1957. His austere search for moral order found its aesthetic correlative in the classicism of his art. He styled of great purity, intense concentration, and rationality.
Camus died at the age of 46 years in a car accident near Sens in le Grand Fossard in the small town of Villeblevin.
Chinese 阿尔贝·加缪
Origin and his experiences of this representative of non-metropolitan literature in the 1930s dominated influences in his thought and work.
He also adapted plays of Pedro Calderón de la Barca, Lope de Vega, Dino Buzzati, and Requiem for a Nun of William Faulkner. One may trace his enjoyment of the theater back to his membership in l'Equipe, an Algerian group, whose "collective creation" Révolte dans les Asturies (1934) was banned for political reasons.
Of semi-proletarian parents, early attached to intellectual circles of strongly revolutionary tendencies, with a deep interest, he came at the age of 25 years in 1938; only chance prevented him from pursuing a university career in that field. The man and the times met: Camus joined the resistance movement during the occupation and after the liberation served as a columnist for the newspaper Combat.
The essay Le Mythe de Sisyphe (The Myth of Sisyphus), 1942, expounds notion of acceptance of the absurd of Camus with "the total absence of hope, which has nothing to do with despair, a continual refusal, which must not be confused with renouncement - and a conscious dissatisfaction."
Meursault, central character of L'Étranger (The Stranger), 1942, illustrates much of this essay: man as the nauseated victim of the absurd orthodoxy of habit, later - when the young killer faces execution - tempted by despair, hope, and salvation.
Besides his fiction and essays, Camus very actively produced plays in the theater (e.g., Caligula, 1944).
The time demanded his response, chiefly in his activities, but in 1947, Camus retired from political journalism.
Doctor Rieux of La Peste (The Plague), 1947, who tirelessly attends the plague-stricken citizens of Oran, enacts the revolt against a world of the absurd and of injustice, and confirms words: "We refuse to despair of mankind. Without having the unreasonable ambition to save men, we still want to serve them."
People also well know La Chute (The Fall), work of Camus in 1956.
Camus authored L'Exil et le royaume (Exile and the Kingdom) in 1957. His austere search for moral order found its aesthetic correlative in the classicism of his art. He styled of great purity, intense concentration, and rationality.
Camus died at the age of 46 years in a car accident near Sens in le Grand Fossard in the small town of Villeblevin.
Chinese 阿尔贝·加缪
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
July 14, 2024
Химерно, що з усіх трьох збірок, зібраних під однією обкладинкою, мені запам'яталися два есе - "Весілля в Тіпасі" та "Вітер в Джемілі" (з "Шлюбного бенкету"). І саме вони задають тон всій книзі. Від них же перекидаю місток до "Варвара в саду" Збіґнєва Герберта та "Останнього світу" Крістофа Рансмайра. Це справжні перлини, заради яких і вартувало читати цю коротку книжку.
"Спід і лице" - це негативна сторона "Шлюбного бенкету". "Шлюбний бенкет" - це світла сторона "Споду та лиця". Їх не розділити. Вони, як зізнається Камю, містять ключові теми та ідеї його наступних творів. І я б додав: в концентрованій та щирій формі. Щирій та наївній. Деколи - з максималізмом та епатажем юнака. Але "Спід і лице" розповідає, як здобути свободу, а "Шлюбний бенкет" - що робити з цією свободою.
Камю не жаліє читачів. Його висновки песимістичні. Якщо ви вже читали "Міф про Сізіфа", то нічого надзвичайно нового не дізнаєтесь. З іншого боку, ви зануритеся в атмосферу Середземномор'я 1930-х років. В чомусь Камю дуже колоніальний. В чомусь - надзвичайно універсальний.
Ці дві збірки не залишать байдужими.
Натомість "Літо" - своєрідне прощання з текстами 1930-х. В них більше настрою, ніж ідей. А сам настрій більш вмиротворений. Від цього есе не стають більш оптимістичними. Вони просто менш нервові. І в цьому теж є свій шарм.
Що ж, я радий був дізнатися, що Камю - неймовірний есеїст. І тепер з більшим нетерпінням поглядаю на "Щоденники" та "Вигнання та царство" (збірку оповідань).
"Спід і лице" - це негативна сторона "Шлюбного бенкету". "Шлюбний бенкет" - це світла сторона "Споду та лиця". Їх не розділити. Вони, як зізнається Камю, містять ключові теми та ідеї його наступних творів. І я б додав: в концентрованій та щирій формі. Щирій та наївній. Деколи - з максималізмом та епатажем юнака. Але "Спід і лице" розповідає, як здобути свободу, а "Шлюбний бенкет" - що робити з цією свободою.
Камю не жаліє читачів. Його висновки песимістичні. Якщо ви вже читали "Міф про Сізіфа", то нічого надзвичайно нового не дізнаєтесь. З іншого боку, ви зануритеся в атмосферу Середземномор'я 1930-х років. В чомусь Камю дуже колоніальний. В чомусь - надзвичайно універсальний.
Ці дві збірки не залишать байдужими.
Натомість "Літо" - своєрідне прощання з текстами 1930-х. В них більше настрою, ніж ідей. А сам настрій більш вмиротворений. Від цього есе не стають більш оптимістичними. Вони просто менш нервові. І в цьому теж є свій шарм.
Що ж, я радий був дізнатися, що Камю - неймовірний есеїст. І тепер з більшим нетерпінням поглядаю на "Щоденники" та "Вигнання та царство" (збірку оповідань).
November 18, 2023
Невелика збірка есеїв Камю. Тут немає, як такого сюжету. Є сцени, багато пейзажу, екзистенція і дуже багато естетики. Починала читати цю книгу після того, як завалилась у субдепресивний стан. Заходило, як в суху землю) А потім я вийшла із субдепресивного стану і мені було дещо важко цю книгу дочитати. В цілому вона гарна, під настрій.
Цитати:
"Все скороминуще бажає жити довго"
"Жодна людина не може сказати, чим вона є. Але трапляється, що вона може сказати, чим вона не є".
"Того дня я побачив світ таким, як він є, і я вирішив змиритися з тим, що його добро водночас спричиняє зло, а його лиходійства можуть бути благотворними. Того дня. язрозумів, що є дві істини, й одну з них не можна ніколи виявляти".
Цитати:
"Все скороминуще бажає жити довго"
"Жодна людина не може сказати, чим вона є. Але трапляється, що вона може сказати, чим вона не є".
"Того дня я побачив світ таким, як він є, і я вирішив змиритися з тим, що його добро водночас спричиняє зло, а його лиходійства можуть бути благотворними. Того дня. язрозумів, що є дві істини, й одну з них не можна ніколи виявляти".
October 27, 2024
Ранній Камю — це геть зовсім не моє, але для читацького досвіду і хоч якогось розуміння прогресу в майстерності письменника було цікаво. Та і сам Камю скептично відгукувався про доцільність перевидання своїх ранніх есеїв (читайте передмову).
Перші дві частини я прям мучила, а от третя — Літо — естетичне задоволення. Думаю, не останнє місце в цьому займає переклад Євгена Марічева. Але і рефлексії дорослого Камю мені більше відгукуються, ніж молодого-зеленого.
Перші дві частини я прям мучила, а от третя — Літо — естетичне задоволення. Думаю, не останнє місце в цьому займає переклад Євгена Марічева. Але і рефлексії дорослого Камю мені більше відгукуються, ніж молодого-зеленого.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews