What do you think?
Rate this book
Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот
Це посібник з виживання в інформаційному просторі, тут йдеться про те, як працює маніпуляція та пропаганда і як себе захистити від фейків та дезінформації.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України та автор книжки на реальних прикладах пояснює п’ять принципів, які допоможуть перемогти в інформаційних війнах – про спирання на реальність, критичне мислення, керування емоціями, відчуття спільноти та взаємодію з державою. Поштовхом до написання цієї книжки стала анексія Криму та початок війни в Україні у 2014 році, в якій брехня та маніпуляції стали ключовими інструментами. Ці принципи захисту в гібридній війні не змінилися з 2014 року, вони ті самі і ще більш актуальні після повномасштабного вторгнення.
Це видання не тільки для професійних медійників та комунікаторів, а й для кожного, хто споживає контент в інтернеті, хто користується соцмережами і хоче подбати про свою інформаційну гігієну.
Дипломат, постійний представник України в Раді Європи Дмитро Кулеба написав книжку про поведінку в інформаційному просторі, інформаційну самооборону та роботу з комунікаціями в Україні. «Війна за реальність: Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот» – це справжній посібник з захисту персональних даних, розвитку критичного мислення та протидії маніпуляціям в епоху масової інтернетизації та диджиталізації. Орієнтуючись на приклади з України, інших країн та досвід компаній, автор проаналізував, як відбувається війна за реальність та виокремив п’ять правил, які допоможуть у ній перемогти. Основним поштовхом до написання книжки була анексія Криму та початок збройної агресії зі сторони Росії, адже брехня та маніпуляції, які поширюються за допомогою інтернету стали невід’ємною частиною цієї війни. Й українське суспільство виявилося не готовим захищати свій інформаційний простір.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України та автор книжки на реальних прикладах пояснює п’ять принципів, які допоможуть перемогти в інформаційних війнах – про спирання на реальність, критичне мислення, керування емоціями, відчуття спільноти та взаємодію з державою. Поштовхом до написання цієї книжки стала анексія Криму та початок війни в Україні у 2014 році, в якій брехня та маніпуляції стали ключовими інструментами. Ці принципи захисту в гібридній війні не змінилися з 2014 року, вони ті самі і ще більш актуальні після повномасштабного вторгнення.
Це видання не тільки для професійних медійників та комунікаторів, а й для кожного, хто споживає контент в інтернеті, хто користується соцмережами і хоче подбати про свою інформаційну гігієну.
Дипломат, постійний представник України в Раді Європи Дмитро Кулеба написав книжку про поведінку в інформаційному просторі, інформаційну самооборону та роботу з комунікаціями в Україні. «Війна за реальність: Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот» – це справжній посібник з захисту персональних даних, розвитку критичного мислення та протидії маніпуляціям в епоху масової інтернетизації та диджиталізації. Орієнтуючись на приклади з України, інших країн та досвід компаній, автор проаналізував, як відбувається війна за реальність та виокремив п’ять правил, які допоможуть у ній перемогти. Основним поштовхом до написання книжки була анексія Криму та початок збройної агресії зі сторони Росії, адже брехня та маніпуляції, які поширюються за допомогою інтернету стали невід’ємною частиною цієї війни. Й українське суспільство виявилося не готовим захищати свій інформаційний простір.
Audiobook
97 people are currently reading
839 people want to read
About the author
Dmytro Kuleba
3 books15 followersa Ukrainian politician and diplomat who served as Minister of Foreign Affairs (2020 - 2024).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 94 reviews
July 9, 2022
Добре, що в нас є Кулеба
Read
January 17, 2024Було захопливо читати про конкретні кейси успішних (і програшних) комунікацій МЗС. Деякі штуки стали для мене відкриттям, як -от те, що у 2008 Україна купила рекламний час у CNN International та Euronews, щоб донести світу інфу про Голодомор. По-своєму порадувало, що резонанс у соцмережах таки допомагає МЗС крутити тему і тримати її на плаву, бо час від часу разом з усіма бігаю у твітері на сторінки всяких позорніков типу Емнесті розказувати, які вони жалюгідні. Відчуваю це як марні старання, але ні - часом МЗС вдається осідлати хвилю "народного обурення" і докрутити, особливо якщо приєднуються іноземні користувачі.
Також вельми цікаво, що з деяких тем під умовною назвою "зрада" (я про укр теми) понад 80% твітів цієї зради продукує ОДИН бот, армія ботів розносить ретвітами і складається враження, що так думають усі. Приклади, які тут наводить Кулеба - ще з часів, коли твітер належав Дорсі, зараз тільки гірше стало.
Наприкінці описувалося, як міжнародна спільнота кончено відреагувала на ту історію з інсценуванням убивства Бабченка: спочатку строчили, що Україна як всігда не може захистити журналістів, а коли вийшла правда, то ущемились, що самі ж облажались, і давай кукарєкати про брехливу Україну фейкоробку (це я про міжнародних журналістів). Та й загалом читати з 2023 року - це спостерігати вічну історію "Європа мовчала" (чи несла фігню, чи рахувала гроші від росії), яка вела спочатку до нападу на наші східні кордони, а потім до повномасштабки.
З мінусів: тут насправді дофіга води:) Млн разів повторюються одні й ті самі думки, притчеві вступи до кожного розділу, ну і з висоти 2023-го окремі фрази штибу "журналісти - солдати комунікативного фронту" виглядають кринджувато, бо фронт - це фронт, хоча війна триває і в інфополі, однак ну все одно перегиб з метафорами. Також я не раз говорила з голосами в голові щодо деяких тез, наприклад, що в "бурхливому морі інфи треба платити за якісну інфу і ми це усвідомили". Недавно я слухала подкаст про польські вибори і авторки зазначали, що так, середній клас платить за якісну інфу, а от робітничий дивиться місцеві канали, які підгріб під себе ПіС, і потім голосує за популістів. Або теза, що ЗМІ обов'язково мають представляти різні точки зору, однак часом це виливається у "давайте послухаємо антиваксера чи відверту брехню, вона теж має право на існування" (цим, до речі, активно користується Трамп і росія, хакають собі свободу слова і доводь потім, що ти не дурачок, а спростування читає в рази менше людей).
Ну про те, що Маск тут названий візіонером і світлим розумом, може, й не варто згадувати, ми всі так думали у 2017-му, а виявився олігарх обикновєнний.
Також вельми цікаво, що з деяких тем під умовною назвою "зрада" (я про укр теми) понад 80% твітів цієї зради продукує ОДИН бот, армія ботів розносить ретвітами і складається враження, що так думають усі. Приклади, які тут наводить Кулеба - ще з часів, коли твітер належав Дорсі, зараз тільки гірше стало.
Наприкінці описувалося, як міжнародна спільнота кончено відреагувала на ту історію з інсценуванням убивства Бабченка: спочатку строчили, що Україна як всігда не може захистити журналістів, а коли вийшла правда, то ущемились, що самі ж облажались, і давай кукарєкати про брехливу Україну фейкоробку (це я про міжнародних журналістів). Та й загалом читати з 2023 року - це спостерігати вічну історію "Європа мовчала" (чи несла фігню, чи рахувала гроші від росії), яка вела спочатку до нападу на наші східні кордони, а потім до повномасштабки.
З мінусів: тут насправді дофіга води:) Млн разів повторюються одні й ті самі думки, притчеві вступи до кожного розділу, ну і з висоти 2023-го окремі фрази штибу "журналісти - солдати комунікативного фронту" виглядають кринджувато, бо фронт - це фронт, хоча війна триває і в інфополі, однак ну все одно перегиб з метафорами. Також я не раз говорила з голосами в голові щодо деяких тез, наприклад, що в "бурхливому морі інфи треба платити за якісну інфу і ми це усвідомили". Недавно я слухала подкаст про польські вибори і авторки зазначали, що так, середній клас платить за якісну інфу, а от робітничий дивиться місцеві канали, які підгріб під себе ПіС, і потім голосує за популістів. Або теза, що ЗМІ обов'язково мають представляти різні точки зору, однак часом це виливається у "давайте послухаємо антиваксера чи відверту брехню, вона теж має право на існування" (цим, до речі, активно користується Трамп і росія, хакають собі свободу слова і доводь потім, що ти не дурачок, а спростування читає в рази менше людей).
Ну про те, що Маск тут названий візіонером і світлим розумом, може, й не варто згадувати, ми всі так думали у 2017-му, а виявився олігарх обикновєнний.
June 21, 2022
After learning more about Ukraine in the past couple of years, it has become clear to me that a lot of the disinformation, fake news, and lies that have become an increasingly problematic aspect of American discourse in the past few years, is something that Ukraine has been dealing with throughout its entire 30 year existence (and more, but the Ukrainian Soviet Socialist Republic had much less recourse to do anything about it). As such, Ukraine has a lot they can teach us about how to counter untruths and foreign interference while still trying to maintain freedom of speech.
This book, written by the current Minister of Foreign Affairs of Ukraine, provides concrete examples of how Ukraine has tried to counter Russian disinformation, particularly since the beginning of Russia's aggression and occupation in 2014. There's also general information about how the internet, social media and all the algorithms that inhabit it influence the way we consume and share media, and provides concrete, simple advice for how all of us can function healthily and happily in the modern information space as both consumers and producers of content.
Perhaps most importantly, though, I read an entire book in Ukrainian! I plan to read it again, both to pick up things I missed the first time around because of my still rather weak Ukrainian skills, but also because there's a lot of really interesting and useful thoughts on how to live in a world where anyone can win followers if they yell loud enough and long enough.
This book, written by the current Minister of Foreign Affairs of Ukraine, provides concrete examples of how Ukraine has tried to counter Russian disinformation, particularly since the beginning of Russia's aggression and occupation in 2014. There's also general information about how the internet, social media and all the algorithms that inhabit it influence the way we consume and share media, and provides concrete, simple advice for how all of us can function healthily and happily in the modern information space as both consumers and producers of content.
Perhaps most importantly, though, I read an entire book in Ukrainian! I plan to read it again, both to pick up things I missed the first time around because of my still rather weak Ukrainian skills, but also because there's a lot of really interesting and useful thoughts on how to live in a world where anyone can win followers if they yell loud enough and long enough.
August 26, 2022
Книга просто мастрід, якщо хочете зрозуміти що таке інформаційна війна, яка у неї зброя і чому подекуди вона наносить удари міцніші, ніж ракети.
April 15, 2019
Інформаційні війни – та царина, в якій нам мало що можуть розповісти західні автори, допоки Україна залишається полігоном для випробовування новітніх технологій. Книжку Кулеби хочеться порадити прочитати абсолютно всім, і то якомога швидше. Впевнений, що її, як за всіма сучасними канонами написаний нон-фікшн, скоро перекладуть англійською і вона стане бестселером на заході (і тільки тоді, за законами колоніальної свідомості, на неї накинеться широка аудиторія в Україні), але зараз ми маємо можливість прочитати досвід дипломата у війні за реальність впродовж найстрашніших для країни років, так би мовити, з перший рук.
March 31, 2022
Дуже хочу почитати продовження цієї книжки, але вже з досвідом коли інформаційна війна іде паралельно активній збройній, щось на кшталт «Як ми перемогли у війні за НАШУ реальність».
Я дуже ретельно переглянула своє сприйняття соцмереж, інформації з них і моїх емоцій щодо неї. А ще, дуже обережно ставлюсь до інформації, яку ми отримуємо в умовах війни. Стараюсь сприймати її якось збоку, відсторонено, з розумінням що поза реченнями які ми читаємо є ще щось.
Очевидно, що інформаційні війни, битви, зіткнення, це те що є і буде нашою реальністю, і завдання кожного в наш час - навчитись на них реагувати.
«Мозок справді спонукає нас шукати й вірити лише в ті дані, що підтверджують наші переконання.
Він же підказує нам причини «обґрунтовано» відкидати все те, що не вписується в наші фрейми.»
Я дуже ретельно переглянула своє сприйняття соцмереж, інформації з них і моїх емоцій щодо неї. А ще, дуже обережно ставлюсь до інформації, яку ми отримуємо в умовах війни. Стараюсь сприймати її якось збоку, відсторонено, з розумінням що поза реченнями які ми читаємо є ще щось.
Очевидно, що інформаційні війни, битви, зіткнення, це те що є і буде нашою реальністю, і завдання кожного в наш час - навчитись на них реагувати.
«Мозок справді спонукає нас шукати й вірити лише в ті дані, що підтверджують наші переконання.
Він же підказує нам причини «обґрунтовано» відкидати все те, що не вписується в наші фрейми.»
February 10, 2021
Дуже цікавий нон-фікшн, в якому знайдете багато цікавої інформації та фактів
October 22, 2022
Книжка-мастрід для всіх, хто працює з комунікаціями в Україні.
May 7, 2019
Конструктивна книжка, дуже сподобалась і надихнула на деякі речі.
March 30, 2025
Тема дуже важлива, особливо для України, яка щодня стикається з інформаційними атаками. У книзі є багато цікавих прикладів і корисних думок.
Але читати її місцями складно. Іноді думки викладені заплутано, немає чіткої логіки, і важко зрозуміти головну ідею. Якби автор пояснював простіше та більш структуровано, книга була б ще кориснішою.
Загалом, це хороша робота для тих, хто хоче розібратися в інформаційних війнах, але читати її потрібно уважно.
Але читати її місцями складно. Іноді думки викладені заплутано, немає чіткої логіки, і важко зрозуміти головну ідею. Якби автор пояснював простіше та більш структуровано, книга була б ще кориснішою.
Загалом, це хороша робота для тих, хто хоче розібратися в інформаційних війнах, але читати її потрібно уважно.
March 4, 2025
Класний текст, легко читається, хоч і провокує непрості роздуми. Здається, що з сьогоднішнім розвитком інформаційних технологій і їхнім використанням у комунікації з пересічним користувачем, ця книжка на кілька кроків позаду від реальності, проте рекомендую однозначно
March 10, 2025
Одна з тих книжок, для яких не хочеться писати відгук, тому що будь-який відгук не опише тієї нагальної необхідності розказувати про цю книжку, дарувати друзям, рекомендувати всім під ряд, яка з‘являється після її прочитання. Але я все таки спробую. Я хочу, щоб цю книжку прочитав кожен. Справді. Тому що ми недооцінюємо важливість інформаційного простору і викладу публічної інформації, особливо під час війни. Ми не розуміємо, який слід залишають наші дії в інтернеті. Як сказав автор, «…дія і бездіяльність — рівнозначні за силою внески у війну.» І у нас немає часу на втрачені комунікації.
Книжка читається дуже легко, хоч поділена на 5 окремих частин, кожна з яких є порадою у війні за реальність.
Це, мабуть, одна з кращих книжок на цю тему, які мені траплялися.
Якщо коротко, то кілька пунктів можуть вас зацікавити:
1. як виникають «срачі» і коли вони потрібні
2. як під час війни ЗМІ легко маніпулюють емоціями людей (наприклад, викладаючи «дуже хороші» або ж «дуже погані» новини про військовополонених)
3. як впливають на світову політику божевільними ідеями
4. виникнення основних наративів російської пропаганди
та інші питання, які автор пояснює на реальних прикладах. Мабуть, це і є родзинкою книжки, адже Кулеба багато розповідає про нюанси своєї роботи в урядовій структурі. Після прочитання також зрозуміла наскільки обмеженою була робота України у комунікаційному напрямку з 2014 року і наскільки вона зараз об‘ємна у порівнянні з тим часом. Звісно, ми досі часто програємо битви за реальність, але тепер принаймні пишемо свою історію.
Для мене така література це мастхев у сучасному світі, вона легко може бути посібником або настільною книгою, адже війна за реальність - це про правду, яка пишеться кожною людиною.
📃 «Маємо бути свідомі того, що кожна наша реакція на комунікацію (вподобання, поширення, коментування будь-яким каналом тощо) - це наш внесок у формування реальності.»
📃 «Генерування поганих новин - це не дзеркальне відображення реальності, а створення реальності з метою формування в аудиторії відповідних переконань.»
📃 «Зрада сприймається за чисту монету, а перемога ставиться під сумнів і потребує доказів. Інакше кажучи, для зради діє презумпція невинуватості, а для перемоги - презумпція вини.»
Книжка читається дуже легко, хоч поділена на 5 окремих частин, кожна з яких є порадою у війні за реальність.
Це, мабуть, одна з кращих книжок на цю тему, які мені траплялися.
Якщо коротко, то кілька пунктів можуть вас зацікавити:
1. як виникають «срачі» і коли вони потрібні
2. як під час війни ЗМІ легко маніпулюють емоціями людей (наприклад, викладаючи «дуже хороші» або ж «дуже погані» новини про військовополонених)
3. як впливають на світову політику божевільними ідеями
4. виникнення основних наративів російської пропаганди
та інші питання, які автор пояснює на реальних прикладах. Мабуть, це і є родзинкою книжки, адже Кулеба багато розповідає про нюанси своєї роботи в урядовій структурі. Після прочитання також зрозуміла наскільки обмеженою була робота України у комунікаційному напрямку з 2014 року і наскільки вона зараз об‘ємна у порівнянні з тим часом. Звісно, ми досі часто програємо битви за реальність, але тепер принаймні пишемо свою історію.
Для мене така література це мастхев у сучасному світі, вона легко може бути посібником або настільною книгою, адже війна за реальність - це про правду, яка пишеться кожною людиною.
📃 «Маємо бути свідомі того, що кожна наша реакція на комунікацію (вподобання, поширення, коментування будь-яким каналом тощо) - це наш внесок у формування реальності.»
📃 «Генерування поганих новин - це не дзеркальне відображення реальності, а створення реальності з метою формування в аудиторії відповідних переконань.»
📃 «Зрада сприймається за чисту монету, а перемога ставиться під сумнів і потребує доказів. Інакше кажучи, для зради діє презумпція невинуватості, а для перемоги - презумпція вини.»
February 12, 2022
- не обов’язково, щоби якась річ була правдою – головне, щоби в неї вірили
- зазвичай сильні почуття щодо різних питань не виникають від глибокого розуміння. Часто вони виникають через брак розуміння
- відповідальність платформ і медіа – давати людині «інакшу думку». Тобто протилежну до тієї, якої вона дотримується. Ми маємо всі підстави вимагати цього від платформ
- насправді ж коментарі під публікацією в соцмережах – це не думка більшості. Це думка конкретних людей у конкретному місці й часі
- проблема в тому, що зрада сприймається за чисту монету, а перемога ставиться під сумнів і потребує доказів
- якщо ви зробили справу, але не розказали про неї людям і не пояснили її значення – отже, ви справу не зробили
- якщо в тебе два мільярди користувачів (фейсбук) або півтора (ютуб), якщо ти знаєш про своїх користувачів більше, ніж про них знають їхні держави, і навіть більше, ніж вони самі знають про себе, якщо ти володієш технологіями прямого впливу на їхню поведінку та вибір, ти починаєш бути небезпечним
- зазвичай сильні почуття щодо різних питань не виникають від глибокого розуміння. Часто вони виникають через брак розуміння
- відповідальність платформ і медіа – давати людині «інакшу думку». Тобто протилежну до тієї, якої вона дотримується. Ми маємо всі підстави вимагати цього від платформ
- насправді ж коментарі під публікацією в соцмережах – це не думка більшості. Це думка конкретних людей у конкретному місці й часі
- проблема в тому, що зрада сприймається за чисту монету, а перемога ставиться під сумнів і потребує доказів
- якщо ви зробили справу, але не розказали про неї людям і не пояснили її значення – отже, ви справу не зробили
- якщо в тебе два мільярди користувачів (фейсбук) або півтора (ютуб), якщо ти знаєш про своїх користувачів більше, ніж про них знають їхні держави, і навіть більше, ніж вони самі знають про себе, якщо ти володієш технологіями прямого впливу на їхню поведінку та вибір, ти починаєш бути небезпечним
October 12, 2022
Завжди вважав себе достатньо критичним і стійким до інформаційного потоку, який ми споживаємо відусюди. Після прочитання ж зрозумів, що не помічав і десятої долі маніпуляцій, брехні і фейків.
Не зважаючи на те, що книга структурована досить умовно - читається легко і цікаво як збірка есеїв і роздумів за кавою. Особливо відзначу насиченість тексту свіжими і реальними прикладами з особистого досвіду роботи Дмитра Кулеби в урядових структурах. Ну і наскрізно через усю книгу проходить ідея, що війна триває уже понад 8 років, а повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 - це одна із органічних складових усіх агресивних дій РФ щодо України, починаючи від 2014 року і навіть раніше. Хоч книга і видана 2019 року - автор логічно підводить саме до такого розвитку подій, який ми переживаємо зараз.
Книга обов'язкова до прочитання усім українцям.
Не зважаючи на те, що книга структурована досить умовно - читається легко і цікаво як збірка есеїв і роздумів за кавою. Особливо відзначу насиченість тексту свіжими і реальними прикладами з особистого досвіду роботи Дмитра Кулеби в урядових структурах. Ну і наскрізно через усю книгу проходить ідея, що війна триває уже понад 8 років, а повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 - це одна із органічних складових усіх агресивних дій РФ щодо України, починаючи від 2014 року і навіть раніше. Хоч книга і видана 2019 року - автор логічно підводить саме до такого розвитку подій, який ми переживаємо зараз.
Книга обов'язкова до прочитання усім українцям.
March 2, 2025
Це другий автор після Макса Кідрука книги, якого читаєш і паралельно ґуглиш, слова, події, терміни, новини, які вже забулись або пройшли повз. Крутезна книга, яку варто прочитати "Щоб знайти своє місце між фейками і правдами. Щоб знайти правду. Щоб навчитися захищатися та перемагати в боротьбі за свої цінності, за себе та свої спільноти".
March 9, 2023
Дуже вдала книжка, на актуальну для мене (і всього українського суспільства) тему. Ми зараз живемо у війні, не тільки фізичній, а й інформаційній, і варто вчитись основним правилам поводження з потоками інформації, щоб не стати жертвою маніпуляцій.
«Медіаграмотність - базова навичка виживання у ХХІ столітті. Розвивати її треба нарівні з умінням читати і звичкою чистити зуби двічі на день»
Кулеба, спираючись на власний досвід, розказує про критичне мислення, алгоритми дії соцмереж та механізми їх впливу на нашу свідомість, аналізує медіа як джерело інформації і дає цінні поради, як всим цим користуватись та як захиститись від маніпуляцій.
Книжка навіть трохи терапевтична для мене, адже показує, який великий прогрес робить наша країна у сфері ведення комунікацій останніми роками.
Мені подекуди не вистачило стрункості оповіді, відчувається, що Кулеба не письменник, але йому не бракує досвіду в основній роботі, тож читати було цікаво (заодно й пригадати важливі події за участю України на зовнішньополітичному й дипломатичному фронтах).
«Ви на війні за реальність. Але все буде добре. Якщо ви боротиметеся».
«Медіаграмотність - базова навичка виживання у ХХІ столітті. Розвивати її треба нарівні з умінням читати і звичкою чистити зуби двічі на день»
Кулеба, спираючись на власний досвід, розказує про критичне мислення, алгоритми дії соцмереж та механізми їх впливу на нашу свідомість, аналізує медіа як джерело інформації і дає цінні поради, як всим цим користуватись та як захиститись від маніпуляцій.
Книжка навіть трохи терапевтична для мене, адже показує, який великий прогрес робить наша країна у сфері ведення комунікацій останніми роками.
Мені подекуди не вистачило стрункості оповіді, відчувається, що Кулеба не письменник, але йому не бракує досвіду в основній роботі, тож читати було цікаво (заодно й пригадати важливі події за участю України на зовнішньополітичному й дипломатичному фронтах).
«Ви на війні за реальність. Але все буде добре. Якщо ви боротиметеся».
September 23, 2022
Читати «Війну за реальність» - це наче опинитися за камерною легкою розмовою з паном Кулебою на кухні і говорити про зовсім не легкі речі. Те, про що ми часом кажемо «несеться!».
Автор має вдалу підбірку важливих і гучних революцій в світі медіа, про які ми так чи інакше чули, але маємо змогу повторно згадати в контексті тези про війну за реальність. Що таке війна за реальність?
За яких умов меншість може стати більшістю? Як будувати спільні наративи? Як не втрапити в пастку симулякрів, постправди і альтернативних фактів?
Чому, до прикладу, термін «гібридна війна», який почали використовувати після початку окупації Криму у 2014 р., є фреймінгом, терміном-гачком, яким користувалися/користуються комунікатори?
Я б рекомендувала читати книгу зараз, особливо- активним користувачам Twitter, Telegram чи Facebook, слухачам і глядачам телемарафонів Єдиних новин, чи (God forbid) тим, хто dare to watch RT.
Автор має вдалу підбірку важливих і гучних революцій в світі медіа, про які ми так чи інакше чули, але маємо змогу повторно згадати в контексті тези про війну за реальність. Що таке війна за реальність?
За яких умов меншість може стати більшістю? Як будувати спільні наративи? Як не втрапити в пастку симулякрів, постправди і альтернативних фактів?
Чому, до прикладу, термін «гібридна війна», який почали використовувати після початку окупації Криму у 2014 р., є фреймінгом, терміном-гачком, яким користувалися/користуються комунікатори?
Я б рекомендувала читати книгу зараз, особливо- активним користувачам Twitter, Telegram чи Facebook, слухачам і глядачам телемарафонів Єдиних новин, чи (God forbid) тим, хто dare to watch RT.
March 31, 2024
4,5 🌟
книга дуже легко написана. проте через практичні поради та ситуації розповідає, як важливо фільтрувати контент до споживання і який контент варто створювати.
рада, що в нас такий міністр)
книга дуже легко написана. проте через практичні поради та ситуації розповідає, як важливо фільтрувати контент до споживання і який контент варто створювати.
рада, що в нас такий міністр)
April 2, 2024
це було цікаво. та ще цікавіше було б почитати актуальні на зараз думки Кулеби щодо всіх піднятих у книжці тем. після її написання з нами стільки всього сталося, хоч минуло якісь 5 років. у війні за реальність не видно кінця-краю
December 29, 2022
Як ніколи актуальна книга, дуже рекомендую усім до прочитання.
І маю велику подякую читати такі книги в Україні❤️.
І маю велику подякую читати такі книги в Україні❤️.
October 24, 2025
Читається легко, незважаючи на наявність купи термінів. Актуальна книга, варта уваги будь-якого свідомого українця.
August 23, 2019
«Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот» нонфікш, написаний фахівцем з комунікацій і дипломатом Дмитром Кулебою. Прочитала наприкінці березня – рятувалась від інформаційного потоку напередодні першого туру президентських. Але згодом поверталась неодноразово, бо як пише автор: «Війна за реальність триває просто зараз. Але ми переможемо. Якщо боротимемося» (с)
Про що це? У книжці п’ять розділів: «спиратися на реальність», «критично мислити», «керувати емоціями», «відчувати спільноту», «взаємодіяти з державою». Назви цілком відповідають змісту, тут просто, доступно й неодмінно цікаво написано про віртуальну війну, що у світі гаджетів і смартфонів ведеться постійно. Якщо здається, що ви поза цією війною – ймовірно, вас перемагають. Кулеба пише про те, що безмежні обсяги інформації підживлюють схильність нашого мозку до сенсаційності й негативу, а агресор – конкретно у нас РФ – підключає в такій ситуації оновлені маркетингові стратегії із поширення страху, непевності й сумніву – в результаті схиляє до потрібного рішення. «Бог створив людей, а інтернет зробив їх рівними» тож ми можемо опиратись інформаційному потоку, у епоху постправди кожен сам є медіа: «Відповідальність за поширення контенту тепер не лише не редакторах, а й на кожному з нас». В кінці кожного розділу є абзац про «Що робити?». Наприклад, «фільтрувати емоційно забарвлені новини й теорії змов», «не сприймати позицію блогерів як істину», «бути інфоаскетом» (це не значить не читати новин). Війна за реальність є різною, НАТО визнає, що кіберпростір є також військовим простором, втім, контекст книжки ширший – ми щодня задіяні до більшої кількості атак, аніж могли би собі уявити. Стрічки у фейсбуці, інформаційні бульбашки, про які багато говорять (і зрештою люблять), дописи друзів, мобілізація спільнот у соціальних мережах впливають на реальність так само сильно як і те, що називають «політичними рішеннями». Про цей вплив та комунікацію, власне, таких рішень Кулеба пояснює на конкретних кейсах – дипломатичний досвід дозволяє показати багато подій з їх «внутрішнього» боку (виступ Президента у Давосі у 2015, референдум в Нідерландах про Асоціацію України та ЄС).
Може бути, що мало хто дочитує до цього речення, бо як каже Кулеба – ми живемо в епоху інфотейменту і політейменту, навіть серйозну інформацію нам подають у розважальній формі. Тож серйозно: нас немилосердно штормить, але ресурс вичерпний, тримаймося критичного мислення, оптимізму, хороших книжок, добрих людей. До речі, з хорошої книжки можна почати вже зараз.
Про що це? У книжці п’ять розділів: «спиратися на реальність», «критично мислити», «керувати емоціями», «відчувати спільноту», «взаємодіяти з державою». Назви цілком відповідають змісту, тут просто, доступно й неодмінно цікаво написано про віртуальну війну, що у світі гаджетів і смартфонів ведеться постійно. Якщо здається, що ви поза цією війною – ймовірно, вас перемагають. Кулеба пише про те, що безмежні обсяги інформації підживлюють схильність нашого мозку до сенсаційності й негативу, а агресор – конкретно у нас РФ – підключає в такій ситуації оновлені маркетингові стратегії із поширення страху, непевності й сумніву – в результаті схиляє до потрібного рішення. «Бог створив людей, а інтернет зробив їх рівними» тож ми можемо опиратись інформаційному потоку, у епоху постправди кожен сам є медіа: «Відповідальність за поширення контенту тепер не лише не редакторах, а й на кожному з нас». В кінці кожного розділу є абзац про «Що робити?». Наприклад, «фільтрувати емоційно забарвлені новини й теорії змов», «не сприймати позицію блогерів як істину», «бути інфоаскетом» (це не значить не читати новин). Війна за реальність є різною, НАТО визнає, що кіберпростір є також військовим простором, втім, контекст книжки ширший – ми щодня задіяні до більшої кількості атак, аніж могли би собі уявити. Стрічки у фейсбуці, інформаційні бульбашки, про які багато говорять (і зрештою люблять), дописи друзів, мобілізація спільнот у соціальних мережах впливають на реальність так само сильно як і те, що називають «політичними рішеннями». Про цей вплив та комунікацію, власне, таких рішень Кулеба пояснює на конкретних кейсах – дипломатичний досвід дозволяє показати багато подій з їх «внутрішнього» боку (виступ Президента у Давосі у 2015, референдум в Нідерландах про Асоціацію України та ЄС).
Може бути, що мало хто дочитує до цього речення, бо як каже Кулеба – ми живемо в епоху інфотейменту і політейменту, навіть серйозну інформацію нам подають у розважальній формі. Тож серйозно: нас немилосердно штормить, але ресурс вичерпний, тримаймося критичного мислення, оптимізму, хороших книжок, добрих людей. До речі, з хорошої книжки можна почати вже зараз.
September 26, 2023
Якщо ви випускник УКУ і фанатієте від Обами, вам книжка точно сподобається. Бо 50% її наповнення - історії про вплив soft power на політику (ну та, про що ж ще писати очільнику МЗС). Але 2022 рік нарешті показав, що велика політика складається в основному з економіки і сили. Цікаво було послухати про Пола Манафорта - лобіст/політ. консультант, який допомагав Януковичу відмивати гроші та Трампові в президентській компанії.
Інші 50% - про вплив соціальних мереж та медіа на суспільні настрої, “соціальні мережі редагують реальність”, і як з цим всім жити. Поради зводяться до відповідального обмеження використання соціальних мереж та постійного нагадування самому собі про існування конфірмейшн біас.
Смішно було читати про месію-блокчейн, коли в 2018 ще хтось мав якісь надії на те, що технологія якось позитивно змінить світ. До речі, Кулеба виявився правим. “Або блокчейн стане інструментом побудови медіа, які відображають реальність. Або ж ті, хто редагує реальність швидше навчаться використовувати його в своїх цілях”. По факту так і сталося, бо потужний інструмент децентралізації звівся до продажу оверпрайнснутих картинок бібізянок. Міліонери відмивали статки, зіваки викупляли нікому не потрібні токени за останні гроші, а соцмережі та медіа тільки підігрували цій комічній вакханалії.
Інші 50% - про вплив соціальних мереж та медіа на суспільні настрої, “соціальні мережі редагують реальність”, і як з цим всім жити. Поради зводяться до відповідального обмеження використання соціальних мереж та постійного нагадування самому собі про існування конфірмейшн біас.
Смішно було читати про месію-блокчейн, коли в 2018 ще хтось мав якісь надії на те, що технологія якось позитивно змінить світ. До речі, Кулеба виявився правим. “Або блокчейн стане інструментом побудови медіа, які відображають реальність. Або ж ті, хто редагує реальність швидше навчаться використовувати його в своїх цілях”. По факту так і сталося, бо потужний інструмент децентралізації звівся до продажу оверпрайнснутих картинок бібізянок. Міліонери відмивали статки, зіваки викупляли нікому не потрібні токени за останні гроші, а соцмережі та медіа тільки підігрували цій комічній вакханалії.
February 17, 2021
Є книги які читаються - бо цікаво. Є які читаються - в задоволення.
Цю книга варто не лише читати, а й конспектувати. Хоча б короткими тезами. Мої виглядають так:
- агресія і спокуса - уникай обидві,
- достатньо слідкувати за зміною термінології, щоб розуміти ситуацію
- селфі зі смертю - уже нерозбачити,
- не сиди в "теплій ванні" чи "ехо кімнаті", а спілкуйся і дискутуй з опонентами,
- видаляйте не цікавих, залишайте тих, хто спонукає думати,
- викресліть "зраду" і "перемогу" зі свого словника, і сприймайте світ у всій красі, а не фрагментовано,
"Немає сенсу тікати - треба просто навчитися керуватися п'ятьма правилами цієї книжки."
Рекомендую до прочитання всім, хто бажає тримати свої мізки в тонусі.
Цю книга варто не лише читати, а й конспектувати. Хоча б короткими тезами. Мої виглядають так:
- агресія і спокуса - уникай обидві,
- достатньо слідкувати за зміною термінології, щоб розуміти ситуацію
- селфі зі смертю - уже нерозбачити,
- не сиди в "теплій ванні" чи "ехо кімнаті", а спілкуйся і дискутуй з опонентами,
- видаляйте не цікавих, залишайте тих, хто спонукає думати,
- викресліть "зраду" і "перемогу" зі свого словника, і сприймайте світ у всій красі, а не фрагментовано,
"Немає сенсу тікати - треба просто навчитися керуватися п'ятьма правилами цієї книжки."
Рекомендую до прочитання всім, хто бажає тримати свої мізки в тонусі.
February 26, 2023
Книга Дмитра Кулеби "Війна за реальність" - це надзвичайно цікава та актуальна книга для тих, кому не байдужі проблемами сучасної інформаційної війни та маніпулюваннями зі світоглядом людей. Автор дуже доступно та зрозуміло розкриває проблеми, пов'язані з поширенням фейкової інформації та недостовірних даних, і наводить приклади зі світу політики, соціальних мереж та медіа.
September 27, 2019
Крута і вчасна книжка. Враховуючи скільки зараз трешу і розігнаних тем проходить через новини і соцмережі, нагадати собі про інформаційну гігієну більш ніж доречно. Ще з плюсів - бадьорий стиль і різні цікаві деталі з дипломатичної роботи Дмитра.
Трохи детальніше: https://youtu.be/PjLGON18-rE
Трохи детальніше: https://youtu.be/PjLGON18-rE
April 13, 2020
Книга актуальна та важлива. Тема, яку вона підіймає, дуже гостро стоїть перед нашою державою. В умовах інформаційної війни за реальність нагальним завданням є вироблення ефективних стратегій комунікації між державою та громадянським суспільством. Поради Дмитра Кулеби у боротьбі проти фейків, маніпуляцій, пропаганди є досить слушними, корисними та такими, що відповідають викликам часу. Якщо коротко, то їх можна звести до п'яти (за кількістю розділів), але кожна з них більш детально розкривається на сторінках.
Отже, потрібно:
1) спиратися на реальність;
2) критично мислити;
3) керувати емоціями;
4) відчувати спільноту;
5) взаємодіяти з державою.
Нескладно, правда?
Дуже складно у цьому мінливому світі повірте мені. Але, прочитавши книгу, обдумавши прочитане та поговоривши про неї з друзями, ви почуватимите себе більш впевненим та медіаграмотним.
Позиція автора імпонує тим, що вона заснована на особистому досвіді, який він методично намагається передати на сторінках книги.
На момент читання книга Дмитро Кулеба обіймає високий пост міністра закордонних справ. Тож у нього є нагода застосовувати свій інтелект на користь держави і я впевнений, що цей відрізок життєвого шляху він обов'язково опише у своїх майбутніх книгах.
Отже, потрібно:
1) спиратися на реальність;
2) критично мислити;
3) керувати емоціями;
4) відчувати спільноту;
5) взаємодіяти з державою.
Нескладно, правда?
Дуже складно у цьому мінливому світі повірте мені. Але, прочитавши книгу, обдумавши прочитане та поговоривши про неї з друзями, ви почуватимите себе більш впевненим та медіаграмотним.
Позиція автора імпонує тим, що вона заснована на особистому досвіді, який він методично намагається передати на сторінках книги.
На момент читання книга Дмитро Кулеба обіймає високий пост міністра закордонних справ. Тож у нього є нагода застосовувати свій інтелект на користь держави і я впевнений, що цей відрізок життєвого шляху він обов'язково опише у своїх майбутніх книгах.
June 26, 2023
Дуже добра книжка і я б наполегливо рекомендувала її кожному, хто цікавиться соціальними мережами, розвитком ЗМІ та інших способів комунікації. Глава МЗС Дмитро Кулеба написав книжку «Війна за реальність» до повномасштабного вторгнення, до того, як пр��єднався до команди президента, він тут не хвалить жодного з політиків, а зосереджується саме на тому, як в українських умовах розвиваються залаштунки інформаційного світу:
- як ми стали інструментом чужих воєн,
- як працює алгоритм «срачів» у соцмережах
- чому росіяни публікують шокуючі відео зі стратами
- на якій стадії конфлікту люди починають звикати до війни, і як цим користуються ті, хто управляє інформацією
- як ЗМІ можуть маніпулювати зображеннями конфліктів
- простежує історію наративу російської пропаганди. Чому була київська хунта, потім націоналісти, а зараз - злочинний київський режим.
Ця книжка відкрила очі на багато, здавалося б, логічних речей, щоденних у нашому інформаційному житті, на які ми просто не звертаємо уваги. Дуже цікаво!
- як ми стали інструментом чужих воєн,
- як працює алгоритм «срачів» у соцмережах
- чому росіяни публікують шокуючі відео зі стратами
- на якій стадії конфлікту люди починають звикати до війни, і як цим користуються ті, хто управляє інформацією
- як ЗМІ можуть маніпулювати зображеннями конфліктів
- простежує історію наративу російської пропаганди. Чому була київська хунта, потім націоналісти, а зараз - злочинний київський режим.
Ця книжка відкрила очі на багато, здавалося б, логічних речей, щоденних у нашому інформаційному житті, на які ми просто не звертаємо уваги. Дуже цікаво!
March 17, 2024
Книга заслуговує на те, щоб бути настільною для кожного/ї українця та українки!
Після прочитання однозначно почну вживати «комунікативна війна», а не інформаційна та інші аналоги. Пан Дмитро дуже влучно та доступно пояснює чому так є.
Для себе по-справжньому «відкрила» п. Дмитра.
Книга захоплює життєвими та професійними прикладами та доповнює розуміння тих явищ, які ми зараз можемо спостерігати під час повномасштабного вторгнення рф.
Автор також в книзі рекомендує ряд книг та фільмів, які варто переглянути/прочитати, щоб візуалізувати окремі влучні аргументи щодо війни за реальність.
Після прочитання однозначно почну вживати «комунікативна війна», а не інформаційна та інші аналоги. Пан Дмитро дуже влучно та доступно пояснює чому так є.
Для себе по-справжньому «відкрила» п. Дмитра.
Книга захоплює життєвими та професійними прикладами та доповнює розуміння тих явищ, які ми зараз можемо спостерігати під час повномасштабного вторгнення рф.
Автор також в книзі рекомендує ряд книг та фільмів, які варто переглянути/прочитати, щоб візуалізувати окремі влучні аргументи щодо війни за реальність.
November 29, 2024
Непоганий нон-фікшн про інформаційні війни, однак варто відмітити що багато що в книзі застаріле в основному через дві речі:
- поява «швидкого» інтернету сильно змінила характеристики поширення інформації (хоча частина книги про дофамін до цього залишилася доцільна)
- перехід гібридної війни у повноформатну, відкриту.
Також дуже сподобався опис проблем інформаційних бульбашок.
Загалом я чекатиму на перевидання з врахуваннями того як еволюціонувала комунікація за останні роки.
- поява «швидкого» інтернету сильно змінила характеристики поширення інформації (хоча частина книги про дофамін до цього залишилася доцільна)
- перехід гібридної війни у повноформатну, відкриту.
Також дуже сподобався опис проблем інформаційних бульбашок.
Загалом я чекатиму на перевидання з врахуваннями того як еволюціонувала комунікація за останні роки.
Displaying 1 - 30 of 94 reviews