Fvonk

by Erlend Loe

Det har vært stritt for Fvonk etter at Gang- og Mosjonsforbundet ble avviklet. Han burde søke ny jobb, men blir gående hjemme og bearbeide den ukulturen han har vært en del av. Han frykter de gravide og han trenger en venn.

Jens trenger også en venn. Og han trenger å være for seg selv. Egentlig vil Jens sykmelde seg, men det vil skade partiet, kanskje også regjeringssamarbeidet. Derfor biter han tennene sammen, selv om han ikke lenger er sikker på at han elsker folket, jo, så klart elsker han folket, bare ikke like mye som før, eller på en annen måte. Han vet ikke. Det er i det hele tatt mange ting han ikke vet. Før visste han alt.

Fvonk er historien om vennskapet mellom en tidligere gang- og mosjonsentusiast og en litt sliten statsminister.

Genres: Fiction, Humor, Contemporary, Scandinavian Literature, Novels, Audiobook, Roman

176 pages, Paperback

First published January 1, 2011

About the author

Erlend Loe is a Norwegian novelist. He worked at a psychiatric clinic, and was later a freelance journalist for Norwegian newspaper Adresseavisen. Loe now lives and works in Oslo where in 1998 he co-founded Screenwriters Oslo - an office community for screenwriters.

In 1993 he debuted with the book Tatt av kvinnen, and a year later published a children's book, Fisken, about a forklift operator named Kurt. Loe has a distinctive style of writing which is often likened to naïve art. He often uses irony, exaggeration and humor.

Reviews

[Alekz · Rating 3 out of 5]

Funny like usual, but I'm tired of reading about men with mundane problems.

[Sanja · Rating 5 out of 5]

Kad bih bila pisac, volela bih da pišem kao Lu.

[Jan Han · Rating 4 out of 5]

Som altid en fornøjelse at læse Erlend Loes minimalistiske og satiriske pen.

Jeg tror, jeg vil beskrive den sådan: hvis man nu spærrer Den Lille Prins og Momo inde på loftet sammen med Niels Hausgaard og Anders Matthesen, og på vand og brød, og først lader dem komme ned igen, når de i fællesskab har skrevet en lille veloplagt tragikomedie om den norske, ja lad os bare sige nordiske, folkesjæl, vil det ikke være en overraskelse, hvis det er 'Fvonk', de kommer ned med.

[Yngve Haugen Mehl · Rating 4 out of 5]

«Hva er ditt favorittpalindrom?»
«Yo banana boy» 🤠

[Mak · Rating 5 out of 5]

Veldig morsom. Eg kjem aldri til å glømma setningane "Fitter så høye som hus!" "Glasmagasinet etablert 1739, kjære vene, tenker Fvonk, 270 år med glassnips, Herre min Gud". Fantastisk

[Tuva Pipilotti · Rating 5 out of 5]

Hvorfor snakkes det ikke mer om Fvonk? For alle som setter pris på Loe og norsk politikk anno 2012

[chhaya · Rating 3 out of 5]

Kicsit olyan _mi a fenét olvastam most_ érzéssel fejeztem be a könyvet, mindenesetre néhány dolgot szépen megmutat Fvonk furcsán abszurd története.
...milyen megterhelő lelkileg egy folyamatos nyomás alatt levő, komoly felelősséggel bíró, vezető politikus élete. Főleg, ha komolyan veszi a hivatását.
...milyen megterhelő lelkileg egy erősen egyoldalú barátság - barátságnak lehet nevezni egyáltalán? Ha az egyik csak kap, és elfelejt adni?
...milyen megterhelő lelkileg a magány - akkor is, ha emberek vesznek körül, mégsem lehetsz önmagad, és akkor is, ha már mindenki elhagyott-eltávolodott tőled, pedig vágysz az emberi közelségre.
Milyen klassz mondanivalója van ennek a könyvnek, ha túlteszem a magam a szokatlan körítésen.

[Juliane Heide · Rating 4 out of 5]

Ikke bare bare når statsminister Jens flytter inn i hybelen til Fvonk. Skulle ønske statsminister Jens var litt mer sympatisk. Heldigvis virker snille Jonas veldig grei

[Emma Pettersen · Rating 4 out of 5]

1) Jonas var mer populær 2011
2) dette var en utrolig fin bok om vennskap
3) "Hva er ditt favorittpalindrom? spør han. Fvonk tenker seg om. Jeg har ikke noe favorittpalindrom, sier han etter en stund. Mitt er Yo, banana boy!"

[Pauline · Rating 5 out of 5]

Morsom, rar og lettlest roman om den fiktive statsministeren Jens Stoltenberg's bizarre og nære relasjon til sin ensomme hybel-leigetaker Fvonk.

[Hymerka · Rating 4 out of 5]

Усі книжки норвежця Ерленда Лу, які я читала, доволі чудернацькі, проте «Фонк», мабуть, найсерйозніша і найпечальніша з них усіх. Уявіть собі, що прем'єр-міністр (а у Норвегії це лідер країни) почувається виснаженим і депресивним. Йому здається, що він уже не має сил ні на що, він не пам'ятає, коли мав можливість побути наодинці сам із собою та не грати жодної ролі, коли він не мусив перейматися всіма-всіма глобальними проблемами своєї країни, а міг просто приємно провести час, прогулятися, покататися на велосипеді, побавитися, випити вина і розслабитися. Проте навіть прем'єр існує не сам по собі, за ним стоїть його політична партія, яка понад усе прагне дотягнути хоча б до нових виборів, до яких залишися рік, і не дозволяє йому піти у хоча б найкоротшу відпустку чи взяти лікарняний хоча б на кілька днів. Шукаючи компроміс між прем'єровою перевтомою і його ж обов'язками, помічники і радники знаходять Фонка. Це вже немолодий вдівець, колишній викладач фізкультури, який здає в оренду кімнати у своєму будинку. Кілька років тому організація, членом якої був Фонк, виявилася замішаною у скандалі з відмивання грошей, і відтоді Фонк почувається так, ніби не ньому стоїть тавро "антикультури", йому здається, наче всі бачать у ньому лише погане, а вагітні жінки повсякчас за ним стежать. Якщо прем'єр прагне самотності, то Фонка вона навпаки неймовірно гнітить. Між цими двома дуже різними чоловіками виникає незвичайна дружба, яка дасть щось кожному з них.

[Tea · Rating 4 out of 5]

"Fvonk" er, i liket med det meste av Loes forfatterskap, en absurd, morsom, kreativ og lettlest bok. Den handler om Fvonk som for noen år tilbake har vært i befatning med ukultur, og som aldri klarer å innhente seg fra den ydmykelsen det har vært. En dag kommer en formelt utseende damen på døren hans, og overtaler ham til å hive ut leieboerne han har på hyblene sine i kjelleren, for å huse en ukjent person og hans "la oss kalle dem venner". Staten betaler. Dette blir starten på en usannsynlig historie og et usannsynlig vennskap.

Boka var lettlest og morsom, og jeg koste meg med å lese den, men det var ikke før den veldig overraskende slutten av jeg synes den fikk den tyngden den trengte for å være en skikkelig god leseopplevelse. Absolutt en bok det er verdt å bruke tid på! :)

[Milan Trpkovic · Rating 4 out of 5]

Tipično za Lua - priča priču i oslikava društvo. Ovoga puta je priča o prijateljstvu, politici i društvu u 21. veku. Govori se o tome kako iza moćnih ljudi i političara stoje sasvim obični ljudi, željni prijateljtva i života bez pritisaka, života "punim plućima". Tim ljudima su potrebni ljudi koji ih razumeju i sa kojima mogu da kvaliteno provedu vreme. To važi i za sve nas ma kakvi bili i ma kakve društvene uloge imali. Svima su nam potrebni ljudi koji će nas razumeti. Potrebni su nam prijatelji. Čuvajmo ih!

[Thomas Haaland · Rating 4 out of 5]

En av Erlend Loes beste. Den handler altså om møtet mellom en sliten Jens Stoltenberg og den paranoide gang- og mosjonsentusiasten Fvonk. Mye varme, mye humor, mye smerte. Anbefales sterkt.

[Ingrid · Rating 4 out of 5]

This book made me cry. There's something very nice about reading a book that makes you smile and laugh and doesn't take itself too seriously but still packs an emotional punch. Sometimes people do things they regret and even prime ministers lose it from time to time. I'm feeling a little less bad about being burnt out from doing something I love.

[Andreas Foldnes Hov · Rating 4 out of 5]

Strålende biografi om Jens Stoltenberg. Min favoritt-del var da Jens snakket varmt om sin egen bacheloroppgave («den beste noensinne, faktisk, så vidt jeg husker») og den fineste figuren i denne oppgaven, «Fig 1».

[Snorre K. Svensson · Rating 4 out of 5]

Dette er den ideelle bok for deg som savner en tematiserig av serbisk banning i litteraturen. Fin og loesk bok.

[Eivind Krog Ravndal · Rating 5 out of 5]

Hva er ditt favoritt palindrom?

[Erik Vesterhus Rasmussen · Rating 4 out of 5]

35 i 2023:
Ganske morsom og lettlest om Fvonk som får en hybelboer som heter Jens og er statsminister.
Veldig typisk Erlend Loe, men synes ikke dette er hans beste.
Selv om jeg litt usikker på hva Loe egentlig vil med denne boken lot jeg meg underholde.
"Yo, banana boy" 😊



(4-)

[Erik Wallmark · Rating 4 out of 5]

Vintage Loe. Både en hyllning av och en drift med manlig vänskap. Han balanserar på den fina tråden där allt är både tramsigt och allvarligt.

[Sarah · Rating 3 out of 5]

Fvonk får ny hybelboer i form av statsministeren Jens som har et litt vanskelig år. Det har Fvonk også, så de to blir gode venner.

Ikke Erlend Loes beste, men søt og lettlest.

[Mathias Gautier · Rating 3 out of 5]

Behagelig bok. Merkelig for godt og vondt. Av og til morsom.

[victoria · Rating 3 out of 5]

parlamentær homoerotisk fanfic
mellom ?hovedperson¿ fvonk
& vår (tidligere) statsminister jens s
her var Loe go’!

[Hauk Engelien · Rating 4 out of 5]

bra reklame for blodsbrødre, men lame slutt

[Tobias Robinson · Rating 3 out of 5]

Erlend Loe är alltid lite absurd, vilket jag gillar. Den här boken är betydligt mindre lekfull än de övriga jag har läst av Loe; till och med ganska mörk. Men Loe gör det bra. Jag förstår bara inte varför han döpte huvudpersonen till Fvonk.

[osoi · Rating 3 out of 5]

Несмотря на то, что Лу упорно играет на поле наивных героев и абсурдных до колик ситуаций, я все равно ему симпатизирую. Наверное, ничто на свете не заставит меня плеваться в сторону человека, который ТАК пишет о лосях (см. «Допплер»).

Главный герой этой книги по имени Фвонк (имя, вероятно, очень модное в Норвегии?) страдает от падения нравов. После скандала в Обществе спортивной ходьбы ему приходится уйти с любимой должности и жить на пособии. И тут на горизонте появлятся высокопоставленная шишка, которая желает снимать у него комнаты, дабы отдыхать от работы на выходных – как тут откажешь? Кто же знал, что на деле под боком у Фвонка поселится премьер-министр, страдающий от депрессии после истории с Брейвиком, нуждающийся в плюшевом друге из простого люда.

Премьер-министру, между прочим, есть о чем поныть. У него на носу новогодняя речь, которая должна всех воодушевить и никого не обидеть. И постоянные совещания, на которых надо отчитываться. И выборы скоро, а рейтинги падают. И отпуск не взять, хотя депрессия одолела, потому что был уже один премьер, который брал отпуск, если и он возьмет, то капец, Норвегию посчитают страной невротиков. Успокаивают несчастного премьер-министра лыжные прогулки со своими телохранителями, по маршруту графика номер один.



Было бы весело, если б не было так грустно. Читаешь-читаешь Лу, улыбаешься его милым наивным пассажам, а он в конце БАЦ тебе по башке. И падение нравов, на самом деле, – это не так уж страшно.

annikeh.net

[Oleksandr Fediienko · Rating 4 out of 5]

Я довго думав, що Ерленд Лу просто розігрує абсурдні ситуації, та й взагалі до останніх сторінок ще думаєш, що це гумористична книга. А виявився кілок у серце від того, що «тоне якраз той, кого ніхто не бачить».
Колись Фвонк був головою Товариства спортивної ходьби Норвегії, але після скандалу, до якого він не мав прямого відношення, йому довелося звідти піти. Тепер Фвонк живе на соцвиплатах, страждає від морального занепаду і панічно боїться вагітних жінок, які, на його думку, знають все про його гнилі нутрощі. І ось до такого чоловіка підселяється незвичайний співмешканець.
Тепер на нижньому поверсі живе (тодішній) прем’єр-міністр Норвегії Єнс Столстенберг. Він буває тут в основному на вихідних, щоб відпочити від тиску, якого він зазнав протягом років перебування у політиці, пережити наслідки теракту Андерса Брейвіка і просто відчути себе звичайною людиною.
Вийшла дуже коротка, легка і кумедна історія про дружбу, якою б неймовірною вона не здавалася. Фвонк і Єнс складали конструктор, таємно їздили за покупками в Норвегію і літали в Угорщину, тільки щоб не брати участь в парламентській годині відповідей. Все це нібито викликає усмішку, але казка колись закінчується.

[S · Rating 4 out of 5]

What a weird book! I can't help but wonder how it was possible to publish a book like this about a real person, and a prime minister at that. (I also wonder whether Mr Jens Stoltenberg has ever read it, and what his reaction was.)

Loe's writing style is simply brilliant. I love it. I was blown away by it in Doppler and I love it more and more with every book I read. I love his poor little characters. Poor Fvonk with his paranoid obsessions with pregnant women and "ukultur"; poor Mr Jens with his depression and seemingly silly and childlike ideas and needs. It seems like both of them just missed some simplicity and friendship in their lives. I did not like the ending itself, namely anything after the part when Mrs Stoltenberg visits Fvonk (it felt a bit abrupt and unfitting), but everything else was awesome.

(I must admit I googled Mr Jens in the early stages of reading this book. I adore the fact that he looks exactly as I imagined him. This makes the existence of this book even weirder.)

[Ylva Sørli · Rating 3 out of 5]

En kunde i bokhandelen kom og sa at dette var den beste boken de hadde lest, og jeg burde kanskje ikke basere min mening på dette, men sååå bra var den ikke. Det er Erlend Loe, så boken var absolutt morsom og absurd, men den ble litt for "lang" for min del, men den var under 200 sider. Det føltes bare ut som at jeg brukte veeeeldig lang tid på å lese en ganske kort bok.

[Inger-Johanne · Rating 5 out of 5]

Hørte denne først som lydbok, og den var så morsom at jeg gikk og lo høyt. Fikk lyst til å dele den med min kjære, derfor fikk jeg tak i den vanlige boken og leste den høyt for ham. Mye morsom samfunnssatire.