Добрий Бог. Оповідання

by Valerian Pidmohylny, Валер'ян Підмогильний

Підмогильний тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача. Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921—1923 років письменник торкається у творі, — який вважав одним зі своїх найкращих, — «Син». Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.

Genres: Fiction

286 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Writer and translator. He graduated from high school in Katerynoslav in 1918 and then continued his studies at Kyiv University. In 1921 he began working with various publishing houses and joined the editorial board of Zhyttia i revoliutsiia. The first of his short stories to be published were ‘Vania’ and ‘Haidamaky’ (Haidamakas), which appeared in 1919 in Sich, a journal in Katerynoslav. He also contributed to the almanac Vyr revoliutsiï (1921). He was a member of the literary organization Lanka. His published collections of stories include Tvory (Works, vol 1, 1920), V epidemichnomu baratsi (In the Quarantine Ward, 1922), Povstantsi i ynshi opovidannia (The Insurgents and Other Stories, 1923), Viis’kovyi litun (Army Pilot, 1924), and Problema khliba (The Problem of Bread, 1927, 1930). He also wrote the novelette Ostap Shaptala (1922). Pidmohylny's early works focus on various pre- and postrevolutionary realities, such as the Famine of 1921–3. His most notable work is the novel Misto (The City, 1928), one theme of which captures the relationship between the city and the village against the backdrop of the New Economic Policy. His last published work was Nevelychka drama (A Little Drama), a novel about people in the ‘era of socialist reconstruction,’ which was serialized in Zhyttia i revoliutsiia in 1930 but first released separately in Paris in 1956. It appeared in translation as A Little Touch of Drama (trans by George Stephen Nestor Luckyj and M. Luckyj, 1972). Pidmohylny's translations, particularly those of the works of Honoré de Balzac, Denis Diderot, Anatole France, Guy de Maupassant, and Stendhal, significantly influenced the development of Ukrainian literature in the 1920s. Pidmohylny's early works were subjected to severe official criticism. Some were even attacked for ‘romanticizing Makhnovism’ (Andrii Khvylia). The novel Misto was also denounced. Pidmohylny was expelled from his editorial position in 1930 and was arrested in 1934. He was incarcerated in various prisons and concentration camps until he was shot, along with many other Ukrainian writers. He was rehabilitated in 1956. Misto and some other stories were republished in Ukraine in 1989. A selection of stories, including some previously never published, appeared in 1991 as Istoriia pani Ïvhy (The Story of Mrs Ivha).

Reviews

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

певно, після таких авторів і робляться сапіосексуалками

коротка проза підмогильного — це те, що вилікувало мене от нелюбови до києва й змусило завести окремий ще-один-паблік-на-одну-людину із цитатами автора

такий метафоричний і при тому чіткий і конкретний! ну сексі-мозок, шо тут скажеш

залишу враження від деяких оповідань.

«важке питання»
«не мужчина той — хто на трипер не хворів»
історія про підлітковий гормональний безлад, що кокетливо приховує притчу про спокусу. вай нот

«ваня»
блін, а шикарне ж прізвище для автора горорів! а я й не знала, що в нього таке є…

тепер я знаю чим надихався кінг, коли писав свого куджо (нє)

насправді це, канєшно, ніякий не жахастик (як і всі якісні жахастики), а щемка й моторошка історія про дитячі грішки або й гріхи, які переслідують тебе до самого кінця життя.
саме тому про жучка ваня вдень забуває, а от вночі… жучок повертається, бо хоче його загрижти. жучок — совість, фак
ліс, до речі, у якому ховається жучок і ніби має портал під ліжко — тобто уві сни, — як втілення підсвідомого, — ммм, файна твінпіксовщина

«добрий бог»
як часто зустрічаються у валер'яна чоловіки, що прикидаються перед собою й людьми пасивними, немічними та навіть аморфними, аби робити щось паскудне ніби за чужою інерцією або й з типу-примусу, а не зі власної волі, meh. а потім ще й усіх, крім себе, той гг винуватить. типовий "я не пив, мені у глотку заливали". під час малодушних потуг самогубства Віктора в голові так і лунає "куля в лоб — так куля в лоб". та, звісно, майстер самовиправдань і самозапевнення знайшов привід не дотриматися клятви самогубства. і взагалі такуу драму затіяв, аби все ніби само собою повернулося так, щоб він з Юрком на блядки з чистою совісті піти міг! очевидно, оповідання — дуууже і дуже. така собі енциклопедія когнітивних викривлень інтелігентного лицемірного слинька

«гайдамака»
щемка та тонка історія однієї гри в гайдамак і червоних.

«старець», «син», «собака»
у "старці" бідність настільки жахлива й огидна, що читати ще страшніше, ніж «ваню»
"син" нагадав, як дід мій, що голодомор пережив, теж до останніх днів тарілку після їжі вилизував. і ще багато інших його, жаскіших історій, які я була забула...
«проблема хліба» у цьому сенсі так само проштрикує, але якось вже гірко-іронічно, бо в центрі — студент, міський. і пише про пиріжки сонети.

сподіваюся, «місто» таке ж круте, як і коротка проза майстра

[Anna · Rating 4 out of 5]

Я читала в онлайні, та ніяк не знайшла, яка сама збірка має оповідання «Син» - те, яке Підмогильний вважав своєю найкращою працею.

"Син" Валер’яна Підмогильного – це твір, який справляє глибоке й болюче враження. Його мета – не подобатися чи розважати читача, а змушувати задуматися, співчувати й навіть страждати. Це оповідання про трагедію не лише однієї родини, а й усього українського народу, який опинився в умовах Голодомору – катастрофи, що ламала моральні засади, руйнувала людську гідність і нищила духовність.

Цей твір важко читати через його безкомпромісну реалістичність. Він показує не лише фізичний біль і страждання, але й деградацію людських стосунків, втрату віри, руйнування моральних принципів. Саме це робить "Сина" одним із найсильніших літературних відгуків на трагедію Голодомору.

[Kateryna Samokhotina · Rating 5 out of 5]

Підмогильному вдалося створити майстерні оповідання, котрі викликають багато емоцій, думок та рефлексії. Неодноразово помічала у собі цілу гаму почуттів: відразу, жах, біль, мрійливість, сум, співчуття та захоплення. Інколи все разом. Підмогильний спочатку ввічливо запросив, а потім легко затягнув мене у світ своїх героїв, і все що з ними ставалося, ми переживали разом. Зображення життя людей в Україні у 20х роках вийшло напрочуд обʼємним. Одним словом: Браво!

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Підмогильний чудово пише, а в цьому тексті ілюструє таку впізнавану бентегу...
Послухайте наше обговорення в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/uNIXPdhpv1Q