Чорне Сонце

by Василь Шкляр

Російсько-українська війна — очима бійця полку «Азов»!


Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.


До видання ввійшли твори: «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук — птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».

285 pages, Kindle Edition

Published March 1, 2021

About the author

Василь Шкляр - сучасний український письменник.

Цей профайл лише видань та перекладів цього автора українською мовою. Для всіх власних творів автора обов'язково додавайте його основний профайл: Vasyl Shkliar

Reviews

[GirlMedieval · Rating 4 out of 5]

Книга насправді складається з двох частин. Друга - це оповідання, написані Шклярем в 1980х; такі собі непогані життєві історії про дуже різних героїв, - селян, студентів, членів комсомолу, що варяться в системі, що розпадається, втрапляють в халепи і просто живуть. Кінцівки часом очевидні, але персонажі досить симпатичні, особливо рудий Андрій з «Танця під чортову дудку» (вона сподобалась мені найбільше).

Натомість перша частина - «Дума про братів Азовських» - написана в 2015 році, й розповідає про пригоди кількох бійців Азову на самому початку війни. Це зовсім інакший твір, і настроєм, і зрілістю автора, і закладеними сенсами. Історія виходить дуже жива і світла - бо персонажі дуже юні, це радше діти, кинуті на війну, - і разюча й болюча, бо таки про війну. Ще вона болить, бо розповідає про залите сонцем узбережжя Азовського моря, яке зараз окуповане, а що сталось з тими людьми, уявляти навіть не хочеться. І болить, бо мрії автора у 2015 на фоні нашої повномаштабки часом вже дуже наївні й безпосередні.

Твір просто неможливо перекласти на інші мови і пустити у світ (саме через особливості початків Азову), але й зрозуміти його поза українськими контекстами навряд вдасться. Бо це щось дуже про своє. З цілої книги «Дума» зворушила найбільше, і я її дуже рекомендую.

[Юлія Самотяга · Rating 5 out of 5]

"Дума про братів азовських" у 2025, на четвертий рік повномасштабного вторгнення, звучить дещо наївно, однак образи військових, зображених у повісті, віддзеркалюють наших захисників, що перебувають в окопах просто зараз. Скіфська баба, яку рятують в повісті, нагадує нам, за що і проти кого ми воюємо.
З-поміж оповідань, що входять до збірки, мене найбільше вразило "Високі гори у Ялті". Долі двох жінок, що доживають віку на околиці села, розкрито на кількох сторінках щемкої розповіді.