What do you think?
Полари #1A
Стрела, монета, искра. Том I
Полари — мир фантастического Средневековья. Суровые и жестокие нравы здесь соседствуют с диковинными ростками будущего, мечи и арбалеты — с первыми электростанциями и железными дорогами. Император Адриан ведет государство нелегким путем реформ и прогресса. Могущественные феодалы плетут изощренные интриги, поднимают мятежи в борьбе за власть. Церковь также пользуется огромным влиянием, ведь в мире Полари никто не сомневается в существовании богов. Боги не стоят в стороне: они шлют людям дары — непостижимые Священные Предметы. Писание гласит: в Предметах таится великая сила, способная исцелять болезни, управлять стихиями, разрушать преграды. Секрет этой силы утерян много веков назад…
580 pages, Hardcover
Published October 1, 2022
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
September 12, 2026
Оч сильный старт для фентези цикла, хз пока как дальше пойдёт, первый том в первую очередь только ставит фигуры по доске, но то как их поставили мне пока очень нравится.
При этом некоторые сюжетные линии получают развязку уже тут за счёт чего книга не ощущается только как гигантский пролог.
По сеттингу тут начало промышленной революции, довольно близко к подциклу "Эпохи Безумия" Аберкромби, но пока без ощущения революционной ситуации.
В целом книга по вайбу очень отдаёт "Первым Законом", но она будто больше сосредоточена на персонажах, чем на ситуациях в которые они попадают. Более камерно ощущается, в хорошем смысле, и немного более сказочно за счёт того как написаны диалоги, персонажи нет-нет да и ввернут то словцо дюже дивное, то предложение выкрутят лихо, но в рамках приличия дабы создать атмосферу старины которая к счастью не скатывается в лубок.
Надеюсь в следующих книгах Суржиков окажется смелее в обращении с фентези-элементами чем Аберкромби закопавший после первых книг большую их часть.
Сам сюжет делится на 3 ветки:
Две из них с путешествиями, в купеческой повозке по заселённой части мира, и в рамках исследовательской экспедиции за край света в дикой глуши
И третья детективная погружающая нас в мир столичных интриг и политики.
Все ветки написаны хорошо и показывают нам разные аспекты мира, от назревающих конфликтов до фентезийных особенностей.
Персонажи тоже хороши, очень человечны, они ощущаются не просто как герои с изъянами какими-нибудь, а как люди со своими характерами, зачастую весьма гандонистыми на самом-то деле, но эта гандонистость приземлённая и абсолютно понятная в плане причин и следствий, за счёт чего им получается сопереживать.
каир Джемис котик, хотя и дохлый барсук конечно
При этом некоторые сюжетные линии получают развязку уже тут за счёт чего книга не ощущается только как гигантский пролог.
По сеттингу тут начало промышленной революции, довольно близко к подциклу "Эпохи Безумия" Аберкромби, но пока без ощущения революционной ситуации.
В целом книга по вайбу очень отдаёт "Первым Законом", но она будто больше сосредоточена на персонажах, чем на ситуациях в которые они попадают. Более камерно ощущается, в хорошем смысле, и немного более сказочно за счёт того как написаны диалоги, персонажи нет-нет да и ввернут то словцо дюже дивное, то предложение выкрутят лихо, но в рамках приличия дабы создать атмосферу старины которая к счастью не скатывается в лубок.
Надеюсь в следующих книгах Суржиков окажется смелее в обращении с фентези-элементами чем Аберкромби закопавший после первых книг большую их часть.
Сам сюжет делится на 3 ветки:
Две из них с путешествиями, в купеческой повозке по заселённой части мира, и в рамках исследовательской экспедиции за край света в дикой глуши
И третья детективная погружающая нас в мир столичных интриг и политики.
Все ветки написаны хорошо и показывают нам разные аспекты мира, от назревающих конфликтов до фентезийных особенностей.
Персонажи тоже хороши, очень человечны, они ощущаются не просто как герои с изъянами какими-нибудь, а как люди со своими характерами, зачастую весьма гандонистыми на самом-то деле, но эта гандонистость приземлённая и абсолютно понятная в плане причин и следствий, за счёт чего им получается сопереживать.
каир Джемис котик, хотя и дохлый барсук конечно
April 14, 2025
Полари — мир фантастического Средневековья. Феодальная система с первыми электростанциями и железными дорогами. Это скорее фантастика чем фэнтези поскольку в этом мире нет ни магии ни волшебных существ. Как Игра Престолов только без драконов. В этом мире церковь пользуется огромным влиянием, а люди верят в богов и в то, что боги шлют им дары – Священные Предметы, обладающие непостижимой силой. Секрет этой силы был утерян много веков назад, но люди верят, что Предметы снова заговорят с ними…
В первой книге повествование ведется от имени трёх персонажей, имеющих собственную сюжетную линию.
Стрела: Эрвин София Джессика из рода Праматери Агаты. Наследник герцога Ориджин, которого отправляют в экспедицию в Запределье.
Монета: купец по имени Хармон Паула Роджер, которому поручают продать весьма необычный товар.
Искра: Леди Минерва Джемма Алессандра рода Янмэй, мало кому известная девушка, живущая далеко от столицы несмотря на то, что является седьмой в очереди наследования императорского престола. После неудавшегося покушения на свою жизнь Минерва отправляется во дворец для того, чтобы предупредить Владыку о потенциальной опасности.
Три героя. Три, на первый взгляд, совершенно не связанные между собой сюжетные линии.
В определённый момент, меня настолько захватила история Эрвина в Запределье, что я стала читать все главы про него подряд, отложив истории других персонажей на потом. Очень хотелось узнать, что же дальше будет!
Очень интересный сюжет. Много приключений, изощренные интриги, борьба за власть. Тяжело понять, кто злодей. К тому же, мне импонирует то, что почти в каждой книге есть своя детективная линия. Замечательно прописанные персонажи. Даже второстепенные персонажи получились настолько колоритными, что их невозможно перепутать.
Меня настолько захватил сюжет, что я прочитала весь цикл всего за 4 месяца!
В первой книге повествование ведется от имени трёх персонажей, имеющих собственную сюжетную линию.
Стрела: Эрвин София Джессика из рода Праматери Агаты. Наследник герцога Ориджин, которого отправляют в экспедицию в Запределье.
Монета: купец по имени Хармон Паула Роджер, которому поручают продать весьма необычный товар.
Искра: Леди Минерва Джемма Алессандра рода Янмэй, мало кому известная девушка, живущая далеко от столицы несмотря на то, что является седьмой в очереди наследования императорского престола. После неудавшегося покушения на свою жизнь Минерва отправляется во дворец для того, чтобы предупредить Владыку о потенциальной опасности.
Три героя. Три, на первый взгляд, совершенно не связанные между собой сюжетные линии.
В определённый момент, меня настолько захватила история Эрвина в Запределье, что я стала читать все главы про него подряд, отложив истории других персонажей на потом. Очень хотелось узнать, что же дальше будет!
Очень интересный сюжет. Много приключений, изощренные интриги, борьба за власть. Тяжело понять, кто злодей. К тому же, мне импонирует то, что почти в каждой книге есть своя детективная линия. Замечательно прописанные персонажи. Даже второстепенные персонажи получились настолько колоритными, что их невозможно перепутать.
Меня настолько захватил сюжет, что я прочитала весь цикл всего за 4 месяца!
April 7, 2026
Вообще, я редко читаю руссоязычных авторов, но тут повлияла известно цикла в узких кругах. По структуре чем-то напоминает Сандерсона: три сюжетных линии чередуются от главы к главе. Тут тебе и ветка приключений, и ветка детектива, и ветка бытовухи. Не то, чтобы выкристаллизированные, бытовухи и приключениям найдется место везде.
February 18, 2025
Пока сложно что-то сказать. Эта книга — расставление фигур на шахматном столе. Мир интересный и детальный, особенно мне нравится, как люди взаимодействуют с искрой (местное электричество), и религия. Герои в начале не зацепили совсем, но к середине каждая арка раскрылась и стала увлекать. Читаю продолжение с удовольсвтием.
May 3, 2024
Лучшее фентези на русском языке за последние 10 лет
December 3, 2025
«Ні, я не Мартін, інший я!»*
Я, звісно, розумію, чому їх порівнюють. Тут і грандіозна епічність, і продуманий всесвіт, і багатофокусність. Але в Суржикова, як на мій смак, оповідь структурованіша, та й до героїв він ставиться тремтливіше (принаймні поки що). Звісно ж, він їх мордує, але до Мартіна з його раптовою безжальністю, йому далеко.
На жаль, останнім часом у моєму житті дедалі рідше трапляються книжкові відкриття. Ну, що поробиш: і дослідницький запал вже не той, і смаки усталилися, і час на читання значно скоротився, якщо порівнювати з безтурботним дитинством і бездітною молодістю. То радісніше познайомитися з новим автором, з яким, судячи з усього, мені ще довго буде по дорозі. А ще дуже тішить, що до когорти сучасних українських письменників доєднався ще один талант.
Всесвіт Поларі, таємниці якого поступово розкриває і, сподіваюся, надалі розкриватиме автор, цікавий и незвичайний. Його концепція мені чимось нагадує Арканар братів Стругацьких, але спостерігачі в ньому стали володарями і заразом прогресорами.
Моя теорія після знайомства з першою частиною саги*:
Отже, імперія Поларі, що розкинулася від Моря Криги до Шиммерійських пустель, від Східного моря до Океану Безодні. Флора та фауна багато в чому схожі із земною, але є також ендеміки: бронебоки, іклани, болотні птахи бігунці, трава-дротянка... А це мій улюбленець:
У 1774 році, на початок оповіді, в нас є світ, що нагадує дещо середнє між Пізнім Середньовіччям та епохою Просвітництва. Устрій – номінально матріархат: спадкування відбувається за жіночою лінією, жінки користуються відносною свободою, проте володарюють, звісно ж, чоловіки, лицемірно заявляючи:
Форма правління – зародки парламентської монархії, яка прагне до абсолютизму. Релігійна система – політеїзм: культ Праматерів і культ Праотців. Технічний розвиток обмежений виробництвом електроенергії (іскри): існують гідроелектростанції, електропоїзди, освітлення, іскрова зброя з батарейками (очима), іскрові верстати, книгодрукування, на стадії розробки – аналог телеграфного апарата. Імператор-просвітник намагається долучити до технічного прогресу всі куточки величезної імперії, але церква Праотців і лорди-ретрогради опираються цьому.
Окрім цього, існують так звані Божественні предмети – щось на кшталт артефактів Зони з «Пікнику на узбіччі», – якими ніхто не вміє користуватися, але багато хто дуже хоче навчитися. А дехто потайки від інших досяг у цьому значних успіхів.
У першій книзі ми бачимо та пізнаємо чудесний світ новий очима трьох персонажів. У кожного з них своя сюжетна лінія, всі вони розкриваються параллельно й поки що не перетинаються, але дотичних місць достатньо, щоб отримати цілісне уявлення про світ і людей, яких автор, неначе фігури, вже розтавив на гральній дошці. В Поларі є така гра – стратеми:
Іскра – шляхетна дворянка Мінерва Стаґфорт, четверта в черзі спадкування престолу. Діва в халепі, розмінна монета, щось среднє між Сансою Старк і Дейенеріс Таргарієн. Це її очима ми спостерігаємо за вищим світом та чварами імператорського двору.
Монета – Хармон Роджер Паула, 46-річний кочівний купець средньої руки. Завдяки його мандрам перед нами розгортається життя глибинки та простолюду. Це ненайприємніший і ненайпорядніший персонаж, але й не лиходій або покидьок. Звичайна людина, one of us. Доля змушує його ставати в найхимерніші пози, а він просто намагається вціліти. І, бажано, не собі у збиток. Для мене він був найцікавішим.
Стріла – лорд Ервін Оріджин. Чудернацька фігура, що веде свою гру на чужому полі. Такий собі Мізинець у молоді роки, у якого розуму поменше, проте совісті побільше. Персонаж, який отримав найбільший розвиток у цій частині. Роман дорослішання – це саме про нього.
Ніхто з них окремо не тягне на героя, здатного врятувати або переробити світ, але кожному доведеться зробити вибір, який вкупі з іншими змінить не тільки їхнє власне життя, але й, вочевидь, хід історії усієї імперії.
Усі персонажі (як ці, так і другорядні) вийшли дуже об’ємними, глибокими та цікавими. Погоджуся з Хармоном:
Герої Суржикова не чорні й не білі. Найзапекліший лиходій любить своє дитя і коїть свої чорні справи заради його добробуту. А сміливець хоча й без страху, але з великим докором. А імператор… Ох, імператоре-імператоре, до тебе найбільше запитань. И найголовніше з них – НЕВЖЕ???
Післясмак. Це просто свято якесь. Бучний бенкет. Дуже смачно.
Думка навздогін. Дуже чекаю авторського перекладу українською мовою і бажаю письменнику найскорішого виходу на широкі лани західного співробітництва.
* Цей відгук було написано після прочитання першої частини. Тепер я знаю відповіді, але вам не скажу. Читайте – і відкриється вам :-)
Я, звісно, розумію, чому їх порівнюють. Тут і грандіозна епічність, і продуманий всесвіт, і багатофокусність. Але в Суржикова, як на мій смак, оповідь структурованіша, та й до героїв він ставиться тремтливіше (принаймні поки що). Звісно ж, він їх мордує, але до Мартіна з його раптовою безжальністю, йому далеко.
На жаль, останнім часом у моєму житті дедалі рідше трапляються книжкові відкриття. Ну, що поробиш: і дослідницький запал вже не той, і смаки усталилися, і час на читання значно скоротився, якщо порівнювати з безтурботним дитинством і бездітною молодістю. То радісніше познайомитися з новим автором, з яким, судячи з усього, мені ще довго буде по дорозі. А ще дуже тішить, що до когорти сучасних українських письменників доєднався ще один талант.
Всесвіт Поларі, таємниці якого поступово розкриває і, сподіваюся, надалі розкриватиме автор, цікавий и незвичайний. Його концепція мені чимось нагадує Арканар братів Стругацьких, але спостерігачі в ньому стали володарями і заразом прогресорами.
Моя теорія після знайомства з першою частиною саги*:
Отже, імперія Поларі, що розкинулася від Моря Криги до Шиммерійських пустель, від Східного моря до Океану Безодні. Флора та фауна багато в чому схожі із земною, але є також ендеміки: бронебоки, іклани, болотні птахи бігунці, трава-дротянка... А це мій улюбленець:
Ведмідь линяє тричі на рік. Узимку та ранньої весни він білий, наче сніг, восени – бурий, під тон опалого листя, але пізньої весни та влітку – смарагдовий, як папороть, мох на деревах і плющ.
У 1774 році, на початок оповіді, в нас є світ, що нагадує дещо середнє між Пізнім Середньовіччям та епохою Просвітництва. Устрій – номінально матріархат: спадкування відбувається за жіночою лінією, жінки користуються відносною свободою, проте володарюють, звісно ж, чоловіки, лицемірно заявляючи:
Роль жінки – передати дітям своє шляхетне ім'я і більше нічого… Жінка має підкорятися! Той, хто стоїть нижче, підкоряється тому, хто стоїть вище!
Форма правління – зародки парламентської монархії, яка прагне до абсолютизму. Релігійна система – політеїзм: культ Праматерів і культ Праотців. Технічний розвиток обмежений виробництвом електроенергії (іскри): існують гідроелектростанції, електропоїзди, освітлення, іскрова зброя з батарейками (очима), іскрові верстати, книгодрукування, на стадії розробки – аналог телеграфного апарата. Імператор-просвітник намагається долучити до технічного прогресу всі куточки величезної імперії, але церква Праотців і лорди-ретрогради опираються цьому.
Я зараз промовчу про те, що друковані книги позбавлені душі й холодні, як субстанція темряви. Святе Письмо має бути лише рукописним, і ніяк інакше! Але тепер скажу про інше. Коли верстати вже налагоджені й запущені, один такий том випускається за день. Ви можете уявити собі, графине: за день – копія книги! З таким темпом книга швидко перестане бути цінністю. Хто стане цінувати річ, яку можна виготовити за жалюгідний день!
Окрім цього, існують так звані Божественні предмети – щось на кшталт артефактів Зони з «Пікнику на узбіччі», – якими ніхто не вміє користуватися, але багато хто дуже хоче навчитися. А дехто потайки від інших досяг у цьому значних успіхів.
У першій книзі ми бачимо та пізнаємо чудесний світ новий очима трьох персонажів. У кожного з них своя сюжетна лінія, всі вони розкриваються параллельно й поки що не перетинаються, але дотичних місць достатньо, щоб отримати цілісне уявлення про світ і людей, яких автор, неначе фігури, вже розтавив на гральній дошці. В Поларі є така гра – стратеми:
На дерев'яне поле зі схематичними зображеннями ланів, лісів і річок виставлялися в бойовому порядку фішки двох кольорів – чорного та багряного, – і вступали в жорстокі битви. На фішках були викарбувані символи, що позначали їхні ранги: серпи – селяни, мечі – найманці, монетки – купці, підкови – лицарі, іскри – першородні дворяни.
Іскра – шляхетна дворянка Мінерва Стаґфорт, четверта в черзі спадкування престолу. Діва в халепі, розмінна монета, щось среднє між Сансою Старк і Дейенеріс Таргарієн. Це її очима ми спостерігаємо за вищим світом та чварами імператорського двору.
Монета – Хармон Роджер Паула, 46-річний кочівний купець средньої руки. Завдяки його мандрам перед нами розгортається життя глибинки та простолюду. Це ненайприємніший і ненайпорядніший персонаж, але й не лиходій або покидьок. Звичайна людина, one of us. Доля змушує його ставати в найхимерніші пози, а він просто намагається вціліти. І, бажано, не собі у збиток. Для мене він був найцікавішим.
Стріла – лорд Ервін Оріджин. Чудернацька фігура, що веде свою гру на чужому полі. Такий собі Мізинець у молоді роки, у якого розуму поменше, проте совісті побільше. Персонаж, який отримав найбільший розвиток у цій частині. Роман дорослішання – це саме про нього.
Ніхто з них окремо не тягне на героя, здатного врятувати або переробити світ, але кожному доведеться зробити вибір, який вкупі з іншими змінить не тільки їхнє власне життя, але й, вочевидь, хід історії усієї імперії.
Усі персонажі (як ці, так і другорядні) вийшли дуже об’ємними, глибокими та цікавими. Погоджуся з Хармоном:
Добре, коли в людині є загадка! Для самої людини, можливо, не дуже, але спостерігати за нею збоку, намагатися відгадати – чудова, рідкісна забавка!
Герої Суржикова не чорні й не білі. Найзапекліший лиходій любить своє дитя і коїть свої чорні справи заради його добробуту. А сміливець хоча й без страху, але з великим докором. А імператор… Ох, імператоре-імператоре, до тебе найбільше запитань. И найголовніше з них – НЕВЖЕ???
Післясмак. Це просто свято якесь. Бучний бенкет. Дуже смачно.
Думка навздогін. Дуже чекаю авторського перекладу українською мовою і бажаю письменнику найскорішого виходу на широкі лани західного співробітництва.
* Цей відгук було написано після прочитання першої частини. Тепер я знаю відповіді, але вам не скажу. Читайте – і відкриється вам :-)
Displaying 1 - 6 of 6 reviews