Дослідники смерті

by Володимир Саркісян

Чому Шерлок Голмс лупцював трупи в анатомці, хто такий танатолог та як британське законодавство стримувало розвиток медицини? Чи визначають ціанід на нюх і чи може крапля нікотину вбити коня? Як хімія допомагає ідентифікувати кулі та чому від антифризу треба триматися подалі?

У своїй новій книжці хімік Володимир Саркісян розповість про те, що ж відбувається насправді у лабораторії судмедекспертизи, як українські токсикологи виявляють отрути та зрештою, в яких аспектах помиляється навіть знана майстриня детективного жанру Агата Крісті.

Хімік препарує класичні детективи та розвіює стереотипи, пояснює, чи справді часник міг би завдати шкоди вампірам та чому для боротьби із перевертнями пасують не лише срібні кулі. Автор пояснює, як змінювалися підходи до виявлення отрут з часом, та який взаємозвʼязок між історіями про привидів та отруєнням чадним газом.

Genres: Nonfiction, Ukraine, Ukrainian Literature, Science, Medicine, Medical

200 pages, Paperback

First published January 1, 2022

Reviews

[Victoria · Rating 3 out of 5]

То чого все-таки дослідники?..

Напевно відгук про кожну книжку нон-фік я починаю з того, що кажу як мало цього жанру я читаю. Ця – не стане винятком. Бо після цього зразка мені стало зрозуміло, як важко знайти дійсно цікавий та доступний нон-фік.

"Дослідники смерті" для мене стали розчаруванням. Я бачила багато відгуків на першу книжку автора – "Хімія повсякдення" – про те, що вона складна для непідготованих людей. Що автор дає забагато термінів, які для звичайного читача є складними і незрозумілими. З другою книжкою автора склалося те саме.

Починаючи читати про професію судмедексперта, я очікувала отримати цікаві історії та факти, а не тисячу визначень. Мені здається, мало хто береться читати наукпоп з бажанням отримати розгортки формул (я - точно ні)

І, знаєте, найбільший парадокс в тому, що природничі науки – моя велика любов. Я обожнювала уроки хімії в школі, навіть зараз буває читаю якісь цікаві статті та дослідження. Та в цій книжці навіть про хімічні процеси написано нудно (повірте, навіть про ту ж хроматографію на Курсері розповідають доступніше і цікавіше). Оповідь, загалом, дуже суха, єдине, що рятувало - це уривки з детективів та перші міркування автора щодо цього. Бо далі все скочувалося в занудну оповідь з методички в університеті.

Також, мене трохи дратувала хаотичність книжки. Було враження, що автор сам час від часу забуває, про що саме він пише, тому ми отримуємо вінегрет зі всього. І кільканадцять згадок про алкоголь, та те, як його досліджувати і визначати рівень в крові з розділу в розділ теж не надихає. Так і хотілося бурчати, що я ще з першого разу втямила.

На щастя, тут були і хороші моменти. Перші два розділи (а це десь до сторінки 80) були дійсно цікаві, бо автору вдавалося балансувати між всіма аспектами і створювати повну атмосферу.

В цілому, я шкодую, що купила цю книжку. Можливо, якщо б я знала, що це буде більше наукова праця, ніж наукпоп, я б могла мати до неї інші очікування. Тоді б і враження були набагато кращими. Але в такому форматі - зовсім ні. Хвала небесам, мозок вміє витісняти погані спогади :)

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Як я могла раніше жити без цієї книжки? Як так трапилося, що мені ніхто не сказав: Марічко, це ж біблія для авторів детективів, купуй бігом!
Коротше, тут автор розповідає:
а) хто такий судмедексперт, чим він відрізняється від патанатома та інших колег і скільки насправді людей ховається за тим одним паном чи пані у білому халаті, якого ми бачимо під цією назвою в фільмах;
б) як організована праця тих, хто досліджує трупи і встановлює причини смерті. Як називаються їхні посади, хто в них начальство, яку вони мають освіту, який у них середній вік;
в) хто з усіх цих людей буває на місці злочину, що саме там робить, які обставини і як встановлює;
г) як на професійному жаргоні судмедекспертів називаються різні причини смерті, як взагалі їх кваліфікують, які основні принципи їх встановлення;
д) як саме (в подробицях) виявляють, які сторонні речовини, передусім отрути, і в якій кількості наявні в тілі. Які є методи дослідження, як саме вони працюють, як визначити, чи була конкретна речовина причиною смерті. Сам автор — токсиколог, тож тут буде найбільше матеріалу. Багато хімії, але автор дуже намагається роз’яснювати доступно;
е) як убити вампіра чи вовкулаку, а що з ними достеменно не спрацює.
Зізнаюся чесно: багато з того, про що розповідає автор, для мене не просто новинка, а я б ніколи не подумала, що це так. Тож книжка вкрай корисна, якщо ви хочете розібратися, що і як відбувається під час розслідування. Або просто цікавитеся хімією. Або смертю.

[Anna Briginets · Rating 2 out of 5]

Автор пише шо ця книжка не є підручником із судмедекспертизи, але з перших же сторінок розумієш шо читатись вона буде саме так - як сухий підручник для людей які от тільки но закінчили шкільний курс хіміі (і шось-то з нього запам‘ятали). Нагадало якусь методичку в універі.
Анонс книги то єдине, шо написане цікаво і в легкому стилі.

[Oleska Tys · Rating 3 out of 5]

Написано просто, легко читається, але дуже мало і скупо.

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 3 out of 5]

Початок був цікавий, далі вже пішло дуже наукового і я меньше розуміла сенсу, потім там ще формули хімії пішли і я вже все... Там є цікаві факти, це правда, але воно якось важко читалось, хоч книжка і маленька, але тут ще треба витрачати час на те, щоб вчитатися в речення і зрозуміти його, бо оті всякі назви фіг прочитаєш і фіг запам'ятаєш.

[Iryna · Rating 3 out of 5]

Сумно признавати, але прократинація мене прислідувала весь час читання.

[Daria Bezzub · Rating 5 out of 5]

Мабуть, вже давно, я не читала, так швидко і цікаво захоплюючий нон-фік. Текст, написаний легко і цікаво, багато прикладів із реальних українських справ, а також книжкових, що розвінчуть якісь неточності та міфи.

Інколи тект йде в наукові і трохи сухі пояснення, але насправді, їх не дуже багато і книжка здатна тримати цей легкий настрій. Із десяток цікавих фактів я для себе підкреслила і тепер мені є що на цю тему обговорити. Також подобається, що описуються українські реалії і як судмедекспертизм працює в Україні. Світові надбання, теж цікаві, але читати про свою країну все ж цікавіше.

Є очевидні факти, і посто логічно подумавши, можна і самому дійти до цього висновку, але до цієї книги, я по правді про це і не ромірковувала. Я про те що, смерь поділяється на насильницьку і ненасильницьку. Вікові зміни, захворювання, вродженні або набуті - це все ненасильницька смерть. Все інше - насильницька. Сюди відноситься і вбивства, і суїцид за власним бажанням, і навіть, якщо людину просто вдарило блискавкою. Раніше я думала, про такі випадки із блискавкою як про нещасні, що вони ненасильницікі, але це помилка.

"Тому фрази на кшталт: "Його знайшли повішеним, ознак насильницької смерті не виявлено", якими часто-густо всіяні шпальти періодичних видань, не мають сенсу."

До прочитання цієї книги для мене існувала тільки професія - лікар-патологоанатом. Але виявляється, що лікарі-патологоанатоми займаються тільки ненасильницькими видами смерті, а якщо це була насильницька смерть, то за справу береться танатолог.

У фільмах часто показують, що на трупи, на пальці ніг вішають папірці із примітками і номером вмерлого, але в Україні інша практика: тіла позначають номерком десь на стегні чи гомілці звичайною зеленкою.

"Насправді позбутися трупа за допомогою вогню набагато складніше, ніж здається. Щоб перетворити людське тіло на золу, у спеціально пристосованих для цього печах крематоріїв полум’я кілька годин примусово збагачують киснем. У звичайних сільських грубах цей процес розтягнеться більш ніж на добу, і навіть після цього залишаться рештки, придатні для видової, групової і подекуди індивідуальної ідентифікації. Спалити ж ущент труп дорослої людини на відкритому багатті ще не вдавалося нікому."

Якщо розглядати існування вовкулаки у його класичному описі, то нам відомо, що в них швидкий метаболізм, тому їх не отруїти, і рани швидко заживають. Їх можна вбити тільки сріблом. Але якщо повернутися до реальності, так, срібло дійсно може вбити за цих умов вовкулаку, воно швидко окиснюється і розчиняється у клітинній воді. Але той же ефект і дешевше можна отримати і від свинцю, міді чи цинку. А за рахунок швидкого метаболізму майже будь-яка отрута буде миттєво вбивати вовкулак.

У 1985 році Михайло Горбачов вирішив, що всі проблеми в Радянському Союзі тільки від алкоголю і він у всьому винен, тож почалася кампанія з боротьби з алкоголізмом. Алкоголь стали виробляти в мінімальних кількостях, і до прикладу, в той час в Україні винищили понад третину виноградників, а це 60 тися га. Дефіцит алкоголю, призвів до того, що люди масово почали самі його виготовляти, інколи додаючи, навіть, отрутохімікати.

"Так, наприклад, задля "зміцнення"до кухля пива просто поруч з вуличними ятками додавали дихлофос з балончика. Звук, яким супроводжувалося це дійство, дав назву отруйному коктейлю - "пшик". Пиво з двома "пшиками" вважалося слабким, "справжні чоловіки" менш ніж на три-чотири "пшики" не розмінювалися, а шість призводили до реанімації"

В книзі насправді, ще більше цікавого, вона невелика за розміром, але дійсно наповнена купою цікавого. Після прочитання мене спонукало придбати наступну книгу Володимира Саркісяна Убивче зілля. Історії (не)вигаданих отрут. Хочу продовжити вивчати цю тематику.

[Anna · Rating 2 out of 5]

Анонс книжки мене свого часу настільки зацікавив, що я ледве дочекалася її з передзамовлення. Але, на жаль, це був той самий випадок, коли анонс для мене виявився цікавішим за саму книжку.
Я щиро сподівалася, що вона буде більше "поп", ніж "наук", але в результаті як людина, яка з хімією ну дуже на Ви, я від цих хімічних хащів натурально засинала.
І це мені ще тема все ж таки частково знайома завдяки пройденому декілька років тому курсу з криміналістики на Курсері. Але там про ту саму хроматографію тоді розповідалося якось цікавіше і зрозуміліше.
Загалом, якщо спочатку я була трохи розчарована обсягом книжки, то зараз навіть радію тому, що вона була така тоненька :)

[Alexander Mynzak · Rating 3 out of 5]

Назва вводить в оману. Я розумію, що автор хотів описати роботу суд мед експерта загалом, але йому вистачило фаховості та знать висвітлити роботу токсиколога. Якщо нема попередніх знань з хімії, то деякими місцями читати складно. Не сподобались вставки з художніх творів, адже можна зробити вставки з реального життя (раз таке в книжці було). Тема цікава, реалізація посередня.

[wow_42 · Rating 3 out of 5]

читаєш опис книги: «судмедекспертиза, токсикологія, стереотипи в детективах…» — вау, класно, буду читати!

читаєш безпосередньо книгу: шкільні уроки хімії, які ти не розумієш, а вчитель ще повільніше та нудніше затягує урок.

[Dafna · Rating 3 out of 5]

У цієї книжки і теми великий потенціал, який, на жаль, не розкрито. Сама тема судмедекспертизи неймовірно цікава, тому я з цікавістю та очікуванням дізнатись багато нового бралася за читання. На жаль, після другого розділу, мій ентузіазм почав зменшуватися і я ледь дочитала книгу.

З моєї перспективи, у книги дві основні проблеми: неструктурованість викладу та місцями заскладна (й забюрократизована) мова викладу. Читаючи третій і четвертий розділи, я постійно губилася, про що саме і чому йдеться: автор трошки "блукає", розповідаючи то про певні токсини, то про процедури виявлення цих токсинів, то про художні твори, де ці токсини фігурують,—і за цим "блуканням" губиться розуміння того, чому ми зараз читаємо про оце, якщо ще кілька сторінок тому говорилось про зовсім інше і який звʼязок між цими явищами. Справедливості заради, це, напевно, зауваження більше до редактора, аніж до автора: адже саме хороший редактор мав би допомогти авторові переструктурувати книжку так, щоб виклад був логічніший і зрозуміліший. Наостанок, книга подекуди написана заскладною мовою й починає більше нагадувати підручник з хімії, аніж наукпоп.

[Evil · Rating 4 out of 5]

Книга розбила моє уявлення про роботу танатолога на друзки( ех знали б ви скільки всього в серіалах та детективах неточностей😅). Безмежно сподобалося, що автор наводив фрагменти з різних відомих детективів та пояснював на основі них, як насправді все працює в українських реаліях. Як же приємно було дізнаватися що ні Шерлок, ні Пуаро, ні міс Марпл не були такими вже й геніальними, а як і звичайні люди не менш помилялися ніж ми.

Нижче навела найцікавіші моменти, про які можна дізнатися прочитавши книгу:

Навіщо лупцювати трупи ✅
Огляд трупів на місці подій(це було неочікувано, реаліність надто вже різниця від серіалів) ✅
Визначення часу смерті ✅
Чи насправді отрути можна визначити по запаху ✅
Як вбити вампіра(або чому часник не підходить) ✅
Дешевші варіанти для розправи з вовкулакою ✅
Чи можливо визначити, що саме пив небіжчик перед смертю ✅
Чи можливі розправи у реальному житті так як описано у книгах( або одного разу в Одесі) ✅

Інші книги автора додаю в tbr

[Olga · Rating 4 out of 5]

Книга, в першу чергу, про роботу судмедекспертів, з деякими цікавими зносками на детективну літературу. Хотілось би їх більше, але тішить що автор хоча б паралельно з Дойлом і Крісті, згадав і Рекса Стаута, Ле Фаню та Лорел Гемілтон.

[Vasyl Pylypiv · Rating 5 out of 5]

Книга дуже цікава, хоча й непроста. Деколи доводилося просто силою себе змушувати пробиратися крізь хімічні формули і терміни, і я навіть кілька разів пожалкував що у старших класах не надто сумлінно вивчав органічну хімію.

[Софійка Лучкевич · Rating 3 out of 5]

я купила її ще по передзамовленню, бо була в захваті від анотації та назви. як-не-як, я студентка юрфаку і цього року ми вчимо криміналістику. але...я розчарувалась.
в книжці мені по-справжньому цікавий був лиш перший розділ, де описується хоч трохи те, про що йшлось в анотації. далі - купа хімічних формул, термінів в токсикології і цілі сторінки незрозумілих слів. більше схоже на підручник.
думаю, це сподобалось б людям зі сфери хімії чи токсикології, але явно не тим, хто в цьому нічого не тямить.

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Отримала неймовірне задоволення від книги. Я отримала той баланс розбіру книг, прикладів реальної практики та теоретичної викладки, який мені особисто був потрібен

[Olena Benkovska · Rating 2 out of 5]

Книжка хороша!
Але на свого читача.
Людині, яка повний нуль у хімії, взяти з неї є мало що.
Сподобався опис реальних справ, невеличні уривки із детективів… але як тіко діло доходить до наукової складової - мозок прощається з реальністю.
Тому чи відповіла я для себе на питання як за лаштунками працює визначення смерті - певно шо частково.
Але тим хто в темі - дуже раджу.
Можливо хтось знайде у цьому свою професію (або навпаки зрозуміє, шо то не його :D)

[Anna Poliakova · Rating 2 out of 5]

Неоднозначні враження від книги. Зацікавила тема, тож вирішила прочитати, тим більше, що попередні зразки наукпопу від Віхоли були досить непоганими.
Однак тут автор змусив мене покататися на гойдалках. Тільки-но мені встигало стати цікаво від відсилок до якихось тво��ів і фрагментів звідти, тільки книга почала захоплювати - автор пришибав мене частиною "наукового", але без частки "популярного".

Читаєш собі відрізок абсолютно художньої книги, якогось фрагменту з твору Агати Крісті, наприклад, і очікуєш, що автор зараз розбере цікаво, що, як і до чого. І починається "Як відомо, азотні сполуки гідрохлорфардельгізованої кислотної отрути екстрагуються полярністю газових утворень розмішаних сульфідом у співвідношенні 1 до 1.20393" (це все дуже рандомні речі, я просто максимально далека від хімії). І сидиш такий "ааа, ну звісно, як відомо!".

Я не знаю, який рівень читача має бути у цієї книги, щоб вона була цікава і зрозуміла одночасно. Хіміку це, напевне, читати буде досить нецікаво, а людині без знань хімії (як от мені) - пр��сто незрозуміло.

[Iryna Zinets · Rating 3 out of 5]

"Змішалось все. І коні, й люди".
Весь час хотілось її поділити на дві частини:
- розбір роботи книжкових детективів 19 ст.
- робота реальних українських суд-мед експертів 21 ст.
Здається, що перших приплели тільки для хайпу в анотації.
А, узагалі, книга цікава. Люблю такі теми.

[Oksana Boiko · Rating 3 out of 5]

Як для мене трохи забагато хімії. Думала буде більше криміналістики, фактів з розслідування та доказування. Хоча деякі факти цікаво було почитати.

[Olena Sprite · Rating 2 out of 5]

Очікувала щось середнє між "Неприродні випадки" і "100 років криміналістики", а отримала нічого такого(((. І взагалі мало цікавого. Дуже багато цитат (прямо уривки) з різних детективів, і таке враження, що це зроблено, щоб добавити трохи об'єму. "Хімічна" частина описів взагалі мимо (може книга суто на хіміків-токсикологів розрахована? тобі треба на обложці це вказати каплоком).

[Олександр Сидоренко · Rating 3 out of 5]

Здається автор не до кінця зрозумів для кого він пише, занадто складно для науково популярної, занадто поверхньо для фахової.
Перші 50 сторінок були дуже цікаві.
Дуже багато про отрути і загалом отруйні речовини. Наскільки я знаю в автора про них є окрема книжка, і тепер не знаю, там повторюється інформація чи ні)

[Bones Green · Rating 3 out of 5]

Книга безумовно збагачує новими знаннями про причини неприродних смертей, зокрема внаслідок впливу отруйних речовин та роботу спеціялістів з їх визначення.

[pani tet · Rating 2 out of 5]

Нон-фікшн про роботу судмедекспертів та про міфи, які набули розповсюдження в наших головах завдяки детективам та трилерам. Що ж. Хімії по тексту було не так аж багато, досить поверхнево і зрозуміло як на мій фах біохіму шкільний. Проте можна читати і зовсім не розуміючи нічого про сполуки. Для другого варіанта трохи не вистачило цікавих історій з практики або яскравих прикладів. Хотілось більше "вау-ніколи-б-не-подумала" моментів. Але ті, які були - класні. Про вампірів почитала, вирахувала летальну дозу шампанського для себе, перебрала літературних детективних героїв, тай вечір провела нормально. Що ще треба, коли це книжуля для загальної обізнаності.

[S · Rating 4 out of 5]

Досить пізнавально. І якби не завалювання автора в хімію (де я практично 0), то було б ідеально.

[Світлана · Rating 1 out of 5]

Маю сумніви щодо компетенції автора. Всі лікарі, які були на фронті говорять, що немає ніякої смерті від больового шоку. В. Саркісян чомусь вважає, що є. Дуже чекала цю книгу, але виявилася великим розчаруванням 😮‍💨

[Iryna Maltyz · Rating 5 out of 5]

«Як жартують судові медики, вони знають і вміють набагато більше за своїх колег інших спеціальностей, але надто пізно з'являються на сцені»

Якісний та цікавий нон-фікшн, що розкриває шлях розвитку та сучасні реалії судово-медичної експертизи. З роботи Володимира Саркісяна, хіміка та судового експерта з 14-річним досвідом, дізнаємось:

• У чому різниця між коронером, патологоанатом і танатологом?
• Як пов'язані апельсини і ректифікаційні колони?
• Чому Шерлок Холмс марно проводив свої досліди в прозекторській?
• Які кулі, окрім срібних, можна використати проти перевертня?

Книга наповнена цікавими фактами, історичними довідками та доречними прикладами для ілюстрації тих чи інших тем. Володимир Саркісян аналізує, наскільки реалістичними є методи розслідувань у творах Агати Крісті, Артура Конан Дойля та інших метрів детективного жанру. Автор використовує уривки з їхніх творів як інструмент для розкриття певних методів роботи тогочасних та сучасних експертів-токсикологів. Окрім літературних прикладів він наводить реальні приклади з української практики, що для мене було особливо цікаво.

Автор доступно пояснює складні хімічні процеси, що відбуваються в тілі людини при потраплянні тих чи інших отрут, і як ідентифікувати їх залежно від їхньої природи. Він майстерно поєднує науку, історію та популярну культуру, роблячи складні теми доступними навіть для тих, хто не знайомий із судовою медициною чи хімією. Це надає книзі інтерактивності, вона сприймається вже як діалог з читачем.

Порадила би цю книгу тим, хто причетний до токсикології і хімії, думаю, тут є цікавинки, які здивують навіть експертів. А також тим, кому до вподоби детективи і трилери та хто любить підловлювати авторів на неточностях – тут для вас багато цінної інформації 😉

[Book · Rating 4 out of 5]

"Дослідники смерті. Від Шерлока Голмса та Агати Крісті до лабораторії судмедексперта" Володимир Саркісян

Чесно кажучи, скептично відносився до цієї книги під час покупки. Описання було цікаве та притягувало. Думав, що буде нудно, але помилявся.

В книзі дуже легко описано інформацію про судову медицину та токсикологію. Як на мене, дуже цікаво все написано. Трішки є важкуваті моменти, але це ж судмедекспертиза.

Багато читав різних відгуків на книгу, типу "дуже багато слів використовується", так, але ж це професійна література, тут важко щось пояснювати не використовуючи тематичних висловів.

В книжці відкривається різниця між насильницькою та ненасильницькою смертю. І там і там є дійсно цікаві моменти, після яких ви зрозумієте , що все життя ми розуміли по іншому.

Автор на основі різноманітних детективних історій Крісті, Конандойла і т.п. намагається відкрити перед нами завісу загадкових смертей, які відбувались в їх романах.

В книзі також описується які взагалі є типи вмираннь. Що з себе уявляє таналог та багато чого іншого в самій книзі.

До прочитання раджу. Чтиво легке і цікаве.

8/10

[oxalotle [через О] · Rating 3 out of 5]

Дратувала непослідовність, не впорядкованість книжки. Якщо вже такі розділи автор обрав для друку, то краще вже від "загального" (шкільної хімії, але скоротити її набагато) до "окремого" (спектрофотометрія, хромографія - хоча це теж "загальне"). Хотілося би більше прикладів саме про класичні і некласичні детективи, про помилки в них. Автор про це, звичайно, пише, але відносно небагато. Дуже цікаво було читати про вервольфів та вампірів, обожнюю, коли тему міфічних створінь обговорюють з наукової точки зору. Автор приводить цілі глави як цитати, що, на мою думку, lazy writing - міг би й переказати сам.
Я знайома з судовою медициною, зі шкільною хімією, тому наукові моменти цієї книги мені були зрозумілі, цікаві, та навіть впорядкували вже існуючі знання. Окремо було цікаво дізнатися про хімічні і фізіологічні аспекти формування алкогольної залежності. Зважаючи на те, скільки відсотків тексту відведено алкоголю,то і книгу можна було назвати відповідно.
Що ж, вся книга відчувається як вступ до того, що ще не написане.

[Vlada · Rating 4 out of 5]

Нічого не зрозуміла, але дуже цікаво 🙂
А якщо серйозно: видно, що автор проробив велику роботу над книгою, але, на жаль, це більше «наук-», ніж «-поп».
Мені, як людині, що вивчала курс криміналістики, все одно було важко сприймати текст. Можу тільки уявити, наскільки важко це читається людині, що не мала жодного відношення до судової експертизи.
Автор дуже нагадав мені викладача, що насправді є чудовим науковцем і безумовно любить те, чим займається, але не вміє доступно пояснити студентам матеріал :)
Та все ж, багато що цікавого я знайшла на сторінках. Особливо сподобались шматочки з детективних книг або реальних статей, та їх розбір через призму токсикології.
Книга однозначно може бути цікавою авторам, що планують писати детективні романи, хімікам та експертам-криміналістам. На жаль, людям інших професій, книга може зовсім не сподобатися.