Після 24-го

by Владислав Івченко

«Я вибачаюся, але війна почалась».

З таких слів для письменника Владислава Івченка почалося 24 лютого. День, коли життя змінилося назавжди. Вже в черзі до військкомату він усвідомив, що у нього тепер є власна історія про початок війни. «У моєї бабусі була така, у моїх батьків – не було, і я був певен, що не буде і в мене».

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

Genres: Ukrainian Literature

360 pages, Paperback

First published November 1, 2022

Reviews

[Tasha]

Не збиралася читати, бо — ну нащо купувати додаткове горе, коли ним повна вся стрічка фб? Але зачепілась за уривок для ознайомлення і після нього у два ковтки поглинула всю книгу.

Це 15 дуже філігранно записаних історій — не рефлексії, просто фіксація подій. Про всіх нас, хто воює, чекає, волонтерить, допомагає, чим може, стоїть осторонь або намагається нагріти руки на війні. (О, я хотіла б вміти бути такою, як Сандра!)

Чи потрібно всім прочитати ці історії?
Якщо ви починаєте забувати, що запорєбріком — не люди, так, потрібно.
Якщо досі переймаєтесь вєлікой культурой — киньте оце все і бігом по «Після 24-го», Віру Агеєву, Плохія та Гуцала.
Якщо ви все сприймаєте оголеними нервами — ні, краще ні.
Якщо ви (досі) не сприймаєте мати у друкованих текстах (хоча я не знаю, як це у вас виходить, якщо ви зараз на території України) — краще теж ні.

Я хотіла би, щоб ця книга, перекладена всіма мовами Євросоюзу, була у вільному доступі на кожному вокзалі, аеропорті, готелі, бібліотеці вільного світу... хоча навряд іноземці повірили б цим текстам. Навіть я — після Бучі, після Ізоляції — у деякі моменти ловила себе на думці, що так не буває, такого просто не може існувати в реальному світі XX-го безпечного та забезпеченого століття посеред Європи.
Але це є нашою реальністю і ми ніколи не повинні цього забути.

[Kristina Zolotarova]

збірка оповідань, що зробила мені боляче 15 разів.

[Igor Mogilnyak]

5☆

Написано потужно, і до біса реалістично-правдиво... Перемог тут мало, але такі тексти також потрібні.

[Elizabeth B]

Книга про війну має більше розповідей про статеві акти, ніж про саму війну.
І ненормативної лексики якось "замало"..

[Katya]

Івченко пише дуже реалістично, сама мова розповіді максимально наближена до того, як би говорили реальні люди. мабуть, через це і через сам зміст кожна історія проходиться катком по серцю. бо знаєш – а таке могло бути. ну або не це, але щось схоже.

скільки всього ми не знаємо. скільки всього є, чого не хотілося б знати.

я б не радила читати тим, чия психіка зараз і так розгойдана, бо деталізованість жорстоких подій зробить лише гірше.

це той тип розповідей, який крає серце.

[Данило Депутат]

Поки що найважча для мене книжка про повномасштабне вторгнення росії в Україну, що я її прочитав. Збірка оповідань; справді мені видалася ритмізованою проза: кожне слово немовби відбивало ритм у голові.
Здебільшого події відбуваються на фронті; головні герої там, звісно, військові. Наявні й тилові історії: і в Україні, й за кордоном.
Є можливі тригери: матюки й інтимні сцени. Загалом, книжка сподобалася; мабуть, перечитав би її через кілька років; можливо не перечитав би взагалі, втім, гадаю, лишиться в моїй пам'яті надовго.

[Ilona Zamotsna]

Я не дуже люблю коротку прозу, але ці оповідання дуже пронизливо реалістичні й близькі. Вони змушують плакати й посміхатися, вірити в краще й зневірюватися. Вони не тільки про геройство, але й про те, що герої помирають. Вони не тільки про чесних і праведних, а й про хитрих і жахливих.

[Oleksandr]

Оповідання повертають настрій перших днів після двадцять четвертого. Безпорадністт і адреналін, зрада і відсутність допомоги, відчай з розумінням, що переможемо, але до щасливого кінця доживуть не усі.

"Вам теж заважає Маріуполь?
Після перемоги у київській битві...."

[Eugenia]

Деякі історії із збірки автора написані таким чином, що читати можна, але дуже хочеться, щоб книжка скоріше закінчилась. Деяким історіям бракує точності та розкриття героїв.

[Євген Єрмоленко]

Історії, які нагадують, що русня - гній планети.