Гостросюжетний роман-розслідування в кращих традиціях Ю Несбьо та серіалу «Справжній детектив»!
Детектив Натан Вульф був переконаний, що знає про злочини все... До того моменту, доки колишня напарниця Емілі Бакстер не попросила його прийти на місце нового злочину — до сусіднього будинку, на який виходили вікна його кімнати. Від моторошного видовища в нього захолола кров. Посеред кімнати він побачив підвішену до стелі страхітливу фігуру, схожу на творіння Франкенштейна. Тіло жахливої маріонетки було зшито з частин кількох людей. Шість жертв безжального маніяка страшно з’єдналися у смерті. І вказівний палець мертвого створіння було спрямовано прос
І що це було? Так поступово, ретельно розгортати сюжет, щоб наприкінці зжужмати в одну купу всі ниточки і кинути в читача: сам розбирайся як він це зробив. Недописано, непродумано. Вбивця як чортик з табакерки.
Я чесно кажучи не зрозуміла свої заключні враження ,такий фінал відкритий...Але може мені просвітить " Кат" напевне ж вони взаємопов'язані і якось та прол'є світло , може просто справа в поліцейському детективі , що мені не надто близько і моєму сприйнятті г.г.Натана Вульфа з самого початку як вовка в шерсті ягня ? Не знаю,може я помиляюсь але чомусь до нього таке от упередження... Важко сказати напевне, але сюжет справляє враження в цілому, шокує жорстокістю, деталізацією просто аж хочется " розбачити" прочитане в певні епізоди... Дивне суперечливе почуття бо ніби ж спритність розслідування, жорстке протистояння,точніше "гра наввипередки" хто кого вбивця чи детектив? І все ж певні питання лишились для мене " що то було? "