Ініціація

by Люко Дашвар

Стара Костомарова не пам'ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні ріелтери» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було… Тим часом у Києві дівчина Меланія потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі - зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу… От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них - хоче він того чи ні - пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною…

Genres: Fiction

Kindle Edition

First published September 1, 2018

Reviews

[Ira Osipkova · Rating 5 out of 5]

10/10, але вбила б видавництво КСД за таку анотацію!!! Вона ж розкриває всю таємницю, яку творить Люко Дашвар! Ліше взагалі її не читати!

Однозначно кращий роман, ніж "ПоКров". Щось середнє між "Рай.Центр" та "На запах м'яса". Із-за прибитої головної героїні, хотілося викинути перші 160 сторінок. Це були типові бабські соплі, про кохання і складну жіночу долю, як важко жити тд тп.

Але далі пішла жара! З'явився такий вибух мізків, який вкотре підтвердив мою безмежну любов до авторки !))) Розумію, що не даремно чекала 2 роки на новий її роман!))

[Volodymyr Yatsevsky · Rating 3 out of 5]

Реквієм за людиною?.
Здається, усі хочуть монетизувати революцію, війну, та і взагалі події останніх років, що породили як виродків, так і героїв-мучеників. Цей роман не є вийнятком. І якщо “Покров” мала досить глибокі архетипи і мотив, то “Ініціація” викладає все на поверхню (включаючи анотацію на звороті книги видавництва КСД). Автор не намагалась як слід попрацювати над персонажами та їх історіями у повному розумінні цього слова і це помітно. Зрештою ви не прочитаєте нічого нового. Усі історії відомі з випусків ТСН, а герої є так чи інакше збірними персонажами наших знайомих чи знайомих знайомих.

Сама ж історія, її темп і структура настільки неоднорідні, що місцями хочеться перегорнути на двадцять сторінок вперед лише не читати примітивну лірику головної героїні. Чи то роман писався поспіхом, чи автор навмисне намагалась провокувати читача нудними епізодами, не зрозуміло.

Мотив людини і людства у цілому - можливо єдине, де варто було би копнути глибше, але зась - ця лінія обривається не розкрившись. І замість ініціації людства ми маємо можливість почути її реквієм.

[Iryna Khomchuk · Rating 4 out of 5]

З Люко Дашвар у мене стосунки склалися одразу й гарні. Ну подобається мені, як вона чесно оголює справжнє життя. Без прикрас, без завуальовування, без метафоризації, яка пом’якшує особливо гострі моменти. Тож від досить свіженького роману "Ініціація" я теж чекала чогось такого відвертого, що викликало б щире: "Вірю!"

Не вийшло. Не повірила. Ані головній героїні, котра заплуталася в собі (точніше, її заплутала авторка, й то так, що розплутати, схоже, не спромоглася), ані головному герою (якого, до речі, з героїнею нічого не пов’язує, окрім кількох ну дуже тоненьких сюжетних ниточок), ані нотарисисі-лесбіянці, ані Альоні, яка не годна подбати про власних дітей, однак щиро опікується чужою безтямною бабусею. Спроби зав’язати сюжет на містичності пророчих снів також видалися притягнутими за вуха. Філософія діда Реформаторського, на якій і ґрунтується заголовок, а відтак і головна думка твору, була б цікавою, якби вплинула ще на когось, окрім героїні. Тема втечі на який-небудь хутір від життя у пошуках якогось раю вже набила оскомину...

Тобто не зачепило мене, от. А шкода...

[Alice Malahova · Rating 5 out of 5]

Півночі і трохи денних годин вихідного дня - і книжка прочитана. Так завжди буває з книжками Люко Дашвар. Ця книга має в собі всі елементи книг Люко Дашвар - село і Киів, злидні і багатство, бажання докопатися до поганих і хороших рис людства, історія поколінь, і непередбачуваність та випадковість перетину людських доль. Але вона якась більш сучасна, більш про те, що прямо зараз відбувається за вашими вікнами, більш прив’язана до реальності. Ті, хто закоханий в книги Люко Дашвар - закохаються і в цю.

[Olia · Rating 1 out of 5]

Не моя авторка, намагалась зрозуміти, проте марно.

[Serhiy · Rating 3 out of 5]

Першу третину книжки думав, що це найгірший твір Дашвар. Але далі почалися знайомі локації (сільський хутір, райцентр), звичний треш - і читання пішло як по маслу.

Як і у всіх сучасних книгах - анотація охоплює 90% спойлерів. Аж далеко за 350 сторінку почалися події, які не згадувалися в анотації. Висновок: якщо не любите спойлери ні в якому разі не читайте анотації до сучасних книг. Це стосується і попередньої прочитаної мною книги - "Сірі бджоли" Куркова. Лише 20 останніх сторінок не були описані в анотації.

[Moonlight · Rating 3 out of 5]

Я дуже чекала коли вийде нова книга моєї улюбленої письменниці. Дочекалася і на жаль, можу назвати «ініціація»-наїгіршою книгою , що написала моя улюблена письменниця.
Сюжет схожий на інші, тут і «рай центр», та і «покров» трошки видно. Знову селом знову важка доля, знову трагічний кінець.
Я розумію, що кожен письменник має свій стиль, але , мені здається іноді треба дивувати людей і змінюватись,змінювати своє творіння...

[Yuliia Zadnipriana · Rating 2 out of 5]

Домучила.

Мені не сподобалось. Мене навіть не втримала сама манера письма: у мене було з книгами Дашвар, коли читаєш, сюжет — лякає і відштовхує, а відірватись не можеш.

Тут можеш. Спробую розкласти по поличках:

1.⛔Герої. Вони якісь ніби не з реального світу. Їхні вчинки, мотивація, діалоги — все якесь таке натягнуте. Головна героїня — така собі українська Елеанор Оліфант, але Оліфант викликала хоч якісь позитивні емоції. А Меланія лише дратувала, як і всі тут.

2.⛔Фрагментарність. Роман складається з різних шматочків, сюжетних елементів, які складаються потім в одну картинку. Інколи такий прийом реалізують класно, але в цьому випадку увага постійно стрибала. Мені не зайшло.

3⛔"Філософічність". У попередніх книгах були спроби цікавої гри зі словами (мати все, покров-по кров, биті є або битіє). Є в цьому щось. Тут просто ініціація — якісь роздумм про сенс життя, що означає бути людиною... Серйозно?😒
.
З позитивного можу виділити гостросоціальну проблематику — це тут є. АТО, хабарники, зрадники, патріоти і псевдоавтріоти. Специфічно, але місцями цікаво.

Попередній роман "Покров" мені дуже сподобався! Два роки тому мені здалося, що в цій книзі авторка дуже змінилась, сама книга для мене вирізнялась з-поміж інших якоюсь продуманістю, актуальністю. Від "Ініціації" я очікувала ще два кроки вперед, а отримала три назад.

Не скажу, що читати було геть нудно: накривало хвилями. От читаєш-читаєш, очікуєш чогось такого, а тут ррраз — зміна місця локації, якісь нові дивні люди. Починаєш знову — те саме.

Буду моніторити відгуки інших людей. Цікаво, яке враження складеться в решти читачів, у мене вийшло якось так😊

P.S. І знову відгук, і знову на максимум символів. Мені цікаво, скільки людей дочитує мої відгуки до кінця? Маякніть смайликом або будь-яким словом, якщо сюди дочитали, бо мені тут претензії пред'являли, мовляв, писати треба лаконічніше🙄Писати я буду так, як мені того хочеться, але хотілось би знати, як багато вас не просто лайкає і бачить це, а дочитує;)

[Iryna Paprotska · Rating 2 out of 5]

Я колись багато читала Люко Дашвар. Я пам'ятаю, що мені сподобались її книги “Молоко з кров.ю”, “Райцентр”, “Село не люди”. “Мати все” взагалі пам'ятається окремо, як гарна річ. З цією книжкою я вийшла після прочитання якоюсь розчарованою. Я очікувала іншого.
Ініціація мав бути роман про те, як люди проходять шлях, всі випробування і події, щоби зрозуміти що це таке - бути людиною. І потім стати людиною. В той самий час роман є чимось середнім між філософським твором, книжкою само розвитку, художнім твором.. Десь це все заплуталось і загубилось. Таке враження склалось, що у авторки є деякі погляди на світ і ідеї, вони давні.. Можливо вже були накидані в тексті. Але не до кінця обведені, не тримаються разом.
По сюжету все крутиться навколо старенької бабусі, яку життя очевидно вже провело по достатньому шляху біди різної. Але головна героїня розгублена і в ній немає якогось.. Досвіду чи що. Вона поводиться так, як поводяться на мою думку люди, розвиток яких залишився на рівні гуртожитка 1 курсу другого семестру. Багато героїв трохи такі надто надумані чи однобокі.. Приймають дивні рішення. Мені взагалі можливо в тому всьому найбільше сподобався як герой твору пес.
Ретроспективно я навіть не впевнена який у мене залишився присмак після її прочитання. Можливо тут було занадто багато аналогії і прихованого підтексту, як приклад усі еротичні сцени настільки перетворені в символи, що перетворились на набір слів переносного значення. А можливо я знову ж таки відійшла вже від такого типу літератури. Зрештою той самий твір “Село не люди”, - це ж 2007 рік.

[Анастасія · Rating 3 out of 5]

Навіть, не знаю чи порадила би я комусь цю книгу, стільки суперечливих емоцій вона викликала. Депресивна література, ще й про Україну 2017 року, багато посилань на АТО, якось це дивно й важко зараз сприймається.
Але в цілому сюжет цікавий, багато ліній і читається легко, можливо пізніше ще щось прочитаю цієї авторки, але із ранішньої творчості.

[Ihor Zinchuk · Rating 4 out of 5]

"Вижити і залишитися людиною", на мою думку, саме це є найважливішим для кожного із персонажів нового роману Люко Дашвар "Ініціація", але чи всім до снаги досягти цієї мети?. Романи Люко Дашвар завжди ставлять перед читачем більше запитань, ніж дають відповідей. Нова книга письменниці - це наче "згусток" болю, образи, подекуди, брехні і зради, але це також відкритий нерв гостро актуальних проблем і тем сьогодення, над якими варто замислитися, щоб не втратити шанс на майбутнє.
За жанром це - психологічний трилер, тому що починається все зі сну звичайної дівчини Меланії, яка у своєму сні в кінці довгого коридору бачить "важкі дубові двері, за якими лежить мертва людина у солдатських берцях".
Дівчина понад усе хоче розгадати свій сон, але найцікавіше в тому, що вже вкінці роману події зі сну стають реальністю. Літературний прийом сну є елементом психологізму у романі, а двері - символом пошуку себе, свого призначення у суспільстві, пошуків сенсу свого життя.

" Кляті двері!
Щосили штовхаю дуба. Заходжу всередину і спершу не бачу горизонту, фінішу, кінця тому простору."

Меланія, хоч і успішна, заробляє багато грошей, але їй не вистарчає відчуття щастя, відчуття власної потрібності іншим. Коли Меланія зустрічає Блека, то "малює" в своїй уяві ідеал чоловіка, який зможе захистити її від непорозумінь реальності. Однак, зрада чоловіка із подругою вибиває грунт з під ніг Меланії, вона не знає куди йти?, що робити?, як діяти?, як жити далі?
Ще однією сюжетною лінією є життя брата Меланії Ромки, який, здається, цінує своїх вівчарок - Браяна та Брукс за їхні призові місця на міжнародних виставках для собак більше, ніж дружину і маленьку донечку.
Тема шахрайських махінацій, до яких вдається нотаріус Герман аби заволодіти будинком вчительки - пенсіонерки, Наталі Іванівни Костомарової, яка, єдине що пам`ятає тепер, це те, що жила на Подолі в Києві і шукає на хуторі, куди її привезли, "зупинку автобуса на Київ, аби повернутися додому".

"- Так теє... - почав розмірковувати. - Може той чоловік її якимись ліками накачав?
- А якого біса?
- Та якого біса! Бабця божиться, що хати в тебе не купувала, в село перебиратися не збиралася і взагалі не розуміє, як на хуторі опинилася."

Тема війни чи "АТО", куди вирушає єдиний син селянина Павла Перегуди, міркування про права представників сексуальних меншин, тотальна гуманітарна криза сучасного суспільства, знецінення моралі, добра, любові - основоположних загальнолюдських цінностей - Ось далеко не вичерпний перелік тем для осмислення, який пропонує читачеві Люко Дашвар. Однак, роман настільки глибокий за змістом, що кожен, хто його читатиме, відкриє певний сенс, який буде близький саме йому.
Переконаний, що такий смисл можна і треба відчитувати між рядків. Тут і тема зруйнованих мрій, які "поїла іржа реальності", свавілля працівників правоохоронних органів, заради якнайшвидшого розкриття вбивства лише для статистики, а не для того, щоб знайти і покарати того, хто скоїв злочин насправді.
Письменниця застосовує художній прийом вставного тексту - Зошит нотаріуса Реформаторського, де у своїх нотатках дідусь окреслює свій шлях виходу людства із духовного занепаду.

"- Невже Ви і досі не усвідомили? Поки не винищимо зраду, брехню, підле лицемірство, намагання використати собі подібного, ніякий цивілізаційний рух вперед неможливий. І це не примха говорить моїми вустами! не образа, біль, спустошення, розгубленість, а усвідомлення гуманітарної місії справжньої людини" .

Безперечно, книга інтригує, захоплює, вражає, спонукає до роздумів до останньої сторінки, але особливість "Ініціації" у тому, що всі сюжетні лінії та персонажі "сходяться" в одній точці київського майдану, щоб завоювати собі право пройти іспит на справжність думок, почуттів, вчинків і саме тут і тепер зло має бути покаране, а добро - винагороджене. Можливо, станеться все навпаки, адже життя таке непередбачуване і кожен має зробити вибір сам...
Наскільки цей вибір вдалий, правильний і чи встигнемо зробити крок від краю безодні, залежить від нас, наших думок, дій, вчинків. Саме тому, читайте, робіть власні висновки і не припиняйте шукати шляхи, адже вихід є завжди.

[Анатолій Волков · Rating 3 out of 5]

Вирішив ознайомтись з цим українським автором, точніше авторкою. Можливо для початку вибрав не ту книжку? Нехай, дамо ще один шанс. Ця книга дещо нудна, і все ж таки хочется дочитати до кінця і не бросити її на середині.
В історії багато дуалізму, так спочатку нам показують якусь замріяну жінку, яка метушиться між своїми крайностями, то вона всіх любить, то не любить нікого, то перебуває у світі снів, то на яву, така собі примхлива пана яку колбасить не по дитячому то в один бік то в інший. З самого початку коли вона зненацька захотіла швидкого сексу з якимось не дуже симпатичнім нотаріусом стало зрозуміло - гасить світло. Но хотілось читати далі бо з'явилось таке відчуття що в цьому характері злились багато жіночих образів, що автор абстрактно описує таку собі середньостатистичну жінку бальзаківського віку яких повно навкруги.
Потім нам показують якогось сільського вуйка який веде госоподарство, виращує худобу, сир варить, продає його в ресторани і тут в його житті зявляються дві жінки. Перша стара бабця нагадує йому матір і він бере її додому, друга жінка – давно забута шкільна любов, яка знанецька перестає в спражне кохання. І що ж ви думали, так життя того вуйка йде по ось тому жіноче статевому органу. Немав чоловік клопоту, завів двох бабів.
Здається в книжці багато чого взято з реального життя, автор натякає що всі персонажі мають реальних прототипів, але не такі вони вже інтересні та особливі щоб це перевіряти. Всі персонажі дивним чином пов’язані між собою та доленосно перетинаються в житті доводячи що випадковостей не буває і що світ насправді малий.
Окремо хочу зупинитися на жіночці головному персонажі – це квінтесенція жінки яка може бісити кожного чоловіка, це такий персонаж якого в справжньому житті треба уникати, та взагалі в книжці нема жодного симпатичного жіночого персонажа.
Книга сама по собі прохідна, но вона про життя та про людей, раджу читати її інтровертам та іншим социофобам, щоб ще більше закрутити гайки на своїй мізантропії. Люди то є зло.

[Barnes · Rating 4 out of 5]

Вирішила прочитати цю книжку абсолютно випадково, бо досі лише чула про Люко Дашвар. І якщо мене запитають про що ця історія, я не зможу дати однозначної відповіді. Про несправедливість, непорозуміння, про життя, про страждання, про любов? Так. Про купу людей, чиї історії переплелися разом у тісний вузол, а вони не зрозуміли навіть тоді, коли зійшлися у фінальній точці. Є жінка, якій сняться дивні сни і яка вештається містом і життями інших у пошуку себе. Є кілька абсолютно різних нотаріусів, кожен з яких відіграли свою неповторну роль. Є дивакувата бабця, якою опікуються то люди, то пес. Є чоловік з хутора, якому також не щастить(?) по життю. Цікавий темп історії та опис подій, коли кожен епізод відповідає характеру й особливостям конкретного персонажа. Читати доволі просто і цікаво, але іноді хочеться просто закричати «Та що ж ти робиш? Відкрий очі!», але в цьому і родзинка книжки, бо навіть у фіналі лишиться багато вільних кінців, що звисають з того вузла. Загалом, не можу не сказати, що мені не сподобалося. На мій смак, сюжет своєрідний, але не програє від того, його потрібно просто смакувати, не намагаючись загадувати й не сподіватися на головних героїв. Надалі сподіваюся прочитати інші книжки авторки, бо ця однозначно заінтригувала.

*відгук від 28.05.2023

(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)

[Катерина · Rating 4 out of 5]

Це провал!

Гадала так я, читаючи перші сто сторінок роману. Мені взагалі не подобалося, головна героїня дратувала і я зовсім не вірила, що це справжня Дашвар.

Але на щастя наступні триста сторінок змінили мою думку.

Книга поділена на чотири частини, та має дві сюжетні лінії, які між собою до кінця переплітаються.

Скажу одразу, що не читала анотації і вам НЕ рекомендую. Краще поринати в книгу, на знаючи про неї взагалі нічого. Головне - перетерпіти першу частину, бо далі буде краще. Саме з другої частини до мене повернулася віра в те, що цей текст був написаний Дашвар. І тоді я вже не змогла відірватися від книги та читала до пізньої ночі.

Головною темою роману є розуміння себе як людину. Людину справжню. Герої намагаються знайти себе в цьому світі. Але ж загубитися простіше.

Стосовно героїв хочу сказати, що моментами вони все-таки здаються не справжніми. Особливо головна героїня. Вона дратувала від першої і до останної сторінки.

Скажу чесно, що мені загалом сподобалося, але очікувала більшого. Очікувала чогось кращого від Покрова. Але ні, ця книга - крок назад від попереднього роману.

Звичайно, всім фанатам Дашвар раджу, але, якщо ви не знайомі з творчістю авторки, то розпочинайте краще з Покрова.

[Mariia Savytska · Rating 5 out of 5]

Давно не читала Люко Дашвар. Купила книжку в маленькому селі на заході України, щоб було легше перечекати, поки ховаюсь від війни.

Її книжки я читала на першому курсі, а зараз, років 8 після, я переживала такі ж емоції. Шок від поворотів сюжету, і враження від того, як авторка закрутила. Як герої між собою пов’язані. Огида і неприязнь до героїв, від того, наскільки вони реальні. Злість, від того, що багато речей проходять без розголосу і людям часто все одно одне на одного. Боляче від усвідомлення цієї правди.

Мені було цікаво читати книжку з точки зору пошуку того, що таке людина. Вона чудово підсвічує те погане, що існує в кожній людині, і те, як легко стати на злий шлях. Всюди, в кожній дії героїв, видно, що рішення вони приймають самостійно, і вони самі вправі вибирати їх, якими б огидними і жахливими вони не були. Людина - не така як інші тварини. Вона здатна вбивати заради задоволення, обманювати і підставляти. В той же час людина здатна бути доброю, допомагати, співчувати і жити чесно, думаючи чесні думки, маючи принципи і цінності. Віру в те, що від її життя, рішень і дій світ стане трохи кращим. Варто пам’ятати про це, кожного ранку дивлячись у дзеркало. І кожного дня вибирати в сотнях буденних рішень, якою людиною хочеться бути.

[Marta Kuzmiak · Rating 3 out of 5]

Мені важко сказати чим ця книга кардинально відрізняється від попередніх. Винятком хіба є "Покров", де сюжет трохи цікавіший і має більш-менш несумний фінал.
Головна героїня (як і більшість героїнь Люко Дашвар) - нестандартна молода особа, яка загубилась у світі і не знає чого хоче. Її переслідує дивний сон, переплетіння обставин, людей ітд. Вона знаходить кохання і сама його покидає (чомусь не розібравшись в елементарних обставинах), йде на роботу, яка суперечить її принципам, зривається на батьків. Чого ж вона тільки не робить. Вже звично авторка описує життя на хуторі і ментальність осіб, які там проживають. Не буду спойлерити чим все закінчується. Хоча читачі Люко Дашвар можуть здогадатись самі.
Для мене у творі є багато логічних неточностей, в певні моменти б'єш себе по чолі і думаєш "як так?". Чомусь книга просякнута негативом, мовляв в українському суспільстві все погано, "зрада" всюди. Не знаю чи зможу надалі читати повторювані сюжети, у яких наперед закладено негативні емоції. Яка мораль книги? Що звідси можна хорошого почерпнути? То риторичне питання.

[Olha · Rating 3 out of 5]

Книга, як завжди, легко читається. Знаючи як пише авторка, розуміла, що ближче до кінця сюжету усі нитки сплетуться. Тут присутні два головних персонажі (дівчина, та чоловік - між собою вони не звязані). От дівчина, мені трохи нагадує героїню "На запах мяса".
Події відбуваються швидко, доповнючи історію цікавими деталями, тому читати хочеться весь час.
Особисто для мене, якщо глянути поверхнево, то це просто цікаві дві історії, одна з яких трохи з долею містики, якщо гонитва за сном, який таємничим чином проявляється в реальності, відноситься до такого жанру.
Якщо описати ще коротше, - то УВАГА СПОЙЛЕР - хепіенду не буде.
Хочеться, щоб був хоч щасливий фінал, а то якось все йшло до дупи, з купою несправедливості, і закінчилось так само.

[Halyna But · Rating 3 out of 5]

Скажу чесно, перша половини книги була заплутаною та незрозумілою. Деякі роздуми про життя були занадто абстрактними та далекими. Головна героїня Міла не вразила зовсім, справляла враження загубленої душі, яка так і до кінця не знайшла себе і розуміння, хто вона. Тут повний ефект незавершеної дії.
В загальному сподобалось, що всі герої зустрілись в кінці для епогею всієї історії, тут вже були і цікаві розвʼязки і неочікувані заключення. Саме через цей цікавий кінець, я ставлю три зірки.
Також хочу додати, що люблю читати українські книги про героїв в українському середовищі: тут була загадана і війна, і моменти корупції, та й взагалі виживання людей в певних обставинах.

[Олена Звягінцева · Rating 3 out of 5]

Для мене 3/5, хоча я дуже люблю Дашвар, але ця книга не зайшла.

Так, присутні всі елементи фірмового стилю - село і Київ, переплетіння долі і роздуми над сенсом буття, неочікувана кінцівка - але (АЛЕ, блін), мене настільки дратувала головна героїня, що про ніяку любов до книги не може йти і мова. Їй 31 (як і мені, тадам!), але вона думає і поводить себе на 20, вона нелогічна і доволі таки зла, не помітила я в книзі ні щирого тепла, ні любові, вона думає лише про себе і ображає людей поруч, навіть тих, хто дуже хоче їй допомогти.

Ну її, коротше.

[Mardzhia Dymarchuk · Rating 3 out of 5]

Люко Дашвар пише дуже специфічно і цей роман не виняток.
Історія розповідає про двох людей життя яких було тісно пов'язано, але вони навіть про це не підозрювали. Якщо читати все між рядків то можна знайти глибокий і філософський сенс. Але...
В мене склалося враження, що Люко пробує всунути філософські цитати там де вони взагалі не потрібні. І хоча історія цілком цікава, через цю натягнуту глибину залишається не найкраще враження про книжку.

[7etiana · Rating 5 out of 5]

Хеппі енду не чекайте, як і від решти книжок Люко Дашвар.
Я не знаю, як їй вдається створювати таких реальних персонажів - об’ємних, неоднозначних, як кожна реальна людина. Як вміє сплутати в одне досконале мереживо такі, на перший погляд, непоєднувані сюжети.
«Ініціація», як і решта книг авторки, як насіння - розумієш, що ніби й непристойно та й не надто корисно, а відірватися не можеш.

[Ruba Bez_trusov · Rating 4 out of 5]

З першого разу читати було важко , не зацікавила сама історія , а головна героїня , як і багатьох тут мене також дратувала . Та потім , навпаки , книга перевернула моє уявлення про людей , про їхні пошуки себе , про просте життя , без прикрас , як воно є. В кінці сумний присмак . Чудово читати цей роман восени .

[Khrystyna Chelak · Rating 5 out of 5]

Черговий тріумф від Люко Дашвар! Реалії сучасної України, класика від автора про хутір-село-місто і життя героїв, які так несподівано переплітаються лише за кілька сторінок до кінця. Розв’язка цієї історії, напевно, ще надовго закарбується в моїй пам`яті.

[Natalia Navrotska · Rating 5 out of 5]

Чесно кажучи, першу половину книжки читати було важко, наче якісь окремі нариси, а потім історія складається в одне ціле і неможливо відірватися. І ще прикро, бо реальність дійсно така, де повно підлості і зневаги.

[Lana Sav · Rating 3 out of 5]

Книга в стилі автора, але з усіх її книг, що я читала ця читалася найповільніше і щоб втягнутися у сюжет мені знадобилось значно більше часу. Зазвичай, з цим автором, я поринаю в сюжет на перших 20-30 сторінках, але у випадку цієї книги мені доводилось прочитати більше половини.

[Misha Behersky · Rating 4 out of 5]

Good book but worse than any other previous from the same author.

[Olya Kami Bondarchuk · Rating 5 out of 5]

Найкраща з прочитаних книжок Дашвар. Хоча я була впевнена, що після Покров і трилогії Биті Є мене вже її романи не здивують. Дуже раджу.

[Адріана Павлич-Гресько · Rating 1 out of 5]

Що це було? Через своє дочитування кожної книжки цю ледве вимучила.

[Лариса Косюк · Rating 4 out of 5]

Таке життя. Воно не чорне та біле, не складається з правильних і неправильних рішень, не ділиться на добро і зло. Життя - це життя, його треба жити... і вміти знаходити себе.
Неоднозначно

[Galina Pryhodniuk · Rating 3 out of 5]

Книга найменш зайшла мені з усіх книг Люко Дашвар. Не дуже чітка мотивація героїв і їх проблеми, які вирішуються елементарною комунікацією.