У скарбницю української драматургії вагому частку вніс великий драматург і талановитий актор Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності.
Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького). Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині. З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі. У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність. З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні. З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв". У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції. Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.