Перед очима

by Міла Смолярова

Герої книги — прості українці. Тут і таксист, який щодня видає себе за когось іншого, і аб‘юзер, який оплачує своїй коханці психотерапію, і дві старші кримчанки, що роками приховували почуття. Все це відбувається на тлі барселонського неба, Сиваського моря, тривожного Києва, вкритого пилом Сімферополя, гучного Закарпаття. Книга, наче за вуаллю, ховає події, що сталися в Україні — війну, окупацію, вимушене переселення, — видаючи на поверхню пережиті суспільством відчай, руйнацію набутого та адаптацію до нових реалій.

208 pages, Hardcover

First published December 6, 2022

Reviews

[Victoria Unizhona]

Неймовірна книга, яка захоплює кожною історією з поворотами сюжету, соковитими реченнями і реалістичними персонажами.

Впевнена, що ще повернуся до неї.

[Igor Mogilnyak]

4⭐️

[Єлізавета Максименко]

Різнопланова збірка, в якій є історія майже на будь-який смак. Оповідання багаті смисловими відтінками, різноманітними характерами персонажів, їхніми драматичними долями.
Мій топ - оповідання «АРАБАТКА» (більше крові та нутрощів поціновувачці трилерів😂).

[Serhii Rafalskyi]

Хороші оповідання: трохи магічного, трохи побутового реалізму, дрібки еко та лгбт тематики, кримські/південні пейзажі/герої. Власне, чекаю від Міли стильного сімейного роману, сподіваюся, без смертей в автокатастрофах та пияцтва батьків.

[Oleh Bilinkevych]

Перших два оповідання справді класні, тут і майстерні ігри з реальністю, трохи фантастичних мотивів та вдалий психологізм, а далі щось пішло не так і жодна оповідка не вийшла на рівень початкових. Сумно

[Iryna Zinets]

Написано непогано. Прикольні ідеї оповідань у авторки.
Для тих хто не знає - історії тут досить моторошні.

Але мене не зачепило. Навіть не так: мені здалось що тут присутній штучно роздутий драматизм, який покликаний викликати емоції у читачів.
Що там за правило є «трьох с» - секс, смерть і ще щось. От якісь такі штучні прийоми і використано, на мою думку.

[Поліна]

Ця збірка подарувала мені шквал емоцій! Тут знайшлося місце і драмі, і магічному реалізму, і навіть горору.

[Ana Kuchyna]

У коментарі до книжки Любко Дереш назвав її «наелектризованим магічним реалізмом на межі з психологічним горором». Спочатку для мене це не мало жодного сенсу, але після прочитання мушу визнати: формулювання прям вау!

Це не та книжка, аналог якої можна просто навмання взяти з полиці у книжковому. Для української літератури вона відчувається дуже refreshing - неочікувана, дивна і на диво прикольна.

Часом мені було захопливо, часом незрозуміло. Вайб кожної окремої історії настільки різний, що на перший погляд я б не сказала, що всі вони написані одним автором

І яка ж красива обкладинка!!

[Anna Lytvynenko]

Збірка складається з восьми оповідань, сповнених суму, приреченості, туги та жалю.
Мені ця збірка здалась більш депресивною та позбавленою надії в усьому. Жоден персонаж не бачить сенсу в своєму житті, якісь всі наїжачені та недовірливі, сіре життя сірих людей.

Переповідати оповідання не бачу сенсу, просто скажу, що перед нашими очима з'являються різні картини життя пересічних людей, які стикаються зі звичайними та магічними реаліями повсякдення.

Оповідання, можливо, для декого будуть важко сприймаиися, бо сюжети, на перший погляд прості, та мають переплетіння зі снами, з містичними подіями, є елементи психологічного насилля, трилеру, морально несприйнятливий контент та нестандартні соціальні відносини.

Загалом більш склоняюсь до того, що мені сподобалась збірка, але тільки дуже вона осінньо-депресивна.🍂🍂🍂🍂

[Anna]

Майже всі оповідання в цій збірці роблять з тобою таку жорстоку і прекрасну річ. Починаєш читати – ну ніби порядна реалістична проза, живі діалоги, складні життєві ситуації, тільки трошечки щось не сходиться, дзижчить тихо у вусі якесь питання. В якийсь момент перегортаєш сторінку, і вигукуєш вголос “щоооо?”, гортаєш назад і перечитуєш вже новими очима, поки люди в метро намагаються тримати від тебе дистанцію. Люблю такі ролакостери. Хочеться ще.

[IraSting]

Збірка мені сподобалась. Оповідання дуже атмосферні та цікаві.

[Данило Депутат]

Цю книжку я прочитав другою: після збірки «Дим», хоча «Перед очима» — то дебютник.
І це відчувається, бо «Дим» мені здався більш структорованим, але ця — стилістично цікавіша: бо оповідання хоч і нелінійні, але немов прошарки. Спочатку тобі висвітлюють одне, потім — друге, потім щось наче як узагалі окреме і незв’язне, а потім наприкінці все цілісно збирається.
Найбільше сподобалося перше оповідання, хоча воно обсягом десь приблизно сім десятків сторінок.
І при цьому збірка концептуальна. Назва відповідає. Навіть якщо інші оповідання здалися мені слабшими — це все одно відбувається перед нашими очима. Різне. Як і в житті.
Зате збірку можна рекомендувати як ознайомлення зі стилем авторки. Особисто мене вона ще трохи прогріла до прочитання її третьої книжки, бо друга мені краща за першу.

[Irina]

Це було неймовірно. Невеличка збірка оповідань, таких різних і таких схожих. Герої «звичайні» українці, банальні, начебто, ситуації. Але ти читаєш і не можеш відірватися. Від деяких оповідань – мурахи по шкірі, інші викликають злість і розпач, а останнє дуже ніжне і щемке.
Ці оповідання – про дуже різне. І водночас – про одне й те саме. Про людей, таких, якими вони є.
Особливо вразили «Білі плями», «Сусіди» і «Арабатка».
Я не дуже вмію описувати свої почуття – але це саме та книга, якої мені не вистачало. Сподіваюсь авторка буде писати ще.
В моєму особистому рейтингу – 9/10.

[Ann]

4.5

[Yula Radchenko]

Класна книжка. Детальніше тут https://youtu.be/4oVtyM2-UvM

[Мира Бо]

Знаєте, що переваги збірника перед романом? Знайдеться хоча б одне оповідання, яке вам сподобається і врятує всю книгу. Але водночас недолік рівномірний: майже завжди є хоча б одна оповідка, яка зіпсує цілу книгу. Тут я з радістю повідомляю, що в цій збірці недоліку не знайшла :)
Читати, якщо любите:
— оповідання різних жанрів
— історії про життя
— нетрадиційний погляд
Міла Смолярова підготувала для нас компанію різних персонажів і привідкрила життя кожного з них. Хоча тільки героїня першого оповідання відвідує психолог, але здається, що вони всі приходять до нас, щоб розповісти потаємне. Кожна історія незвична та унікальна, і головне, як я люблю, тільки її завершення поставить все на свої місця. Головна ідея відкривається у кінці, що або підтвердить усі наші здогади, або зробить приємне відкриття.
Цікава мова, яка мені нагадує гру, де слова м’яко перетікають одне в одне так, щоб було приємно вухам . Різні жанри: реалізм, романтика, містика, трохи жахів. Тут плавають русалки, розмовляє готель, а ікони вбивають… Але головні персонажі все ж люди, їхні приховані почуття, які або вдається вивільнити, або вони душать, поки не буде пізно. Назва збірки підходить до загальної ідеї оповідань, адже попри фантастичну складову творів, все це дійсно відбувається перед нашими очима…

Найбільше прийшлися до смаку «Таксист», «Арабатка», «Красуня моя, або Вони кохались», але можу сказати, що кожне оповідання було цікавим. Мені сподобалося!
Бажаю натхнення авторці!

[Alla Komarova]

У дебютній збірці короткої прози Міли Смолярової "Перед очима" ви не знайдете жодного твору з такою назвою. Це така собі підказка, що сприймати їх варто не окремими історіями, а цілісним (хоча й калейдоскопічним) полотном. Таким собі знятком буденного життя.

🍂Досить невеселого травмованого життя, скажу я вам, хоча й в цілому оптимістичного. Досить містичного життя, інколи моторошно-жахливого, інколи - меланхолійно-ностальгічного. Майже кожна історія ховає в собі біль (окрім однієї, там чистий горор і я б не здивувалася побачити її десь у збірці "Бабая"). Біль той різний, від пекучого й смертельного до тужливо-колишнього. Біль той справжній, а історії часто - містично-фантастичні. Але це не заважає їм бути справжніми.

🍂От саме їхня справжність і об'єднує всі ті історії попри фантазійну складову (оповідка про Південну катастрофу прям ванлав! Та і горорна також дуже сподобалася).

☝️А ще (і це прям дуже терапевтично вийшло) авторка досить гарно пише. Після графоманії (https://t.me/daphniasuggests/1113) Янкевича зайшло, як ліки.

Гарна книжка. Якщо б її порівнювати із чимось, то поруч я б поклала "Інклюзію" (https://t.me/daphniasuggests/1015) Ганни Городецької та збірку оповідань Еліс Манро "Забагато щастя".

[Oleksii Rafalovych]

«Тоді завтра знову сідаємо на сніданок разом.
Доживіть до ранку, тошнотики.»

Міла Смолярова «Перед очима», 2022

Оголосіть у новинах, по радіо, телебаченню і у всіх телеграм-каналах: у нас з’явився класний український саспенс!

Інтрига, напруга та історії на межі очевидного та незбагненного. Все це чекає вас під чудовою палітуркою книги, упаковане у густий стиль письма Міли Смолярової.

Тривожна невизначеність, яку Міла майстерно закладає невидимим фоном у текст, пришвидшує серцебиття. Сама авторка описує збірку як «книгу про втрати». Маестро Гічкок задоволено усміхається.

Продовження відгуку тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Лариса Рудак]

Життєво, правдиво, драматично, іноді моторошно.

Реалістичність вдало переплітається з містикою, драматизм з неочікуваними сюжетними поворотами.

У кожному оповідання є напруга, тому важко відірватися. Та раджу таки читати по одному за вечір, бо у кожному творі є потім про що подумати.

І написано, я вважаю, просто майстерно.

[Yaryna Sikora]

Чудова книга, яка захоплює з перших рядків, інтригує, історії часом дуже несподівані, сумні, з гірким присмаком, але водночас не перевантажують мозок, автор вчасно завершує розповідь, але хочеться читати продовження)
Рекомендую до прочитання 👌🏼

[Juli-Yashka]

3.5

[Валентин Поспєлов]

Зрештою Міла Смолярова робить прекрасні та дуже болісні речі. Вона переробляє досвід, сни, невеликі побутові дрібниці -- в якусь зовсім нову матерію. І від цього книга тільки виграє.

Мені подобається думка про те, що дебюти надзвичайно багато говорять про автора. Історія, з якою ми вперше виходимо в світ -- зазвичай наша найголовніша історія. "Перед очима" і виглядає як щось, що матиме продовження. Магічний реалізм, котрий має схильність розвиватися в дещо особливе. Йдеться не про персонажів чи сюжети, а саме про теми. Чомусь здається, що невдовзі ми побачимо від авторки нові книжки, які стануть ще більшими та глибшими, але будуть нескінченно довго відтворювати саме теми дебюту -- любовь, смерть, минуле.

Щось казати про зміст не дуже хочеться. Щоб не псувати сюрпризи, яких там безліч.

8.5 з 10 для мене. хочу ще книжок!!

[Олексій Вишник]

Після першого оповідання у збірці складалося враження, що вже мало якось налаштувався на стиль авторки і десь очікував схожих за тоном оповідань, психологічно навантаження, історій про людські травми, але в другому ж оповіданні Міла просо підриває бомбу - кровожерливі русалки, що заманюють у воду. Такий гойдалки мене вразили. Які ще сюрпризи підготувала авторка краще прочитайте самі, це саме той саспенс після якого подумаєш двічі, чи йти в нічній темряві в туалет чи перетерпіти.