Hommage à l'Ukraine

by Kateryna Babkina, Artem Chekh, Artem Tchekh

Le 24 février 2022, quand l’armée russe a envahi l’Ukraine, la stupeur et la tristesse ont saisi le monde entier. Ont commencé à affluer dans nos médias des noms qui, jusqu’ici, ne nous étaient guère familiers, teintés de la couleur des combats et de la tragédie : Boutcha, Marioupol, Kharkiv, la mer d’Azov, Dnipro…
  Mais que connaissons-nous vraiment de ce pays voisin ? Terre d’au-delà des Carpates, où les rivières coulent à travers des forêts et des steppes, l’Ukraine est aussi un pays à la culture millénaire, doté d’une scène littéraire foisonnante, encore trop peu connue en France. Nous avons donc demandé à quinze autrices et auteurs ukrainiens, de tous âges, tous milieux et toutes régions, russophones et ukrainophones, de nous raconter le lieu qui, pour eux, symbolise « leur » Ukraine.
  Ainsi, Kateryna Babkina nous parlera de Bakota, un village partiellement englouti par un lac de barrage dans la région de Ternopil. Artem Tchekh confrontera la Polésie, région du nord de l’Ukraine où il combat aujourd’hui et celle de Tcherkassy où il a grandi, l’enfance et l’âge adulte, la guerre et la paix. Le poète Boris Khersonsky évoquera la ville d’Odessa tandis que Lyubko Deresh nous entraînera dans la péninsule de Trakhtemyriv, sur le Dniepr, connue pour être l’Atlantide ukrainienne. Anastasia Levkova racontera la Crimée à travers les témoignages qu’elle a recueillis des Tatars de Crimée réfugiés en Ukraine depuis l’annexion de 2014. Petro Yatsenko brossera le portrait de Kriukivshchyna, une de ces villes cossues de la banlieue ouest de Kyiv qui représentaient une forme de rêve ukrainien et qui se sont retrouvées confrontées en quelques jours à la violence de l’invasion russe. Et bien d’autres encore…
  Dirigé par Emmanuel Ruben et remarquablement traduit par Iryna Dmytrychyn, ce recueil de textes inédits permettra aux lecteurs français d’appréhender l’Ukraine contemporaine à travers la littérature.  Traduit de l’ukrainien et du russe par Iryna Dmytrychyn
Préface d’Emmanuel Ruben et Iryna Dmytrychyn
Ouvrage publié sous la direction d’Emmanuel Ruben

Genres: Nonfiction

282 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2022

About the author

Ukrainian poet, short story writer, novelist, playwright and screenwriter. The winner of Angelus Central European Literature Award (2021).

Reviews

[Maryna Ponomaryova · Rating 4 out of 5]

Читала український варіант, з дуже гарною обкладинкою з тисненням. Загалом сподобалась ця збірка оповідань, хоча було декілька які, як на мене, ні в тин ні в ворота. Найбільше вразив есей Рафеєнка про Донецьк, трохи плакала над ним. Багато болю, але також любові до рідних місць. Чудово, що цю книгу видали французькою, хоч хто його знає чи зрозуміють там щось французи. Це дуже тепло і щемливо саме для нас. Також там представлені найрізноманітніші куточки України, тож ви точно знайдете щось що йойкне в серці саме у вас.

[Gremrien · Rating 4 out of 5]

A rare case of a book about Ukraine that was written originally not in Ukraine and not in the Ukrainian language. French writer Emmanuel Ruben who supports Ukraine very much and has an interest in its culture and history (his first novel was “Halte à Yalta” (2010)), at the beginning of the war-2022, asked several Ukrainian writers to share their thoughts about their favorite locations in Ukraine. He wanted to create a mental map of Ukraine — not in the geographical sense but in the sense of personal roots and cultural significance. He invited some of our most well-known and respected modern authors, and thus “Hommage à l’Ukraine” appeared (published in France in the French language). Later, it was “back-translated” into Ukrainian and published here (in a very beautiful edition).

I like the whole idea and many of the essays. It depends on your personal tastes and feeling of closeness to certain authors, of course. So my impressions will probably be different from the impressions of other people. However, I consider this book an awesome (albeit short) exploration of our country, very important and very necessary for us, especially today, during the war, when we are painfully aware of the vulnerability of every one of these places, even the littlest ones. The collection reflects the most valuable characteristic of our society: we are “decentralized”; we love and appreciate different places and aspects of our country/culture and try to be grateful to all of them. We are learning about ourselves through such different points of view, and we gradually fall in love with every corner of our land. And, of course, such collections of short stories are a perfect way to discover new to you authors and make acquaintance with their writing styles and personal interests.

My favorite essays here were by Катерина Бабкіна (somewhat strange at the beginning but creating a good poetic metaphor at the end), Володимир Рафєєнко (about his lost home, Донецьк), and Андрій Любка (unexpectedly fascinating reportage about modern Ужгород, about which I knew nothing before). Almost everything else was moderately interesting, but I strongly disliked two essays — guess whose? — Артем Чех and Тарас Прохасько )). Yes, I definitely have a serious idiosyncrasy for these two guys. The story by Артем Чех was, as with everything in his writing, disgusting (disgusting people doing disgusting things), and I did not even understand how this story is related to the subject of the book (there are three paragraphs talking about something like “land of my childhood” but this mentioning was so secondary to the whole story that I did not even notice it at first). The essay by Тарас Прохасько was about a theoretically interesting subject but written in this characteristic vague and flamboyantly empty style that I hate (seriously, what all this shit is about? “…крізь тунелі букових лісів (вони роблять своєю широкою висотою напівпроникні для світла оболонки, які тримаються на блискучо-білій гладенькій колонаді стовбурів, що вчепилися зовнішніми виростами коріння у багаторічну листяну підстилку вічної кольорової осені)…” — oh no, not my brain!).

Anyway, I liked this book and I am happy to have it on my bookshelves now. I would love to read something else like this about our country. I think it’s a very delicate and precious way to remind us what we are all fighting for in this war.

[Olga · Rating 5 out of 5]

Книга - втіха та тихе задоволення. Тихе - бо в книзі не літають ракети, не гуде сирена повітряної тривоги, не гремлять новини (в книзі є і винятки, але це ок, бо кожний хоче розказати про своє, і без цього книжці б бракувало). Збірка наповнює душу ностальгійними думками та бажанням приїхати в місця та регіони, про які йде мова, та побачити їх очима, відчути душею.
Майже в кожній історії відчувається сильна любов автора до місця оповідання, навіть якщо через світлий сум.
Чудово! Україна все витримає і стане ще сильнішою і гарнішою!

[Agnès · Rating 4 out of 5]

Magnifique travail de la collection « La Cosmopolitaine » chez Stock, qui offre un espace aux auteurs ukrainiens pour se remémorer leur pays et nous en partager les lieux emblématiques. Absolument nécessaire 🇺🇦📚

[Bie Peeters · Rating 5 out of 5]

J'ai aimé cette initiative de réunir des histoires écrites par des écrivains ukrainiens en ce temps de guerre. D'abord, j'admire leur courage d'écrire "sous tension" du danger et de l'incertitude totale que provoque cette guerre immonde. Puis je suis ébloui par la beauté des histoires, qui m'ont fait découvrir leur pays à travers l'amour que portent ces auteurs à leur pays, l'Ukraine !

[NATALIA Bookstorm · Rating 4 out of 5]

Ідея книги дуже сподобалась. Деякі есеї більш вдалі, деякі менш торкаються душі. Однак щемкість почуттів письменників, їхні обережні і щирі описи рідних місць, заставляють поринути в різні закутки нашої чудової країни. Запам'яталася історія про домівку Люби Якимчук, близький і далекий ніким "незнаний" Ужгород Андрія Любки і вічні й філософські описи Тараса Прохаська. Чудова майнд мандрівка українськими містами, стилями, типами мислення. Безперечно гідна рекомендації

[V S · Rating 5 out of 5]

4.5/5 Неймовірно, як стільки авторів змогли створити настільки монолітну в поетичності збірку.

Кожен з творів настільки живий і яскравий, що не можна виділити жодного. Розчарував Артем Чех — замість фокусу на домі, лейтмотивом стала love story. Також трохи осторонь стоїть Тарас Прохасько через метафізичний ухил.

[Nataliia · Rating 3 out of 5]

Деякі есеї відгукнулися мені більше, інші менше. Особливо відмітила для себе Володимира Рафєєнка, Олександра Михеда та Петра Яценка - їхні тексти та стилі справили сильне враження. Тепер хочу познайомитися й з іншими їхніми творами.

[Oksana Ziaia · Rating 3 out of 5]

Ох і погойдає ж вас на емоційних гойдалках.
Вам щемитиме десь всередині, ви будете злитись і радіти, будете погоджуватись і обурюватись, ви будете плакати і посміхатись.
Патріотичних почуттів книга в мене не викликала, а деякі автори висловлювались таким чином, що
хотілось закрити їм рота.
Книга була створена для французького ринку і вона точно не стане рекламним буклетом України.