Що робити двом невдачливим журналісткам із Кропивницького, які після випуску не знайшли роботу, але мають тягу до пошуку пригод… та екстрасенсорні здібності? При цьому одна з них притягує до себе темні сутності, а інша — невдачі. Як варіант — заснувати на кухні детективне агентство та розслідувати міські легенди на замовлення, працюючи не тільки з людьми, а й із міськими духами, що живуть у тіні залізобетону. Хто ж знав, що один загадковий збіг обставин візьме та й додасть проблем? Тепер Василині та Лізі доведеться ще глибше зануритися в загадки рідного міста, аби розгадати таємницю, залишену невідомими силами, та виграти в них… або хоча б заробити собі на харчі та комуналку!
Ось так закінчуєш навчання, отримуєш диплом про вищу освіту і щасливий-наївний біжиш влаштовуватися на роботу. Ну бо ж «молодим всюди дорога», так? І тут з усієї сили довбешкою гепаєшся об стіну реальності😂 Бо ніхто не хоче брати на роботу молодих-зелених без досвіду🤷🏻♀️ ⠀ Так і сталося з двома дівчатами досить неординарної зовнішності та незвичними поглядами на життя - Лізою та Василиною з нової книги Ольги Мігель @olga_migel.writer та видавництва @vydavnytstvo_tut ⠀ 📚 «Мисливці за міськими легендами. Невдахи та тіні» 208 с. ⠀ Ліза та Василина - уособлення молодих, трішки неформальних дівчат, яких бабці на лавці біля під‘їзду з легкістю б охрестили «наркоманами, пр*стітутками»😂 ⠀ Ну бо ж неформальні… Ще й з татухами… Ще й вештаються ночами закинутими будівлями… ⠀ Та дівчата просто ведуть розслідування. Не звичайні, а паранормальні! Маючи екстрасенсорні здібності, вони допомагають вичистити місто від усілякої нечисті. І при цьому потрапляють у різні халепи😅 ⠀ Дія відбувається в реальному місті - Кропивницький, тому на сторінках можна знайти і реальні фото місць, і їхні координати. А ще: фото самої авторки😉 І це логічно, бо авторка вклала в одну з героїнь величезну частину від самої себе. ⠀ Текст пронизаний жартами, сарказмом та легким стьобом. Читати приємно: можна від душі посміятися. ⠀ Жанр - міське фентезі. І так, це не якась там висока полиця (бісить це поняття😅), але хороша легка історія, читаючи яку можна відволіктись та відпочити.
Насамперед, читаючи книгу, страшно не було. Чи добре це, чи ні - це вже інше запитання.
Без заперечень книга вразила тим, що авторка розповідає про болючі реалії життя чи не кожної другої молодої людини. Мова про закінчення вищої освіти, після якої зріла і натхненна особистість не може знайти роботи (хоча в університеті обіцяють інше). Погодьтеся, багато хто з нас стикався з цим. Ще що особливо вразило так це, що розповідь без художніх засобів викриває і констатує справжнісіньке життя та місто, а саме про бридкі підвали хрущівок та стани лікарень і парків – усе це без прикрас, так, як воно і є. Так, тут ви від цього не втечете.
Хм, роман то розважальний, однак ці всі "елементи" реального остогидлого життя не змушують покинути читати, а навпаки – збільшують потяг перегортати сторінку за сторінкою в надії знайти момент, де героїні змогли звалити з Кропивницького і знайти комфортніше місце для проживання та добре оплачувану роботу.
Мотивація персонажів зрозуміла і через це, буду відвертою, крається серце. Коли немає роботи, а за комунальні послуги платити потрібно, а ще мати собі щось на прожиток, то берешся за будь-яку роботу, хай навіть вона і доволі ризикована. У певних ситуаціях побачила себе – коли є стільки "боргів", але нове татуювання то хочеться насамперед (у моєму випадку – книга)!
Чесно кажучи, сучасна українська літературна мова тут усе би зіпсувала. Маю надію, що за ці слова ви мені пробачите. Якраз завдяки тому, що книга жива в усіх аспектах, вона залишається в пам'яті надовго. А саме завдяки розмовній лексиці персонажів. Це добре, що письменниця не боїться дозволяти своїм персонажам спілкуватися вільно. Через цю "звичайність" героїв читач почувається комфортніше не комплексує через свою українську мову. До того ж з'являється міцний ментальний зв'язок із героями.
Підтексту і гумору більше, ніж достатньо. Тим паче в таких ситуаціях, де, здається, гумор може бути зайвим, він доповнює її. Ось і за це ціную книгу найбільше.
Щодо оформлення книги та сторінок, то воно вражає. Це вельми незвично (вперше доводиться мати з таким справу), але мега круто. В уяві картина постає доцільнішою і так краще сприймається розповідь. Можна сказати, що на певних моментах і відриває від читання.
Однак із того, що не сподобалося, так це натрапили на очі декілька одруків, утім, з такими книгами можна і полюбити фентезі!
_ Той момент, коли яскрава палітурка й ефектне оформлення сторінок стали достатньою причиною щоб мене зацікавити. Ну що ж, вмістом я точно не розчарований. Найпростішим поясненням задуму даної серії буде суміш "Мертвих хлопців детективів" і "Локвуда і Ко" в Кропивницькому, оскільки тут дві дівчини з певними здібностями розслідують паранормальні явища, які, в основному, є наслідком активності привидів, а замовлення вони отримують, здебільшого, від тих же привидів.
_ Якщо ворожіння, забобони й тому подібні речі тут можна пробачити, бо це все логічно вписується в жанр, то називанням ідіотами людей, які в це не вірять - то вже точно було зайве.
Дуже класна книжка з автентичним авторським гумором (який я просто обожнюю!). Пригодницьке фентезі про двох подруг які розплутують місцеві таємниці просто затягує і я не могла відірватися від книжки! Видно що авторка пропобила величезну роботу вивчаючи містичну (і не тільки) історію свого міста тому і читати дуже цікаво. Чекаю на наступні книжки!
Отож, це були найбільш вдало витрачені 350 гривень в історії моїх книжкових покупок. Серйозно, як? Як така шикарна, талановита, непересічна авторка пройшла повз мій читацький радар? Чому мені ніхто не сказав, що вона написала саме те, що мені потрібно: легку, трошки іронічну, наповнену приємним, умісним гумором, але й атмосферну історію? Але я її знайшла, прочитала і залишилася абсолютно задоволеною! Найбільш вражаючим було те, що локаціях Кропивницького можна було показати - саме показати, а не розказати - історію, гідну екранізації самим Еріком Кріпке - точно. Чому саме Кріпке? Бо ця тема припаде до душі тим, кому "Надприродне" і досі спокою не дає, надто перші сезони. Маленьке містечко, містичні події і парочка відчайдушних і трішечки ненормальних героїв, що протистоять різним монстрам. І все це тут, поруч. Я з нетерпінням чекаю продовження!
Поясню свою оцінку: мене всю книгу бісили героїні своєю недалекістю, і поставила б 2, але дуже, дуже, от дуже слабко написано, чи редактора треба нормального, щоб довести текст до розуму, чи не знаю що, ніби шкільним учнем написано. Хочеться вірити, що це проблема лінивого коректора. Гумор не мій, може малоліткам і зайде таке. Нічого особистого, така моя думка.
Перша частина дуже багатообіцяючої трилогії, яка починається як щось миле, веселе та навіть гумористичне фентезі у стилі Надприроднього\Supernatural, але - з порятунком хлопчика та лютою розправою над вельми гидким монстром з тентаклями ситуація стає дуже серйозною, а за сміхом стає лютий вишкір людей, які знищують монстрів. Дійсно знищують. Також окрема подяка за вуду, лоа та чудову обкладинку!
Мене вра��ило, як авторка попрацювала над книгою. Тут не лише текст, але й альтернативна обкладинка зроблена нею! І для внутрішнього оформлення вона власноруч робила фото!
Читається легко. Думаю, оцінила б вище в підлітковому віці. Серію продовжуватиму читати.