Життя іграшкових овечок цікаве у кожну пору року. Взимку вони чекають на таємного Миколая і виглядають снігову овечку, навесні радіють першим вербовим «котикам» і влаштовують велике прибирання під пісню, яку склала овечка Солька. Влітку на всіх чекає велике купання і нова перукарня овечки Найди, а восени можна влаштувати показ мод і робити чудові намети з опалого листя! А ще овечки сваряться і миряться, влаштовують піжамні вечірки, читають книжечки і прибирають рідний ліс від сміття… Тож нудьгувати їм ніколи, як і тобі, коли поринеш у пригоди разом з ними!
Гали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Шукала милу дитячу історію, а знайшла скарб 🤌❤️🔥 Красиві ілюстрації, неймовірний гумор, легка мова написання. А ще багато пригод, дружби та мрій. Книга поділена на чотири пори року, що є дуже зручним. Моя найулюбленіша частина - зима 🤍
Ця історія про непомітне для їхніх власників життя іграшок. Їхні пригоди починаються саме взимку, якраз перед Днем святого Миколая. Але виявляється така несправедлива прикрість – до іграшок Миколай не приходить. Овечки і баранчики спочатку засмучуються, а потім придумують цікаву забавку – грати у «Таємного Миколая». І тепер кожен отримає такий бажаний для нього подарунок – книжку, ксилофон, кухонні дощечки, сережки, ключик. Баранчик, якого звати Грудневий (бо народився наприкінці грудня, а його братика звуть Січневий, оскільки народився на початку січня), понад усе хоче мати ліхтарика: «Він так мені потрібен! Особливо зимовими вечорами». Мене дуже зворушило його бажання – зараз ми живемо в період постійних вимкнень електроенергії, і бажання мати ліхтарик є більш нагальним, ніж солодощі чи будь-що інше. І яка радість у Грудневого, коли він таки отримує бажаного ліхтарика: «Світив поперед себе, вгору і довкола, світив собі під копитця… Не йняв віри, що має нарешті ліхтарика. Це ж від Миколая…Отже, Миколай нікого не забуває. Дива та й годі».
Історії про іграшкових овечок надзвичайно кумедні і їх класно читати вголос – на мою думку, вони пасують дитячому театру і читанням в колі родини. Адже кожна з них – про емоції, які ми переживаємо, про добрі і не дуже вчинки, з яких ми можемо зробити висновки. Кожна історія може бути темою для розмови – наприклад, з чого починається зима, що у світі найтепліше, чи важко вимовити слово «вибач», навіть можна піжамну вечірку провести – навіть без піжам, якщо у вас їх нема. Овечки он їх уявили – і так провели найкращу піжамну вечірку у світі: «Бо на піжамній вечірці найголовніше – не піжами. Найголовніше – настрій. А настрій кожен може створити собі сам».
До того ж ця книжка може знадобитися вам увесь рік – там є пригоди овечок у кожну пору року і з ними можна добряче повеселитися.