What do you think?
Rate this book
Yuna #1
La Prophétie De Winog
Une jeune paysanne apprend qu'elle est la descendante de héros décédés et qu'il lui appatient de sauver le monde. Un récit de type "heroic fantasy" bien fait mais sans surprise. [SDM].
47 pages, Hardcover
First published January 1, 2009
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
December 11, 2023
"Йуна, том 1. Пророцтво Вінога". Зробили Ламонтан та Мі Йі (ну, я для себе вирішив, що їх прізвища так читаються). Видало видавництво "Солей" у 2009-му році. Українською не видав ніхто.
Жанр: фентезі. Хотів обізвати це кайджю-фентезі, але ні, масштаби не ті.
Вже на перших сторінках нам малюють монстрів, гарних та жахливих. А отже, і всередині вони будуть.
Перед читоглядачем розгортається село Керкорефф, воно десь посеред лісів королівства Корентін, і воно славиться своїми пивоварами. Дуже автор сценарію його нахвалює, підсилює атмосферу щасливого провінційного життя, робить акцент на побуті, аж поки десь на околиці чудовисько не відхаркує фаєрбола у діточок, що гралися в лицарів.
Це чудовисько називають химерою, і воно заповнює собою та полум'ям пасторальні пейзажі. Місцеві фермери до такого були явно не готові (звичайно ж!), бо останнього (крайнього!) монстряка-дракона у цих краях прибили ще 150 років тому, і з тих пір монстрів ніхто не бачив, наче вони всі повиздихали. Їх навіть стали вважати якимись казковими вигадками... Але дзуськи! І поки автор-оповідач робить нам екскурс у історію, село стає суцільним багаттям.
Все, класне було село, легендарне, але забудьте про нього, обраний не там. Час перенестися у сусіднє королівство. Там всього три дні ходу на схід, а ще треба містком над безоднею Тараска пройтися. Власне, сконцентруйся на хліві десь посеред цього другого королівства, де з худобою порається справжня обрана. І до тієї ферми вже мчить загін додаткових персонажів, щоб рухати сюжет.
Стариган із партії персонажів пояснює дівчині, що насправді її звати Йуна, і доля всіх трьох королівств у неї в руках (так, королівств аж цілих три штуки).Це у нас тут сюжетний троп про обраного, який не вірить у свою обраність, а потім все одно погоджується кудись пертися. Бо дідуган розповів правду про походження дівчинки, і це майже історія Люка Скайвокера. Коротше, справжні батьки Йуни легендарні, але вже давно мертві. А ше є пророцтво, де Йуна наче має побороти темну загрозу, що нависла над королівствами. Ви ж такого не очікували, так?
Ще однією причиною погодитися на пригоди стає конюх Кілліан, якого старий і двійко його друзяк таскають з собою. Конюх не просто так, а ще вміє махати мечем. Йуні теж дістається меч, спадок від матері, бо пригоди обіцяють бути небезпечними. Одагатися у косплейні материні обладунки вона поки відмовляється. Читоглядач має самостійно доперекидати сторінки до цього моменту, не все ж солодке дають одразу.
І от наші герої вже в дорозі, і настає час експозиції в коричневих флешбеках. Колись у світі була віра в магію, різна зловісна звірина і сила знань. Але легенди згасли, чарівники обнулилися, а з ними і їх неймовірні таємниці. Ну, так вважалося, бо великий друїд Віног за кілька років свого життя зібрав інфу про магічні знання у зручну книжку. Але написав її шифром, шоб лише кому треба могли те читать. По смерті друїда книжка попадала у власність до різних багатіїв, які намагалися її розшифрувати. Але в них ніц не виходило. Ціна книжки впала, і одного разу Каур, місцеве втілення зла, купив фоліант за кілька золотих монет та три діжечки дешевого вина.
І розшифрував книжку, після чого, вивчаючи її вміст, прокачався до крутого чародія, освоїв алхімію та найняв собі армію горлорізів. Тепер от оголосив війну всім трьом королівствам і несеться до своєї цілі... якогось Каладболга. Шо це таке - неясно і недоговорено, бо на цій частині занурення у флешбек герої підійшли до єдиного містка через безодню, а там вже лиходії лихо діють (ту-ду-тиц!).
Невеличка пригода з пошуком іншого місця для переходу через урочище, і Йуна доводить, що вона у цій історії таки дама в біді.
Потім пригода в корчмі, де герої зупиняються на ніч, але Йуна доводить свою корисність, помітивши, як корчмар здає їх поганцям... А, нє, показалось, друзі Йуни все зрозуміли раніше.
Тим часом у темному замку-цитаделі Каур дуже вчасно розповідає своєму підручному іншу частину флешбекового оріджіну, і виявляється, що батьків Йуни разом із нею самою колись було вбито каурівськими асасінами, а отже дівчина, яка зараз бігає лісами - ніяка не обрана. Втім, все одно треба взяти її партію у кільце.
Наші герої нариваються на чергового мінібоса і дають йому крепко і смертельно. А поки процес біганини від монстра і відсипання монстру копняків тривав, до героїв ще ближче підібралися найманці Каура.
Як підійшли герої до території малого народу, так і настав час розповісти Йуні про те, що отих от малих гномів колись звинуватили у вбивстві героїв і їх дочки, тому гноми і королівство людей досі у стані війни. Ну, раз мова зайшла про гномів, то час і їм з'явитися. Історія дуже пряма, якщо про когось згадали, то він вже мчить у сюжет.
Полон, місто гномів, дружба, жуйка, спільна вечеря (ніколи такого не було. Ніде), де знову час поговорити про Каладболга, але для цього треба згадати Кучулайна. Кучулайн був кимось типу персонажа зі “Трьохсот спартанців”, міг жбурляти списа, а в дитинстві заборов величезну собаку. Ці факти нам не знадобляться. Кучулайн став відомим воїном, і невідомо яким чином до нього потрапив Каладболг, казковий меч, викований феями. Дуже змістовно, дякую. Меч щоразу наносив супротивникам смертельні рани, а розмірами був з райдугу. Кучулайна прокляли, він поступово слабшав і у останній своїй битві залишився без голови. але меч врятували і сховали в надійному місці.
Кауру частково відомо, де сховали меча. Як і останньому члену таємного ордена, який оберігав цю таємницю. І тепер треба того членаордена знайти і розпитать. А оскільки Йуна вважається обраною, то той крайній орденський друїд з радістю має про все їй розповісти, спростивши задачу. Ну, такий план.
Погостювавши в малого народу, наші герої знов рушають в путь, і тепер їм треба пройти через болото з галюциногенним газом і почварами, які мають з того газу бенефіт. Кому ввижаються батьки, кому старі наставники, а кому і велетенські пироги (так, тут є стереотипний персонаж-товстун незрозумілої корисності). Йуна знову опинилася дамою в біді, іншого було годі й очікувати.
Бандюки Каура все ближче, дорогою стрічається палаюче село з химерою у комплекті, а значить, буде черговий бос-баттл, під час якого треба ще й рятувати маленьку дівчинку. Обраність Йуни якось спрацьовує? Ні. Це ніяк не заважає прибити химеру. Тепер-то саме час одягнути мамчині обладунки.
Нарешті в героїв зароджується підозра, що їх хтось здає. Бо вороги завжди на хвості. Але в цій частині ми не дізнаємося, хто ж зрадник, бо героям доводиться цибати в море, тікаючи від переслідувачів. Море бурхливе, каурові посіпаки вважають партію героїв загиблою.
Як на мене, середньо, три з п'яти. Аж дуже стандартна історія, де самим неочікуваним є невміла обрана. Навички конюха вбивати химер нічим не пояснені. З персонажів взагалі нормально розкривають лише Йуну, старигана Гермелана (бо в нього є зв'язки) та лиходія Каура. Експозицію пхають у паузах між бійками, і це наче й непогано, але перетворює персонажів у довідкову службу.
Малюнок. Гарненько, страшненько, навіть об'ємно та казково. Ця історія здатна продати себе завдяки художньому виконанню.
Жанр: фентезі. Хотів обізвати це кайджю-фентезі, але ні, масштаби не ті.
Вже на перших сторінках нам малюють монстрів, гарних та жахливих. А отже, і всередині вони будуть.
Перед читоглядачем розгортається село Керкорефф, воно десь посеред лісів королівства Корентін, і воно славиться своїми пивоварами. Дуже автор сценарію його нахвалює, підсилює атмосферу щасливого провінційного життя, робить акцент на побуті, аж поки десь на околиці чудовисько не відхаркує фаєрбола у діточок, що гралися в лицарів.
Це чудовисько називають химерою, і воно заповнює собою та полум'ям пасторальні пейзажі. Місцеві фермери до такого були явно не готові (звичайно ж!), бо останнього (крайнього!) монстряка-дракона у цих краях прибили ще 150 років тому, і з тих пір монстрів ніхто не бачив, наче вони всі повиздихали. Їх навіть стали вважати якимись казковими вигадками... Але дзуськи! І поки автор-оповідач робить нам екскурс у історію, село стає суцільним багаттям.
Все, класне було село, легендарне, але забудьте про нього, обраний не там. Час перенестися у сусіднє королівство. Там всього три дні ходу на схід, а ще треба містком над безоднею Тараска пройтися. Власне, сконцентруйся на хліві десь посеред цього другого королівства, де з худобою порається справжня обрана. І до тієї ферми вже мчить загін додаткових персонажів, щоб рухати сюжет.
Стариган із партії персонажів пояснює дівчині, що насправді її звати Йуна, і доля всіх трьох королівств у неї в руках (так, королівств аж цілих три штуки).Це у нас тут сюжетний троп про обраного, який не вірить у свою обраність, а потім все одно погоджується кудись пертися. Бо дідуган розповів правду про походження дівчинки, і це майже історія Люка Скайвокера. Коротше, справжні батьки Йуни легендарні, але вже давно мертві. А ше є пророцтво, де Йуна наче має побороти темну загрозу, що нависла над королівствами. Ви ж такого не очікували, так?
Ще однією причиною погодитися на пригоди стає конюх Кілліан, якого старий і двійко його друзяк таскають з собою. Конюх не просто так, а ще вміє махати мечем. Йуні теж дістається меч, спадок від матері, бо пригоди обіцяють бути небезпечними. Одагатися у косплейні материні обладунки вона поки відмовляється. Читоглядач має самостійно доперекидати сторінки до цього моменту, не все ж солодке дають одразу.
І от наші герої вже в дорозі, і настає час експозиції в коричневих флешбеках. Колись у світі була віра в магію, різна зловісна звірина і сила знань. Але легенди згасли, чарівники обнулилися, а з ними і їх неймовірні таємниці. Ну, так вважалося, бо великий друїд Віног за кілька років свого життя зібрав інфу про магічні знання у зручну книжку. Але написав її шифром, шоб лише кому треба могли те читать. По смерті друїда книжка попадала у власність до різних багатіїв, які намагалися її розшифрувати. Але в них ніц не виходило. Ціна книжки впала, і одного разу Каур, місцеве втілення зла, купив фоліант за кілька золотих монет та три діжечки дешевого вина.
І розшифрував книжку, після чого, вивчаючи її вміст, прокачався до крутого чародія, освоїв алхімію та найняв собі армію горлорізів. Тепер от оголосив війну всім трьом королівствам і несеться до своєї цілі... якогось Каладболга. Шо це таке - неясно і недоговорено, бо на цій частині занурення у флешбек герої підійшли до єдиного містка через безодню, а там вже лиходії лихо діють (ту-ду-тиц!).
Невеличка пригода з пошуком іншого місця для переходу через урочище, і Йуна доводить, що вона у цій історії таки дама в біді.
Потім пригода в корчмі, де герої зупиняються на ніч, але Йуна доводить свою корисність, помітивши, як корчмар здає їх поганцям... А, нє, показалось, друзі Йуни все зрозуміли раніше.
Тим часом у темному замку-цитаделі Каур дуже вчасно розповідає своєму підручному іншу частину флешбекового оріджіну, і виявляється, що батьків Йуни разом із нею самою колись було вбито каурівськими асасінами, а отже дівчина, яка зараз бігає лісами - ніяка не обрана. Втім, все одно треба взяти її партію у кільце.
Наші герої нариваються на чергового мінібоса і дають йому крепко і смертельно. А поки процес біганини від монстра і відсипання монстру копняків тривав, до героїв ще ближче підібралися найманці Каура.
Як підійшли герої до території малого народу, так і настав час розповісти Йуні про те, що отих от малих гномів колись звинуватили у вбивстві героїв і їх дочки, тому гноми і королівство людей досі у стані війни. Ну, раз мова зайшла про гномів, то час і їм з'явитися. Історія дуже пряма, якщо про когось згадали, то він вже мчить у сюжет.
Полон, місто гномів, дружба, жуйка, спільна вечеря (ніколи такого не було. Ніде), де знову час поговорити про Каладболга, але для цього треба згадати Кучулайна. Кучулайн був кимось типу персонажа зі “Трьохсот спартанців”, міг жбурляти списа, а в дитинстві заборов величезну собаку. Ці факти нам не знадобляться. Кучулайн став відомим воїном, і невідомо яким чином до нього потрапив Каладболг, казковий меч, викований феями. Дуже змістовно, дякую. Меч щоразу наносив супротивникам смертельні рани, а розмірами був з райдугу. Кучулайна прокляли, він поступово слабшав і у останній своїй битві залишився без голови. але меч врятували і сховали в надійному місці.
Кауру частково відомо, де сховали меча. Як і останньому члену таємного ордена, який оберігав цю таємницю. І тепер треба того членаордена знайти і розпитать. А оскільки Йуна вважається обраною, то той крайній орденський друїд з радістю має про все їй розповісти, спростивши задачу. Ну, такий план.
Погостювавши в малого народу, наші герої знов рушають в путь, і тепер їм треба пройти через болото з галюциногенним газом і почварами, які мають з того газу бенефіт. Кому ввижаються батьки, кому старі наставники, а кому і велетенські пироги (так, тут є стереотипний персонаж-товстун незрозумілої корисності). Йуна знову опинилася дамою в біді, іншого було годі й очікувати.
Бандюки Каура все ближче, дорогою стрічається палаюче село з химерою у комплекті, а значить, буде черговий бос-баттл, під час якого треба ще й рятувати маленьку дівчинку. Обраність Йуни якось спрацьовує? Ні. Це ніяк не заважає прибити химеру. Тепер-то саме час одягнути мамчині обладунки.
Нарешті в героїв зароджується підозра, що їх хтось здає. Бо вороги завжди на хвості. Але в цій частині ми не дізнаємося, хто ж зрадник, бо героям доводиться цибати в море, тікаючи від переслідувачів. Море бурхливе, каурові посіпаки вважають партію героїв загиблою.
Як на мене, середньо, три з п'яти. Аж дуже стандартна історія, де самим неочікуваним є невміла обрана. Навички конюха вбивати химер нічим не пояснені. З персонажів взагалі нормально розкривають лише Йуну, старигана Гермелана (бо в нього є зв'язки) та лиходія Каура. Експозицію пхають у паузах між бійками, і це наче й непогано, але перетворює персонажів у довідкову службу.
Малюнок. Гарненько, страшненько, навіть об'ємно та казково. Ця історія здатна продати себе завдяки художньому виконанню.
February 27, 2023
BD adulte du genre Fantasy, "Yuna" fait écho à plusieurs histoires: un peu du Seigneur des anneaux ( avec cette troupe hétéroclite qui parcours un monde moyenâgeux et magique), un peu de Conan le barbare, un peu de la Belle au bois dormant et un peu d'Excalibur. Je ne saurais dire si c'est positif ou non, j'imagine que cela dépend de chacun. Pour ma part, même s'il y avait des échos d'autres histoires, je dirais les éléments secondaires demeurent propres à la BD, donc nous ne sommes pas dans un mauvais calque. Par contre, je me rend compte que le scénario m'est sorti de la tête rapidement, parce qu'il y a peu de nouveauté et relativement peu d'action.
Résumé maison: Lorsqu'un homme malveillant met la mains sur un manuscrit contenant tout le savoir démoniaque du monde, il y découvre une prophétie annonçant qu'une jeune fille issue de l'union d'une grande guerrière et d'un druide précipitera sa fin. Devenu sorcier et conquérant, il ordonne alors de traquer l'enfant et de la tuer. Néanmoins, 16 ans plus tard, on apprend que l'enfant a été cachée dans une famille de fermier ( Tiens, La belle au bois dormant!). Un petit groupe composé d'un magicien, d'un guérisseur, d'un guide et d'un palefrenier viennent récupérer la jeune fille, nommée Yuna, afin que se concrétise la prophétie. Pour mener sa quête à bien, elle devra avoir en sa possession une épée magique, que le groupe entreprend de trouver. Mais la jeune fille ne semble posséder aucun talent particulier hormis une langue acérée, une réplique facile et une tête de cochon, en dépit d'une petite taille et d'une apparence inoffensive.
Prophétie, Élue, sages magiciens, méchant tyran ayant un manuscrit comme arme ultime, créatures folkloriques et magiques à foison, quête épique, Épée suprême, les thèmes ne sont pas nouveaux à proprement parler, donc je ne pourrais pas dire que l'historie est originale. Yuna, avec son tempérament emporté et ses répliques acerbes, malgré ses cheveux dorés et son visage angélique, sort au moins des conventions, un peu comme Gwyned, dans la série "Le chant d'Excalibur". Je ne me lasse pas des personnages féminin au tempérament fort, limite impertinent, ça nous change de la longue période littéraire où les femmes étaient des plantes vertes écervelées et incapables. Évidement, dans ce premier tome, Yuna passe de paysanne à Élue, et hormis son caractère, ne présente aucun signe de quelque compétence héroïque que ce soit et elle doit compter sur une brochette d'hommes pour la protéger. Il faudra sans doute attendre les deux autres tomes. L'intérêt principal sera de savoir si Yuna est bel et bien l'Élue, car le méchant semble soutenir que la vraie élue est déjà morte.
Je suis incapable de voir autre chose que Gandalf ( Seigneur des Anneaux) au travers du personnage d'Hermeland, grand sage à barbe blanche aimé des autres nations et armé d'un long bâton magique. Amusant de voir que Tolkien continue d'être une source d'inspiration après tout ce temps. Berthalame est le grognon de service, sert de guide et physiquement, il ressemble au méchant dans le film "Le lac des cygnes". Kilian est le jeune homme du groupe, beau, vaillant, débrouillard, manie l'épée, bref, pas du tout original. Samzun est un guérisseur qui aime la bonne chaire et est très petit de taille. le méchant de l'Histoire non plus ne sort pas des conventions: fourbe, machiavélique, habitant un château obscure où la déco est lugubre et pointue, c'est un esprit malveillant typique, intelligent, au visage laid et aux cheveux noirs. Il a un suivant, gras et stupide, qui franchement semble servir de décoration lui aussi.
Ce qui épate le plus dans la BD est le dessin, véritablement magnifique et les couleurs, le soucis du détail, sans parler des paysages, rien n'a été négligé. C'est de loin la plus grande force de la BD, à mon avis. On est facilement transporté par cet univers hautement magique, qui, s'il rappelle encore une fois bon nombres d'univers déjà existants, n'en demeure pas moins bien rendu. Les retours dans le temps sont distingués par leur palette de couleur sépia ( sorte de noir et blanc adoucie par un fond très légèrement brun).
Il y a finalement un truc qui m'a un peu exaspéré: l'armure de Yuna. de manière générale, c'est toujours un problème chez les dessinateurs que de créer des armures pour femmes remplies de TROUS! le propre d'une armure est de protéger, alors comment explique t-on que celle de Yuna a une immense ouverture en pleine poitrine, révélant son sternum et son plexus solaire? Sacré point faible! Mais c'est hélas un problème qu'on rencontre partout, dans les BD et les jeux vidéos. Les hommes sont gentiment à l'abri sous une épaisse carapace de métal, mais les femmes ont souvent le ventre, les cuisses et la poitrine carrément exposées. C'est une logique aussi incohérente que sexiste.
Donc, dans l'ensemble, ça se rend bien mais je ne vais pas lire la suite. Pour ceux qui ne connaissent pas beaucoup le Fantasy, ce sera sans doute original, mais pour une habituée, ça ne sort pas du lot de ce côté là. Heureusement que le personnage principal est amusante. Le scénario est cohérent, la plume est agréable, dans un français recherché sans être incompréhensible et le monde dans lequel les personnages évoluent est varié, magnifique. L'action est également bien calibré. Globalement, ça ne démarque pas à cause de l'univers de part trop d'aspects déjà exploité.
Catégorisation: BD Fantasy (Haute) franco-sino-québecoise, littérature adulte
Note: 5/10
Résumé maison: Lorsqu'un homme malveillant met la mains sur un manuscrit contenant tout le savoir démoniaque du monde, il y découvre une prophétie annonçant qu'une jeune fille issue de l'union d'une grande guerrière et d'un druide précipitera sa fin. Devenu sorcier et conquérant, il ordonne alors de traquer l'enfant et de la tuer. Néanmoins, 16 ans plus tard, on apprend que l'enfant a été cachée dans une famille de fermier ( Tiens, La belle au bois dormant!). Un petit groupe composé d'un magicien, d'un guérisseur, d'un guide et d'un palefrenier viennent récupérer la jeune fille, nommée Yuna, afin que se concrétise la prophétie. Pour mener sa quête à bien, elle devra avoir en sa possession une épée magique, que le groupe entreprend de trouver. Mais la jeune fille ne semble posséder aucun talent particulier hormis une langue acérée, une réplique facile et une tête de cochon, en dépit d'une petite taille et d'une apparence inoffensive.
Prophétie, Élue, sages magiciens, méchant tyran ayant un manuscrit comme arme ultime, créatures folkloriques et magiques à foison, quête épique, Épée suprême, les thèmes ne sont pas nouveaux à proprement parler, donc je ne pourrais pas dire que l'historie est originale. Yuna, avec son tempérament emporté et ses répliques acerbes, malgré ses cheveux dorés et son visage angélique, sort au moins des conventions, un peu comme Gwyned, dans la série "Le chant d'Excalibur". Je ne me lasse pas des personnages féminin au tempérament fort, limite impertinent, ça nous change de la longue période littéraire où les femmes étaient des plantes vertes écervelées et incapables. Évidement, dans ce premier tome, Yuna passe de paysanne à Élue, et hormis son caractère, ne présente aucun signe de quelque compétence héroïque que ce soit et elle doit compter sur une brochette d'hommes pour la protéger. Il faudra sans doute attendre les deux autres tomes. L'intérêt principal sera de savoir si Yuna est bel et bien l'Élue, car le méchant semble soutenir que la vraie élue est déjà morte.
Je suis incapable de voir autre chose que Gandalf ( Seigneur des Anneaux) au travers du personnage d'Hermeland, grand sage à barbe blanche aimé des autres nations et armé d'un long bâton magique. Amusant de voir que Tolkien continue d'être une source d'inspiration après tout ce temps. Berthalame est le grognon de service, sert de guide et physiquement, il ressemble au méchant dans le film "Le lac des cygnes". Kilian est le jeune homme du groupe, beau, vaillant, débrouillard, manie l'épée, bref, pas du tout original. Samzun est un guérisseur qui aime la bonne chaire et est très petit de taille. le méchant de l'Histoire non plus ne sort pas des conventions: fourbe, machiavélique, habitant un château obscure où la déco est lugubre et pointue, c'est un esprit malveillant typique, intelligent, au visage laid et aux cheveux noirs. Il a un suivant, gras et stupide, qui franchement semble servir de décoration lui aussi.
Ce qui épate le plus dans la BD est le dessin, véritablement magnifique et les couleurs, le soucis du détail, sans parler des paysages, rien n'a été négligé. C'est de loin la plus grande force de la BD, à mon avis. On est facilement transporté par cet univers hautement magique, qui, s'il rappelle encore une fois bon nombres d'univers déjà existants, n'en demeure pas moins bien rendu. Les retours dans le temps sont distingués par leur palette de couleur sépia ( sorte de noir et blanc adoucie par un fond très légèrement brun).
Il y a finalement un truc qui m'a un peu exaspéré: l'armure de Yuna. de manière générale, c'est toujours un problème chez les dessinateurs que de créer des armures pour femmes remplies de TROUS! le propre d'une armure est de protéger, alors comment explique t-on que celle de Yuna a une immense ouverture en pleine poitrine, révélant son sternum et son plexus solaire? Sacré point faible! Mais c'est hélas un problème qu'on rencontre partout, dans les BD et les jeux vidéos. Les hommes sont gentiment à l'abri sous une épaisse carapace de métal, mais les femmes ont souvent le ventre, les cuisses et la poitrine carrément exposées. C'est une logique aussi incohérente que sexiste.
Donc, dans l'ensemble, ça se rend bien mais je ne vais pas lire la suite. Pour ceux qui ne connaissent pas beaucoup le Fantasy, ce sera sans doute original, mais pour une habituée, ça ne sort pas du lot de ce côté là. Heureusement que le personnage principal est amusante. Le scénario est cohérent, la plume est agréable, dans un français recherché sans être incompréhensible et le monde dans lequel les personnages évoluent est varié, magnifique. L'action est également bien calibré. Globalement, ça ne démarque pas à cause de l'univers de part trop d'aspects déjà exploité.
Catégorisation: BD Fantasy (Haute) franco-sino-québecoise, littérature adulte
Note: 5/10
August 19, 2023
Intrigerend.
April 8, 2015
Interesting story
Displaying 1 - 4 of 4 reviews