Признанный классиком при жизни, Вуди Аллен снимает в год по фильму, а то и по два, и регулярно выступает с оркестром, играя на кларнете джаз начала XX века. Однако истинной своей страстью Аллен считает сочинение рассказов. "Если бы я вдруг не мог делать кино, - говорит он сам, - я бы не слишком огорчился, но без письменного стола не протяну и недели". Возможно, никто в Америке не писал так смешно со времен Марка Твена, так нежно со времен Хемингуэя, так смело со времени принятия Декларации независимости.
Noted American actor, screenwriter, and filmmaker Woody Allen, originally Allen Stewart Konigsberg explored the neuroses of the urban middle class in comedies of manners, such as Annie Hall (1977) and Deconstructing Harry (1997).
This director, jazz musician, and playwright thrice won Academy Award. His large body of work mixes satire, wit and humor in the most respected and prolific cerebral style in the modern era. Allen directs also in the majority of his movies. For inspiration, Allen draws heavily on literature, philosophy, psychology, Judaism, European cinema, and city of New York, where he lives.
Тонкий юмор и сарказм чувствуется в каждом предложении. Правда, это не делает книгу суперинтересной, но можно прочитать. Есть оригинальные идеи и оригинальный взгляд на мир. Не впутывая религиозные ценности ,конечно же :) Но больше всего понравилось то,что книга не испытывает недостатка в метафорах : «Я ходячая выставка несовершенств», «Но ее комплекс неполноценности удивил бы даже Кафку».
Самые интересные заголовки, которые можно даже перечитывать : Свитки Красного моря, История моего безумия ,Шеф (!!!) , Затемнение, Шлюха духа, Моя апология.
Самая понравившаяся часть книги : " - Бог мертв.Тут былы полиция.Ищут тебя.Говорят,что сделал экзистенциалист. - Нет,детка.Это сделала ты. …. - - И ты решаешь сделать вид, будто увлеклась философией. Тебе ясно, что это единственный способ покончить со всеми препятствиями. Избавиться от Сократа было несложно. Hо на его место приходит Декарт. Тогда ты используешь Спинозу, чтобы убрать Декарта. Однако затем на твоем пути встает Кант, и ничего не остается, как избавиться и от него. - Что ты несешь?! - Из Лейбница ты сделала отбивную, но этого тебе показалось мало. Ты ведь понимала, что, если кто-то поверит Паскалю, тебе конец. Значит, надо, чтобы Паскаля не было. И вот здесь-то, малыш, ты допустила ошибку. Ты доверилась Мартину Буберу. Hо он оказался слишком слаб. Он возвратился к Богу. И тогда ты решила избавиться от Бога своими руками. - Кайзер, ты спятил! - Hет, детка. Ты прикинулась пантеисткой, чтобы добраться до Hего - если бы, конечно, Он существовал. А Он существовал. Вы вместе пошли на вечеринку к Шелби, и, когда Джейсона не было в комнате, ты убила Его. - Черт побери, какой Шелби? Какой Джейсон? - Hеважно. Hе все ли равно? Ведь с того вечера жизнь стала абсурдом." Из заголовка «Шеф»
This entire review has been hidden because of spoilers.
Пятерка за такие шикарные рассказы, как: "Шеф" (10 нуаров из 10), "Шлюха духа", "Записки старого вора" и "Моя апология". Но их можно и так отдельно полистать где-то на смартфикшене. Есть еще парочка middleoker, типа: "Спутник инакомыслящего (сборник полезных советов)", "Раб (пьеса)", "Памяти Нудельмана" и "Образ Сиднея Кугельмаса в романе "Госпожа Бовари"". Все остальное даже на хихи не пробивает. Для фанатов Вуди Аллена читать обязательно.
3.7 stars rounded-up Signature cocktail of witty and absurd from Woody Allen. Some stories are laugh-out-loud funny, the others are too bizzare for my taste and full of allusions that I can't fugure out. And still, my book is peppered with marked quotations and one-liners that are just delightful.
Вуді Аллен пише вкрай дотепно, хоч і абсурдно. Він залишився вірним собі, не забувши про комедійні репризи і нетривіальні діалоги, висміюючи людську дурість.
Чудова і двояка збірка маленьких, але дуже саркастичних історій. Ну от серйозно, якби ж то лише проблеми з сюжетом, але стиль: спочатку текст швидше мертвий, ніж живий. І водночас (!) деякі оповідання хочеться приховати від очей і залишити для себе. Якщо ж їх і екранізують, то бажаєш заборонити скорочувати або роздмухувати сюжет, міняти героїв чи кінцівку. Саме тому, що подібних емоцій і відкриттів як від читання не досягти крупним планом. Читаючи Вуді Аллена, краще увімкнути фантазію на повну і самому стати майстром спецефектів.
Deyir, Ay Allah, hardan bilək axı zarafat edirsən ya yox? bu müqəddəs ayın malıdır elə. Vudi Alleni cox da sevmirəm, məncə filmlərinə və özünəməxsus yumoruna laqeyd qalmayanların xoşuna gələr.