What do you think?
Rate this book
Звёзды — холодные игрушки / Джамп #2
Звездната сянка
И покорителите на междузвездните простори, изпълнили невъзможни задачи в името на родината си, все някога трябва да се приберат у дома. След планетата на геометрите Петя Хрумов с облекчение се отправя към Земята. Но посрещането му там не е като завръщане у дома, а само начало на нова задача – още по-предизвикателна и опасна. Защото достигнатите нови светове не са мечтаната от хората Обетована земя. Воините на космоса се нуждаят не само от оръжие, но и от воля и сила, от способност да приемат и да правят жертви. Само че никаква власт не може да излекува болката от стореното...
448 pages, Paperback
First published January 1, 1998
7 people are currently reading
145 people want to read
About the author
Sergei Lukyanenko
268 books2,559 followersСергей Лукьяненко (Russian)
Szergej Lukjanyenko (Hungarian)
Sergejs Lukjaņenko (Latvian)
Sergey Lukyanenko
Sergej Luk'janenko (Italian)
Сергей Лукяненко (Bulgarian)
Sergej Lukianenko (German)
Siergiej Łukjanienko (Polish)
Sergej Lukjaněnko (Czech)
Sergei Lukyanenko (as his name appears on books and films in U.S. markets) is a science-fiction and fantasy author, writing in Russian, and is arguably the most popular contemporary Russian sci-fi writer. His works often feature intense action-packed plots, interwoven with the moral dilemma of keeping one's humanity while being strong.
Lukyanenko is a prolific writer, releasing usually 1-2 books per year, as well as a number of a critical articles and short stories. Recently his works have been adapted into film productions, for which he wrote the screenplays. He lives in Moscow with his wife Sonia and two sons, Artemiy and Danil, keeps mice as pets and enjoys cooking.
Szergej Lukjanyenko (Hungarian)
Sergejs Lukjaņenko (Latvian)
Sergey Lukyanenko
Sergej Luk'janenko (Italian)
Сергей Лукяненко (Bulgarian)
Sergej Lukianenko (German)
Siergiej Łukjanienko (Polish)
Sergej Lukjaněnko (Czech)
Sergei Lukyanenko (as his name appears on books and films in U.S. markets) is a science-fiction and fantasy author, writing in Russian, and is arguably the most popular contemporary Russian sci-fi writer. His works often feature intense action-packed plots, interwoven with the moral dilemma of keeping one's humanity while being strong.
Lukyanenko is a prolific writer, releasing usually 1-2 books per year, as well as a number of a critical articles and short stories. Recently his works have been adapted into film productions, for which he wrote the screenplays. He lives in Moscow with his wife Sonia and two sons, Artemiy and Danil, keeps mice as pets and enjoys cooking.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 26 of 26 reviews
April 1, 2016
Puh, ja. Mal abgesehen vom Anfang und vom Sprecher war das nicht meins. Zu lang, zu langweilig, zu viel Gelaber. Irgendwie ist kaum etwas passiert, die Geschichte ist vor sich hin geplätschert. Wahrscheinlich wollte sie mit Tiefgründigkeit punkten, das ist bei mir allerdings nicht angekommen. Im Gegenteil, ich fand das Ganze ziemlich absurd, was ich nach dem vielversprechenden Anfang nicht erwartet hätte. Ich meine, SciFi - gerade in der Zukunft angesiedelt und mit Aliens gespickt - ist immer ein wenig absurd, aber das hier war auf eine Art absurd, die eben nicht mein Fall war. Dazu das ganze Gequatsche rund um Tore und Samen und den Schatten (ja, was ist dieser Schatten eigentlich und warum ist er so böse? Verstehe das nicht wirklich), ohne dass wirklich etwas voran geht oder passiert oder irgendwelche Aha-Momente kommen, nicht zu vergessen die schrägen Schizo-Episoden und die Gollum-Anwandlungen (die ich allerdings witzig fand), das erst total verwirrende und dann weichgespülte Ende... ja, nee, seltsames Buch. Sehr seltsames Buch.
Der erste Band war noch ganz cool, da hat das Entdecken der Welten, Alienrassen und Protagonisten Spaß gemacht, die Story war fesselnd und interessant. Das kann ich von diesem Band nicht behaupten. Ohne David Nathan wären's nur zwei Punkte geworden, seine Leseleistung ist mir den dritten wert.
Der erste Band war noch ganz cool, da hat das Entdecken der Welten, Alienrassen und Protagonisten Spaß gemacht, die Story war fesselnd und interessant. Das kann ich von diesem Band nicht behaupten. Ohne David Nathan wären's nur zwei Punkte geworden, seine Leseleistung ist mir den dritten wert.
February 27, 2015
A bit too much soul searching and self-discovery in the second part of the duology.
[Pjotr's journey through the gates to different worlds reminded me of Ozzie's walk along the Silfen paths.]
[Pjotr's journey through the gates to different worlds reminded me of Ozzie's walk along the Silfen paths.]
April 21, 2017
Esu kosminis vaikas, kuris su mielu noru pasiners į kosmines Odisėjas. Todėl su malonu nėriau į Žvaigždžių šešėlį. Vietomis knyga tikrai trikdė, tačiau paprastas gilių minčių dėstymas bei humoras suteikė begalinį malonumą keliauti į Šėšėlį, ieškant išsigelbėjimo mūsų mielai Žemei. Sukurti pasauliai bei pačių pasaulių idėjos pavergė ir leido stebėtis rašytojo išmoningumu. Tiesiog norisi pasiimti šios knygos priešistorę ir sužinoti daugiau apie pagrindinė veikėją ir mūsų pasaulio analogą su patobulinimais.
February 10, 2025
Wirklich nicht schlecht, und stellenweise sehr philosphisch (was macht den Mensch zum Menschen?), dafür aber leider auch oft ziemlich langatmig.
April 29, 2018
Rezension zu Band 1 & Band 2
In diesen beiden zusammengehörenden Büchern macht Autor Sergej Lukianenko genau das, was die Sci-Fi so ausgezeichnet kann: anhand einer zukünftigen Welt und ferner Planeten über unsere eigene Welt reflektieren.
Die Titel, die eigentlich ein einziges Buch darstellen, sollten man am besten nahe aufeinander folgend gelesen werden, damit man als Leser nicht den Bezug zu dieser Welt verliert. Getrennt lesen geht hier fast nicht, da sie ein Ganzes bilden. Band eins hätte ansonsten kein richtig befriedigendes Ende und Band zwei wäre sehr schwer verständlich.
"Sternenspiel" und "Sternenschatten" sind nicht das, was man typischerweise unter Sci-Fi versteht. Oh, es gibt Aliens, fremde Planeten und selbstverständlich geht um die Rettung der Erde, doch sind diese Bücher enorm philosophisch und nachdenklich. Wer Schlachten im Sinne von "Star Wars" erwartet, wird mit dieser in sich gekehrten, eher ruhigen Geschichte wahrscheinlich wenig anfangen können, obwohl es natürlich auch zu Kampfszenen kommt.
Pjotr macht enorme Entwicklungen und Veränderungen durch, immer wieder stellt er sich selbst und seine Welt in Frage, hintersinnt, kommt zu einem Entschluss, nur um sich dann zu fragen, ob das richtig wäre. Doch wirkt er dabei nicht wankelmütig, sondern eher verhält es sich so, dass Pjotr dermassen oft mit anderen Ansichten und neuem Gedankengut konfrontiert wird, dass er stets seine eigene Sichtweise überdenken muss.
Auch der Leser wird in diese Gedanken Pjotrs hineingezogen. Zwar fragt er sich selbst, doch der Leser kommt nicht umhin, für sich selbst Antworten finden zu müssen. Im Gegensatz zu Pjotr können wir dies jedoch in aller Seelenruhe tun, während stets in Situationen steckt, in denen er rasch handeln muss. Mehr als einmal steht dabei sein Leben auf dem Spiel. Und damit natürlich auch immer das Schicksal des Planeten Erde.
Ich fand mich oft staunend wieder, ab der unerwarteten Tiefe, die diese Bücher aufweisen. Einige Szenen haben sich unwiederbringlich im mein Gedächtnis gebrannt. So etwa der alte Historiker, der in ein Arbeitslager geschickt wurde, weil er zu tief nach der Wahrheit gesucht und diese dann eben auch gefunden hat. Eine Wahrheit, die keiner wissen möchte. Dies spielte auf einem fernen Planeten, klingt aber dennoch irgendwie bekannt, nicht wahr? Ebenso die Aufteilung aller Lebewesen in starke und schwache Rassen lässt uns aufhorchen. Die Geschichte der Menschheit intergalaktisch verpackt.
Dabei sind die Werke nicht nur tiefgründig, sondern auch sehr komplex aufgebaut. Ebenfalls ein Grund, beide Bände möglichst zeitnah zu lesen. Details spielen hier eine wichtige Rolle und ich bin mir ehrlich gesagt nicht sicher, ob ich wirklich alles verstanden habe, was Lukianenko uns mitteilen wollte. Wahrscheinlich eher nicht, die "Sternen-"Bücher schreien geradezu nach einem Re-Read.
Lukianenko hat ein weiteres Mal sein Können bewiesen und Welten und Wesen geschaffen, die mir völlig neu waren. Die Bücher haben mich in ihren Bann gezogen, mich (heraus)gefordert und vollkommen für sich eingenommen.
Ausserdem habe ich im Reptiloid Karel eine neue Lieblingsfigur gefunden.
In diesen beiden zusammengehörenden Büchern macht Autor Sergej Lukianenko genau das, was die Sci-Fi so ausgezeichnet kann: anhand einer zukünftigen Welt und ferner Planeten über unsere eigene Welt reflektieren.
Die Titel, die eigentlich ein einziges Buch darstellen, sollten man am besten nahe aufeinander folgend gelesen werden, damit man als Leser nicht den Bezug zu dieser Welt verliert. Getrennt lesen geht hier fast nicht, da sie ein Ganzes bilden. Band eins hätte ansonsten kein richtig befriedigendes Ende und Band zwei wäre sehr schwer verständlich.
"Sternenspiel" und "Sternenschatten" sind nicht das, was man typischerweise unter Sci-Fi versteht. Oh, es gibt Aliens, fremde Planeten und selbstverständlich geht um die Rettung der Erde, doch sind diese Bücher enorm philosophisch und nachdenklich. Wer Schlachten im Sinne von "Star Wars" erwartet, wird mit dieser in sich gekehrten, eher ruhigen Geschichte wahrscheinlich wenig anfangen können, obwohl es natürlich auch zu Kampfszenen kommt.
Pjotr macht enorme Entwicklungen und Veränderungen durch, immer wieder stellt er sich selbst und seine Welt in Frage, hintersinnt, kommt zu einem Entschluss, nur um sich dann zu fragen, ob das richtig wäre. Doch wirkt er dabei nicht wankelmütig, sondern eher verhält es sich so, dass Pjotr dermassen oft mit anderen Ansichten und neuem Gedankengut konfrontiert wird, dass er stets seine eigene Sichtweise überdenken muss.
Auch der Leser wird in diese Gedanken Pjotrs hineingezogen. Zwar fragt er sich selbst, doch der Leser kommt nicht umhin, für sich selbst Antworten finden zu müssen. Im Gegensatz zu Pjotr können wir dies jedoch in aller Seelenruhe tun, während stets in Situationen steckt, in denen er rasch handeln muss. Mehr als einmal steht dabei sein Leben auf dem Spiel. Und damit natürlich auch immer das Schicksal des Planeten Erde.
Ich fand mich oft staunend wieder, ab der unerwarteten Tiefe, die diese Bücher aufweisen. Einige Szenen haben sich unwiederbringlich im mein Gedächtnis gebrannt. So etwa der alte Historiker, der in ein Arbeitslager geschickt wurde, weil er zu tief nach der Wahrheit gesucht und diese dann eben auch gefunden hat. Eine Wahrheit, die keiner wissen möchte. Dies spielte auf einem fernen Planeten, klingt aber dennoch irgendwie bekannt, nicht wahr? Ebenso die Aufteilung aller Lebewesen in starke und schwache Rassen lässt uns aufhorchen. Die Geschichte der Menschheit intergalaktisch verpackt.
Dabei sind die Werke nicht nur tiefgründig, sondern auch sehr komplex aufgebaut. Ebenfalls ein Grund, beide Bände möglichst zeitnah zu lesen. Details spielen hier eine wichtige Rolle und ich bin mir ehrlich gesagt nicht sicher, ob ich wirklich alles verstanden habe, was Lukianenko uns mitteilen wollte. Wahrscheinlich eher nicht, die "Sternen-"Bücher schreien geradezu nach einem Re-Read.
Lukianenko hat ein weiteres Mal sein Können bewiesen und Welten und Wesen geschaffen, die mir völlig neu waren. Die Bücher haben mich in ihren Bann gezogen, mich (heraus)gefordert und vollkommen für sich eingenommen.
Ausserdem habe ich im Reptiloid Karel eine neue Lieblingsfigur gefunden.
November 12, 2011
Svět stínu od mistra Lukjaněnka je jedním z mála sci-fi příběhů, který je nejen plný přitažlivého a kvalitně vystavěného děje, ale také předestírá nenásilným způsobem morální a filozofické otázky. Petr, jako vzor a měřítko, pak jednotlivé otázky s čtenářem prochází tak, jak je nastavuje příběh. Vyřešení odpovědí už zůstává na čtenáři, stejně jako požitek z dechberoucí podívané.
January 29, 2016
Ein toller Science-Fiction Roman mit einer fesselnden story, interessanten Charakteren und philosophisch angehauchten Gedankenspielen. Top Empfehlung für alle, die sich für Geschichten im Kosmos abseits ausgetretener Pfade von Hollywood und Co. interessieren!
Als Hörbuch gelesen von David Nathan wieder einmal ein Ohrenschmaus.
Als Hörbuch gelesen von David Nathan wieder einmal ein Ohrenschmaus.
October 22, 2018
It would be worth 5 stars without ~100 pages of drama and pseudo philosophy.
August 11, 2024
http://whatsread.pp.ua/work/4348
Ось подобається мені читати Лук'яненко, хоч він імперець і шовініст: захопливо, цікаво, закрутка сюжету на висоті, багато різних ідей, може й не всі оригінальні, але красиво і органічно вплетені в сюжет. Тож книга читається швидко та з цікавістю. Разом з тим, я рідко ставлю йому надто високі оцінки. Він береться за глибокі теми, філософські ідеї рівня Лема, Хайлайна чи Стругацьких, але не розкриває їх достатньою мірою, йдучи у розважальний треш!
Ну ось як тут, яка цікава концепція безсмертя зав'язана на брами. До речі, щось подібне було реалізовано у «Місто і зірки» Кларка, тільки там все продумано до дрібниць, а тут читач має сам вгадувати: хто побудував брами, якщо тіло гине, що з ним фізично відбувається, звідки в цьому випадку відтворюється матриця особистості (вона ж раніше зчитана, а не тоді коли тіло загинуло). Або така таємнича концепція Тіні, яка нас інтригувала у першій частині епопеї. Відверто, я думав, що розкриваючи цю інтригу автор знову зведе все до рівня дитячого белькотіння, як і з назвою «геометри» (ну круглий материк ну і що, у них що, ще є десь схильність до чітких геометричних форм, у побуті, будівництві, техніці? Ні? Тоді чому не «Наставники» чи «регресори»?). Але ні, автор здивував і Тінь виглядала не в приклад незвичніше.
Тінь і її брами породжують, окрім безсмертя, концепцію просто незбагненної Свободи, причому свободи обопільної і фактично нічим не обмеженої — більше просто неможливо! Подібної концепції мені просто ще не зустрічалося і тут можна легко впасти в нетрі філософії, осмислюючи це.
Разом з тим опрацювання деталей знову підкачало. Тінь це породження людства? Чи це якась над сила порівняна Богові? Я так розумію всі світи рано чи пізно будуть у Тіні, тоді навіщо це буцання заслужили не заслужили, згодні прийняти, не згодні? І чому геометр-регресор Риммер, усередині Хрумова вирішив принести Тінь у свій світ, а Петро ні? До речі, Риммер, який не вчасно прокинувся, теж виглядає притягнутим за вуха. Не менш цікава і ще більше не опрацьована інша істота всередині Хрумова — куалькуа. Це теж надрозум, який вже давно міг підкорити весь всесвіт. І про це сильні раси навіть не здогадуються...
Чому сильні прийняли Людство до свого складу, а, наприклад, Аларі, ні? Чому людей взагалі туди прийняли, вони ж так і залишаються недорозвиненими в порівнянні з іншими сильними. І взагалі саме поняття «прийняли до складу», що змінює у контексті людства, раніше їм щось забороняли, а тепер дозволять? А людство зможе це «дозволять» реалізувати? Адже просто прийняти ще не означає автоматично допомогти, а без цього мало що зміниться. Або, щоб оволодіти тією чи іншою технологією людству потрібно буде об'єднатися в єдину наддержаву зі світовим урядом (адже всі чужі раси, а їх багато, в цьому романі виступають монолітом, і тільки у землян кожна країна сама по собі, а Петро взагалі бадьоро уроблює КомітетГБ, по суті уникаючи юрисдикції власного уряду), і це буде не вимога, а об'єктивна реальність, що тоді? Петруха погодиться, щоб не було Раші? Тобто щоб бути сильним, треба до нього спочатку дорости, щоб стати атлетом і піднімати штангу 200 кг, мало буде записатися до списку тих, хто піднімає таку штангу, правда?
В основному вся Тінь — людство, принаймні ми на власні очі чужих так і не зустріли, тоді чому в конклаві лише якісь енергетичні та бегемотні сутності, щури та комахи? Чому уламок пра-тіні живий комп'ютер, т.зв. Лічильник, має форму ящера, це еволюційно оптимал��на форма для живого комп'ютера, чому ж всі інші фантасти будують людиноподібних роботів?
Ну, сподіваюся мені вдалося висловити чому творчість Лук'яненка я читаю із задоволенням, в основному, але не можу поставити найвищих оцінок.
До речі, якщо в першій частині автору болів статус Криму, то тут він дуже виразно пройшовся по москальським спецслужбам. 7/10
Ось подобається мені читати Лук'яненко, хоч він імперець і шовініст: захопливо, цікаво, закрутка сюжету на висоті, багато різних ідей, може й не всі оригінальні, але красиво і органічно вплетені в сюжет. Тож книга читається швидко та з цікавістю. Разом з тим, я рідко ставлю йому надто високі оцінки. Він береться за глибокі теми, філософські ідеї рівня Лема, Хайлайна чи Стругацьких, але не розкриває їх достатньою мірою, йдучи у розважальний треш!
Ну ось як тут, яка цікава концепція безсмертя зав'язана на брами. До речі, щось подібне було реалізовано у «Місто і зірки» Кларка, тільки там все продумано до дрібниць, а тут читач має сам вгадувати: хто побудував брами, якщо тіло гине, що з ним фізично відбувається, звідки в цьому випадку відтворюється матриця особистості (вона ж раніше зчитана, а не тоді коли тіло загинуло). Або така таємнича концепція Тіні, яка нас інтригувала у першій частині епопеї. Відверто, я думав, що розкриваючи цю інтригу автор знову зведе все до рівня дитячого белькотіння, як і з назвою «геометри» (ну круглий материк ну і що, у них що, ще є десь схильність до чітких геометричних форм, у побуті, будівництві, техніці? Ні? Тоді чому не «Наставники» чи «регресори»?). Але ні, автор здивував і Тінь виглядала не в приклад незвичніше.
Тінь і її брами породжують, окрім безсмертя, концепцію просто незбагненної Свободи, причому свободи обопільної і фактично нічим не обмеженої — більше просто неможливо! Подібної концепції мені просто ще не зустрічалося і тут можна легко впасти в нетрі філософії, осмислюючи це.
Разом з тим опрацювання деталей знову підкачало. Тінь це породження людства? Чи це якась над сила порівняна Богові? Я так розумію всі світи рано чи пізно будуть у Тіні, тоді навіщо це буцання заслужили не заслужили, згодні прийняти, не згодні? І чому геометр-регресор Риммер, усередині Хрумова вирішив принести Тінь у свій світ, а Петро ні? До речі, Риммер, який не вчасно прокинувся, теж виглядає притягнутим за вуха. Не менш цікава і ще більше не опрацьована інша істота всередині Хрумова — куалькуа. Це теж надрозум, який вже давно міг підкорити весь всесвіт. І про це сильні раси навіть не здогадуються...
Чому сильні прийняли Людство до свого складу, а, наприклад, Аларі, ні? Чому людей взагалі туди прийняли, вони ж так і залишаються недорозвиненими в порівнянні з іншими сильними. І взагалі саме поняття «прийняли до складу», що змінює у контексті людства, раніше їм щось забороняли, а тепер дозволять? А людство зможе це «дозволять» реалізувати? Адже просто прийняти ще не означає автоматично допомогти, а без цього мало що зміниться. Або, щоб оволодіти тією чи іншою технологією людству потрібно буде об'єднатися в єдину наддержаву зі світовим урядом (адже всі чужі раси, а їх багато, в цьому романі виступають монолітом, і тільки у землян кожна країна сама по собі, а Петро взагалі бадьоро уроблює КомітетГБ, по суті уникаючи юрисдикції власного уряду), і це буде не вимога, а об'єктивна реальність, що тоді? Петруха погодиться, щоб не було Раші? Тобто щоб бути сильним, треба до нього спочатку дорости, щоб стати атлетом і піднімати штангу 200 кг, мало буде записатися до списку тих, хто піднімає таку штангу, правда?
В основному вся Тінь — людство, принаймні ми на власні очі чужих так і не зустріли, тоді чому в конклаві лише якісь енергетичні та бегемотні сутності, щури та комахи? Чому уламок пра-тіні живий комп'ютер, т.зв. Лічильник, має форму ящера, це еволюційно оптимал��на форма для живого комп'ютера, чому ж всі інші фантасти будують людиноподібних роботів?
Ну, сподіваюся мені вдалося висловити чому творчість Лук'яненка я читаю із задоволенням, в основному, але не можу поставити найвищих оцінок.
До речі, якщо в першій частині автору болів статус Криму, то тут він дуже виразно пройшовся по москальським спецслужбам. 7/10
January 23, 2018
Джамп нужно перевести на английский и снять сериал, ибо это просто шикарная история!
Долгие годы игнорил тот факт, что у нас есть настолько талантливый фантаст! Очень удивился, что написано это дело было более 20 лет назад. Читал дилогию Джамп (вместе со "Звезды - холодные игрушки", в течении последних 3 лет, по чуть-чуть, в рабочих перерывах и летом на даче, вместе со всей остальной литературой на телефоне. Грустно теперь становится от того факта, что я уже не смогу её продолжить, включая читалку перед сном :D Очень долго привыкал к такой фантастике, как в жанру, да и к персонажам тоже. В конце концов остался очень доволен. Хорошо продуманная вселенная, история которой аккуратно раскрывается в течении двух книг. Приятные персонажи, интересные повороты и самое главное - замечательная концовка, от которой становится приятно и тепло на душе. Эти книги написаны именно так, как мне бы хотелось их увидеть. Потому эту дилогию я советую всем! Особенно голливудским продюсерам с миллионным бюджетом))
Долгие годы игнорил тот факт, что у нас есть настолько талантливый фантаст! Очень удивился, что написано это дело было более 20 лет назад. Читал дилогию Джамп (вместе со "Звезды - холодные игрушки", в течении последних 3 лет, по чуть-чуть, в рабочих перерывах и летом на даче, вместе со всей остальной литературой на телефоне. Грустно теперь становится от того факта, что я уже не смогу её продолжить, включая читалку перед сном :D Очень долго привыкал к такой фантастике, как в жанру, да и к персонажам тоже. В конце концов остался очень доволен. Хорошо продуманная вселенная, история которой аккуратно раскрывается в течении двух книг. Приятные персонажи, интересные повороты и самое главное - замечательная концовка, от которой становится приятно и тепло на душе. Эти книги написаны именно так, как мне бы хотелось их увидеть. Потому эту дилогию я советую всем! Особенно голливудским продюсерам с миллионным бюджетом))
January 7, 2018
Pokračování Lukjaněnkovy knihy "Hvězdy, ty studené hračky", kde se Petr Chrumov se svými přáteli dostane až do světa Stínu. Stín zahrnuje mnoho planet propojených fortnami. Kdo do fortny vstoupí, ten je Stínem "postižen", naskenován, a vlastně nikdy nezemře, jen se objeví ve světě ve kterém podvědomě potřeboval být. Pro někoho je to svět kde se válčí, pro jiného svět žijící uměním, pro dalšího třeba svět s klidnou přírodou, fortna každému vybere co jeho jest. Např. plukovník Danilov cítil vinu a skončil na vězeňské planetě. Ale vlastně nikdo pořádně neví jak Stín funguje a kdo za ním stojí.
"Možná že už jsme všichni mrtví, Petře. A tohle kolem je jen fikce! Suchá kukla, ze který se dávno a dávno vyloupnul motýl, svlečená hadí kůže, kterou můžeš za živou bytost považovat jen někde v pološeru..."
Planetě Zemi ale zbývá málo času než bude zničena galaktickým Konkláve a Petr váhá zda by bylo řešením Zemi přivést do Stínu. Zabývá se existenčními otázkami už nejen v kontextu Země a jejího působení v galaktickém Konkláve, tohle už se v podstatě týká celé galaxie. Je to vysoká hra kde jsou na výběr dvě možnosti, jedna špatná, druhá ještě horší. A nebo si najít třetí možnost, vždyť vlastně stačí jen chtít a věřit tomu...
Pěkné sci-fi se spoustou zajímavých pohledů na existenci lidstva a vesmíru.
"Možná že už jsme všichni mrtví, Petře. A tohle kolem je jen fikce! Suchá kukla, ze který se dávno a dávno vyloupnul motýl, svlečená hadí kůže, kterou můžeš za živou bytost považovat jen někde v pološeru..."
Planetě Zemi ale zbývá málo času než bude zničena galaktickým Konkláve a Petr váhá zda by bylo řešením Zemi přivést do Stínu. Zabývá se existenčními otázkami už nejen v kontextu Země a jejího působení v galaktickém Konkláve, tohle už se v podstatě týká celé galaxie. Je to vysoká hra kde jsou na výběr dvě možnosti, jedna špatná, druhá ještě horší. A nebo si najít třetí možnost, vždyť vlastně stačí jen chtít a věřit tomu...
Pěkné sci-fi se spoustou zajímavých pohledů na existenci lidstva a vesmíru.
March 17, 2025
"Звёздная тень" Сергея Лукьяненко начинается как увлекательное научно-фантастическое произведение с большим потенциалом, но уже к середине совершает резкий поворот в сторону "фантастического фэнтези". Создаётся ощущение, что, не имея удачной идеи для развития сюжета, автор просто использовал один из своих черновиков от совершенно другой книги. Вместо органичного продолжения мы получаем поток философских размышлений, которые, к сожалению, не добавляют глубины истории, а скорее затягивают её.
Оригинальный сюжет, к которому нас наконец-то возвращают только в эпилоге, оказывается почти полностью смазанным. Особо разочаровывает концепция Тени — она больше похожа на абстрактное "нечто", служащее искусственной загадкой. Убери её и замени, скажем, на более научно-фантастическую технологию (например, звездные врата), и в повествовании не изменится практически ничего. Однако тогда не было бы сверхгалактической тайны, а потому читателю просто подсовывают Тень без внятных объяснений её природы и происхождения — мол, вот вам неведомое явление, смиритесь.
Эту книгу стоит прочесть только как продолжение "Звёзды — холодные игрушки" — и лишь затем, чтобы поставить точку в истории.
Оригинальный сюжет, к которому нас наконец-то возвращают только в эпилоге, оказывается почти полностью смазанным. Особо разочаровывает концепция Тени — она больше похожа на абстрактное "нечто", служащее искусственной загадкой. Убери её и замени, скажем, на более научно-фантастическую технологию (например, звездные врата), и в повествовании не изменится практически ничего. Однако тогда не было бы сверхгалактической тайны, а потому читателю просто подсовывают Тень без внятных объяснений её природы и происхождения — мол, вот вам неведомое явление, смиритесь.
Эту книгу стоит прочесть только как продолжение "Звёзды — холодные игрушки" — и лишь затем, чтобы поставить точку в истории.
October 12, 2018
Лукьяненко пошёл по пути фантазии ради фантазии. Он решил повергнуть вспять им прежде написанное, представив начало не имеющим значения для продолжения. Сергей сам опровергает предыдущий текст, представляя описанные ранее события под их иным пониманием. Всё это делалось, дабы позволить главному герою произведения добраться до центра галактики, где всё предыдущее растает окончательно. Как бы не хотелось этого признавать, но задумка Лукьяненко приняла вид, схожий с “Хрониками Амбера” Роджера Желязны. Куда теперь не отправляйся главный герой, он неизменно попадёт в требуемое ему место. Искажение пространства – для удобства – Сергей заменил порталами.
(c) Trounin
(c) Trounin
January 20, 2020
Der zweite Teil ist düsterer und verworrener als der Erste, führt zwar interessante neue Charaktere ein, die aber schnell wieder fallen gelassen werden. Außerdem gibt es mir entschieden zu wenige niedliche Aliens und zu viele Menschen, die vielleicht doch keine Menschen sind? Hier versucht Lukyanenko sich an einer philosophischen Herangehensweise und fragt nach dem was uns ausmacht, was durchaus gelingt, aber das hätte man doch auch mit Karel besprechen können. Trotzdem ein würdiger Abschluss der Geschichte und das Ende entschädigt dann auch für das Zukurzkommen meines lieblings-Reptiloiden.
June 20, 2017
One of the favorites books of this author.
July 26, 2018
Ein wirklich gutes Buch, sehr philosophisch, weniger action-geladen. Das einzige was mich stört ist das transportierte Frauenbild.
May 3, 2021
Aх, този Лукяненко! Какво въображение има този човек! Чудесна поредица!
June 5, 2023
Auf der Heide blüht ein kleines Blümelein
Und das heißt: Erika.
Und das heißt: Erika.
November 8, 2025
Lukianienko pisze prostą literaturę, ale czyta się to swietnie
May 3, 2013
Лукианенко прави стабилни лутания между шедьовър и изключително посредствена книга, като редува двете фази на всеки 100 страници. Има интересни мисли, но някак си не успя да ме грабне. Просто първата книга не предразполагаше за подобен тип продължение. Със сигурност ще пробвам и друга фантастика от дебелия руснак някога напред във времето.
August 7, 2012
Auch der 2. Teil hat mir sehr gut gefallen. Ein SciFi-Roman, der zum Nachdenken anregt
>>>HIER gehts zu meiner Rezenison<<<
>>>HIER gehts zu meiner Rezenison<<<
December 2, 2013
plné skvelých myšlienok, ale trochu mi to drhlo a akosi som sa nemohla poriadne začítať. napriek tomu to bol skvelý príbeh a Lukyanenka naďalej zbožňujem.
March 17, 2015
Книга написана в 1997 году, интересно, что Лукьяненко подразумевал под "Крымским конфликтом"...
June 28, 2014
Продолжение первой книги. Интересное и отличное завершение истории - именно так, как надо!
July 3, 2016
spannend und durchaus gut, aber teilweise unlogisch und verworrener als der erste Teil.
Displaying 1 - 26 of 26 reviews