What do you think?
Rate this book
Бантуська Трійця
Мвана живе в центральноєвропейській країні зі своїми «білими кузенами», яких добре знає. Дехто з них вирішили прогнати чорних баранів зі своєї території. Облаву оголошено, пристрасті розпалюються. А Мвана тим часом шукає роботу. І марно.
Приходить день, коли він витрачає останні мідяки на дзвінок до матері, що залишилась там, у далекому Бантуланді. Мвана переживає чорну смугу в житті, в якій, одначе, вміє побачити проблески світла – завдяки своїй кмітливості та глибоко оптимістичній природі, завдяки руденькому Руеді, пасіонарній пані Бауер, а також своїй дуже релігійній сестрі Косамбелі.
Тепла, барвиста, екзотична, зворушлива історія, сповнена гумору і оптимізму.
Приходить день, коли він витрачає останні мідяки на дзвінок до матері, що залишилась там, у далекому Бантуланді. Мвана переживає чорну смугу в житті, в якій, одначе, вміє побачити проблески світла – завдяки своїй кмітливості та глибоко оптимістичній природі, завдяки руденькому Руеді, пасіонарній пані Бауер, а також своїй дуже релігійній сестрі Косамбелі.
Тепла, барвиста, екзотична, зворушлива історія, сповнена гумору і оптимізму.
- GenresAfrica
164 pages, Kindle Edition
First published August 1, 2014
61 people want to read
About the author
Max Lobe
13 books12 followersMax Lobe is a Swiss-Cameroonian novelist, short story writer, and poet. In 2017, he received the Ahmadou Kourouma Prize for his novel Confidences about the Cameroon war of independence. He currently lives in Geneva where he founded GenevAfrica, an association that builds bridges between Swiss and African authors.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
November 30, 2025
É uma leitura leve, mas que nos proporciona a pensar nas condições do imigrantes na Europa e analisar a vida com os seus altos e baixos.
December 5, 2022
A tradução, provavelmente, influenciou metade da minha opinião. Ao invés de seguir constante, na escolha de como transpassar os provérbios (que o Max Lobe persiste tanto, apesar de abrir mão da metade pro final do livro), o intérprete, inicialmente, os troca por algum brasileiro e explicar a comparação no rodapé — não uma das melhores escolhas, tendo em vista o quanto o autor quis intensificar a nacionalidade do protagonista (Mwána) — junto com o trecho original; umas 3 vezes, lá pela metade do livro, utiliza-se do oposto: deixa a tradução literal do ditado, explica o sentido no rodapé junto com um exemplo do que seria equivalente no nosso país. Fica confuso entender como Lucas Neves estava preocupado com as intenções do escritor com o livro. Durante a história inteira há a manutenção de termos em francês, italiano ou alemão, normalmente com a tradução; ao mesmo tempo, é muito nítida a utilização de palavras estritamente brasileiras, como: pacas, oxê, soltando os cachorros e bilau.
(extra, também houve 2 erros na revisão do texto)
Saindo da crítica a tradução, e falando da história, esta também não me surpreendeu muito. A obra inteira parece uma piscina infantil, rasa. São jogadas inúmeras informações (com um importante potencial) que não são investigadas — e no final das contas nem importantes para a trama. Quando chega na última folha, nem sequer lembramos de Ruedi ser trans, porque essa informação foi, literalmente, cuspida ali. “Vou contar até que o meu companheiro está com a menstruação atrasada há várias semanas e que vai dar à luz em breve uma criança linda. Que ela terá a honra de ninar o primeiro pequerrucho nascido biologicamente de dois pais.” (p. 32-33).
O único momento em que Lobe chega perto de causar alguma comoção ao leitor, é quando Monga Mingá está em estado terminal na clínica. Contudo, ainda assim, nada. Regina Azevedo consegue arrancar muito mais compaixão e lágrimas com duzentas páginas a menos, em “Carcaça” (2015). “A Trindade Bantu” nos deixa com uma entonação de conto de fadas — principalmente após a mãe de Mwána sobreviver ao câncer terminal —, “respire fundo, que tudo vai ficar bem”. Aumenta ainda mais a sensação de um livro, com uma tentativa de escrita, que tenta servir todas as gerações. Apesar da história passar a sensação de estarmos numa viagem de carro de 12 horas, sem parar para descansar, a divisão dos capítulos ameniza a velocidade com que as palavras conversam com a gente.
(extra, também houve 2 erros na revisão do texto)
Saindo da crítica a tradução, e falando da história, esta também não me surpreendeu muito. A obra inteira parece uma piscina infantil, rasa. São jogadas inúmeras informações (com um importante potencial) que não são investigadas — e no final das contas nem importantes para a trama. Quando chega na última folha, nem sequer lembramos de Ruedi ser trans, porque essa informação foi, literalmente, cuspida ali. “Vou contar até que o meu companheiro está com a menstruação atrasada há várias semanas e que vai dar à luz em breve uma criança linda. Que ela terá a honra de ninar o primeiro pequerrucho nascido biologicamente de dois pais.” (p. 32-33).
O único momento em que Lobe chega perto de causar alguma comoção ao leitor, é quando Monga Mingá está em estado terminal na clínica. Contudo, ainda assim, nada. Regina Azevedo consegue arrancar muito mais compaixão e lágrimas com duzentas páginas a menos, em “Carcaça” (2015). “A Trindade Bantu” nos deixa com uma entonação de conto de fadas — principalmente após a mãe de Mwána sobreviver ao câncer terminal —, “respire fundo, que tudo vai ficar bem”. Aumenta ainda mais a sensação de um livro, com uma tentativa de escrita, que tenta servir todas as gerações. Apesar da história passar a sensação de estarmos numa viagem de carro de 12 horas, sem parar para descansar, a divisão dos capítulos ameniza a velocidade com que as palavras conversam com a gente.
October 4, 2021
Монґа-Мінґа відправила своїх дітей з Бантуланда шукати кращої долі в Швейцарії. Її донька Косамбела пережила невдалий шлюб, стала набожною і тепер є найавторитетнішою прибиральницею в лікарні. А син Мвана отримав диплом і вже рік не може знайти роботи. Суспільство підбурюють викинути «чорних овець» – заробітчан – з країни, і яка ж іронія, що єдине місце, куди беруть Мвану – це громадська організація, яка, серед іншого, бореться проти подібних сентиментів. І Мвана змушений працювати за права «чорних овець» – і свої – на голодний шлунок.
Книга говорить про те, що шовінізм нікуди не зник із сучасної демократії. Боротися треба – і доведеться ще довго. А ще цей твір про те, що можна видертися навіть із найскрутнішої халепи. Тож, якщо хочете щось із найхепіенднійшим хепіендом – це саме воно.
Книга говорить про те, що шовінізм нікуди не зник із сучасної демократії. Боротися треба – і доведеться ще довго. А ще цей твір про те, що можна видертися навіть із найскрутнішої халепи. Тож, якщо хочете щось із найхепіенднійшим хепіендом – це саме воно.
January 5, 2023
Livro repleto de erros de revisão, um horror …
April 14, 2015
« La Trinité bantoue », ce sont les trois divinités : Nzambé, Dieu le Père, Élômbi, Dieu des esprits et Bankókó, les ancêtres. Ils sont censés aider et guider Mwána dans sa requête de vivre ou au moins survivre en Suisse.
Mwána, immigrant de Bantouland, a fait des études de marketing et de communication à Genève. Tandis que ses camarades de l’Université réussissent à s’empocher de bons boulots (avec l’aide de leurs parents parfois), Mwána doit aller à l’Office de chômage, où il ne reçoit ni de l’aide financier ni une proposition d’un poste. Avec son petit copain très suisse allemand Ruedi, ils vivent plutôt mal que bien, survivant seulement grâce aux Cartons du Cœur et ensuite de l’aide sociale.
Comme si ce n’était pas encore assez de misère, sa mère restée en Bantouland est atteinte d’un cancer à la gorge. Avec sa sœur Kosambela, Mwána fait venir leur mère en Suisse pour le traitement dans l’hôpital où Kosambela travaille comme femme de ménage. Cela ajoute des frais énormes à son compte déjà plus que vide.
Mwána arrive à décrocher un stage dans une ONG qui lutte à présent contre les affiches de campagne d’un parti de la droite. Le roman devrait se situer en 2007, étant donné qu’il s’agit des affiches de moutons noirs chassés hors de la Suisse.
Ce roman ne se retient pas d’aborder des sujets plutôt douloureux ou tabous en Suisse comme en Afrique, comme la homosexualité (dans ce cas entre un Africain et un Suisse), le ménage à trois, la pauvreté, la discrimination, le traitement par des services publiques, mais aussi la corruption et la terreur dans le pays natal de Mwána.
Toute cette tristesse et lourdeur sont par contre racontées avec un sens de l’humeur qui doit être africain. Le langage est comme si le narrateur-personnage nous le racontait à vive voix. Cela donne une légèreté à cette histoire qui ne se soupçonne pas en lisant le résumé.
Je trouvais ce roman émotionnel et touchant, honnête et authentique, et j’ai pu m’identifier avec ce Mwána malgré tout ce qui nous sépare. Je soupçonne quand même qu’il s’agit d’un récit assez autobiographique, étant donné que beaucoup de détails de la vie de Mwána semblent pris directement de la vie de l’auteur.
Mwána, immigrant de Bantouland, a fait des études de marketing et de communication à Genève. Tandis que ses camarades de l’Université réussissent à s’empocher de bons boulots (avec l’aide de leurs parents parfois), Mwána doit aller à l’Office de chômage, où il ne reçoit ni de l’aide financier ni une proposition d’un poste. Avec son petit copain très suisse allemand Ruedi, ils vivent plutôt mal que bien, survivant seulement grâce aux Cartons du Cœur et ensuite de l’aide sociale.
Comme si ce n’était pas encore assez de misère, sa mère restée en Bantouland est atteinte d’un cancer à la gorge. Avec sa sœur Kosambela, Mwána fait venir leur mère en Suisse pour le traitement dans l’hôpital où Kosambela travaille comme femme de ménage. Cela ajoute des frais énormes à son compte déjà plus que vide.
Mwána arrive à décrocher un stage dans une ONG qui lutte à présent contre les affiches de campagne d’un parti de la droite. Le roman devrait se situer en 2007, étant donné qu’il s’agit des affiches de moutons noirs chassés hors de la Suisse.
Ce roman ne se retient pas d’aborder des sujets plutôt douloureux ou tabous en Suisse comme en Afrique, comme la homosexualité (dans ce cas entre un Africain et un Suisse), le ménage à trois, la pauvreté, la discrimination, le traitement par des services publiques, mais aussi la corruption et la terreur dans le pays natal de Mwána.
Toute cette tristesse et lourdeur sont par contre racontées avec un sens de l’humeur qui doit être africain. Le langage est comme si le narrateur-personnage nous le racontait à vive voix. Cela donne une légèreté à cette histoire qui ne se soupçonne pas en lisant le résumé.
Je trouvais ce roman émotionnel et touchant, honnête et authentique, et j’ai pu m’identifier avec ce Mwána malgré tout ce qui nous sépare. Je soupçonne quand même qu’il s’agit d’un récit assez autobiographique, étant donné que beaucoup de détails de la vie de Mwána semblent pris directement de la vie de l’auteur.
August 24, 2025
Головний герой Мвана – емігрант з Африки. Він поїхав у Швейцарію вчитися,закінчив магістратуру і залишився. Перебивався роботою у свого земляка, зустрів свого коханого Руеді і намагався жити своє життя. Неочікувано він втрачає роботу, як би не старався, він постійно отримує відмови саме через те, що він мігрант. Він залишається майже без грошей, його коханий не палає бажанням ні шукати роботу, ні просити гроші у батьків, вони перебиваються передачкою їжі від матері Мвани, а також соціальною допомогою. Здавалось, що може бути ще гірше? Головний герой дізнається, що його мати смертельно хвора, а він немає ні копійки, щоб її урятувати.
Книга невеличка, проте вона чудово описує буття африканського мігранта, з чим він стикається, приїждаючи в одну з найдорожчих країн Європи. Бувають дні, коли він немає грошей купити їжу. Він дійсно старається, шукає роботу, шукає вихід і не знаходить, саме тоді задається питанням «а чи не повернутись». Автор дуже сильно і без прикрас описує той відчай, що охоплює головного героя.
Бути мігрантом, це важко, це випробування, постійний стрес і невпевненність у майбутньому. Проте, міграція це також шанс на краще майбутнє.
Книга невеличка, проте вона чудово описує буття африканського мігранта, з чим він стикається, приїждаючи в одну з найдорожчих країн Європи. Бувають дні, коли він немає грошей купити їжу. Він дійсно старається, шукає роботу, шукає вихід і не знаходить, саме тоді задається питанням «а чи не повернутись». Автор дуже сильно і без прикрас описує той відчай, що охоплює головного героя.
Бути мігрантом, це важко, це випробування, постійний стрес і невпевненність у майбутньому. Проте, міграція це також шанс на краще майбутнє.
December 26, 2022
Ще одна знахідка на бібліотечних полицях. Стояла вона у відділі швейцарської літератури. І, хоча автор тепер громадянин Швейцарії, походить він із Камеруну. І у творчості він не забуває про своє коріння: всі його романи пронизані так чи інакше африканською культурою.
Про що «Бантуська Трійця»? Про молодого бантусця Мвану Мататізо. У рідному Бантуленді сім’я займала непогане положення, аж поки батько-військовий не помер і його сім’я не вигнала його жінку із дітьми геть. Мінґа-Монґа, мати Мвану, відправляє його із сестрою до Гельвеції у пошуках кращої долі. Тут сестра Косамбела одружується, народжує двох хлопців і розлучається із «цим», проте на роботі далі прибиральниці у госпіталі вона не може піднятися. Мвана отримав ступінь магістра у Женевському університеті, але вже рік, як не може знайти роботи. Його партнер – студент і, маючи батька-банкіра, не бажає жити за їх рахунок, проте і заробляти «бамію» теж не особливо прагне. От і крутиться Мвана, як білка в колесі, іноді не маючи навіть що у рота вкинути. Відчай і голод він тамує гумором. Оптимістичний настрій героя з плином оповіді поступово знижується аж до кульмінації, коли він дізнається про хворобу матері, а разом із партнером вони вимушені звернутися по допомогу у соцзахист (ганьба-ганьба!).
Враження від роману позитивні. Цікава мова, присмачена національними приказками (з вуст Міґи-Монґи), мовними зворотами, культурними та кулінарними елементами. Погляд на ідеальну Швейцарію із середини очима не-гельвета, на проблеми расової та ґендерної толерантності. Цікаво було читати про мовні негаразди героїв, адже у Швейцарії є регіони німецько-, франко- та італомовні, і не завжди всі всих розуміють :)
Про що «Бантуська Трійця»? Про молодого бантусця Мвану Мататізо. У рідному Бантуленді сім’я займала непогане положення, аж поки батько-військовий не помер і його сім’я не вигнала його жінку із дітьми геть. Мінґа-Монґа, мати Мвану, відправляє його із сестрою до Гельвеції у пошуках кращої долі. Тут сестра Косамбела одружується, народжує двох хлопців і розлучається із «цим», проте на роботі далі прибиральниці у госпіталі вона не може піднятися. Мвана отримав ступінь магістра у Женевському університеті, але вже рік, як не може знайти роботи. Його партнер – студент і, маючи батька-банкіра, не бажає жити за їх рахунок, проте і заробляти «бамію» теж не особливо прагне. От і крутиться Мвана, як білка в колесі, іноді не маючи навіть що у рота вкинути. Відчай і голод він тамує гумором. Оптимістичний настрій героя з плином оповіді поступово знижується аж до кульмінації, коли він дізнається про хворобу матері, а разом із партнером вони вимушені звернутися по допомогу у соцзахист (ганьба-ганьба!).
Враження від роману позитивні. Цікава мова, присмачена національними приказками (з вуст Міґи-Монґи), мовними зворотами, культурними та кулінарними елементами. Погляд на ідеальну Швейцарію із середини очима не-гельвета, на проблеми расової та ґендерної толерантності. Цікаво було читати про мовні негаразди героїв, адже у Швейцарії є регіони німецько-, франко- та італомовні, і не завжди всі всих розуміють :)
February 17, 2023
Une belle histoire qui traite de l'appartenance à deux cultures, des relations familiales, de l'entrée dans le monde du travail et de la précarité. Le narrateur Mwána est attachant et plein d'humour, et nous prouve qu'on peut trouver dans la beauté et de l'espoir même dans les moments difficiles de la vie.
On suit donc un pan de la vie de Mwána au moment où cette fameuse affiche était placardée dans toute la Suisse. Même si j'étais alors trop petite pour comprendre tout ce qu'elle signifiait, je me souviens très bien de cette affiche et ai beaucoup apprécié la manière dont Max Lobe et son narrateur relatent ces événements avec recul et humour.
Un livre qui joint deux cultures différentes de manière touchante. Max Lobe présente des éléments de la culture dans laquelle il est née tout en montrant qu'il a complètement compris sa culture d'adoption.
On suit donc un pan de la vie de Mwána au moment où cette fameuse affiche était placardée dans toute la Suisse. Même si j'étais alors trop petite pour comprendre tout ce qu'elle signifiait, je me souviens très bien de cette affiche et ai beaucoup apprécié la manière dont Max Lobe et son narrateur relatent ces événements avec recul et humour.
Un livre qui joint deux cultures différentes de manière touchante. Max Lobe présente des éléments de la culture dans laquelle il est née tout en montrant qu'il a complètement compris sa culture d'adoption.
August 25, 2022
Di piacevole lettura. Scorrevole. Divertenti le incursioni nella lingua e nelle credenze Bantu. Curiose anche le visioni su una Svizzera che, nell'opinione pubblica, è troppo spesso dipinta come impeccabile. Tuttavia non sono convinto di questa lettura. Il libro vuole essere un mix ironico-amaro sull'integrazione a diversi livelli. Integrazione di culture, famiglie con origini diverse, e più astrattamente, di orientamenti politici, orientamenti sessuali, Paesi diversi... ma l'integrazione non è ben diluita nella storia, a tratti sembra forzata. Il finale, inoltre, è troppo benevolo, quasi miracoloso, inadatto a chiudere una storia che non ha mancato picchi di pessimismo e tragicità. Dentro di me rimarrà un libro da intrattenimento, e va anche bene così.
January 22, 2024
Adquiri este livro pela capa, numa propaganda no Instagram. Esperava um conteúdo bem diferente, e deparei-me com um romance.
Apesar disso, só não gostei mais porque o autor abusa de palavrões, coisa de que eu não gosto--particularmente por escrito e em obras de literatura.
O texto apresenta as aventuras e desventuras de um africano, de nome Mwána, homossexual e pobre, que vive na Suíça, na Helvécia, onde mora com seu companheiro suíço, Ruedi.
Há situações engraçadas, tristes, felizes e infelizes que traduzem a personalidade do protagonista, particularmente em suas explosões sentimentais.
A despeito de haver sido premiado, não me satisfez muito, enquanto romance.
Leia-o quem quiser, mas não recomendo.
Apesar disso, só não gostei mais porque o autor abusa de palavrões, coisa de que eu não gosto--particularmente por escrito e em obras de literatura.
O texto apresenta as aventuras e desventuras de um africano, de nome Mwána, homossexual e pobre, que vive na Suíça, na Helvécia, onde mora com seu companheiro suíço, Ruedi.
Há situações engraçadas, tristes, felizes e infelizes que traduzem a personalidade do protagonista, particularmente em suas explosões sentimentais.
A despeito de haver sido premiado, não me satisfez muito, enquanto romance.
Leia-o quem quiser, mas não recomendo.
May 27, 2024
uma leitura bem curtinha e fluída, trazendo elementos bem interessantes além de pontos bem pertinentes a respeito do racismo e da xenofobia, uma obra ótima para passar o tempo, além de ser uma leitura bem rapidinha, sendo recheada de ironia!
December 10, 2022
Une tranche mouvementé de vie qui fait appréhender la vie avec sourire, douceur et espoir
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 16, 2025
Carino, a tratti divertente
December 27, 2021
Mein Kurz-vor-Weihnachten-Buchtipp stammt von Autor Max Lobe: „Drei Weise aus dem Bantuland“. Ja, richtig gelesen. In dem Roman geht es nicht etwa um Caspar, Melchior und Balthasar. Vielmehr ist die Geschichte des in Kamerun geborenen Schriftstellers eine Hommage an die drei Frauen in seinem Leben: Mutter, Schwester und Chefin. Berührt hat mich, mit wie viel Humor und Stärke der Ich-Erzähler Mwána den Herausforderungen in seinem Leben begegnet: Da ist die Sorge um seine krebskranke Mutter, die unermüdliche Arbeitssuche, Rassismus im Alltag, Beziehungsprobleme, die Suche nach Identität. Und doch lässt sich der Protagonist nicht unterkriegen. Hier trifft Verzweiflung auf Humor, Traurigkeit wird umgewandelt in Lachen. Das liegt für mich auch an den afrikanischen Lebensweisheiten, die immer wieder in die Handlung eingestreut werden, wie etwa: „Es gibt kein Unglück ohne Glück.“ Glück beim Verlegen hat auch der Austernbank Verlag gehabt, in dem diese französische, ins Deutsche übersetzte Perle im Oktober 2020 erschienen ist. 2020 wurde der Roman zu einem von „Bayerns besten Independent-Büchern“ ausgezeichnet. Eine besondere Lektüre, die sich tief in mein Herz eingebrannt hat.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews