Вибрані вірші

by Rainer Maria Rilke, Райнер Марія Рільке

До вибраного Райнера Марії Рільке — чи не найзнач­ні­­шого поета ХХ століття — увійшли найвідоміші його поезії у вже класичних перекладах Миколи Бажана. У книзі також подано окремі переклади Ю. Андруховича, Д. Павличка, В. Стуса та інших поетів.

Genres: Poetry

288 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

A mystic lyricism and precise imagery often marked verse of German poet Rainer Maria Rilke, whose collections profoundly influenced 20th-century German literature and include The Book of Hours (1905) and The Duino Elegies (1923).

People consider him of the greatest 20th century users of the language.

His haunting images tend to focus on the difficulty of communion with the ineffable in an age of disbelief, solitude, and profound anxiety — themes that tend to position him as a transitional figure between the traditional and the modernist poets.

His two most famous sequences include the Sonnets to Orpheus , and his most famous prose works include the Letters to a Young Poet and the semi-autobiographical The Notebooks of Malte Laurids Brigge .

He also wrote more than four hundred poems in French, dedicated to the canton of Valais in Switzerland, his homeland of choice.

Reviews

[Anna Yukhymets]

Рільке мене підтримав у найсумніші і найсвітліші часи.

[Evgen Novakovskyi]

рільке так часто виринав до мене з якихось інших творів в епілогах-епіграфах, що в якийсь момент його стало просто неможливо ігнорувати. оскільки я ще не навчився артикулювати враження від поезії в якийсь адекватний спосіб, просто залишу тут свій улюблений вірш

Мій Боже, час! Вже літо стало ярим.
На сонячний годинник довгу тінь
накинь і вітер простели над яром.

Звели останнім ягодам оцим
ще наливатись, дай їм трохи строку,
щоб геть дозріти, щоб солодкість соку
відтак вином зробилася тяжким.

Хто був бездомний, той не знайде дому,
не збудеться самітник самоти,
не спатиме, читатиме, листи
почне писать чи вийде в парк брести
уздовж алей по листю ворушкому.

🖤

[Dmytro Zozulia]

Безумовно, Рільке геній, і його поезія в Україні потребує повноцінного (бажано білінгвального) академічного видання, з докладним коментарем і уважно підібраними перекладами. Не применшуючи масштабу й значення роботи Миколи Бажана, мушу таки зауважити, що не завжди вірші Рільке в його перекладацькій інтерпретації досягали того рівня якості, якого мали б, тож іноді лишали мене як читача байдужим. Утім, повністю не відкидаючи також можливості, що ця холодність сприйняття продиктована не так нестачею майстерності самого Бажана, як особливостями місця й часу, в якому я читав цю збірку, а також моїм емоційним станом, мушу зазначити, що окремі тексти Рільке (наприклад, "Самотність" або "Сьома елегія") у виконанні інших перекладачів (Леоніда Первомайського та Василя Стуса відповідно) прозвучали для мене переконливіше й викликали більшу естетичну насолоду.

Особливо важко мені далися "Дуїнянські елегії", кожну з яких довелося перечитати щонайменше двічі (удруге - з примітками), аби хоч трохи осягнути їхню велич, утім, "Сонети до Орфея", "Орфей. Евридіка. Гермес" і деякі тексти з "Нових віршів" ("Пантера", "Фламінго", "Читач" тощо) мені особливо відгукнулися на рівні образної системи та мотивів. І, хоч, можливо, сам Рільке з цим не погодився б, його рання творчість, будучи доволі прозорою й зрозумілою, як на мене, має свій шарм і не повинна лишатися поза увагою читачів.

Не скажу, що можу зарахувати Рільке до розряду улюблених поетів, але, гадаю, ще не раз повертатимуся до його творчості. І хто зна, раптом, матиму колись нагоду детальніше ознайомитися з прозою поета? Адже в його доробку є й оповідання, і роман, і це - окрема затемнена частина історії літератури...

[Nazar M]

Мені видається неможливим якось доладно висловити увесь той обшир та глибину власного захвату від поезії Рільке. Це воістину геніальна поезія.

[Vitalii Oriabka]

Поет лежав. Його лице бліде відчужено з подушки випиналось, коли знання про світ оцей розсталось з його єством і поверталось у час, який байдуже далі йде.

Ті люди, що живим поета знали, не відали, яким єдиним він зі світом був: його лицем ставали ці води, гори, ниви цих долин.

О, лик його — то весь безмежний світ, що марно горнеться до нього нині, а машкара, що вкрила лик людині, - вона чутлива й ніжна, наче плід, приречений загинути у тлінні.

[Jane Rukas]

з цікавого: тут є переклади різних авторів (Бажан, Стус, Жадан), щоправда чомусь не завжди підписано, хто переклав. інше з цікавого: Рільке був в Україні, навіть сходив на Каневу гору та читав "Кобзаря" (хоча є два вірши про росію: про санкт-пєтєрбург і ще щось, не запам'ятала)