Перший в українській літературі підлітковий роман про УПА, написаний на основі реальних подій одною з найзнаковіших українських письменниць Галиною Пагутяк.
Осінь 1946 року. Село Залокоть у Карпатах, де живе 14-річний підліток Ілько, зв’язковий УПА. У нього дві мрії: вбити енкаведиста-нелюда майора Жбанова і побачити найбільший діамант «око світу», схований на горі Берді, про який написано у старій книжці. Кожен день для цього сільського хлопця — квест, у якому він повинен зробити правильний вибір: життя або смерть, свобода або неволя, людяність чи байдужість, компроміс чи принциповість. І в цій школі життя, у цій безнадійній боротьбі з московським окупантом він чинить так, як підказує йому серце, і саме тому він насамперед герой, а не жертва.
Народилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж. Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.) Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
"Якщо десь стріляють, значить, йде боротьба за Україну"
❗️Для початку попередження. Ніколи - чуєте? ніколи! - не починайте різдвяні канікули цією книгою. Не знаю, на що я розраховувала і чим думала, коли вирішила, що це прям отлічна книга на свята.
Ні, не отлічна. Але тут важливо, або мене правильно зрозуміли: я поставила 5 ⭐️ (максимум) і книга чудова, але геть не на свята.
❣️Пані Галина у притаманній їй манері залізти тобі під шкіру і звідтам смикати за магістральні нервові канали так, аби боліло одночасно скрізь і ніде, написала дуже, дуже просту історію від імені 14-річного хлопчика, зв'язкового УПА, на прізвисько Підстрілений.
🍂Про те, як він мріє вбити майора НКВД та побачити дорогоцінний та магічний камінь Око Світу, який начебто захований на горі Берді поруч із його селом. Про те, як він отримав це своє прізвисько і чому не ходить до школи. Про те, як намагається одночасно й уберегти сестричку (та мати) від загрози заслання у Сибір, але й зробити так, аби сестра не забула, хто вони і ким є Сталін. Про те, як багато йому доводиться вирішувати і наскільки швидко приймати дорослі рішення.
🍂І все це на фоні буденності зла - знелюдненого села після висилок людей совітами на Сибір, згарища на місці хати, де жила родина бійця УПА, розмов про жиденя, яке вціліло.
🍂І все це на тлі звичайних справ: попоратися у полі, зібрати грибів так, аби вистачило й тьотці дати на зиму, перешити з старої бабиної спідниці для сестрички вже що вийде - суконьку чи спідничку.
🍂І продовжувати виконувати важливі обов'язки зв'язкового - бігати до лісу, попереджати хлопців про небезпеку, допомагати їм відбити своїх чи затримати конвой, аби у селі встигли сховати святого отця, що не хоче видати віру.
Це прекрасна книга, але читати її треба десь у листопаді, коли що місяць депресивний, що настрій від книги стає таким самим. І хоча ти й так знаєш, що щасливого кінця не буде, що до вільної України - мрії УПА - ще десятки років, але...
Хоча, звісно, можна знайти там і надію - адже Україна таки постала. Та і пам'ять полеглих вшановується, і тяглість традицій таки зберегли, але...
❣️А ще ці регулярні зносочки біля скупого опису чергового злочину: реальна історія, реальна історія, це відбулося там-то, стоїть пам'ятний знак.
Коротше кажучи, ці 256 сторінок вимотали мені душу так, наче їх було в три рази більше. Але я не жалкую. І книгу раджу, гарна книга, щира.
В саме серденько. Читається водночас дуже легко і не дуже. В мене враження, що пані Галина має машину часу і повернулась в ті роки, щоб художньо переказати нам про боротьбу УПА очима зв'язкового на прізвисько Підстрілений.
Моя бабуся була зв'язковою УПА. Її спіймали і посадили. Відбула каторгу у Воркуті 10 років. До моменту, коли я стала дорослою і почала цікавитись її історією, вже було трішки пізно. Вона втрачала пам'ять і розказала тільки трішки про арешт. Все інше я не встигла розпитати. Тому ця книга для мене цінна. Я ніби зазирнула в минуле моєї бабусі, таким чином.
Перший в історії української літератури підлітковий роман про УПА - такий опис книги не дозволив мені пройти повз. Цікава, захоплююча і до болю правдива історія про повоєнну боротьбу УПА на Галичині і побут людей у селах, де небезпеки, зрада і недовіра чатували на кожному кроці. Реалії книги збігаються з тим, що мені розповідали дідусі і бабусі. Дуже сподобався головний герой Ілько - в ньому відчувався витриманий баланс між юнацьким романтизмом і зрілістю. Книга написана переважно галицьким прикарпатським діалектом, що допомагає ще більше зануритися у атмосферу. Єдине, що тут мене бентежить, це те, чи зможуть читачі з інших куточків України повністю зрозуміти текст. Тим не менш, для мене, як палкої галичанки, було приємно читати текст!
Я якраз дитина війни, тому книга схожа на наші реалії, розповідає про 14 річного хлопця, якого допитував сам майор жбанов, і який втік з вʼязниці, але він в першу чергу повстанець і син, який має забор полагодити, тварин погодувати, грибів зібрати, допомогти по господарству і дров нарубати, і їсти приготувати. Прочитайте книгу, закріпить ваш моральний дух і підніме ваш патріотизм. Слава Україні!🇺🇦
Війна примушує дітей стати дорослими, відповідальними та чинити супротив. Адже, стільки довкола несправедливості, горя та загроза втратити свою країну. 14-річний Ілько не скориться радянській навалі. Він щоденними завданнями, малими кроками допомагає дорослим у боротьбі за свободу України. Цей історичний роман для підлітків сподобається і дорослим. З якоюсь особливою ніжністю і турботою описує Галина Пагутяк побут та виховання українців. А бойківська говірка додає колориту і занурює читача у чудове карпатське село. Про нескореність українців має прочитати кожен.
Болюча розповідь, заснована на реальних подіях діяльності УПА до 1946 р. від 14-річного Ілька. Це історія про передчасне дорослішання, про вірність і дружбу, про невпинну боротьбу.
Окремо варто відзначити авторську майстерність - добре прописані герої, деталізація тогочасного побуту та мова твору (бойківський говір (в кінці є словничок)).
це підлітковий роман про УПА, текст написано гарно, є діалектизми, але надано невеличкий помічний словник. Цінно те, що є посилання на реальні випадки. Є пригодницька лінія. Знаю, що вже є продовження.
Неймовірна книга, яка заставила подорожувати і в часі, і в просторі, одразу захотілось на рідну Галичину. Від своєї бабусі чули багато про т.зв «стрибків», а авторка змогла грамотно розкрити історію і показати всі особливості ситуації на Галичині у той час. Ми ще багато чого маємо дізнатися про своє минуле, і багато про що маємо памʼятати, історія повторюється, зараз найважливіше – вберегти нашу державу і ідентичність, за яку боролись повстанці. Рекомендую до прочитання і дорослим, і молодшим читачам, це справжня подорож крізь час і простір. П.С. Особливо за душу зачепила сцена майже на самому початку книги, коли Маруся збиралась в Сибір.
Перший підлітковий роман про УПА. Вже не пригадаю, як саме я про нього дізналась, але точно не бачила жодного відгука чи рекомендації. Можливо, просто побачила на сайті видавництва. Обкладинка з горами і шрифт «під Ніла Хасевича» звернули на себе увагу. А ще письменниця — лауреатка Шевченківської премії.
Подумала, що можна було б таке купувати в бібліотеки разом з проєктом Емми Антонюк, але спочатку вирішила сама ознайомитись. Чи можна писати на цю тему без тужливої патетики?
Село Залокоть Дрогобицького району (авторка народилась тут). 1946 рік. Совіти прийшли на ці землі другий раз. Підпілля боролось з німцями, тепер бореться з НКВД. 14-літній Ілько — звʼязковий УПА. Він допомагає переховувати єврейську сироту, носить записки з криївки, збирає гриби, випереджає і обстрілює совітську облаву, рятує побратимів, оплакує і ховає їх, допомагає по господарці матері загиблого, міркує чи видасть його власна мама, якщо на її очах будуть катувати молодшу сестру...
Нічогенька «підліткова книжка». Особливо враховуючи, що моторошні деталі про спалену хату з десятьма людьми всередині, про розправу повстанців над місцевим зрадником, про прізвище НКВДста Жбанова, що тероризував село... це все позначено зірочкою «реальна історія». Я не знаю чи це для дітей. До 24 лютого сказала 6, що ні. А зараз часи інші. Чи ні?
Написано бойківським діалектом. Спочатку мені здалось, що це обмежує територію проживання потенційних читачів до ріки 3бруч. Але потім я знайшла наприкінці книги словничок.
Однозначно, це книга для тих, хто знає що таке УПА. Але чи цікавляться цим зараз підлітки? А дорослі? От мені було дуже цікаво читати і я жодного разу не крінжанула. Взагалі Пагутяк майстерна письменниця, текст хороший. Якраз для виховання патріотичної молоді.
Мені сподобалось. Щодо бібліотек — не впевнена чи справді далі за Збручем це буде актуальна і цікава підліткам тема. Там було інакше підпілля. Але ж також це можна читати як просто кулсторі про хороброго хлопця... Ще є другий том, купила, буду читати. Щоб додати тексту обʼємнішого сприйняття, відкрила топографічну карту і позначила на ній місця з книги:
А ще в інстаграмі на деяких постах Абаби про цю книжку вимкнені коментарі. Можемо припустити чому. (Моє припущення - набіги ботоферм на ключове слово УПА)
«— А коли в нас буде своя держава? — Коли буде своя армія».
😍 Чудово! Шикарно! Прекрасно!
«Око світу» — художній роман для середнього та старшого шкільного віку, що базується на реальний фактах і зроблений просто ідеально. Роман про УПА. Реальні факти у книзі спеціально відмічені зносками, блискучий хід!
📗 Це новий тип української літератури, якого бракує, можливо, унікальний екземпляр. Коли чуєш «роман про УПА для дітей», декому може здатися, що це щось таке пропагандистське й ура-патріотичне. Жодним чином!
✊ Засвідчую, що це повноцінний пригодницький роман як для молодих українців, так і для старшого покоління.
Книжка моєї мами це радше данина юності або ж підлітковому віку моїх діда і баби. Це підлітковий роман, написаний діалектом, яким розмовляють у нас в селі. Роман про бідне повоєнне життя в атмосфері постійного страху арешту може видатися похмурим, але головний герой підліток і страшні речі, вбивства і загрози для нього насамперед пригода. І в цьому житті йому вистачає радощів, хай це буде книжка казок, нова подруга чи прогулянка лісом. В мене інша інтерпретація тих часів, подій і родинних спогадів ніж у мами, але мені дуже цікаво було прочитати це одним махом.
Галина Пагутяк пише важко, моторошно і прекрасно. І для підлітків теж. Попри всі жахи, які або просто є документальним описом того, що сталося насправді в кінці 40х в Західній Україні, або засновані на реальних подіях, у цій історії підлітка-зв'язкового Ілька на псевдо Підстрілений - є і суворий затишок сільського побуту (ну комусь, може, і не затишок, але на мене все це чищення грибів, орання городів тощо діє як заспокійливе), і Карпати, і кохання, і пригоди. З одного боку, хочу наступну частину, з іншого - розумію, що геппі-енд там неможливий, він досі не стався.
💎Як гадаєте, нащо 14-річному підлітку може знадобитися алмаз "Око світу" і яке таке бажання він хоче загадати?
💎Це перший підлітковий роман про УПА і хоч це художній твір, але є у ньому багато реальних подій. Ілько, який уже 2 роки є зв'язковим УПА, розривається між родиною та Батьківщиною. Він мріє стати одним із захисників рідної землі від совітів, але вже зараз розуміє, що кожна його вилазка в ліс, кожний необережний вчинок, неправильно сказане слово, може поставити під загрозу не лише його власне життя, а й життя багатьох людей.
💎Ця книга про вибір, не той, який ти хочеш зробити, а той, який вимушений. Мова твору багата бойківськими діалектами, що робить його ще автентичнішим. Якщо ще не читали - раджу, особливо молоді та підліткам, але й мені книга сподобалася.
Сама по собі Україна вільною не стане. За неї треба воювати
📚 Має продовження ➡️ «Нічний подорожній»
🔷Про сюжет
Село Заколоть, Карпати🗺️ Осінь 1946 року⌛️
Історія Ілька - звʼязкового УПА - на прізвисько Підстрілений
🔷Про враження
Це підліткова (перший в українській літературі підлітковий роман про УПА) ІСТОРІЯ 💙💛 яка відгукується болем «спочатку тихо, а далі щораз голосніше», як у тій пісні «про червону калину, що у лузі похилилася») 💙💛 читати яку нестерпно тяжко (адже вона на основі реальних подій) 💙💛 кожна сторінка якої сповнена любові, шани, поваги до всього українського (слова з бойківського говору створюють неповторну атмосферу, передають місцевий колорит 😍 Безмежно вдячна за маленький словничок, розміщений у кінці книги♥️. А ще є безліч наших звичаїв, наприклад, авторка згадує, що «в гості не файно йти з пустими руками») 💙💛 яка нагадує, що боротьба тривала й досі триває 💙💛 про передчасне дорослішання (Ілько мав би ще насолоджуватися безтурботним дитинством, жити в мирі й мріяти, а не розбиратися, хто є хто / свій чи ворог, а не думати, що й кому казати, а не робити щоденні дорослі вибори, а не розуміти, що «пса з*стр*лять енкаведисти, тому ліпше його не мати») 💙💛 яка дарує надію, що нарешті «хмари розійдуться й прогляне сонце- жовте на синьому» 💙💛 яку я точно перечитаю, перечитаю разом зі своїми синами, читатиму й пояснюватиму, читатиму й спостерігатиму, чи вони слухають і чи чують сенси й підтексти♥️