"Якщо десь стріляють, значить, йде боротьба за Україну"
❗️Для початку попередження. Ніколи - чуєте? ніколи! - не починайте різдвяні канікули цією книгою. Не знаю, на що я розраховувала і чим думала, коли вирішила, що це прям отлічна книга на свята.
Ні, не отлічна. Але тут важливо, або мене правильно зрозуміли: я поставила 5 ⭐️ (максимум) і книга чудова, але геть не на свята.
❣️Пані Галина у притаманній їй манері залізти тобі під шкіру і звідтам смикати за магістральні нервові канали так, аби боліло одночасно скрізь і ніде, написала дуже, дуже просту історію від імені 14-річного хлопчика, зв'язкового УПА, на прізвисько Підстрілений.
🍂Про те, як він мріє вбити майора НКВД та побачити дорогоцінний та магічний камінь Око Світу, який начебто захований на горі Берді поруч із його селом. Про те, як він отримав це своє прізвисько і чому не ходить до школи. Про те, як намагається одночасно й уберегти сестричку (та мати) від загрози заслання у Сибір, але й зробити так, аби сестра не забула, хто вони і ким є Сталін. Про те, як багато йому доводиться вирішувати і наскільки швидко приймати дорослі рішення.
🍂І все це на фоні буденності зла - знелюдненого села після висилок людей совітами на Сибір, згарища на місці хати, де жила родина бійця УПА, розмов про жиденя, яке вціліло.
🍂І все це на тлі звичайних справ: попоратися у полі, зібрати грибів так, аби вистачило й тьотці дати на зиму, перешити з старої бабиної спідниці для сестрички вже що вийде - суконьку чи спідничку.
🍂І продовжувати виконувати важливі обов'язки зв'язкового - бігати до лісу, попереджати хлопців про небезпеку, допомагати їм відбити своїх чи затримати конвой, аби у селі встигли сховати святого отця, що не хоче видати віру.
Це прекрасна книга, але читати її треба десь у листопаді, коли що місяць депресивний, що настрій від книги стає таким самим. І хоча ти й так знаєш, що щасливого кінця не буде, що до вільної України - мрії УПА - ще десятки років, але...
Хоча, звісно, можна знайти там і надію - адже Україна таки постала. Та і пам'ять полеглих вшановується, і тяглість традицій таки зберегли, але...
❣️А ще ці регулярні зносочки біля скупого опису чергового злочину: реальна історія, реальна історія, це відбулося там-то, стоїть пам'ятний знак.
Коротше кажучи, ці 256 сторінок вимотали мені душу так, наче їх було в три рази більше. Але я не жалкую. І книгу раджу, гарна книга, щира.