Беда и счастье в том, что эта книга - для всех и про всех женщин. От самой счастливой до самой несчастной. От самой юной до самой пожилой. С каждой из нас случалась такая история, отголоски которой вы найдете на страницах этого романа. "Неровные швы"- это точно история про любовь, но про совсем другой "happy end". Про необходимое разрушение, целебное одиночество и поиск новых опор. И, конечно, про терапевтическую силу красоты и искусства - без них это было бы просто авторская методичка о том, как пережить травму, расставание и потерю.
Така хороша книжка, мрію про видання українською та екранізацію ✨ вона справді варта того! Героїня стає наче рідна з перших сторінок, а Марина, яка ж ця жінка цікава ❤️ Ближче до кінця, коли все йшло до завершення, мені прям емоційно було боляче дочитувати 💔
Бажаю Олі письменницького процвітання і хочу на презентацію/читання/будь-яку зустріч 🤍
Було без очікувань. Але давно, дуже, я не читала книгу за 2 дні. Мені сподобався внутрішній нерв у книзі, який чіпляє з перших сторінок. Мені сподобався опис одніє з улюблених вулиць і кав’ярні, які я знаю. І це був телепорт у Київ, який зараз для мене неможливий.
І, звісно, тема. Стосунків, любові, у першу чергу до себе. На одній фразі, дуже влучній про розсіяних людей - я прям розплакалась. Наскільки важлива внутрішня свобода.
це універсальна книга, тому беріться за неї в складні періоди, коли здається, що ви помилялися щодо того, як вам жити свого життя, загубили себе і не знаєте, як бути далі.
Оля чесно та прямо розповідає про біди та травми головної героїні, дає заглибитися у її розгубленість та відчай, а потім лагідно нагадує всім нам, що в кожної є здатність та можливість примиритися із болем минулого та побудувати краще майбутнє.
а якщо ви, як і головна героїня, стикалися із будь-яким видом насильства, я сподіваюся, що ця книга допоможе вам побачити, що вашої вини в цьому немає, і що зміни можливі. але необхідно довіритися комусь та звернутися за професійною допомогою.
ключові сюжетні повороти - не на мій смак, але за зміст та ідеї, живі діалоги та детальні описи Києва Олею хочеться захоплюватися! і це тільки перший її роман. а якими будуть наступні?
Неймовірна книжка! От справді для жінок. Прочитана за 2 вечори за 3 години. Неможливо було відірватися. Оля розбурхала в мені купу емоцій. Я і злилася, і переживала, і плакала, і раділа. Ця книжка настільки виразна, що було враження, що я не читаю, а дивлюсь кіно. Настільки все описано, що було чути шум Києва за вікном, липневу жару, запах кави з кав"ярні і смак тірамісу... Я шалено рада, що рік тому замовила цю книгу, і дочекалася її. Кожна жінка знайде в ній щось для себе. Я просто не вірю, що вона може не зачепити щось в душі. Дуже-дуже раджу її придбати і прочитати!
Друга частина книги, де неймовірна Марина, будинок із тріщинами, штукатурка зі стелі, сервіз Ермес і всі-всі пречудові деталі, така… затишна, хоч і болюча, сльозлива. Ця частина зробила книгу для мене дійсно unputdownable. 🙌🏼❤️🩹
Перша частина – хоч і дуже важлива та правдива, чомусь постала в уяві для мене дешевим російськомовним серіалом, з поганою грою акторів і неякісною зйомкою. Але це суто моя уява так все намалювала. Мабуть, все ж через мову. Не змогла абстрагуватись. Не змогла уявити мій Київ чисто російськомовним. Не вистачало змішання мов, яке панувало (-є) на вулицях міста.
Дуже класно було впізнавати саму Олю Котрус, яку фоловлю в інстаграмі вже багато років, в деталях книги (друкарська машинка під ялинкою, глек для води із кришталю та інші). ☺️
Не чекаю перекладу цієї книги, але чекаю нової роботи письменниці українською, яка, впевнена, буде не менш addictive.
P. S. парадокс, але в кастингу на місце хижака в той «серіал» мій мозок затвердив Alexander Skarsgård. 😅 хто дивився Big Little Lies, зрозуміє.
Спочатку здавалось, що книга розповість адекватну історію про НЕ кохання, яке сталось з таким собі «містером Греєм», але ця книга складніша і глибша. Добре, що в нього тут так і не з’явилось ім’я, і історія його швидко завершилась, бо присвячена вона не йому. Для мене це була навіть не історія про Ніку. Може, не дарма її ім’я ми теж дізнались тільки на останній сторінці. Ця прекрасна історія, як на мене, була вся про Марину. Наче вона надала сенс іншим героям, а можливо і читачкам. Вона дійсно була всесвітом. Оточена своїм же жовтим світлом, наповнила власне життя справжніми незабутніми моментами. Стільки крихітних деталей зробили її саме такою: від сервізу до буденних суконь. Здається, в цьому і є сенс життя - проживати його по-своєму і по-справжньому, приділяючи увагу усім крихким дрібницям.
Як людина може так влучно передати словом емоції та почуття? Це неймовірно чуттєва книга про окрему долю та про кожну жінку, про зустріч із собою. Я довго вагалась чи читати книгу, тому що вона російською, але просто не могла не прочитати, так як дуже люблю все що Ольга транслює у своїх текстах. І я рада, що таки наважилась. Так рідко є нагода насолодитись кожним словом у книзі. Це просто ❤️❤️❤️
Я підписана на Ольгу в інстаграмі дуже давно, десь, напевно з 2016, чи навіть 2015 і я побачила скільки в цій книжки саме її. Я розумію, і дуже сподіваюся, що все, що сталося з Нікою - вигадка авторки, але кожен маленький опис вулиць такого любого міста, те, як поводитися з собакою, те як відчуває головна героїня, те як вона вдягається - в усьому я побачила «авторські мазки». Так рада, що у книзі я побачила саму авторку, як стару подругу, з усіма «інсайд джоуками», переживаннями, поглядом на життя. Було дуже комфортно і затишно читати книгу, ніби посиділа за чаєм у сусідки головної героїні - Марини
Я разочарованна. Я ожидала от сюжета и языка, на котором книга написана, намного больше.
Я привыкла к Олиным постам в инстаграм или на Патреон написанным красивейшим языком (особенно с тех пор, как она начала писать на украинском), полным философских размышлений , глубины и света с оптимизмом (даже в тяжелые временна). В книге я это всего не увидела.
Сюжет незамысловат ( слишком типичен, чтобы заставил задуматься), язык скуден, поверить в прекрасное будущее главной героини в конце романа я так и не смогла. Особенно меня разочаровал «brand dropping» по всей книге - но ничего об этих марках нового я не узнала. Чувств никаких главные герои не вызвали, разве что ощущение, что где-то я их встреча - О да, в огромном количестве других романов и фильмов.
Сегодня приступаю к «Город, который меня съел» - надеюсь, что эта книга будет лучше.
Я останім часом багато їздив потягом на відстані до 3 годин. І почав читати книгу, хоч вона в мене з минулого року. Я не буду казати, що жалію, бо на все свій час. Раніше я був у важкому стані психологічно, і ця книга могла б ще більше мене загнати в депресію. А зараз, я надихаюся.
Це не��мовірна книга, так круто все описанно! Я читаючи, уявляю, собі повністю все, до найменшої деталі. Навіть захотів знайти автора, хоча б в інстаграм, якщо Вона там є.) А Марина така неймовірна жінка. Так би хотілося з нею познайомитися! Але на жаль зараз це неможливо. Можна писати багато всього, але я не буду, щоб не написати зайвого, але раджу кожному прочитати і отримати сили від автора.
Нехай кожного благословить Господь, і береже у цю скрутну хвилину.
Маю визнати, що мені було важко відірватися від книги, і я закрила її з приємними відчуттями. Мені сподобалась еволюція героїні і те, що протягом книги в неї виявлялися недоліки і вона стикалася з новими моральними дилемами. Тим не менш, моя раціональність не дала мені закрити очі на деякі сюжетні нюанси, які віддалено нагадали парадокс Кері Бредшоу: привілейованість героїні, відсутність матеріального питання, собака в орендованій квартирі без згоди власників (окей, це з наболілого). Це життєві моменти, які не вкладаються в печальну казку, описану в книзі, але для мене вони стали свого роду спрощенням самої сюжетної лінії.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Роман-сповідь жінки про жінок у форматі особистого щоденника про втрату себе, руйнування ілюзій й звичного устрою життя, після чого відбувається зцілення та віднайдення по крихті себе справжньої. І цей шлях такий захоплюючий, бо він насправді про кожну з нас, навіть якщо наша історія не має нічого спільного з історією головної героїні. Цей роман нагадав мені мій власний шлях до себе після розлучення, а неймовірна атмосфера Києва душею перенесла в це місто і вкотре в себе закохало, тому він для мене ще й про любов у всіх її проявах.
Яка цікава книга. Вона настільки поглинає в себе, що неможливо відірватися. Вона про кохання, про біль, про довіру, про втрату, про життя, про минуле і майбутнє. Просто, але так шикарно! Однозначно рекомендую!
Купила книжку Олі на презентації ще певно позаминулого року, коли ще була вагітна. І лише зараз до неї добралася.
Найбільше в Оліних книжках я люблю впізнавати київські місця, якими гуляю сама. Так після прочитання поїхала дивитися на будинок, який є одним з головних героїв історії.
Well, this one is neither good nor bad. A story that is truly inspirational, but lacking both polish and quality in some places. Easy to read, but about sometimes truly horrendous things
Роман замечательный. Был прочитан в нужное время в нужном месте. Читалось без ожиданий. Со всхлипываниями, с оханьем и аханьем. Разный спектор эмоций был ощутим.
В цей раз книга стала чудовим співрозмовником в моїй історії. Дала місце виплвкатися, десь відчути підтримку, що я не одна така, десь порадіти, що в мене такого не було, десь наповнитися естетикою, якою просочена вся книга.