Про Павла Вишебабу Павло Вишебаба – командир відділення 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. На фронт пішов добровольцем після повномасштабного вторгнення 24 лютого. У мирному житті – поет, музикант та екоактивіст. Лідер гурту One Planet Orchestra, голова ГО «Єдина Планета», посланець з питань толерантності ПРООН в Україні. Координатор антихутряної кампанії «ХутроOFF» щодо заборони виробництва хутра. Засновник першого в Україні веганського кафе One Planet.
Про Павла Вишебабу пишуть Forbes та «The Independent, на його поезії роблять огляди у Vogue. Одна з найбільших індійських газет The Hindustan Times присвятила статтю поезії «Доньці», який перекладений вже щонайменше на п’ятнадцять мов світу.
«Доньці» (або «Тільки не пиши мені про війну») – одна з найпопулярніших поезій Вишебаби, написана вже під час великої війни. Цей вірш за лічені дні став вірусним та розлетівся мережею, перетворившись на один із символів українського спротиву.
Після кожного вірша погляд мимоволі втуплювався в стіну навпроти, щоб до кінця усвідомити кожен рядок і його разючу влучність.
За будовою вірші не схожі один на одного, різні темпи, різні способи римування. В автора цікаве бачення світу і багата мова. Все це у поєднанні дало нам чудову чуттєву ні на кого не схожу поезію.
Таку поезію хочеться мати в друкованому вигляді і деколи перечитувати. Часом — для підняття бойового духу, часом — просто для натхнення.
Не люблю поезії, не знаю її, не розумію Школа і її методи заучування повністю відбили бажання відкривати надалі цей жанр для себе. Чесно, купувала книгу Павла лише як данину Захисникові. Але це щастя, що вона є у мене. Поезія Павла прекрасна. Щира. Чесна. Болюча. Зрозуміла. Своя Читайте
Оформлення дуже красиве. Вірші.. Деякі зачепили, деякі ні.. Це нормально, як і з всіма іншими поетами. Але те, що це болить, це актуально.. Дуже відчувається... Дуже! Автор здоров'я і сил, бо після перемоги хочеться з ним зустрітись обов'язково 💙💛
Довго ця збірка простояла на поличці. Мабуть зараз, прийшов час і готовність до цих емоцій. Було чудово, з нетерпінням чекаю на те, щоб перечитати після Перемоги.
Не розумію поезію, не дуже люблю. Але є винятки: Шевченко, Костенко, Леся Українка...в 21 році відкрила для себе Жадана, а в минулому році Павло Вишебабу. Вірші про теперішнє, про війну, надію, любов ... Книга яка має бути в кожній українській родині, особливо коли родина мешкає за кордоном. Вірші які дають надію, надію на краще майбутнє для наших дітей, для українців в Україні.
Це справжній щоденник, майстерно написаний, тонко передаючій реалії, думки, емоції і стани, з якими стикаються наші воїни і воїтельки в ці складні часи.
Якби можна було, то поставала б 10 Дуже душевно, подеколи до сліз, якісне видання і тактильно приємне Неймовірні вірші, дуже рада, що таки замовила собі збірку, тепер дам прочитати мамі, бо електронних вона не читає
Коли берешся читати молодих сучасних поетів, у мене часто є страх, раптом це буде щось несправжнє, натягнуте, але просто написане в риму. З іншої сторони, здається, що у тебе недостатньо знань, щоб загалом оцінювати поезію - де рима банальна, а де витончена, як віршовані розміри використовує автор, які стопи і строфи. Та й все одно все це досить субʼєктивно. А тут ще й більшість віршів про війну, чи можна це критикувати? З такими думками я і бралась за цю книгу. Хоча купила я її роки два тому саме тому, що якось почула в якомусь інтервʼю один з віршів Павла і мені сподобалось.
Я не дуже розбираюсь в поезії як такій, тож оцінюю просто: торкнувся автор в мені чогось глибинного чи ні. Він торкнувся.
Вірш доньці, з якого і виходить назва книги, і який є на обкладинці, вже перекладений багатьма мовами і вважається найпопулярнішим. Та мені сподобались і інші, особливо про розлучення.
Павло пише не тільки класичними строфами, до яких ми більше звикли, багато таких, що складаються з трьох рядків (я погуглила, це називається терцет), або без фіксованої строфи взагалі.
📎Та корчма у порту ще відчинена, гайда! Ллються пиво та співи, гучніші за сміх. І чиїх ти тут тільки-но друзів не знайдеш?! Моїх.
Хто в поході поліг, хто побіг від походу. Підіймаю цю чарку за стертий погон, за поразку свою й перемогу народу мого.📎
📎Їй однаково - високо був ти чи низько впав, вона любить тебе без вагомих на те підстав. Хоч і градус між вами, що можна би лити сплав, ви не будете разом, і ти про це завжди знав.
Все, що трапилось в Краматорську, залишиться тут. Під руїнами Тора щастя не продадуть, мадрівниче, слізьми відмивай із лиця мазут і надію покинь, ти уперся у східний кут.📎
У мене друге видання, з прозою в кінці, її тема сама по собі досить чутлива, але в ній мені, чесно кажучи, чогось не вистачило.
Як на мене, ця книга просто кричить назвою «Агов, я про війну!». Все вірно, бо, на жаль, на часі. Вірші Павла переконливо талановиті, образні, словесно багаті, інтелектуальні, але головне - душевні, глибокі, сповнені небанальних рим та філософії. Мені сподобалася збірка від наповнення до виконання книги - твердий папір сторінок, багато простору для віршів, акварельні ілюстрації, тверда обкладинка з ефектним тисненням найпопулярнішого вірша поета. Багато поезій на тему сходу, донецького регіону, який ми напевно що лиш з війною почали переосмислювати. Перепрочитувати. Не можна не рахуватися із «східним кутом», максимально окультурнюючи і без того культурний захід. Невивчена домашка поставила на кон усі наші землі, особливо ті, які воліли не думати про завтра, «не напрягать язык». Особливо сподобалось оповідання «Марсіани». Читала і думала: час настав… нехай наші автори, автори-воїни і ті, хто випадково у горнилі війни знайде свій талант письменника, - нехай пишуть, час писати про війну. Нам пора вивчати тему не лише з телеграмів та «єдиних новин», але й особисто, камерно, емоційно, наодинці з книгою. 📍Ти ще не бачила стільки життя, скільки він бачив смерті 📍Та замішано все в одній миті, і так ясно крізь діри в стіні: ось життя - з головою у літі, ось людина - по лікті в війні. 📍Хто в поході поліг, хто побіг від походу. Підіймаю цю чарку за стертий погон, за поразку свою й перемогу народу мого. І за всі кораблі з анфілади Улісса, що скорять береги й розібʼються об свій. Бач уламки човна у тіні кипариса? То мій. 🖤 Pavlo Vyshebaba
Збірка просто 🔥 Прочитав nonstop на одному подиху.
Прекрасна і талановита сучасна поезія.
Після деяких віршів потрібно було зробити перерву, щоб можна було перевести подих.
Павло Вишебаба справжній майстер (зараз ще й в лавах ЗСУ), так сильно, точно і щемливо передати не прості почуття...
Вірші написані в різні періоди і в різному стилі. До кожного вірша є QR код з посиланням на ролик де Павло читає свій вірш. Відео не дивився але поезія в збірці 💔
Можна багато, ще багато писати але краще один раз спробувати ніж 100 раз почути. Замість тисячі слів:
Щоб сховатись від смутк�� та порожнечі, ми говоримо про дріб’язкові речі, так світанок розмінюється на вечір.
Опадає пітьма під вагою зливи. Кожен злочин обтяжується мотивом. Кожен з нас замовкає про особливе.
Темнота спонукає себе картати. Пам’ять знає навпомацки кожен кратер. Врешті-решт, ми усі мовчимо про втрати.
Мовчимо про усе непідвладне мові, гарячково розставлені розділові, непромовлені вчасно слова любові.
Про утрачений рай і своє вигнання із дитинства, можливо, чи то — зі спальні, де не чутно ні стогону, ні мовчання.
Про змарнований час, що крізь пальці лине. І якщо перевести в пісок години, ми би йшли через дюни, мов бедуїни.
Те, про що говорити не стане сили, у пітьмі проступає волоссям сивим і виводить мовчання німим курсивом.
💬Життя, здалося, розділене надвоє, а виявилось — сповнене до меж для тих, хто народився не для воєн, та й хто для них народжується, врешт. . . 📖"Тільки не пиши мені про війну" — збірка віршів сучасного українського поета Павла Вишебаби. . . 💬Край зими, і весна, і літо, і осінь, знов зима, що насилу мене впізнає. Обернися, чиє це життя пронеслося? Моє. . . ▪️Війна тепер не просто слово, яке колись читали в підручниках історії. Війна тепер в кожному з нас. І ці вірші про це. . . 💬Мої думки легкі опадають, мов ті листки, і всього лиш: зібрати до купи їх і змести. Знову сиплються зверху, заледве змахнути встиг. . . ▪️Павло Вишебаба не з чуток знає про бойові дії, бо він з тих, кому щодня ми дякуємо за змогу пити каву зранку і бігати по справам. І ось, читаючи його неймовірної сили вірші, хочеться ридати від болю і пишатися. . . 💬І кожен спогад, кожна сповідь — нам в'яжуть светр для хуртовин. Між душами, моя любове, не розрізають пуповин. . . ▪️Мурахи по шкірі від кожного слова, від кожної рими... І ці вірші будуть читати українською не просто через літа, а через віки. Так і буде . . 💬Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли, ми билися, як востаннє. І вижили. І померли. Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно читаєш це українською, значить ми бились гідно.
Я не великий поціновувач поезії, але якщо написано талановито, то читаєш і думки нестримно летять. Яскраві образи, пережиті та зболені, і кожне слово проймає до глибини душі, бо відображає наші реалій (війна, міста і люди, мова тощо).
Окремо варто сказати про надзвичайне оформлення збірки. Акварельні ілюстрації, порожні сторінки – паузи, так необхідні, щоб перевести дух, QR-коди для прослуховування віршів у виконанні самого автора, лаконічна обкладинка.
Дуже-предуже рекомендую!
"Коли чоловіки повертаються звідти, носки їхніх берців завжди темні та мокрі, неначе вони стояли на березі ріки, та не перейшли її потік."
"– Бог нам дав війну, щоби нас змішати, щоби ми дізнались про справжню дійсність."
Колись давно я писала вірші і любила читати їх також, але з часом перестала.
З початку повномасштабного вторгнення відчула особливо гостре бажання у поезії. Те, що колись сприймала через призму історії, намагалось зрозуміти період, у який була написана поезія, зараз не потребує ніяких додаткових намагань. Все набрало інших барв і особливо переноситься на сьогодення, адже зараз ми проходимо той же непростий шлях, як наші неймовірні поети наставники у всій час. Проживаєш кожну історію тут і зараз з особливою гостротою, з особливим болем, відчаєм, надією, ніжністю, силою, неймовірною любов'ю. І завжди знаходиш розраду і силу у тих рядках.
Дякую Павлу за цю збірку і його неймовірні рядки! Вони різні, але усі мають особливий сенс, глибину, велику силу і світло❤
З самого початку мене вразила біографія Павла. Я про нього нічого не знала, а його життя дуже цікаве.
Ну а саму збірку я читала помалу. Вірші торкають. Теми чіпляють. Дуже мені зайшли QR-коди, бо рима своєрідна і не завжди зразу вдавалося піймати. А от як Павло читав — то кайф. І окрема дяка за ілюстрації.
Вірші і їх авторське читання (на Ютубі - див.QR-коли) - беруть за душу. Та найсильніші емоції були, коли чула їх наживо - на концерті поета в Києві 14 березня.
Слухала цю збірку на абук, всі вірші декламував автор з музичним супроводом. Це було дуже гарно, слова віршів проникали в саме серце і викликали мурахи по шкірі.