Шелест бамбукового гаю

by Станіслав Асєєв

У новій книжці короткої прози поет, прозаїк і публіцист Станіслав Асєєв постає перед нами як тонкий лірик, твори якого виринають ніби з позачасся, із сутінків, — так, наче бачиш змальовані події уві сні. Відомий широкому загалу насамперед як публіцист, автор книжок «"Світлий шлях" : історія одного концтабору» та «В ізоляції» (за останню здобув Шевченківську премію у номінації «Публіцистика та журналістика») Станіслав здивує читачів пронизливими різножанровими текстами, що були написані у період між 2011-2021 роками. У них чарівна леді своїми сльозами освічує темряву байдужого міста, священник і убивця змушені ділити одну в'язничну камеру на двох, коханці вирушають на край світу, а бізнесмен-торговець знай прораховує на калькуляторі усе своє життя.

Також у книжці подано щоденник, що його автор вів у 2014-2016 роках. Розпочинаючи зі сумнозвісного "параду полонених" в Донецьку й закінчуючи похороном терориста Мотороли, Станіслав крок за кроком фіксує власні емоції та думки: що відчуває людина, коли на її очах руйнується увесь знайомий світ, канонада розриває небо над головою, і Бог, що не зупинив світову бійню, не вберіг від страждань і смерті мільйони невинних людей, не спустився в Аушвіц — чи варто на нього чекати тут, у Донецьку?

Genres: Short Stories, Ukrainian Literature

128 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

About the author

Stanislav Aseyev is a Ukrainian writer and journalist, and he also writes in Russian.

In May 2014 his native city of Donetsk fell under control of pro-Russian militants and he remained there. During the period of 2015–2017 Aseyev was publishing his reports (writing under the pen name Stanislav Vasin) for Ukrainian newspaper Mirror Weekly and other Ukrainian media, up until 2 June 2017, when he disappeared. On 16 July 2017, an Russian-installed official of the occupational “Ministry of State Security” confirmed that Aseyev was kidnapped by Russian-installed collaborators in Russian-occupied eastern region of Donetsk.

Among Aseyev's best known Russian works is a Russian novel 'Melhiorovyi slon' (2016) and a Russian non-fiction book 'Svetlyi put': istoriya odnogo konzlageria' (2020).

Among Aseyev's best known Ukrainian works is non-fiction book 'V izoliatsiyi: dopysy pro Donbas' (2017).

You can find his Russian-language profile: Станислав Асеев and English-language profile: Stanislav Aseyev

Reviews

[Yulia Kryval · Rating 3 out of 5]

оповідання по відчуттях - якась дивна суміш Бруно Ферреро і «Кафе на краю світу»; відмучила, зовсім не моє

книгу оправдав у моєму сприйнятті лише щоденник

[Ангеліна Іванченко · Rating 4 out of 5]

Поки не почався щоденник я ніяк не могла зловити метчу з книгою. Як на мене, то прозаїк Асєєв доволі посередній. Але саме те, як він описує своє життя в щоденнику, а не ховається за оповіданнями — розбиває серце в друзки.

[Katya · Rating 4 out of 5]

сумно

[Nemov Ptaha · Rating 5 out of 5]

Оповідання про сповідь я буквально проковтнула. Воно сильне. Доторкнулась до питань вірності собі, свободи, спокути, життя та смерті. Читаючи мені здалось, що оповідання точно не українське. Дуже вдала стилістика, влучні слова та персонажі.

Вкінці короткий щоденник автора, сповнений гучних артилерійських вибухів, тихої течії води та маяка, яким слугує вікно багатоповерхівки Донецька.

Так зголоднів, що написав оповідання про сир.

Донецьк став Донецьком, тільки коли його спробували відібрати.

Я почуваю, як місто позбавляє мене розуму, змушує мене думати про те, що є не більшим за міраж.

Але варто відчинити балконні двері - і до кімнати відірветься вихор війни.

Тільки у бігу ще знаходжу бодай якийсь спокій. Він - моя церква.

[Violetta K. · Rating 4 out of 5]

Це вже друга книжка Асєєва, яку я прочитую за один вечір у захваті, але я досі не можу собі чітко відповісти що саме мене у ньому захоплює. Цей феномен залишається для мене загадкою. Можливо, ми просто якимось незрозумілим чином думаємо про схожі речі і синхронізуємось.

Більшість тих, хто у мене в оточенні стикався з його книжками, мій ентузіазм не підтримує.

А може, це просто те, наскільки полотно символів в цих коротких творах одночасно прозоре і таке загадково далеке? Не знаю точно, проте записи щоденника відкривають для мене кожне з них і показують внутрішню кухню Асєєва. Тому, якщо щось не до кінця ясно в оповіданнях чи есеях — має сенс дочекатись до щоденничка 14-16го років

[Vlada · Rating 3 out of 5]

Крізь сторінки відчуваються нотки депресії. Спочатку вони ледь помітні, але далі стають курсивом. І то не просто так. Важке життя та війна даються взнаки. Для мене це було важке чтиво, хоча книга зовсім маленька.

Дуже потішив щоденник автора, не хотілось, щоб він закінчувався.

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

"Був у Києві. Інший світ. (Дуже, дуже багато людей!) Хрещатик неймовірно красивий, але забудоване місто жахливе, ніби необережно розлитий на асфальт парфум. Назад повертався через Горлівку: підірвані мости, воронки від мін, повалені стовпи електропередач, ущент спалена церква, в якій уціліли лише каркас і величезний дзвін, терикони, засипані снігом, покинуті трупи будинків. Зрідка таблички "міни". Майже немає людей. Іще десять годин тому - забитий тортами Київ, що тоне у вечірніх вогнях достатку і миру. Зараз - зрізані вени війни." 2015 рік

після оповідання про яєчню, пішла на кухню готувати яєчню

Треба перечитати "Світлий шлях", бо це точно буде головна книга нашого покоління, а Станіслав Асєєв вже є одним з головних його голосів. Нехай тільки береже себе.

[Eugenia · Rating 4 out of 5]

Хотіла ознайомитись перш ніж читати «Світлий шлях». Мені дуже сподобалось, як художні оповідання потім перегукуються із щоденниковими записами. Самі щоденникові записи - то 5/5.

[oxalotle [через О] · Rating 4 out of 5]

"Так зголоднів, що написав оповідання про сир."
"Найбільшим досягненням пропаганди стало те, що я й досі не впевнений, чи заслуговує хтось із того боку на смерть."

Книга складається із двох частин: перша - оповідання та спостережливі есеї про минуле. Деякі фрази в оповіданнях здалися мені костурбатими, проте, сенс і сюжет сподобався.
Другу частину можна назвати щоденником Орвелла - автор чого тільки не робив, щоби вижити в Донецьку і протягнути ще місяць на орендованій квартирі. В основному вантажив капусту за дріб'язок.
Зважаючи на те, що оповідання та есеї були написані всі до 2016 року, а деякі ще й в 2011, то з нетерпінням чекатиму до друку роману та наступних робіт автора.

[Владимир Котенко · Rating 5 out of 5]

При першій спробі, читання йщло дуже важко, не звертаючи увагу на те, що в книзі лишень 130 сторінок. Я заледве прочитав сторінок сорок. Це не проблема тексту, а проблема очікувань. В певному сенсі, прочитавши аннотацію ти не маєш ключа до прочитання. Щось вгадується, відчувається але все ж я не намацав ключа.
При другій спробі, я вирішив прочитати лишень щоденник, який розміщенний наприкінці.
Він і став ключем для мене. Я впізнавав в ньому знаки для розуміння оповідань. І прочитав всі оповідання в зворотньому порядку.
Не дарма оповідання розміщені не хронологічно, найближче порівняння - з калейдоскопом. Треба бути готовим до сприйняття і запам'ятовування різних картин, щоби наприкінці, за допомогою "щоденника" перепрочитати їх.
Тепер доведеться чекати певний час, поки пам'ять про прочитанне трохи притлумиться, щоб прочитати правильно.
Не берусь судити талоновитість і твору і автора, для цього є спеціально навчені люде, але як на мене, для 130 сторінок дуже багато всього.

[Ганна Халімон · Rating 4 out of 5]

Я б радила спочатку читати щоденник, бо оповідання перегукуються із щоденниковими записами, прояснюють підтекст, бо то все певною мірою з пережитого-передуманого автором (Донецьк на початку війни, напівголодне існування письменника, депресія). Дуже вдале оформлення, доповнює зміст.

"Він усе розрахував. Рівно тисяча на місяць – такою була ціна тиші та спокою, за які він платив вівсяною кашею на сніданок і скромними обідами, що зазвичай складалися з рису. Але п'ять днів тому порахував видатки і недорахувався шести сотень, які витратив за минулі місяці, то вирішив перебиватися гречкою." ("І про вечерю") - про ті далекі часи, коли гречка ще не була розкішшю))

"... війна нагадує щось на кшталт анастезії для почуттів."

"Війна, як і Париж, ніколи не закінчується."

"Щодо Макіївки: існують міста, життя в яких робить безглуздою ще і смерть."

[Sem · Rating 2 out of 5]

Бамбук росте дуже щільно і дуже швидко, тому якщо стати в колі і дати йому рости навколо вас, то ви раптово опинитеся у пастці, дискомфортній та одноманітній. Від цієї книжки Асєєва, на жаль, відчуття приблизно такі самі. Абсолютно не моє, хотілося кинути на півдорозі, але таку коротку книжку гріх не дочитати. А бамбук вже вище голови.

[Ruda_sterlet Руда стерлядь · Rating 3 out of 5]

Нажаль, ця книжка була трохи… не моя. Спочатку, я думала, що це проблема перекладу, але ні, перекладу тут нема…

Але теми ессеїв болючі, правдиві, такі що зачіпають за душу

Особливо, «Щоденник» це болючій ессей буденності окупованого Донецьку

Проте, написано кострубато і мені, якось не цікаво…

[Та, що не полетіла у Ирій]

Не скажу, що це моя книга. Підозрюю прочитала її не в той час і настрій. Але я рада, що у Асєєва є нові книги і я бажаю йому успіхів у цій справі.

[Ira Kolomiets · Rating 4 out of 5]

Це не перша книга цього автору для мене. Дуже цікаві короткі оповідання і щоденний початку війни. Легка мова, здебільшого не ординарні герої. Вартує прочитання.

[Valeriya · Rating 4 out of 5]

сподобалося, начебто нічого такого, але чіпляє. багато про війну, не тільки очевидно, а і поміж рядків. вона начебто постійно з нами навіть коли її немає. рештою, війна може стати найбільшим враженням в житті.
щоденники - геть інше, але для мене вони ближчі, приватніші. з цієї пари рядків, які навіть не замальовки, а скоріше примітки дізнаєшся багато про автора, олюднюєш його. я б починала читати зі щоденників, але тут вже кожному своє.

[Oleg Duma · Rating 3 out of 5]

Есеї сповнені печалі, суму, філософських роздумів. Спостереження за світом, що втікає крізь пальці. Здається, автор та його герої разом із втратою звичного сталого світу втрачають можливість сфокусувати життєві орієнтири, які нависають розмитими тінями донбаських териконів. Тільки сподівання спіймати випадковий орієнтир, як те освітлене вікно багатоповерхівки серед темряви війни та звуків вибухів. Мовчазна задушлива atmosphere війни, що вже йде...

[Ievgen · Rating 4 out of 5]

Коли територію України окуповує рашка, то з українських новин вона чомусь зникає. А там же живуть такі самі українці. Та й чи можливо уявити життя в Донецьку читаючи стрічку новин. Стрічки новин надто конкретні, а життя надто абсурдне. Асєєв цікаво пише про цю абсурдність. А ще про гроші, бідність, сумну красу й креветки.

[Sofi Hnatiuk · Rating 5 out of 5]

Страшно читати про війну очима іншої людини, про війну, яка зараз зовсім недалеко і теж присутня у житті. Хороші оповідання доповнені щоденником автора, який мене наводить на роздуми, в яких умовах він писав свої історії, як він виживав у тому жаху. Бережи Боже українців.

[Марія Горбач · Rating 3 out of 5]

найсильнішим виявився для мене щоденник і оповідання з розмовою священника і вбивці в одній камері. решта чомусь майже не зачепили