What do you think?
Rate this book
Лекции о Прусте
Настоящие лекции издаются по расшифрованному с магнитофонных записей и просмотренному, но не правленному автором тексту, оригинал которого находится в его архиве.
552 pages, Hardcover
Published January 1, 1995
2 people are currently reading
14 people want to read
About the author
Merab Mamardashvili
30 books120 followersMerab Mamardashvili (Georgian: მერაბ მამარდაშვილი, Russian: Мера́б Константи́нович Мамардашви́ли; September 15, 1930 – November 25, 1990) was a Georgian philosopher, Doctor of Sciences (1968), professor (1972). He was born in Gori (Eastern Georgia). In 1955 he graduated from the Faculty of Philosophy of the Moscow State University. From 1968 to 1987 he was a deputy editor of the scientific journal "Voprosi Filosofii" ("Questions of Philosophy"). He became a professor of the Moscow State University and a senior research fellow of the Moscow Institute of Philosophy of the Russian Academy of Science. From 1987-1990 Mamardashvili was head of the Department of the Tsereteli Institute of Philosophy of the Georgian Academy of Sciences and Professor of the Tbilisi State University.
In his life only a few books were published, his lectures (for his style of lecturing he and others called them "conversations" or "dialogues" and he was called "Russian (or Georgian) Socrates") were taped and published after his death by his disciple Yuri Senokosov. Lecturing abroad, Mamardashvili gave talks in Germany, France, and other countries. He died from a heart attack at Moscow Vnukovo airport on November 25, 1990 and was buried in Tbilisi in a family grave on the Saburtalo cemetery.
Influenced by René Descartes and classical German philosophy (especially Immanuel Kant), Mamardashvili contributed to rationalist theory of perception. His main research fields were: general gnoseological notion of processes of analysis and synthesis, the methodology of science and of the historic-philosophical studies, the role of consciousness in social being, the relationship between consciousness and the aesthetics, the overall meta-theory of language and consciousness. He considered the consciousness the ultimate subject of philosophy. Some of the most famous phrases, coined by Mamardashvili are: "consciousness is paradoxicalness impossible to get used to" [1], "consciousness is an experience of inexperiensible experiences", "phenomenology is the accompanying feature of all the philosophy", "loneliness is my profession" and so on.
In the preview to the edition of the major compilation of his works by St. Petersburg publishing house "Azbooka-classica" in 2002 he has been introduced "one of the most interesting contemporary philosophers, a man of impeccable style, magical fascination and rare kindness". It was also noted there, that all of his interests were concentrated around the human personality, its freedom and responsibility, on the role of philosophy in life and its place in the culture.
In May 2001 a monument to him was unveiled in Tbilisi.
In his life only a few books were published, his lectures (for his style of lecturing he and others called them "conversations" or "dialogues" and he was called "Russian (or Georgian) Socrates") were taped and published after his death by his disciple Yuri Senokosov. Lecturing abroad, Mamardashvili gave talks in Germany, France, and other countries. He died from a heart attack at Moscow Vnukovo airport on November 25, 1990 and was buried in Tbilisi in a family grave on the Saburtalo cemetery.
Influenced by René Descartes and classical German philosophy (especially Immanuel Kant), Mamardashvili contributed to rationalist theory of perception. His main research fields were: general gnoseological notion of processes of analysis and synthesis, the methodology of science and of the historic-philosophical studies, the role of consciousness in social being, the relationship between consciousness and the aesthetics, the overall meta-theory of language and consciousness. He considered the consciousness the ultimate subject of philosophy. Some of the most famous phrases, coined by Mamardashvili are: "consciousness is paradoxicalness impossible to get used to" [1], "consciousness is an experience of inexperiensible experiences", "phenomenology is the accompanying feature of all the philosophy", "loneliness is my profession" and so on.
In the preview to the edition of the major compilation of his works by St. Petersburg publishing house "Azbooka-classica" in 2002 he has been introduced "one of the most interesting contemporary philosophers, a man of impeccable style, magical fascination and rare kindness". It was also noted there, that all of his interests were concentrated around the human personality, its freedom and responsibility, on the role of philosophy in life and its place in the culture.
In May 2001 a monument to him was unveiled in Tbilisi.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 14, 2025
Мераб Мамардашвілі
"Лекції по Прусту"
"Погляньте, як добре й мускулисто йде в Пруста вираження думки й стану душі."
"От уявіть собі, що ви читаєте, але без мене. Написано два слова. Але ці два слова при певній підготовці, можуть викликати стільки асоціацій та думок, що для їх вираження знадобились би тисячі слів. От якщо ви зможете так читати Пруста та інші тексти, то це прекрасно, тоді дійсно варто на це витрачати час. Бо якщо ні, то ліпше піти й прогулятися. Адже читання це не священний акт, а життєвий акт. І воно лиш тоді має сенс, коли вплітається в наше щоденне, душевне і реальне життя."
Забігаючи наперед, скажу, що Пруста в цих лекціях від сили 20%. Все інше - вільний потік думок Мамардашвілі на всі можливі теми, починаючи від критики СРСР, роздумів про Данте, Антонена Арто (часто на нього посилається), Платона і його ейдоси і закінчуючи анекдотом про лисицю і курчат і розповіддю про сексуальну перверсію при якій чоловік не зможе досягти орґазму, поки йому не залоскочуть п'яту.
Я слухав саме живі записи і це має свої плюси та мінуси. Плюси - можна спостерігати розвиток думки в реальному часі, філософ не читає конспект, в нього є прозорий нарис, а сама думка народжується вільно. Мінуси - повтори, затягнутісь, паузи, а ще в одному місці лектор взагалі втрачає думку через що вибачається і починає говорити про вже щось інше.
Тим не менш, це як мінімум цікавий досвід. Нижче - головні тези з кожної лекції.
Лекція перша.
Пруст і поняття "справжнього життя" в його романі. Текст, як самоцінність і самоціль. "Істиною володіє тільки той, кому вона не потрібна". Погляд на Рахіль з перспектив Сен-Лу і Марселя.
Лекція друга.
Телескоп, як головний інструмент Пруста. "Побачити те, що насправді велике, але здається нам малим". Сенс описовості та деталізації в письмі Пруста. Філософія - здатність побачити підкладку буття. Кожен епізод роману Пруста, як підоснова якогось феноменологічного явища чи закону. Кубістський овал незаповнений рисами обличчя - символ безособової людини, а отже неважливого персонажа в контексті роману. Суть сновидіння це створення досвіду реальності, яка дозволяє нам не прокидатися. Життя це сон.
Лекція третя.
Стиль. Велика література завжди відкриває перед нами приховану частину нашої душі. Ніколи не варто боятися зайти занадто далеко, адже істина ховається ще далі. Існують очі, усмішки, жести в Логосі і поза Логосом. Десь у світі існує книга написана для вас, яку ви ніколи не прочитаєте.
Лекція четверта.
Вигадані митці в романі. Вершник вперше бачить аероплан. Справжнє життя це робити те, що можемо робити тільки ми.
Лекція п'ята.
Аристократичні люб'язності перед обличчям смерті втрачають сенс. "Невикористаний запас поклонів в колінах". Направленість людини до добра зумовлена наявністю добра в самій людині. Поезія це відчуття свого власного існування. Те що Пруст не міг реалізувати в сфері розуміння він досяг в сфері зображення. Можна програти битву думки, але виграти битву естетичну. Життя це зусилля в часі.
Лекція шоста.
Солон говорить про щастя. Ідеали виростають з невербального кореня виховання. Героїчне мистецтво Арто і Пруста. З самим собою я поєднуюсь проробляючи враження. Перший том публіка не визнала, бо неправильно зрозуміла його, як дослідження світу однієї людини, а не законів буття. Час це відмінність предмета від самого себе. Відмінність різних предметів це простір. Апорія і амеханія.
Лекція сьома.
Досвід безперервний, може статися таке, що я сьогодні продовжую стан людини, яка жила тисячу років тому. Комахи, наприклад павуки і бджоли можуть з власних секрецій створювати власні доми, Пруст створює з секрецій спогадів свій внутрішній світ. Мужність Пруста носить сентиментальний характер.
Лекція восьма.
Прустівський роман це роман людського піднесення в старому релігійному значенні цього слова. Героїчний ентузіазм Джордано Бруно. Бути постійно просутнім неможливо, коли обома ногами ти загруз в незробленому.
Лекція дев'ята.
З кожним з нас колись відбулося щось первісно-людське, спогади переживання цього явища описує Пруст. Мистецтво це елемент нового віднаходження життя. Метафора, як символ дантівського тунельного руху. Реальність це осад досвіду.
Лекція десята.
Пруст і проблема реалізації життя і усвідомлення відчуттів. Поняття сенситивної булімії. "Щоб отримати задоволення від мадленки не треба ще раз її надкусити, а зупинитися. В горі не треба віднатись плачу і крикам, а спинитись і не робити нічого. Якщо енергія використовується відразу, ми втрачаємо те, що стукало у вікно свідомості. Ми сказали "Ах!", або зобразили знак горя, цим самим віддаючи почуття іншим, тим, хто його сприйняв і отримав від нього насолоду чи гіркоту. Ми повідомили іншим те, що самі ще не встигли "прожувати." Анекдот про лисицю і куряток. "Холостяки мистецтва" це "холостяки життя". Книги народжуються не з книг.
Лекція одинадцята.
Пруст говорить, що жодного разу не наводить в своєму романі описів відкривання вікон, закривання дверей, одягання пальт чи представлення героїв, бо є занадто лінивим і не бажає описувати нудні для себе речі. Звідси витікає поняття "божественної ліні". Описувати потрібно тільки важливе та не нудне.
Лекція дванадцята.
Анамнезис. Якщо мислення починається, то воно починається все цілком. В цій точці розвертається весь каскад майбутніх думок. І через багато років ми зможемо усе це пригадати, якщо дуже пощастить. Так працює метод символічних кореспонденцій. Навіть атом може бути світом, якщо це атом розуму.
Лекція тринадцята.
Над кожним з нас тріпоче прапор нас самих, уявлень інших про нас. Ми судна під прапором "Я". Але для кожного цей прапор подвійний, видимий штучний і справжній невидимий. Вірити варто тільки в те, що без віри не може існувати. Набір наших потенцій значно ширший, ніж той, який ми реалізуємо.
"Лекції по Прусту"
"Погляньте, як добре й мускулисто йде в Пруста вираження думки й стану душі."
"От уявіть собі, що ви читаєте, але без мене. Написано два слова. Але ці два слова при певній підготовці, можуть викликати стільки асоціацій та думок, що для їх вираження знадобились би тисячі слів. От якщо ви зможете так читати Пруста та інші тексти, то це прекрасно, тоді дійсно варто на це витрачати час. Бо якщо ні, то ліпше піти й прогулятися. Адже читання це не священний акт, а життєвий акт. І воно лиш тоді має сенс, коли вплітається в наше щоденне, душевне і реальне життя."
Забігаючи наперед, скажу, що Пруста в цих лекціях від сили 20%. Все інше - вільний потік думок Мамардашвілі на всі можливі теми, починаючи від критики СРСР, роздумів про Данте, Антонена Арто (часто на нього посилається), Платона і його ейдоси і закінчуючи анекдотом про лисицю і курчат і розповіддю про сексуальну перверсію при якій чоловік не зможе досягти орґазму, поки йому не залоскочуть п'яту.
Я слухав саме живі записи і це має свої плюси та мінуси. Плюси - можна спостерігати розвиток думки в реальному часі, філософ не читає конспект, в нього є прозорий нарис, а сама думка народжується вільно. Мінуси - повтори, затягнутісь, паузи, а ще в одному місці лектор взагалі втрачає думку через що вибачається і починає говорити про вже щось інше.
Тим не менш, це як мінімум цікавий досвід. Нижче - головні тези з кожної лекції.
Лекція перша.
Пруст і поняття "справжнього життя" в його романі. Текст, як самоцінність і самоціль. "Істиною володіє тільки той, кому вона не потрібна". Погляд на Рахіль з перспектив Сен-Лу і Марселя.
Лекція друга.
Телескоп, як головний інструмент Пруста. "Побачити те, що насправді велике, але здається нам малим". Сенс описовості та деталізації в письмі Пруста. Філософія - здатність побачити підкладку буття. Кожен епізод роману Пруста, як підоснова якогось феноменологічного явища чи закону. Кубістський овал незаповнений рисами обличчя - символ безособової людини, а отже неважливого персонажа в контексті роману. Суть сновидіння це створення досвіду реальності, яка дозволяє нам не прокидатися. Життя це сон.
Лекція третя.
Стиль. Велика література завжди відкриває перед нами приховану частину нашої душі. Ніколи не варто боятися зайти занадто далеко, адже істина ховається ще далі. Існують очі, усмішки, жести в Логосі і поза Логосом. Десь у світі існує книга написана для вас, яку ви ніколи не прочитаєте.
Лекція четверта.
Вигадані митці в романі. Вершник вперше бачить аероплан. Справжнє життя це робити те, що можемо робити тільки ми.
Лекція п'ята.
Аристократичні люб'язності перед обличчям смерті втрачають сенс. "Невикористаний запас поклонів в колінах". Направленість людини до добра зумовлена наявністю добра в самій людині. Поезія це відчуття свого власного існування. Те що Пруст не міг реалізувати в сфері розуміння він досяг в сфері зображення. Можна програти битву думки, але виграти битву естетичну. Життя це зусилля в часі.
Лекція шоста.
Солон говорить про щастя. Ідеали виростають з невербального кореня виховання. Героїчне мистецтво Арто і Пруста. З самим собою я поєднуюсь проробляючи враження. Перший том публіка не визнала, бо неправильно зрозуміла його, як дослідження світу однієї людини, а не законів буття. Час це відмінність предмета від самого себе. Відмінність різних предметів це простір. Апорія і амеханія.
Лекція сьома.
Досвід безперервний, може статися таке, що я сьогодні продовжую стан людини, яка жила тисячу років тому. Комахи, наприклад павуки і бджоли можуть з власних секрецій створювати власні доми, Пруст створює з секрецій спогадів свій внутрішній світ. Мужність Пруста носить сентиментальний характер.
Лекція восьма.
Прустівський роман це роман людського піднесення в старому релігійному значенні цього слова. Героїчний ентузіазм Джордано Бруно. Бути постійно просутнім неможливо, коли обома ногами ти загруз в незробленому.
Лекція дев'ята.
З кожним з нас колись відбулося щось первісно-людське, спогади переживання цього явища описує Пруст. Мистецтво це елемент нового віднаходження життя. Метафора, як символ дантівського тунельного руху. Реальність це осад досвіду.
Лекція десята.
Пруст і проблема реалізації життя і усвідомлення відчуттів. Поняття сенситивної булімії. "Щоб отримати задоволення від мадленки не треба ще раз її надкусити, а зупинитися. В горі не треба віднатись плачу і крикам, а спинитись і не робити нічого. Якщо енергія використовується відразу, ми втрачаємо те, що стукало у вікно свідомості. Ми сказали "Ах!", або зобразили знак горя, цим самим віддаючи почуття іншим, тим, хто його сприйняв і отримав від нього насолоду чи гіркоту. Ми повідомили іншим те, що самі ще не встигли "прожувати." Анекдот про лисицю і куряток. "Холостяки мистецтва" це "холостяки життя". Книги народжуються не з книг.
Лекція одинадцята.
Пруст говорить, що жодного разу не наводить в своєму романі описів відкривання вікон, закривання дверей, одягання пальт чи представлення героїв, бо є занадто лінивим і не бажає описувати нудні для себе речі. Звідси витікає поняття "божественної ліні". Описувати потрібно тільки важливе та не нудне.
Лекція дванадцята.
Анамнезис. Якщо мислення починається, то воно починається все цілком. В цій точці розвертається весь каскад майбутніх думок. І через багато років ми зможемо усе це пригадати, якщо дуже пощастить. Так працює метод символічних кореспонденцій. Навіть атом може бути світом, якщо це атом розуму.
Лекція тринадцята.
Над кожним з нас тріпоче прапор нас самих, уявлень інших про нас. Ми судна під прапором "Я". Але для кожного цей прапор подвійний, видимий штучний і справжній невидимий. Вірити варто тільки в те, що без віри не може існувати. Набір наших потенцій значно ширший, ніж той, який ми реалізуємо.
January 30, 2023
лучше не тратить время на эту книгу и вместо этого послушать лекции Елены Баевской
Displaying 1 - 2 of 2 reviews