Чи духовність може шкодити? Де починається одержимість, а де хвороба? Чи це демони нашіптують нам блюзнірські думки? Чим відрізняється звичайний смуток від депресії?
Отець Кшиштоф Ґживоч був, поза сумнівом, одним із найбільш цінованих духовних авторитетів у Польщі. Величезні знання в галузі психології, психіатрії та богослов’я духовности поєднував з практикою духовного керівника, форматора й екзорциста. Наочно демонстрував, що, бажаючи вірити зріло, ми не можемо боятися зіткнення зі знаннями про людину і що пізнання Бога йде в парі з пізнанням людини.
Ця книжка – це цикл лекцій о. Кшиштофа Ґживоча, прочитаних в Опольському університеті, протягом яких він допомагав поглянути на людину як на «складну мішанину світла й тіні» (папа Франциск) і ліпше зрозуміти її.
Одна з найсильніших християнських книжок. Нарешті ставить крапки над "і" у питаннях духовності і психології, і чому вони обидві мають йти разом. Про те, що психологічна проблема не має вирішуватися духовними методами і навпаки.
Автор є для мене авторитетом, і ця книга - одна із сотні тем, які я через отця Кшиштофа пізнала, поглибила і поставила на чільне місце.
Żal, że ksiądz Grzywocz nie żyje. Wspaniałe wyczucie rzeczywistości miał, a potrzeba w takich ludzi w KK, zwłaszcza wśród księży. Dał mi świeże patrzenie na wiele kwestii, zwłaszcza na samodzielne myślenie w kontekście wiary i grzechu (co duża część współczesnego kleru wzięłaby zapewne za herezję...) i opętań. Wow. Bardzo świeże, jednak nie mogę dać pięciu gwiazdek, bo jednak trochę spłyceń się zebrało po drodze, zwłaszcza w kontekście zdrowia psychicznego, nie wszystko było fartownie ujęte, jednak doceniam próbę podjęcia tego tematu i w większości przypadków obrazowe tłumaczenia jak zdrowie psychiczne przeplata się z duchowością. Naprawdę książka coś po sobie zostawia, zwłaszcza dla osoby starającej się jakoś zrekonstruować swoją wiarę i swoje ja w KK. Pozostawia poczucie, że wszystko z tobą ok, nawet jeśli wątpisz, a może i zwłaszcza kiedy wątpisz.
Książka otwiera oczy na wiele spraw związanych z duchowością. Walczy z nieprawdziwymi stwierdzeniami, które mogą być zgubne dla osób z zaburzeniami, jak również dla tych, którzy leczą.
Książka księdza Grzywocza to szerokie spojrzenie na "Patologie duchowości". W bardzo odważny, realny, a przede wszystkim ludzki sposób przedstwia czytelnikowi dojrzałe podejście do wiary, ale również do życia czy miłości do drugiego człowieka.
Warto zaznaczyć, iż pewne kwestie, które są tu poruszane mógłby w ówczesnym KK wywołać wielkie oburzenie.
такі книжки дуже потрібні для правильного розуміння віри в Бога і для виховання справжнього, а не магічного християнства. бо багато хто думає, що християни - це ті особи, які живуть думками ніби десь поза цим світом. і все, що відбувається в ньому (себто у світі), нібито має "позаземне", небесне (або навпаки - потойбічне) пояснення: якщо хтось творить зло, то це тільки від спокус лукавого, якщо хтось поводиться дивно чи чинить незвичні речі, то обов'язково він одержимий. і такий підхід досить часто притаманний самим християнам. автор книжки, отець Кшиштоф Ґживоч, пояснює такий підхід "хворою" релігійністю, часто-густо викликаний браком знань віри або їх спотвореннями (едукаційними розладами). як це зрозуміти і що далі з цим робити, автор розповідає на сторінках своєї книжки.
Надзвичайно потужна, прямолінійна й корисна книга. Це точно не про прочитати і закрити, бо книга саме для роздумів, медитацій, самоаналізу, а отже і для повільного читання (бажано з блокнотом для нотаток). Для себе відкрила чимало нового.
«Патологія може виникнути або в результаті порушення й спотворення стосунків з Богом (наприклад, рабські стосунки), з людиною (поверхові стосунки з людьми, брак дружби), або внаслідок занедбання самого себе»
«Усе починається з пізнання, бо якщо людина схожа на розстроєний інструмент, то не заспіває належним чином пісні Святого Духа. Пізнати самого себе, свою свідомість, підсвідомість, свої бажання допомагає ґрунтовна, здорова психологія. Брак знань про себе призводить до порушення духовного балансу»
Jakie to jest dobre... W szczególności pierwsze strony, ale ostatecznie cała książeczka powinna zostać przeczytana przez każdego wierzącego czy zainteresowanego. Te granice między zaburzeniami a duchowością i jednoczesna nierozłączność wymiaru duchowego, psychicznego i fizycznego, to tematy które ks. Grzywocz stara się wyjaśnić. Myślę, ze to są wciąż delikatne grunty, ale jak wiadomo - proces...
Trochę się na tej książce zawiodłem. Głównie z tego powodu, że odniosłem wrażenie, sprowadzania w niej duchowości i przeżycia duchowego na poziom psychologii i psychopatologii. Powiedzmy, że jak dla mnie był to przewodnik po terapii zaburzeń, które potrafią się wiązać z duchowością. Tej jednak wydało mi się w tej książce mało. I to mnie dziwi - poznałem bowiem autora osobiście. Przez jakiś czas był moim spowiednikiem i kierownikiem duchowym. Zadawałem sobie sprawę, z Jego niesamowitej wiedzy o psychice człowieka i jestem przekonany - nie raz doświadczałem jej. Niemniej - nie tego się spodziewałem. Książka jest rzetelna, jak wszystko co ks. Krzysztof pisał i mówił, i to jest jej atut.
Głównym tematem książki jest wypaczenie religii katolickiej i duchowości poprzez pielęgnowanie infantylności, magiczności oraz negowanie współczesnej nauki - psychiatrii oraz psychologi. Można zrozumieć przyczyny wielu patologicznych zachowań wśród wiernych jak i duchownych. Człowiek jest bowiem mieszanina światła i cienia.
Хвороба до чогось спонукає; хоче, наприклад, щоб я розпочав боротьбу із чимось. Якщо я часто застуджуюсь, то, можливо, занадто багато працюю, перевтомився, маю ослаблений імунітет. Отож хвороба каже: "Відпочивай, дбай про себе не тільки тоді, коли хворий і всі навколо тебе бігають і жаліють тебе. Існують інші способи досягти тієї самої мети, і вони аж ніяк не пов'язані з ослаблення організму.
*** Здорова духовність - це духовність особистого зв'язку, стосунків, дружби з Богом, з іншою людиною та із самим собою і вміння зберігати гармонію між цими трьома вимірами.
*** Часто люди зловживають поняттям чуда, мовляв, Господь Бог допоможе нам у чудесний спосіб. Звичайно, Він нам допоможе, але тільки під час зустрічі двох свобод, двох драм - людини та Бога. Авжеж, Він може зробити виняток, але виняток не є правилом. Правило - це коли люди наливають воду в посудини або коли четверо друзів приносять паралізованого й опускають його в оселю через дах. Вони зробили все, що могли, - і тоді відбулося взаємопроникнення двох світів.
*** "Смиренне пізнання себе певніше веде до Бога, ніж глибокі наукові дослідження" (Тома Кемпійський, "Про науку правди", ІІ, 4)
*** Думка Евагрія Понтійського про те, що "пізнання самого себе є початком спасіння" надзвичайно цінна. Вона каже нам про вміння піклуватися про себе. Люди часто нехтують цими словами, особливо глибоковіруючі й віддані Богові. Це поширена едукаційна помилка, можливо, несвідома, бо свідомо не кожен зізнається в цьому. Піклуємося про всіх, про Божі справи, про інших, тільки не про себе. Турботу про себе люди часто вважають гординею, небезпекою селфізму, егоїзму. Проте у повчанні Amoris laetitia читаємо, що немає гіршої людини на світі, ніж та, що скупа для самої себе. Бо вона буде скупою і щодо інших.
*** Смирення полягає у визнанні, що кожен із нас - це мішанина світла й тіні, що ніхто не є або таким або таким.
*** Фройд називав релігію нав'язливим станом, бо релігійність, яку він спостерігав під час терапії була обсесивно-компульсивним проявом. І нині теж деякі люди ходять до храму обсесивно-компульсивно, їхня духовність є виявом розладу. У них немає жодних стосунків з Богом. Фройд, звісно, занадто узагальнив свої спостереження, але значною мірою мав рацію: невротичні люди часто перетворюють релігійність на форму втеч�� від реальності.
*** Як допомогти людям з неврозами нав'язливих станів, які скрупульозно дотримуються правил, але не бачать особи, не бачать стосунків? Для них гріх - це порушення норми, зберігання якої перетворилося в них на обсесію. На сповіді така людина зізнається: "Їм у п'ятницю м'ясо". Коли ж її запитують, який це мало вплив на погіршення стосунків з Богом, з іншою людиною, із собою, це викликає в неї переляк. "Як це? Адже не можна їсти м'яса в п'ятницю! Просто не можна і все". Така людина помічає лише порушення норми. "Я була в лікарні, тож не пішла на Службу Божу" - це те саме. Як можна допомогти таким людям? По-перше - сказати правду, а саме сказати, що це розлад і що жодна сповідь не полегшить їхнього стану.
*** Фанатична людина боїться поступу науки, розвитку у Святому Дусі. Як було, так і має бути - це її внутрішній світ. Якщо життя зашкарубле - значить безпечне. А от зріла людина, крім догматичної сфери, містить у собі експериментальну сферу, сферу пошуку нових рішень. Якщо так було колись, не означає, що так має бути сьогодні. Світ змінюється. Святий Дух - це живий Дух.
*** Основним фактором, який призводить до депресії, є брак достатньо глибоких зв'язків, нерідко ще з дитинства, коли стосунки з батьком, матір'ю чи братами і сестрами не були достатньо міцними, інтимними і не давали духовної поживи.
*** Думка, що християнство полягає тільки в стосунках з Богом, патологічна. Ми вже згадували про тріаду любові до Бога, до ближнього, і до самого себе. Саме в цьому й полягає християнство.
*** Що більше людина втрачає здатність любити, то більше починає жити в координатах зла.
This entire review has been hidden because of spoilers.
[przeczytana w formie papierowej] Ci, którzy śledzą mnie na IG (serdecznie tam zapraszam - nick taki jak tutaj) już wiedzą, że książka była przeczytana dawno temu, po prostu zapomniałam tu wstawić opinię. Ale! Książka ogólnie bardzo fajna. Pomimo, że napisał ją ksiądz - jest bardzo "ludzka". Po przeczytaniu tej książki nie będziecie mieli moralnej czkawki, a tylko świadomość, że niektóre zachowania religijne mogą mieć podstawę psychologiczną. Na pewno każdy z nas ma w swoim kręgu albo osoby wierzące albo sam taką osobą jest, więc książka jest bardzo aktualna (szczególnie dla katolików). Uważam, że KAŻDY - bez względu na to, czy jest religijny czy nie, czy wyznaje katolicyzm czy prawosławie, czy może protestantyzm - powinien to przeczytać, bo ta książka jest po prostu dla ludzki, bez względu na ich "łatki". Może okaże się, że ktoś z Was odnajdzie w tych historiach bliską sobie osobę albo samego siebie. Bardzo zachęcam! ❤️ PS. Przeczytana dzięki @lesscalm - polecam jej TikToka 😍
Bardzo ciekawa pozycja do przeczytania, aby zobaczyć czy nie mamy w sobie złego obrazu Boga, albo czy nie mamy jakiegoś deficytu, problemu w sobie, które blokuje nam właściwe spojrzenie na Nogach, siebie i drugiego człowieka. Polecam książkę dla osób wierzących i niewierzących, bo myśli są uniwersalne.
Досить цікава та корисна книжка, автор ставить у центр нормальності здорові стосунки з Богом, ближніми та самим собою, і розглядає різні психічні відхилення з точки зору саме стосунків. Трохи забагато прогресивізму - постійне цитування Amoris Laetitia, обзивання критиків Папи Франциска фанатиками, невіра в чуда, зцілення, екзорцизми... але все ж цікава та корисна книжка.
Polecam tę książkę wszystkim wierzącym, a szczególnie tym, którzy łączą wiarę i magiczne myślenie, trochę sklepie cię po mordzie, ale w dobrej wierze ❤️
Pokazuje jakie zaburzenia edukacyjne oraz skrzywienia poglądowe i psychiczne mamy w naszym społeczeństwie na temat wiary, religii, Boga.
Rewelacyjny materiał! Bardzo mocno przewartościowałam swoje życie podczas poznawania "patologii duchowości". Uświadomiłam sobie wiele spraw dotyczących mnie, i najbliższych. Treść bardzo mocno przyziemna, konkretna, mega ważna. Polecam.
Ciekawa lektura poruszająca kwestie wiary chrześcijańskiej i duchowości, styl pisania nie jest lekki, ale do przejścia. Niestety miałam wrażenie, że wszelakie problemy ksiądz Grzywocz sprowadza do psychiatry jako rozwiązanie problemu.