Intermezzo

by Mykhailo Kotsiubynsky, Михайло Коцюбинський

Повість Михайла Коцюбинського «Intermezzo» — класика українського імпресіонізму. У творі все символічне — від героїв до поетики. Перед читачем постають головні дійові особи — Залізна рука городу, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Людське горе. Головний герой твору прагне відпочити від людей і лише серед зелених степів і бездонної небесної блакиті він нарешті чує тишу. Однак хіба можна втекти від Залізної руки городу? Хіба Людське горе не зустріне його і там, не нагадає про себе? Світ душі, світ природи і світ людей зливаються воєдино в непорозуміннях і швидкоплинних моментах гармонії. Повість зацікавлює глибиною ідей та метафоричним багатством.

Genres: Ukrainian Literature, Classics, Fiction, Short Stories, Ukraine, School, Classic Literature

21 pages, Kindle Edition

First published January 1, 1908

About the author

Mykhailo Mykhailovych Kotsiubynsky (Ukrainian: Михайло Михайлович Коцюбинський), (September 17, 1864 – April 25, 1913) was a Ukrainian author whose writings described typical Ukrainian life at the start of the 20th century. Kotsiubynsky's early stories were described as examples of ethnographic realism; in the years to come, with his style of writing becoming more and more sophisticated, he evolved into one of the most talented Ukrainian impressionist and modernist writers.
During the Soviet period, Kotsiubynsky was honoured as a realist and a revolutionary democrat. A literary-memorial museum was opened in Vinnytsia in 1927 in the house where he was born.

About twenty novels were published during Kotsiubynsky's life. Several of them have been translated to other European languages.

Reviews

[Victoria Unizhona · Rating 4 out of 5]

Дiйовi особи: Моя утома.

Перевідкривати для себе українських авторів - неймовірно важливо. Для себе зрозуміла, що багато творів у шкільній програмі були далекі від розуміння і зовсім не резонували в той час зі мною. І зокрема, тому складалося враження - що українська література - нудна.

Intermezzo - досить незвичний твір як на українську літературу, бо зазвичай вона динамічна і сповнена подій. Тут же навпаки - повільна, зосереджена на відчуттях і переживаннях героя. Сюжет не відіграє важливої ролі і стоїть ніби десь на фоні. Дійові особи незвичні - ефемерні - але важливі в контексті. Написаний поетично і мрійно, занурює у себе.

Історія йде про чоловіка, який дико втомився і їде в село відновитися. На початку оповіді - в героя багато симптомів вигорання - все напружує, люди ніби давлять і хочеться самотності.

Се було одно з тих незчисленних "треба", якi мене так утомили i не давали спати. Дарма, чи те "треба" мале, чи велике,–вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невiльником сього многоголового звiра. Хоч на час увiльнитись вiд нього, забути, спочити. Я утомився.

Бо життя безупинно i невблаганно iде на мене, як хвиля на берег.

Так добре було б стати "нiчим"–безгласним, непорушним спокоєм.

А люди йдуть. За одним другий i третiй, i так без кiнця. Вороги й друзi, близькi й стороннi–i всi кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смертi, i всi лишають на душi моїй слiди своїх пiдошов. Затулю вуха, замкну свою душу i буду кричати: тут вхiд не вiльний!

В сучасному контексті твір заграє додатковими сенсами. Це розмова про внутрішній ресурс, вміння відновлюватися і знову інтегруватися в суспільство. Головний герой хоч і спустошений на початку, знає місце своєї сили - село і тишу.

Втома зараз повсюди - тому важливо шукати свої опори і способи підтримання ментального стану. Для когось - це село, для когось - друзі, або улюблена робота - головне дбати про себе і відчувати коли вже підходить межа.

[Øleksandra Banina · Rating 5 out of 5]

один із творів, який зміг мені сподобатися ще у шкільному віці і запам'ятався своєю атмосферою. перечитати його зараз було чудовим рішенням

я би назвала Intermezzo медитацією у тексті. якщо мати достатньо добру уяву і крішку вільного часу, то повільно рухаючись текстом, можна напрочуд добре відчути і смак холодної криничної води, і тепле повітря, і співи лугів, і трьох вівчарок 🧡

[abernathy · Rating 5 out of 5]

золото укр.літ. усе так гарно написано, що кожне слово хотілося виділити в цитату

[Kateryna Sobolieva · Rating 5 out of 5]

Частинка мого серця тут.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

Intermezzo Коцюбинського - це один з тих творів шкільної програми, який залишив по собі приємний післясмак. Хоча тепер я розумію, що описані у ньому стани були мені в той час не знайомі. Зачаровував незвичний для укрліт імпресіонізм. Зараз сприймається набагато глибше, зрозуміліше. Подкаст про Intermezzo https://youtu.be/hRiFj1072n0

[Tori · Rating 5 out of 5]

Тоже, час від часу, виникає бажання втекти в село, подалі від міста, щоб відпочити. 🥲

1. "Я утомився. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім. Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не став їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину".

2. "Я утомився. Мене втомили люди".

3. "Так добре було б стати "нічим" - безгласним, непорушним спокоєм".

4. "Я тільки тепер побачив село - нужденну купку солом'яних стріх. Воно ледве помітне. Його обняли й здушили зелені руки, що простяглися під самі хати. Воно заплуталось в ниві, як в павутинні мушка. Що значить для тої сили оті хатки? Нічого. Зіллються над ними зелені хвилі й погли нуть. Що значить для них людина? Нічого. Он вийшла в поле дрібна біленька цятка і потопла у нім. Вона кричить? Співає? І робить рух? Німа безвладність просторів все се ковтнула. І знов нічого. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги. Воно лиш котить та й котить зелені хвилі і хлюпає ними аж в краї неба. Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності".

5. "Спочивай тихо під сонцем, ти така ж втомлена, земле, як я".

6. "Я тут почуваю себе багатим, хоть нічого не маю".

[Sant · Rating 4 out of 5]

Тепер розумію, що таке імпресіонізм в літературі

[Kvitoslava Svitlytska · Rating 5 out of 5]

Читати-перечитувати-медитувати. Хочеться весь текст виписати.

[Eliza Saftyuk · Rating 5 out of 5]

Найкраща година читацького часу в моєму житті. Настільки глибоко і красиво - ну ніхто.

"Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами й партіями - земля належить до мене. Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже, — всю я вміщаю в собі. Там я творю її наново, вдруге, — і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї." 🤍

[Kseniia Malysheva · Rating 5 out of 5]

Вершина літературного мистецтва. Найкрасивіший і найближчий моєму серцю твір 💔

"А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!"

[Анастасія · Rating 5 out of 5]

З цією книгою з'явилась любов до української літератури та розуміння/відчуття імпресіонізму в книжках. Чудове рішення перечити цей твір саме зараз

[туся · Rating 5 out of 5]

глибоко, захопливо і водночас так багато запитань

захотілося на природу

[Oleksandr Rolskyi · Rating 5 out of 5]

Здається, я читав цю новелу ще в школі, але, чесно кажучи, нічого з того не пам'ятав. Єдине, що залишилося - якесь враження, що Коцюбинський - це щось душне і важке для читання. І ось тепер я зрозумів, що це просто прекрасний приклад того, як одні й ті самі книжки сприймаються по-різному, коли ти до них готовий і коли вони прям доречні в твоєму житті.

Сабатікал, бьо��наут і ретріт в версії 1908 року! Звучить дивно, так? Говорити про "саботікал" і "ретріт", коли мова йде про Михайла Коцюбинського. Але це дійсно історія про те, як людина може відновлюватися за рахунок ��уже простих речей - самотності, природи, переключення зі звичного укладу життя.

Коцюбинський дуже круто грає словом та описує природу. 18 сторінок справжнього мовного розйобу Читається неймовірно легко. Це один з найкрутіших прикладів того, як можна оперувати українським словом.

І ось ця трансформація героя - від абсолютного знесилення і ненависті до людей до фрази "душа моя готова, струни натягнуті". Я давно не записував уривки на диктофон, але тут мені хотілося проговорити деякі частини вголос - настільки вони мене зачепили.

Для мене особисто цей процес відновлення дуже схожий на те, що я відчуваю, коли йду в похід у гори.

І хоч написано це було більше ста років тому, але ж як актуально звучить сьогодні! Ми всі іноді потребуємо такого "інтермеццо" у своєму житті, щоб відновитися і знову відчути себе готовими до життєвих викликів.

Загалом, я наполегливо рекомендую прочитати "Інтермеццо". Це всього 18 сторінок, але це один з найважливіших і найкрутіших творів української літератури початку XX століття.

[Olha Khariv · Rating 5 out of 5]

Чуттєво, глибоко, лірично.

Особливий стиль письма, який занурює у потік асоціацій, візуальних образів і звуків. Я згадала своє село з пшеничними поля коло нього.

Сильним для мене є зачин новели: стан виснаженості і внутрішньої спустошеності змальований коротко, але так просто та болісно правдиво.

Базова ідея твору про цілющий вплив природи на духовний і емоційний стан людини, спокій і гармонію у простих речах. Це було істинним тоді, актуальним є і зараз.

Більшою мірою мене зацікавило питання вибору між самотністю і соціальною взаємодією. Можна втекти від людських очей, нескінченного горя, задушливих справ і міського поспіху, але чи варто недооцінювати важливість перебування в оточенні людей? Чи були б милі ті поля та лагідне сонце, якби перепочинок тривав занадто довго? Скільки часу можна залишатися байдужим і відстороненим від інших, з їхніми радостями і стражданнями? Яка б не була натхнена і благодатна сила природи, герой повертається. Можливо, справді, цінність у тимчасовості всього, саме в «Intermezzo», як визначив це автор.

[Norma · Rating 5 out of 5]

( Format : Audiobook )
"The cuckoo is singing."
Beautiful heart touching prose translated by Maria K, and read by Michael L. Brusasco. Very short at less than thirty five minutes, it brings regeneration and continuance to the struggle of everyday existence.
This was a free download for anyone who requests a code to access, via FABC My deep thanks to the rights holder who made this possible. A recommended listen for ecveryone.

[Kostiantyn · Rating 3 out of 5]

Literally no one: there are no impressionistic novel about holiday.
Mykhailo Kotsiubynsky: hold my beer.

Very short novel with unusual main characters: nature, dogs, and the author's fatigue. They say it is an example of impressionistic novel. I would rather think of it as essay or parts of essays than a novel of any kind.

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

На диво поставали всі сюжети в голові, а так би спитали мене, і я відповіла б сором'язливо, що не читала раніше Intremezzo.
Придбала і послухала в Абук, читають Петро Панчук та В'ячеслав Глушенко. Добра класика добре начитана, раджу дуже

[Kyrylo Brener · Rating 5 out of 5]

Залізна рука города!

[Valeria Timofeeva · Rating 5 out of 5]

Розкішно. Хочеться пречитувати ще.

[Anna · Rating 5 out of 5]

Отримала справжню насолоду від читання

[Ольга-Марія · Rating 5 out of 5]

Люблю цей твір.

[taisy13 · Rating 5 out of 5]

Я утомилася. Мене втомили люди. Хочеться поїхати в село, піти на ниву і розчинитися у самотності.

[Yulia Mihailovskaia · Rating 5 out of 5]

Ще й досі пам'ятаю свої відчуття, коли читала цей твір...щось таке легке й ледь уловиме...разом із думками автора занурюєшься у далекий від буденності світ природи, свободи та спокою. Дуже багато цитат взяла для себе звідси!

[хіхійка🚬 · Rating 5 out of 5]

«Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.»

[nat.polska · Rating 5 out of 5]

my soul is spoken by this book

[Mariia · Rating 5 out of 5]

I didn't understand it when I read it in school. Now it's a totally different story.

[Ivan Koma · Rating 4 out of 5]

На самом деле очень хорошая тема, борьба с собственным нигилизмом, почему-то сейчас его стало слишком много, а современные произведения лишь укрепляют веру людей в него.
Многим кажется что нигилизм это жизнь в независимости от людей в плане наций, рас и прочего, но на самом деле, нигилизм это скрытая ненависть ко всему, что находится вне твоих интересов, когда ты пытаешься относится к чему-то безразлично, ты постепенно приходишь к небольшому раздражению от этого объекта, темы etc.
По произведению скажу что читать было сложно... всё-таки есть где-то грань между моим пониманием близкого славянского языка

[Nastya Horyn · Rating 4 out of 5]

Дуже захотілось кудись в село, поближче до природи, а потім понести зі собою «додому спокій». ☺️ Ще раз зрозуміла, чому ще в школі сподобався цей твір.

“Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, але й чуже. А врешті, хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається?”

[Bogdan · Rating 5 out of 5]

Читав ще в школі, але тільки, перечитавши дорослим, зміг остаточно зрозуміти неймовірну глибину цього твору.

“А люди йдуть. За одним другий i третiй, i так без кiнця. Вороги й друзi, близькi й стороннi - i всi кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смертi, i всi лишають на душi моїй слiди своїх пiдошов. Затулю вуха, замкну свою душу i буду кричати: тут вхiд не вiльний!”

Це геніально!

[Marta Kurliak · Rating 5 out of 5]

один із найкращих творів шкільної програми за час мого навчання в школі ❤️
якщо хочете відчути фізичне і душевне полегшення - Інтермеццо точно для вас
мрію одного разу потрапити в кононівські поля Коцюбинського ✨
п.с. 10/10 (хоч тут оцінка і не потрібна, ти або відчуваєш, або ні)