Якщо ви вважаєте, що назва комікс «Борис, Бабетте й купа скелетів» виглядає досить дивно, то ви узагалі не помиляєтеся. Тому що усередині вас чекає така ж історія. Але ще й з глибоким сенсом пошуку себе у цьому світі. Німецька коміксистка Таня Еш розповіла незвичну історію про хлопчика Бориса та його домашню тваринку, жовту й пухнасту Бабетте.
Завести домашнього улюбленця для Бориса було фактично неможливо, оскільки його батьки були категорично проти. Але коли його сусідка Лінетт поїхала на рік до Лондона, вона попросила Бориса доглянути за її улюбленицею Бабеттеи. Але наскільки складно може бути переховувати домашню тваринку від батьківських очей? Мабуть, набагато складніше, коли маєш справу з такою помітною твариною, як Бабетте, адже вона не тільки має яскраво-жовте хутро, але й вміє розмовляти. Це створює певні «маленькі» труднощі, з якими Борису потрібно розбиратися самостійно.
Ця історія, наскрізь пронизана гумором водночас несе в собі більш глибший зміст. Бабетте не лише мусить звикнути до свого нового дому, але постійно ставить собі питання щодо власної ідентичності. Хто вона така насправді: Кішка? Ласиця? Видра? Нутрія? Бабак? це її дуже гнітить. Борис намагається підтримати її, прагнучи зробити її перебування якнайприємнішим. Це передбачає нові прикраси для його кімнати, щоб вона почувала себе затишніше. І думаю ви вже здогадалися, що мова про скелети, скелети й ще раз скелети. Адже Бабетте обожнює все моторошне. Але також вона настільки миле створіння, що одразу завойовує серце кожного, хто її бачить. Ну, майже кожного… А Борис у той же час виявляє силу духу й цілеспрямованість у догляді за новим домашнім улюбленцем.
Таня Еш створила низку персонажів, які вирізняються своєю чарівністю, індивідуальністю та гумором, що робить історію справжнім джерелом здивування та посмішок. Малюнок простий та яскравий, у якому відчувається любов до деталей, але водночас вони обмежуються лише найнеобхіднішим, що має бути зображено, для розуміння сцен та оповіді.
З одного боку, історія близька до повсякденного життя (цькування в школі, пошук себе, батько, який доглядає за домом і тримає лад чи мати, яка постійно працює), з іншого — просто химерна й кумедна. Це комікс про пошук місця, де ти почуваєшся комфортно, з людьми, з якими ти почуваєшся спокійно і добре. Місце, яке можна назвати домом. Бабетте й дідусь Бориса, які врешті-решт знаходять одне одного, є хорошим прикладом цього. Їм обом знайоме відчуття чужості, відчуття, що вони нікуди не належать.
«Борис, Бабетте й купа скелетів» — не налякає, а здивує та змусить задуматися про багато речей, які ми можемо не помічати навколо.