Вони двоє — давні друзі. Але проблема в тому, що один із них — начальник міської поліції, а другий — слідчий, який через важке поранення, отримане під час стрілянини в найпрестижнішому готелі, відсторонений від справ. А між тим, майбутнє обох героїв зараз цілком залежить від розкриття саме цієї трагедії, що, на перший погляд, виглядає стовідсотковим «глухарем»… Новий роман Василя Добрянського, визнаного майстра кримінальної прози, сповнений загадок, напруги та яскравих психологічних деталей, а примхливий сюжет здатен завести в глухий кут навіть досвідченого читача «поліційних трилерів».
В мене було враження, що я читаю радянський детектив. Враження про історію, яка сама по собі непогана, псувала неприродня, відірвана від життя мова героїв.
Уявіть, колишній рекетир, а зараз чесний бізнесмен веде діалог зі своєю 16-ти річною дочкою, яка має все, ще побажає, а ще вагітна від чувака, який не дуже то подобається батькові. - Я ж вагітна, тату!Хіба тобі байдуже чи щаслива я чи ні? - Але ж не таким чином, доню! Ця шельма членистонога примудрилася спокусити мою дитину?! - Навпаки, тату, це я знемагала від любові!
Так, саме так спілкуються мажори діти з своїми батьками рекетерами в минулому, саме "знемагаю" і "не таким чином, доню!".
Або приходить поліцейський в маєток цього рекетера, а там водій, колишній мєнт, і між ними двома така розмова: - Відчиняй! - Мужик, в тебе матня розщеплена! - Не тобі, кнуре кастрований, до моєї матні зазирати!
Після цього діалогу я книжку прочитала по діагоналі за годину, чисто взнати хто там в бивця, не змогла прорватися через таку бутафорну мову.
Сиджу і думаю, що б написати про цю книгу, але думки щось не йдуть.
Загалом, книга мені сподобалась. Маємо історію про поліцейського (чи то слідчого, я не знаюсь на термінології), який втрапив в халепу і намагається розібратися, що ж саме пішло не так.
Загадок і питань в сюжеті достатньо. Чим більше копає, тим більше незрозумілого.
Особистість цього слідчого викликає змішані відчуття. З однієї сторони згадуються «менти позорні», а з іншої сторони він наче намагається докопатись до правди.
В моменті, коли починають зʼявляться відповіді і сюжет потроху зводиться до кінця, то не відчувалося ось цього ефекту «вау», який ставить читача в умови, де він починає дивуватись і картати себе, не розуміючи, та як це так.
Простота мотивації людини, яка розпочала це все, водночас є і скучною реальністю, де це справді могло б трапитись і, схоже, є і тим, що завадило відчути ось цей «вау» ефект.
Однак сам витвір є непоганим і однозначно раджу почитати любителям розслідувань в сетингу української реальності.
Детективна історія з характерним слідчим, який розв'язує всі вузлики злочинного привселюдного вбивства. Герой втомлений, частково зневірений, але спраглий до справедливості. Intrigue сюжету захоплює та переслідує читача. Як запах тієї сигарети під носом у капітана Зуба...