Jump to ratings and reviews
Rate this book

Туманность Андромеды

Rate this book
Иван Ефремов - писатель, в корне изменивший лицо отечественной фантастики романом-утопией о далеком будущем Земли "Туманность Андромеды", первой публикации которого в этом году исполняется 50 лет.

Впервые под одной обложкой с ним выходит его продолжение - "Час Быка", где действие происходит спустя 300 лет на планете Торманс, расположенной на "краю Вселенной".

В сборник также вошли повесть "Сердце Змеи" и рассказ "Пять картин", созданные автором в рамках того же мира - мира "Туманности Андромеды".

768 pages, Hardcover

First published January 1, 1957

30 people are currently reading
384 people want to read

About the author

Ivan Efremov

99 books86 followers
Ivan Antonovich (real patronymic Antipovich) Yefremov (Russian: Иван Ефремов; April 22, 1908–October 5, 1972), last sometimes spelled Efremov, was a Soviet paleontologist, science fiction author and social thinker. He originated taphonomy, the study of fossilization patterns.

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
284 (32%)
4 stars
270 (30%)
3 stars
205 (23%)
2 stars
84 (9%)
1 star
32 (3%)
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
Profile Image for Wit Serdakovskiy.
23 reviews1 follower
July 1, 2015
Одно из самых худших из прочитанного мной в жанре произведение. Взял его только с третьей попытки только для подхода к "Часу быка".

Моё изумление по поводу превозносимого гения Ефремова поистине безгранично. По крайней мере, на этом примере видна именно бездарность; автор пытается победить её сложносочинёнными предложениями в абзац длиной, нежизнеспособными синтетическими фантазиями на околотехнические и псевдонаучные мотивы, натужными высокопарными монологами отлитых в платсмассе героев (вкладывание частей мысли в уста "разных" персонажей не делает их диалогами).

Речь о невиданном эмоциональном богатстве внутреннего мира человека - покорителя вселенной сограждане встречают бурным восторгом - включают зелёные лампочки. Роботы богаче.

Двусложные имена героев склоняются без какой-либо системы. Не повезло Юнию Анту, Дар Ветру и Веде Конг. Пространные речи соседствуют с рублеными корявыми безграмотными репликами. Нелепые взгляды, жесты и прикосновения постоянно пребывающих в угаре одухотворённости героев.

Социальное устройство мира будущего ужасает тем более, чем детальнее описывает его автор. Сегрегации нет, но она есть. Механистическое представление о гармонии неизбежно сопровождается скрежетом чугунных шестерёнок.

И пафос! Самолюбование и пафос. Не может быть настолько незрелым человек в свои 47 лет. На протяжении почти всего повествования не оставляет ощущение трудно выполняемого задания. Партии, да.

Рассуждения о диалектике и ни одного действительно захватывающего противоречия. Человек покорил Природу. Точка.

"Мы открыли лучи Э", - распевает облачённая в тогу героиня в ходе прямой межгалактической трансляции. "Э-э-э, что?" - так и хочется спросить, поставив себя на место получившего эту "информацию" инопланетного разума.

Ставлю две звезды за - безнадёжно испорченный, да, но не оконательно затёртый - сюжет и парочку показавшихся небезынтересными деталей.

Читать не рекомендую никому, кроме разве что исследователей творчества.
Profile Image for Maryna.
188 reviews9 followers
June 9, 2013
Вы говорите, что мир Ефремова - прекрасная утопия, что такой мир - положителен, прекрасен и добр, что люди доброжелательны, трудолюбивы и отзывчивы? А я вам говорю, что такого ужасного мира я не встречала давно.

Мир этот синтетический и ненастоящий. Физически он таков потому, что бы получить такой мир, люди растопили полярные шапки, попутно убив всю экосистему (все животные и растения - селективные мутанты, и слова эти не мои, это почти что прямая цитата автора) и скорее всего, не один миллион людей - поднятие Мирового океана на 7 метров привело бы к затоплению почти всех крупных городов, потому что они в большинстве случаев расположены на берегах водных ресурсов. Мы все еще говорим о утопии?

Эмоционально мир искусственный потому, что куда там Большому Брату, зачем он, если в ребенке с года воспитывают этого самого Брата в душе - четкие лозунги, четкие мысли, ни направо, ни налево. А чьи они, мысли эти? Кто-то когда-то "понял, насколько ужасны и глупы были люди прошлых времен" и теперь все ведут себя одинаково правильно. Эта самая уравниловка в высшей степени - человек не задумывается о преступлении, потому что у него слов для их обозначения и сотворения нету. Индивидуальность любого объекта (даже человека) не важна - люди хотя и разные внешне, но у всех в мозгах одно и тоже. Все герои книги отличаются только по именам, все мысли у них едины, и все диалоги проходят по трем заготовкам: один говорит, второй соглашается. Или первый говорит, второй спорит, первый доказывает, второй соглашается. Первый сомневается, второй доказывает правильность. Как такой мир одинаковых людей может развиваться?

А еще мир этот до смеха лицемерен - сначала заливают про гармонию с природой, которой не могли достичь "люди прошлого из-за глупости", а потом говорят, что юные люди ездят убивать "опасных животных" - осьминогов, крокодилов, тигров. Какая же это гармония? Это насилие, это намеренное изменение под себя, только под собою имеется ввиду все человечество. И опять таки мысль про отсутствие эгоизма как следствие развития человечества опять таки лицемерна - такое нарушение природы эгоистично в самой высокой мере.

Но я понимаю, почему эта книга считается классикой жанра - первооткрывателям всегда я аплодирую стоя. Ефремов в середине века предугадал вектор развития многих направлений развития, он грамотно и четко развивает идею идеального коммунистического строя и для тех времен книга должна была иметь оглушительный успех. Да и сейчас она на диво логично и не так смешно выглядит, как многие книги той эпохи. Читается книга легко и довольно интересно, только в конце уже устаешь от отполированных мыслей этих "людей" и поневоле пропускаешь куски. Но все "Туманность Андромеды" - это прекрасный памятник той эпохи, достойный внимания и прочтения. Я бы даже от экранизации (как средства популяризации книги) не отказалась.

Но пусть у человечества хватит мозгов никогда до такого мира не дойти.
Profile Image for Zulfiya.
648 reviews100 followers
December 5, 2020
I listened to the Russian audio version, but because my Russian keyboard is 40 miles away, and I did not want to pollute this world of reviews with the monster of improvised transliteration, I am typing this in English.
First off, my first attempt to read this book was more than 20 yeas ago when I was in the middle school, and my brother checked it out from the local library, and I really loved the opening chapters, and then something happened, and I did not finish as I was deferred by something in the book. Now, I understand that it was the other plane of narration, the second plot line that turned into the domineering one, the lengthy one, and the most proselytizing one.
Obviously, Efremov can write action, and part one is the best example, as well the description of the experiment that took place. Alas, the second part that mostly took place on Earth is boring and insipid like a piece of plastic if one tries to chew it.
There are some concepts that I found interesting,like the concept of the Ring, the medical advancements, and the concept of very advanced learning, but the rest is very propaganda driven.
Sci-fi world has never been shy of future utopias, and Star Trek's Commonwealth is possibly one of the most successful of them, but it is the world with fairness, compassion, knowledge, and care, not the world of Communist propaganda, even some of the goals may seem similar. This Utopia breathes Communism. Of course, the novel is extremely dated and reflects somewhat sycophantic attitude, it also illustrates that Efremov had a potential to write good science fiction ..... ONLY if he could stick to the style he demonstrated in the first part.

Now I know why I did not finish the book in my teens as I seemed to have devoured the first part. It is because the first part was the best and was worth devouring. The second part was ... well ... ineffective, to say the least.
Profile Image for Oleksandr Lysenko.
2 reviews7 followers
November 28, 2014
В зависимости от главы, мой рейтинг колебался от 2-х до 5-ти. В итоге не смог дочитать до конца и поставить выше 3-х.
9 reviews
January 9, 2023
"Туманность Андромеды" в момент написания, скорее всего, произвела колоссальное впечатление, но сейчас можно твердо утверждать, что литературно это одно из самых слабых произведений Ефремова. Все его персонажи неотличимы один от другого. Одинаковые коммунисты светлого будущего человечества.

Не знаю, зачем он так сделал, но у всех героев Ефремова не больше двух слогов в именах. Гром Орм, Дис Кен, Тор Ан, Мир Ом... от этих однообразных имён меня стало уже подташнивать. Дар Ветер из той же серии, но он хотя бы созвучен с Дартом Вейдером (Вейдер, правда, появился позже и никакого отношения к Туманности Андромеды не имел).

Литературно произведение выглядит очень слабым. На фоне почти полного отсутствия сюжета разворачиваются пространные лозунги и призывы, написанные словно для передовиц газеты "Правда" вперемешку с научными докладами по физике, химии, палеонтологии и агрономии. А сверху ещё, конечно, рассказы о воспитании нового человека.

Всё произведение словно сошло со страниц Замятинского "Мы", только с другой его стороны, где все счастливы и едины.

Самым показательным для меня стал вот этот отрывок:

"— Вы задумались, — услышал он позади, — может быть, обо мне?
— Нет, Веда, я думал об одном положении древнеиндийской философии. Оно говорит, что мир не создан для человека, и сам человек только тогда становится велик, когда понимает всю ценность и красоту другой жизни — жизни природы…
— Вы не договорили, и я не понимаю.
— Пожалуй, не договорил. Я бы добавил к этому, что одному лишь человеку дано понимать не только красоту, но и трудные, темные стороны жизни. И одному лишь ему доступна мечта и сила сделать жизнь лучше!"

Здесь явно показана не только манера изложения, но и общая философия Ефремова и тогдашнего советского общества. Хотя ему и знакома мудрость древних веков, но мы всё-таки всё переделаем, чтобы было лучше. "А я одна, совсем одна... с моим здоровым коллективом".
40 reviews1 follower
June 19, 2024
Вдозновляющая классика о людях, которые думают о чувствах друг друга и работают вместе в направлении великой цели познания.
Profile Image for Oreon.
358 reviews3 followers
March 7, 2023
Порядком притомившись від фентезійної саги Сапковського та інших сучасних і не дуже поробок, захотілося почитати чогось серйозного розумного та захопливого, потягнуло до зірок:). Вибір упав на ТА, сама назва вже надихає, тим більше — один із стовпів радянської фантастики (це, до речі, насторожувало), який свого часу до мене не потрапив (а може й добре, що не потрапив...).

В оцінці цього твору можна розглянути 2 рівновеликі його складові: художня та ідеологічна.

З художньої точки зору не знайшов у романі нічого вражаючого та неординарного, що можна було б відзначити у позитивному ключі. Однобокі схожі одне на одного описи, чи то люди, чи природа, а чи космос. Автор намагається вразити читача гігантизмом і масштабом описуваного, перевершувальними ступенями всього, що описує. Діалоги пласкі, неживі, нудні; роздуми героїв довгі та просторові, найчастіше абстраговані від проблем сучасної людини, грубо нав'язуються автором своєму читачеві у спробі ідеологічного навіювання людині сучасності, а не майбутнього. Сюжетна лінія теж цілком і повністю принесена в жертву, щоб звільнити місце під складову ідеологічну — гадаю складно буде сперечатися, що такий літературний "прийом" найчастіше в літературному плані книгу не прикрашає, так і тут. Єдиний сплеск сюжету — космічна експедиція і висадка на темну планету, займає ледве третину книги і саме він згаданий у багатьох відгуках як такий, що викликав інтерес і що виправдовує високий бал книзі. Кумедно, але частина у відгуках чесно зізнається, що інші глави просто пропускалися чи читалися впоперек:). Перераховані художні характеристики призвели до того, що читати було важко і нудно (ну, за винятком багаторазово згадуваного "світоча" і "прориву" в радянській фантастиці — епізоду з висадкою у темної зірки, який, як відомо, і на безриб'ї рак — риба, а з сучасних позицій — теж виглядає вже бліденько і з обірваними сюжетними можливостями - корабель чужих так і залишився таїти свої таємниці). І як це можна було читати у молодших класах, як зізнаються деякі, — я щиро співчуваю. Казок у СРСР явно не вистачало: я пам'ятаю, як мені в руки потрапляли казка про Смарагдове місто або про Мохову бороду з компанією, і як все інше блідло в порівнянні...

Але треба віддати автору належне: з технічної погляду автор підготувався ґрунтовно, і хоч передбачити еру ЕОМ він не міг, але описані ним технічні нюанси в основному виглядають досі сучасно і не викликають поблажливих усмішок. Отже заклики врахувати рік написання і не судити суворо, я прийняти не можу. Тим більше маючи перед собою приклади успішних авторів «епохи загнившого капіталізму», того ж Хайнлайна або навіть Уелса, який творив ще на 50 років раніше☝️, і, даруйте, не можу не зробити висновок, що тут (іншого поки що у Єфремова не читав) автору до них далеко, саме з художньої точки зору.

Багато у своїх відгуках пишуть: «а ну і що, що утопія, що комунізм, все одно автор описав гідне майбутнє, як його не назви, а воно світле, і мовляв, до нього треба прагнути і хочу жити в такому майбутньому!». Така думка, чесно, викликає у мене щире здивування і щоб не вступати в пряму суперечку, просто наведу кілька цитат із майбутнього автора:

- «Но кто же остановит работу ради лишних лет жизни?» (до речі приблизно половини) — щиро запитує автор, і дійсно, хто? — де знайти такого ідіота:)), адже робота вічна, а життя потім можна і ще одне дістати;

- «Все работники уехали в глубь острова на уничтожение клещей, обнаруженных на лесных грызунах» — дана цитата добре ілюструє масштаб проблем, вирішуваних у вік перемоги комунізму; я просто бачу, як люди, які витратили більше 20 років на освіту, вчені, астронавти, медики майбутнього, які змінили безліч професій у своєму багатогранному та насиченому житті, люди що спрямували свої погляди до зірок, озброївшись бластерами, лазерами, обвішавшись електромагнітними мінами та інфрачервоними пастками, на сучасній потужній техніці вирушають у глиб НЕ незайманого лісу винищувати клопів!😲 Тут чомусь згадується Лем, з його штучним супутником з біфштексу та поварешкою для помішування в атомному котлі...

-«Одна из *величайших* задач человечества — это победа над слепым материнским инстинктом...». — ось, ось вона полізла давня москальська "культура" - відібрати дітей у матерів, зробити із них зомбаків і погнати не проти кліщів, а сусідів вбивати🤢.

Щодо власне комунізму, то незважаючи на кілька спільних рис (наприклад на невиправданий ні чим гігантизм чи радісне жертвування собою заради якихось незрозумілих ідей, і обов'язково за першим покликом) та кілька разів згадуване це слово, думаю, що ц�� не епоха комунізму, що переміг. Автор чесно в одному зі своїх інтерв'ю зізнається, що начитався похмурих пророцтв західної літератури і захотів створити свій варіант майбутнього, тільки світлий і добрий, де у всесвіті багато розуму, весь розум лише гуманоїдний і з розвитком стає лише піднесеним та мирним. Навіть якщо авторові на догоду тодішній кон'юнктурі і захотілося назвати це комунізмом, то я все одно не зможу з ним погодитись, у нього вийшла теж утопія, але інша. А ера комунізму, що переміг, дуже переконливо зображена Орвелом у його романі «1984», кому цікаво — нехай ознайомиться.

Тим не менш, отриманий результат (наша відповідь Чемберлену автора, а саме створити картину прекрасного і світлого майбутнього), мене теж таки лякає і відштовхує. Незважаючи на ніби добрі наміри, що за ідею автора не візьми, якщо не сама ідея, то її результат, в основному, як би це м'якше сказати.. загалом сподіваюся ніколи не наступлять. Наприклад:

- Декларується єднання з природою, натомість автор впадає в комуністичний гігантизм і прагне винищити добру частину видів флори та фауни, в окремій комісії вирішуючи, які з них вважати шкідливими, а які корисними. Замість єднання - кидається у боротьбу з природою і не задовольняючись класичним уже розворотом річок назад — зміщує вісь планети, топить льодовикові шапки, рухає кліматичні зони, опоясує планету гігантською мережею дороги.

- У корінь руйнується інститут сім'ї, із влаштуванням всепланетного дитбудинку і незрозуміло чого ще. Декларується рівність статей, але кожна жінка має виконати обов'язок (перед ким?) та народити не менше двох дітей. Цікаво, а мужик зобов'язаний теж у цьому двічі взяти участь, чи одні можуть бути батьками-героями (заплідниками?), а інші просто отримують задоволення без надії на потомство? Як тоді регулюються моральні підвалини? Сім'я зневажена, релігія відкинута, що тримає людей майбутнього в рамках? (я маю на увазі, щоб не вийшов всепланетарний бордель замість всепланетарного комунізму😃.

- У тексті постійно прозирає захоплення автора жіночою красою (тут я його не засуджую🙂), автор прагне жінок майбутнього дещо роздягнути: короткі сукні, груди ледве прикриті... тощо. При цьому чоловіки ходять і міркують про зірки, філософію і тому подібна лабуда, роками чекають поки їх відзначать і зволять. У багаторічній зірковій експедиції шість років командир стійко протистоїть молодій астронавігаторці, що буквально вішається йому на шию, і провокує його в тому числі і на фізичний контакт. Він стійко навіть не протистоїть цьому, а чекає поки повернеться і отримає благословення від Євди Наль, яка залишилася на Землі, яка й сама той увесь час крутить шури-мури і ніяк не дочекається отримати аналогічне благословення вже від нього. При цьому всі їхні стосунки зводяться лише до численних стискань її рук у своїх руках і прикладання їх до своєї щоки, ну або вона в черговий раз випадково потреться носом об його щоку. Маячня якась. Це манекени, а не люди.

- Задекларовано рівноправність, ніхто нікуди не поспішає, всі їздять спільною дорогою, але наші герої неодноразово, якщо їм заманеться, ламають цей уклад, стають рівнішими за інших і дістаються не в загальному вагоні, а на порядок швидше за інших, залучаючи потрібні зв'язки.

- Музика, в непогамовній пристрасті автора зведення всього в переважні степені, обзаводиться кольором. Щось типу синій ля-мі-нор фа.

- З чим можна погодитися, так це з ідеєю побороти пристрасть людства до користолюбства, зруйнувати владу матеріального на користь духовного. Але й тут виходять люди якісь маріонетки, роботи. У них немає нічого, немає житла, немає сім'ї, з цілей лише прагнення до зірок. Навіщо? Заради чого? Основне щастя — у роботі заради роботи, чим складніша робота, тим вона популярніша. Замість того, щоб мати вузьких, але потужних у своїй галузі фахівців, людство даремно витрачає час та кошти на їх багаторазове та багатоцільове переучування. А кожен індивід багаторазово та кардинально змінює професію. Тут мені замість Лема приходять на думку вже Стругацькі з їхнім гротескним «Градом приреченим», тільки вони там зміну професій не намагалися піднести як благо:). А може і Любов автору варто було кинути на цей же вівтар (туди де особисте, сім'я, материнство тощо), адже якщо в майбутньому автора, все населення планети радісно погоджується відмовитися від і так, бачу, мізерних задоволень на рік, заради того, щоб на кілька років раніше відправити чергову зіркову експедицію, але вже на 80 років, без надії повернутися, то відмова від витрат на кохання та економія, або вироблення на цій основі енергії в масштабах усієї планети, дозволила б, напевно, ще й не такі експедиції запускати !!!😃.

У результаті я не хочу такого майбутнього, і мені шкода цих людей – героїв книги – вони зомбі! А автор, ще не побудувавши свій комунізм на окремо взятій планеті, вже прагне і мріє в майбутньому рознести його по всьому всесвіту.

І остання риса, більш літературна. Усі герої рівні з іншими людьми планети, але саме вони чомусь виявляються наділені особливим впливом, ними захоплюються діти у школах, вони досягають чудових щодо інших досягнень тощо. Багато років командир експедиції є чинним членом однієї з вищих планетарних рад, і вся рада чекає, поки він повернеться, щоб з ним порадитися. У мене одне питання, а що в цей час роблять решта задекларованих рівнозначних у всіх іпостасях мільярдів населення планети — людей майбутнього? Щось у процесі читання їх було зовсім непомітно.

Нарешті остання сторінка перевернута і я звертаюсь до себе у пошуках післясмаку: відчувається бажання почитати щось із схожої епохи для противаги, наприклад Стругацьких, а у вухах за аналогією з кольоровою музикою звучить чомусь Асмолов і особливо нав'язливо з Трофімова «Там, там, там, Господь всем подарит конфету.., и поведет в свой коммунизм...». А чого варті ці рагульні, відсталі, односкладові імена майбутнього? Позбавлені зв'язки з минулим, позбавлені поетики та індивідуальності. Автору варто було взяти собі псевдонім типу Ван Фрем.
Profile Image for Майя Ставитская.
2,280 reviews233 followers
June 18, 2023
I couldn't evaluate Ivan Efremov from the standpoint of an impartial critic, even if I wanted to. But I don't want to, he is my hero, and his books, or rather, one, but read in a circle at the age of 13-14, I owe the best in myself. Therefore, I will not talk about the old-school and insufficient dynamism of this fiction, about its almost interchangeable characters here. Moreover, the latter disadvantage is rather a continuation of the advantages of the book, which deals with the world of the future and people formed by radically different from today's, unified conditions of upbringing, in an environment of abolished property and estate privileges, where psychological discipline and physical development are given no less attention than intellectual.

"The Andromeda Nebula" is more of a socio-philosophical utopia than a novel about which you would torture the narrator: "And then what happened? And then? And what did she do? Well, tell me a little more!". And it's not about eventlessness, there are enough adventures and incidents there: they escaped the death trap of the iron star to face hostile life forms that kill with infrasound; they escaped, but the crew member is in a coma and it is unknown whether it will be possible to cure - this is only in the space part. And there is also the terrestrial one, where a glider crashes in the night steppe, is attacked by a huge bull and man-eating tigers, finds a statue of a golden horse in an underwater cave, conducts a risky experiment of unpredictable consequences. That's right, but the adventure component is much inferior to the power and scale of the world of the Ring Era.

A grandiose, thought-out to the smallest detail, logically consistent picture of the future, and it is this that forms the true core of the novel. Efremov leads the united humanity to an era of prosperity, for which many had to sacrifice. Here, everyday creative work not only has a place, it is an obligatory component. There is no private ownership of vehicles, there are no cars at all, there is a spiral road encircling the fertile belt of the Earth, along which high-speed trains move, there are light gliders - a kind of hovercraft platforms for short-distance flights in an area not covered by roads, which are taken in the semblance of carsharing. There are rotorcraft for emergency and rapid movement over long distances.

Великолепная аскеза
Самое поразительное в истории Земли — это неугасимая ненависть к знанию и красоте, обязательная в злобных невеждах.
Оценивать Ивана Ефремова с позиций беспристрастного критика я не смогла бы, даже если бы хотела. Но не хочу, он мой герой, а его книгам, вернее - одной, но читаемой по кругу лет в 13-14, я обязана лучшим в себе. Потому, говорить об олдскульности и недостаточном динамизме этой фантастики, о ее практически взаимозаменяемых персонажах я здесь не буду. Тем более, что последний недостаток - скорее продолжение достоинств книги, в которой речь о мире будущего и людях, сформированных радикально отличными от сегодняшних, унифицированными условиями воспитания, в среде упраздненных имущественно-сословных привилегий, где психологической дисциплине и физическому развитию уделяется не меньшее внимание, чем интеллектуальному.

"Туманность Андромеды" в большей степени социально-философская утопия, чем роман, о котором вы стали бы пытать рассказчика: "А потом что было? А дальше? А она что сделала? Ну расскажи еще немножко!". И дело не в бессобытийности, приключений и происшествий там хватает: избежали смертельной ловушки железной звезды, чтобы столкнуться с враждебными формами жизни, убивающими инфразвуком; спаслись, но член экипажа в коме и неизвестно, удастся ли вылечить - это только в космической части. А есть еще земная, где терпят аварию глайдера в ночной степи, подвергаются нападению громадного быка и тигров-людоедов, находят в подводной пещере статую золотого коня, проводят рискованный эксперимент непредсказуемых последствий. Все так, но приключенческая составляющая сильно уступает мощи и масштабности мира Эпохи Кольца.

Грандиозная, продуманная до мелочей, логически непротиворечивая картина будущего, и именно она составляет подлинное ядро романа. Ефремов приводит объединенное человечество к эре процветания, ради которого многим пришлось пожертвовать. Здесь повседневному созидательному труду не только находится место, он обязательная составляющая. Здесь нет частной собственности на транспортные средства, вообще нет автомобилей, есть опоясывающая плодородный пояс Земли спиральная дорога, по которой движутся скоростные поезда, есть легкие глайдеры - род платформ на воздушной подушке для полетов на ближние расстояния в не охваченной дорогами местности, которые берутся в подобие каршеринга. Есть винтолеты для экстренного и скорого перемещения на большие расстояния.

О плодородном поясе. Он представляет собой результат осторожного и взвешенного терраформерования. Основная часть человечества постоянно живет в расширенном субтропическом поясе, близком к средиземноморскому климату, прекратив насиловать зоны рискованного земледелия. В агротехнике предпочтение, отдается садам перед огородами - деревьям вместо требующих куда больших затрат труда и истощающих почву однолетников. Сахар, белок и жиры частично синтезируются, частично добываются из водорослей. О мясном животноводстве и отраде современного человека шашлыках-стейках ничего не говорится, но в эпизоде обеда героинь, одна из них заказывает блюдо из рурка (?,не вспомню точно), заменившего курятину и дичь. Похоже, в мире будущего животных перестали мучить и убивать ради обеспечения гастрономических излишеств.

Мир изысканного минимализма - все удобное, красивое, комфортное, мало или ничего лишнего. Воспитание детей с годовалого возраста в школах четырех ступеней с возможностью всестороннего родительского контроля. При вступлении юношей во взрослую жизнь - обязательная инициация подвигами Геракла, в числе которых помимо созидательных и условно героических заданий, в том числе уход за больными. Бережно расходуется энергия, целесообразность того или иного энергоемкого проекта решается электронным голосованием по типу всепланетного референдума. Культ физического тела достигаемый регулярными упражнениями, плаванием, танцами.

Искусство и литература бесконфликтного Мира Кольца не то, чтобы впечатляют, но я с радостью пожертвовала бы даже книгами, если бы альтернативой была жизнь в мире без войн, неравенства и депрессии. Кстати, о последней, наряду с болезнью Альцгеймера ставшей бичом нашего времени. В реальности романа множества проблем удается избежать чередованием активности: лет пять посидел во властном кресле - пожалуй водить поезда или строить космостанцию. Ничто так не лечит от выгорания, как старый добрый физический труд. Разумеется сегодня, когда власть мощнейший афродизиак и самый сильный наркотик, думать о возможности подобного смешно и странно, но у нас прекрасное и разумное будущее, почему не помечтать?

Резюмируя: как роман не то, чтобы очень, но как философский трактат на тему "мы придем к победе коммунистического труда" - прекрасно и обнадеживающе. Невзирая.

Profile Image for Dmitry Erohin.
10 reviews
July 16, 2017
Ефремов делает свою работу качественно. Да, фантастика от этого становиться немного скучноватой, если хочешь разжевать как что-то устроенно, то придется не только оперировать многими терминами, но и залезать в глубокие дебри. И так как в данной книги он пишет об обществе, о будущем обществе, то очень много приходится сказать с точки зрения психологии.

И так как Ефремов верил в новый, коммунистический мир будущего, то пытался много раз слинковать СССР и мир будущего.

Очень мне радует история его перехода в писатели, не отказывая от научной основы мира в мир недосказанного, но интуитивного чувствуемого.

"Меня же привела в литературу совсем иная «внутренняя пружина». Я пришел сюда от науки – научных проблем, гипотез, которые волновали меня. Существует понятие «интуиция ученого». Вы – ученый. Вас волнует какая-то проблема, о которой вы постоянно думаете. Наконец, вы находите разгадку, объяснение тому, что вас занимало. Но ведь надо еще найти аргументы, факты, чтобы все это обосновать. И тогда вы идете от вершины к исходной точке – обратным путем. Но бывает и так, что для доказательства недостает фактов, и вы не можете четко обозначить весь путь, весь ход вашей мысли. В таком случае остается только отложить свою гипотезу «в долгий ящик» в надежде, что когда-нибудь будут найдены, наконец, недостающие факты.

Именно сознание в такие моменты своего бессилия как ученого и натолкнуло меня на мысль, что писатель-фантаст обладает здесь целым рядом преимуществ. Если фантаста озарила какая-то идея, он может написать рассказ или роман, представив самую дерзкую гипотезу как существующую реальность. Желание как-то обосновать и утвердить дорогую для меня мысль и явилось «внутренней пружиной», которая привела меня к литературному творчеству."
Profile Image for Kakha.
569 reviews
May 22, 2019
Читал, елси можно так выразиться, почти в конце детства. Книга понравилась тогда. В нем было много интересного и я заметил (точно помню) тогда, что эта повесть выгодно отличался от пропагандистских, слабых и в художественном аспекте и почти во всем остальном тоже, агитационных, и следовательно отвратительных книг абсолютно всех совестких авторов, которых я читал тогда. А читял я все, что попадется. Читал очень ного.
Потом, по прошествии десяти лет и далее я понял, что немало грешит этим и это произведение. Если я поставил бы ничтожную единицу всей остальной совесткой "фантастике", то эту книгу я бы все-таки оценил на троечку.
Profile Image for Tetiana Petrushkina.
114 reviews3 followers
August 26, 2018
Хороший пример жанра утопии и пример советской мечты. Но в современных реалиях описанный мир воспринимается слишком гротескно и нереалистично.
Слишком много технических деталей и описаний, которые остаются непонятными и выглядят как дань жанру научной фантастики.
Есть некоторая интрига, даже несколько, которые держат сюжет и дают ему превратиться в сплошное описание идеального мира.
В целом для меня книга стала отличным образцом мировоззрения человека советской эпохи.
Profile Image for Mikałaj Fiadytnik.
13 reviews1 follower
November 25, 2020
Социалистическая утопия. Устал читать о "великих" потомках человечества, которые занудно и скучно живут для общества и трудятся, трудятся и трудятся на благо человечества. Но написано атмосферно и красочно.
Profile Image for Alyona.
85 reviews
September 9, 2023
Никогда бы не подумала, что буду с таким увлечением, смакуя, читать фантастику. Но это случилось, с некоторого времени (или возраста) я, кажется, начала по другому воспринимать многие сюжеты, описания, картинки, иногда вижу в них то, чего раньше в упор не замечала. Эта книга потрясающая, про общество нового времени. Единственное, что не зашло, это про описание семьи и воспитание детей: никак не могу понять и принять отпускание детей на воспитание другому взрослому с года, ну хотя бы с трёх... Но это другая история)
Как часто тут делаю, выпишу себе на память самые запомнившиеся и затронувшие что-то внутри цитаты с некоторыми комментариями или без них).
Пример, как относится к трудностям-задачам жизни:
"...Но люди эпохи Кольца не боялись трудных умственных задач, а радовались им.
... Чем прекраснее и любимее моя планета, тем больше хочется послужить ей.
...
Посеешь поступок - пожнёшь привычку.
Посеешь привычку - пожнёшь характер.
Посеешь характер - пожнёшь судьбу.
...
Да, самая великая борьба человека - эта борьба с эгоизмом.

... Эгоизм - это не порождения каких-то сил зла, а естественный инстинкт первобытного человека...
Мечты о гибкости школы:
"...Школа всегда даёт ученикам самое новое, постоянно отбрасывая старое. Если новое поколение будет повторять устарелые понятия, то как мы обеспечим движение вперёд?

... Творцы своей свободы и интереса своей жизни "
... Основа культуры - это понимание меры во всём. ..
...Чем лучше будете вы, тем лучше и выше будет всё общество, ибо тут взаимная зависимость.
...Не обращайте внимания на спады после взлётов души, потому что это такие же закономерные повороты спирали движения, как и во всей остальной материи.

...Прибывшие с ним ассистенты повиновались ему с той же радостью послушания, с какой, вероятно, шли за великими полководцами древности из верные солдаты. Но авторитет учителя не подавлял их собственных мыслей и начинаний.

А вот самый сок, как по мне, современности:
"...С тех пор человечество избегали малейшего признака абсолютности во мнениях, желаниях и вкусах и стало более всего опасаться "быков".
" Бык" - это сильный и энергичный, но совершенно безжалостный к чужим страданиям и переживаниям человек, думающий только об удовлетворении своих потребностей. ..

...Теперь мы знаем, чт�� сильная деятельность разума требует могучего тела, полного жизненной энергии, но это же тело порождает сильные эмоции.
...
Разве не так же в прозрачной юной душе вдруг вырастают злобное упорство, самоуверенность кретина, эгоизм животного? Тогда, если человек не подчиняется авторитету общества, направленного к мудрости и добру, а руководится своим случайным честолюбием и личными страстями, мужество обращается в зверство, творчество - в жестокую хитрость, а преданность и самопожертвование становится оплотом тирании, жестокой эксплуатации и ��адругательства...
Profile Image for Dan Voronov.
16 reviews2 followers
March 15, 2024
Привлекла идея "Великое кольцо", упомянутая в другой книге. Запомнились сюжетные линии за пределами Земли, хотя были спорные высказывания автора о женских эмоциях и мышлении - явный сексим.

Стиль показался ранней работой с необходимостью доработки персонажей и сюжета, но на меня сработала атмосфера безбрежного космоса и единого научного человечества. Некоторые описания технологий устарели, но можно воспринимать это как литературную утопию, оценив использование терминологии.

Темы объединения человечества для освоения космоса важны. Сильные стороны - позитивная атмосфера единства и научного исследования дальних приделов, слабые - поверхностные персонажи и гендерные вопросы.

Роман для психологической разгрузки.
700 reviews15 followers
September 13, 2024
К сожалению эта книга устарела очень быстро.

Сейчас ее можно читать только в очень специальном настроении, с четким пониманием, зачем вы это делаете.

"Стремительные шаги", "волевое лицо" - нет ничего плохого в этих штампах, и в книгах, скажем Лема и прочих фантастов прошлого века мы увидим ровно тоже.

Но все же надо понимать, что это на так книга, которую можно просто взять и прочитать для удовольствия.
Profile Image for Małgi Żabsko.
11 reviews
February 12, 2025
я — любительница классической научной фантастики и это точно повлияло на мою оценку, но в целом книга мне очень понравилась. единственное, что мне в ней реально мешало, это подход к натуре. у ефремова её надо побеждать и менять для людей, что, как по моему, устаревший подход. мне несколько раз приходилось откладывать книгу, потому что мне становилось настолько грустно, что никогда не доживу этого ефремовского мира без войны и бедности
Profile Image for Alecsandr.
5 reviews
July 13, 2019
Добротная советская фантастика, но пожалуй со слишком сильным налетом коммунистического идеализма и ударного покорения всего и вся вокруг Человеком Нового Времени.
Profile Image for Miriam.
8 reviews
January 25, 2023
Чудовищный литературный слог. И совершенная нереалистичность во всем. Начиная с описания персонажей и заканчивая строением общества.

Нет. Просто нет.
Profile Image for Dmitrij.
133 reviews
May 30, 2023
Коммунистическое общество, катушки с фильмами, итд. Читал с улыбкой. Такое ощущение что читал не о будущем а о прошлом.
Profile Image for Асет Нурпеисов.
109 reviews10 followers
March 7, 2024
Слабая и разрозненная книга собранная из нескольких сюжетов без общей канвы под социалистически-коммунистическим соусом
Profile Image for Xumepa.
162 reviews
October 6, 2024
Интересная. Особенно устройство мира. Интересная зарисовка штрихами школы в будущем, смена деятельности, выбор наставника. Больше описано в Часе Быка , который я надеюсь дочитать позже.
Profile Image for Timofey.
36 reviews
July 5, 2025
Как артефакт коммунистической фантастики, прочитал с интересом. Сама книга показалась слабой. Язык не впечатлил. Понял, почему не смог дочитать в детстве.
Profile Image for Arseny Vladimirov.
37 reviews2 followers
January 16, 2017
Испытал сильное культурное потрясение, прочитав Ефремова. В середине XX века его взгляды на будущее и на идеальную систему общества выглядели логичными и вдохновляющими, а сейчас же представляют собой страшную (анти-) утопию, от которой охота чураться, креститься и прятаться. Вся эта иерархическая структура общества кажется наивной и глупой, искусственной. Сегодня ведь мы предполагаем, что структура общества подобна гибкой сетке, а никак не пирамиде с жесткой вертикалью власти.

Роман предлагает нам посмотреть на жизнь будущего, в котором страсть и эмоции отодвинуты на второй план. Спасибо, не надо мне такого счастья. Спасибо и Мвену Масу, севшему писать свою книжку о "необходимости эмоций и чувств в мире, подчиненном тоталитаризму разума", иначе я бы совсем расстроился в "самом известном романе основоположника современной российской фантастики".

Роман будет полезен, если вы вдруг захотите получше разобраться в идеалах людей советской послевоенной эпохи.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Profile Image for Atis Straujums.
10 reviews1 follower
October 22, 2021
"Buļļa stundu" bija grūti klausīties kādu pirmo trešdaļu, kamēr pieradu un atradu savu nostāju attiecībā uz komunisma nepārtrauktu pieminēšanu.

Jebkura iekārta, arī idealizētais komunisms, ievieš uzvedības likumus, tikai tie atšķiras ar to, vai to ievērošanu nosaka visas sabiedrības apzināta izvēle vai indivīda izdzīvošanas nepieciešamība. "Buļļa stundā" (vai arī tas bija jau "Andromēdas miglājā"?) autors piemin, ka nepieciešams kvalitatīvs lēciens, lai sasniegtu komunismu un to nevar izdarīt pakāpeniski. Vienīgi, nav skaidrs, kā nonākt pie tā, ka visa sabiedrība pēkšņi vienojas kļūt par komunistisku...

Īsāk sakot, rosināja pārdomas par sabiedrības likumu un uzskatu ietekmi uz individuāliem lēmumiem.
8 reviews
June 30, 2019
Simply communist propaganda. After I have read several of his books (well, started and abandoned) I have decided not to read this author any more as it really looks to me the person was completely brainwashed by communist's propaganda.

Коммунистическая пропаганда чистой воды. После нескольких попыток (эта книга, За пределами Ойкумены, На краю Ойкумены) я совершенно перестал читать этого автора. К сожалению, хороший автор, судя по таким его работам, был фанатичным коммунистом. Просте не приятно.
4 reviews
October 9, 2007
Ene nomiig anx 3-r anigid baixdaa unshij bilee. Xagas dutuu oilgolttoi uldej bsn sanagdana. Xojim ni unsix tusmaa iluu uxaarliig olj avch bilee. Gaixamshigtai nom shuu. Mongol xel ruu Avirmed gegeg orchuulagch yostoi super orchuulsan bdgiim. Jinxene uran zugnul! Yamar ch cag uyed ach xolbogdol ni ul buurax bulgoo. Zuvlultiin nertei erdemten, zoxiolch Ivan Efremoviin aldartai roman bgam. I'm recommending it for you guys.
Profile Image for Toma.
28 reviews4 followers
May 16, 2009
I found the very obvious propaganda of Soviet times unnerving. How "everything was splendid and everyone was honorable and good and there was not a cloud in the sky and yet there was a snake in the garden...". If written in an other time, might have been ok book.
Displaying 1 - 30 of 31 reviews

Can't find what you're looking for?

Get help and learn more about the design.