What do you think?
Rate this book


752 pages, Hardcover
First published May 7, 2009
“Адже вугілля, — пояснював Пітер Ґрімвіт доньці, — колись було живим лісом, лісом із папороттю заввишки з дерево, орляками завгрубшки з барило і лозами з лускою, як у змій. А потім той прадавній перегній пішов під землю і стиснувся. Інколи у вугіллі знаходять привид листка, якому мільйони років, обриси десятиметрової бабки чи слід монструозної ящірки. А найдивовижніше те, що їхня рослинна смерть — це не кінець, а тільки тимчасова перерва”.
Були спочатку в шанців номери,
Та люди — то поети, й називати
Все звикли від Адама. Тож англійці
Наклали на поля англійську мапу,
На жито знищене й брудні струмки.
Постали Піккаділлі й Ріджент Стріт,
Ще й Оксфорд Стріт, Бонд Стріт і Товер Брідж,
Місцини Кенту, Дувр, іще й криниці
З-під Танбріджу, а поза тим звучать
Боггартова діра та Дім пропащий.


“They looked back. They stared and glared backwards, in an intense, sometimes purposeful nostalgia for an imagined Golden Age. There were many things they wanted to go back to, to retrieve, to reinhabit.”
“Memory, too, can smooth nastiness and horrors into gilded patterns.”
“If she stopped spinning, the thing would sink.”