Master Flea

by E.T.A. Hoffmann

This is a reproduction of a book published before 1923. This book may have occasional imperfections such as missing or blurred pages, poor pictures, errant marks, etc. that were either part of the original artifact, or were introduced by the scanning process. We believe this work is culturally important, and despite the imperfections, have elected to bring it back into print as part of our continuing commitment to the preservation of printed works worldwide. We appreciate your understanding of the imperfections in the preservation process, and hope you enjoy this valuable book.

Genres: German Literature, Classics, Fiction, Fantasy, Romanticism, Short Stories, 19th Century

270 pages, Paperback

First published January 1, 1822

About the author

Ernst Theodor Wilhelm Hoffmann, better known by his pen name E. T. A. Hoffmann (Ernst Theodor Amadeus Hoffmann), was a German Romantic author of fantasy and horror, a jurist, composer, music critic, draftsman and caricaturist. His stories form the basis of Jacques Offenbach's famous opera The Tales of Hoffmann, in which Hoffman appears (heavily fictionalized) as the hero. He is also the author of the novella The Nutcracker and the Mouse King, on which the famous ballet The Nutcracker is based. The ballet Coppélia is based on two other stories that Hoffmann wrote, while Schumann's Kreisleriana is based on Hoffmann's character Johannes Kreisler.

Hoffmann's stories were very influential during the 19th century, and he is one of the major authors of the Romantic movement.

Reviews

[Vit Babenco · Rating 5 out of 5]

It’s the Christmas Eve… And Peregrine Tyss is waiting for his presents…

At length sounded the little silver bell – the chamber door was flung open, and in rushed Peregrine, amidst a whole fireflood of variegated Christmas lights. Quite petrified, he remained standing at the table, on which the finest gifts were arranged in the most handsome order, and only a loud “oh!” forced itself from his breast.

However Peregrine isn’t a little boy… He is a thirty-six-year-old bachelor… He is considered by some to be at times a little cracked… And he is mortally afraid of women… But the very same evening he meets a splendid stranger and is completely enchanted…

The whole appearance of the stranger, in spite of all her grace and loveliness, had yet something supernatural about it, which those who had not Peregrine’s awe of woman would yet have received with a cold shudder through every vein.

But when Peregrine can’t understand what it is she wants the stranger foresakes him…
And also there is some mysterious savant…

At this time there was a man in Frankfurt, who practised the strangest art possible. He was called the flea-tamer, from having succeeded – and certainly not without much trouble and exertion – in educating these little creatures, and teaching them to execute all sorts of pretty tricks.

Due to these incredible occurrences Peregrine finds himself amongst all kinds of fairytale creatures… The thistle Zeherit… The Leech-Prince… The evil genius Thetel… And unexpectedly he meets Master Flea who asks him for his patronage…

“Be all this, however, as it may, you have put yourself under my protection, dear Master, and nothing shall persuade me to deliver you up to your enemies; as to the seductive maiden, I will not see her again. This I promise solemnly, and would give my hand upon it, had you one to receive it and return the honourable pledge.”

He is being carried and whirled by the magical vortex… There are so many intrigues… So much controversy… Everything is so ambiguous… Peregrine feels dizzy…

“Let me shout, let me rejoice, for all must deceive me if a bright morning sun do not soon arise, which will clear up every mystery.”

True love may be found not in fairytale fantasies but only in reality.

[BJ Lillis · Rating 4 out of 5]

The first chapter of Master Flea, published in 1822, has all the trappings of a Dickens Christmas novella: a lonely single man with a shadowy past, a stormy Christmas eve, a dramatic act of charity, a supernaturally beautiful young woman who appears out of the blustering night. The second chapter of Master Flea is absolutely batshit insane. By the third chapter, we've learned the tragic tale of Princess Gamaheh of Famagusta, witnessed the workings of a number of magical microscopes and telescopes, and met the titular Master Flea, a diminutive creature of refined sensibilities. Here are many of Hoffmann's hallmarks: doppelgangers, doppelgangers for everyone! Fairytales-within-fairytales, mystical realms, lovely princesses, magical flowers, ageless wizards prone to pointless squabbling, and did I mention doppelgangers?

The story doesn't tie up all its loose ends, and the bows on a few others are rather neat. Dörtje isn't quite a character, even by Hoffmann's standards, and Rosie—assuming she isn't simply an aspect of Dörtje, which is possible—is even less of one. But the endings (there are a few, and contradictory of course) are oddly satisfying. There is sense in the madness, of a sort. And as for Master Flea himself, and his magic glass—they won't soon be forgotten.

[Sauerkirsche · Rating 3 out of 5]

Dass Hoffmann eine Vorliebe für skurrile Figuren hat wusste ich ja bereits, aber was er hier aus seinem Skurrilitätenkabinett ausgepackt hat, übertrifft doch alles was ich bisher von ihm gelesen habe.
Ganz nette Unterhaltung, ungewohnt humoristisch für Hoffmann, die Erzählung zieht sich aber zu lange und unnötig hin.

[Onur Y · Rating 5 out of 5]

Hoffmann’ın dilini çözdüm sanırım. Yoğun bir anlatımı var fakat bu asla okuyucuyu sıkmıyor, anlatılan hikaye akıcılığından hiçbir şey kaybetmiyor. Bu okuduğum ikinci Hoffmann eseri oldu ve gerçekten iki esere de hayran kaldım. Bence yazar, ‘literary genius’ diyebileceğimiz bir yazar.

[Luka · Rating 5 out of 5]

This was just fantastic. So fun, so whimsical, just overall a wonderful fairy tale.
All the plot twists just had me on the floor.
What I loved the most though, was the narration: a lot of interjected information, starting one thing than jumping to another; it just felt natural for a fairy tale. Perfection.


CW/TW:
Period-typical use of the n-word (once, I think)
Period-typical age difference for a couple (she is around 18, he is in his late 30s)

[William Dearth · Rating 4 out of 5]

I have always known that E.T.A Hoffmann was a brilliant writer and a talent of magnitude in many other areas. I will go one step further and say that in my opinion, there is no better writer of grown-up fairy tales than Hoffman that I know of. Oscar Wilde is close in his fairy tales but they are usually short and not as developed as Hoffmans.

I can't help but think that the great Sci-Fi writer Frank Herbert had to have read Hoffmann. You can call him a romantic author of fairy tales, fiction, horror or fantasy but few authors have the imagination to develop such well thought out tales as Master Flea.

Master Flea is also included in the excellent collection "The Golden Pot and other Tales".

[Joseph F. · Rating 4 out of 5]

Yet another whacky novella by the German master of the weird. A magical king of the fleas seeks refuge from a bewildered young man from the likes of a mad scientist/wizard who wants to enslave him so he can control all the fleas.
Add to this a humanoid leech, thistle, and a lovesick femme fatale princess, and you have a story where the land of magic intrudes into our rather dull world.

[Martin Knap · Rating 5 out of 5]

People may think that this is a naive fable, but Hoffmann is a master of articulates the unconscious. A truly visionary writer.

[Tretratti]

"Non credete una sillaba sola, signor oste, di tutte le ciance di quell'avanzo di galera, di quel disutilaccio scombinato. Oh sì, è un bel direttore del ballo colui che con le sue piote da elefante spiaccica le gambe delicate delle ballerine e con la sua piroetta tra le quinte fa schizzar via al direttore di scena un molare dalla mascella e dall'occhio il binocolo. E i suoi versi! Hanno i piedi goffi come li ha lui, barcollano come ubriachi da tutte le parti e affogano i pensieri in un brodo di parole."

[Christian Ginosyan · Rating 4 out of 5]

19-րդ դարի սկիզբ, ռոմանտիզմ․․․ Մարդկային տեսակը միշտ ցանկացել ա երազել, կտրվել իրականությունից, ապրել սեփական ուղեղի մեջ։ Իմ սովորության համաձայն՝ ես ամեն ինչ համեմատում եմ ժամանակակից կյանքի հետ ու ասեմ՝ ավելի ակտուալ գիրք չէի կարդացել։ Ստացվում ա՝ ռոմանտիզմ = երևակայություն = վիրտուալ կյանք։ Բայց վերջում բոլորն էլ հասկանում են, որ ճիշտն իրականում ռեա կյանքն ա) ու հուսամ էդպես էլ կմնա, ու մարդկությունը չի դառնա ֆուտուրիստական պատմությունների իր իսկ զոհը։

[Daniy ♠ · Rating 5 out of 5]

Such a whimsical tale, loved it

[Toni · Rating 5 out of 5]

I see in this and in Der Goldne Topf the clear inspiration of Dostoievski before his Siberian exile

[kübra terzi · Rating 4 out of 5]

Zeka ürünü.
Fantastik.
Benzersiz.
Mutlaka okunmalı.

[Beril Heral · Rating 5 out of 5]

Hoffmann kendi kitabını zaten bir cümlede özetlemiş :

"En inatçı insana bile laf anlatılır, ama bir aşığa asla!"

[Trounin · Rating 3 out of 5]

Сейчас кажется, что «Повелитель блох» является сказкой. Но в 1822 году это произведение более воспринималось обличительной литературой, выставляющей власть имущих в невыгодном им свете. Гофман грамотно пользовался доступным ему талантом, чтобы высказывать собственное мнение, пусть и путём создания художественных произведений. К сожалению, реалии тех дней последующим поколениям читателей неизвестны, поэтому с «Повелителем блох» отныне знакомятся преимущественно в детском возрасте. Но если проявить усидчивость и отнестись к тексту с умом, то многое представится иначе.

(c) Trounin

[d · Rating 2 out of 5]

A very strange book, almost useless, except for the articulate, beautiful, and precise expression in his writing.

[Oreon · Rating 4 out of 5]

Цікаві казки писав маестро Гофман, їх і до кінця дитячими не назвеш і вся ця феєрія чарів у поняття дорослої аудиторії теж не вміститься. Картини, які він зображує словами, часто складно собі уявити, наприклад битва на оптичних приладах; чайник, який у той же час чаклунка; студенти, які розмовляють, перебуваючи ув'язненими в банках на столі і не знають про це; пихатий Цахес, що привласнює собі чужі досягнення, та й той же бій лялькового та мишачого війська. Багато таких картин і в Володарі бліх — настільки буйна фантазія у автора. У цьому плані мені дуже сподобалися ілюстрації Нікі Гольц, наскільки у неї виходило ловити ті моменти, які й уявити важко 🙂.

Сюжет Володаря бліх радує неймовірними перипетіями, коли звичайні люди раптом виявляються прибульцями з незапам'ятних часів у нових тілах (або як?): Принцами п'явок, Чортополохами, прекрасними принцесами, древніми мудрецями, геніями чи навіть самим царем Секакісом. Колишні пристрасті починають розгорятися по новому. Незрівнянна за красою голландка Дертьє Ельвердінк раптом виявляється чарівною принцесою Гамахеєю, а то й називає себе малюткою Аліною. Головний герой Перегрінус Тис, сам по собі найцікавіший персонаж, який продовжує жити дитинством і цурається галасливого життя, несподівано стає залученим до самої гущі всієї цієї круговерті. Він, який цурався заговорити з будь-якою дівчиною або просто подивитися на неї, раптом опиняється в різдвяну ніч на темних мерзлих вуличках нічного міста з чарівною дівчиною на руках, що обіймає його за шию своїми ніжними неземними ручками і обсипає його поцілунками, і цю свою дорогоцінну ношу наш Тис тягне, звичайно, до себе додому, піднімаючи хвилю пересудів, і навіть отримує звинувачення у викраденні та потрапляє до в'язниці.

Але видно така магія цієї ночі, що незважаючи на всі перипетії сюжету, нашому герою таки доведеться розрубати цей гордієв вузол і знайти нарешті своє справжнє кохання, попутно повернувшись у світ, до людей. А на сторінках цієї повісті можна зустріти, крім всього іншого, такі описи зародження романтичних піднесених почуттів, або картини мистецтва спокуси, які мені не доводилося зустрічати в інших казках. Ось, наприклад, лиш невеликі уривки:

«Та раптом, бог його знає як, уста незнайомки опинилися так близько біля його уст, що не встиг він ще й подумати про поцілунок, як уже поцілував її; можна собі уявити, що він після цього знов і вже остаточно втратив дар слова... І все ж таки серед того жаху, коли він підводив очі і назустріч йому з-під довгих шовкових вій зорів переможний погляд найчудовіших у світі чорних очей, коли він відчував солодкий подих прекрасної істоти, електричну теплоту її тіла,- все ж таки в ньому блаженно-болісним тремтінням озвалося невимовне бажання, якого він досі не знав... І тоді Перегрінус, не довго думаючи, підхопив на руки легеньку, мов пір'їна, даму і обережно закутав її у своє широке пальто. Та не пройшов він і десяти кроків із своєю солодкою ношею, як його все дужче й дужче почали заливати бурхливі хвилі палкого бажання. Він біг вулицями, немов причинний, і вкривав гарячими поцілунками шию і груди чудесної істоти, що міцно горнулася до нього.»

Або ось ще «казкова» картина: «Принцеса лежала на канапі, спершись на руку своєю ангельською голівкою, і чорні кучері розтікалися крізь лілейно-білі пальчики. Було на що подивитися! Одягнена вона була в саму сріблясту тафту, а крізь неї просвічували гарненькі груди й повні ручки. На ногах у неї були золоті черевички. Один спав, і я побачила, що дама без панчіх; висунувши голу ніжку з-під сукні, вона перебирала пальчиками так мило, що очей не можна було відвести.»

Але сенс, глибина даного твору набагато ширша різдвяних чудес чи описів метаморфоз героя під дією незвіданого кохання. Тут знайшлося місце відмінному гумору чи сатирі, коли Радник Кнаррпанті намагається юридично обґрунтувати арешт пана Тиса, філософським роздумам на тему дружби, зречення коханої заради старого друга чи заради того, щоб стримати раніше дане слово; роздуми про нюанси можливості бачити справжні, таємні думки оточуючих людей і багато чому ще. Це чудова, чарівна, багатопланова, не схожа на інших казка, і не потрібно все зводити до загального божевілля звичайних бургерів, адже той же майстер-блоха діє і в теперішньому часі, і Левінгук за його допомогою давав свої блошині вистави до прояву інших перетворень...

[Kelby Alloway · Rating 2 out of 5]

Tries its best to be an anticolonial allegory, but because it was written by a european in the 1820s, it has all of the wonderful Noble Savage and White Savior imagery you'd expect. It was kinda like reading Avatar.
From a feminist lens, the only two female characters are a servant to the Good Guy or a woman whose entire role in the book is the be an object of attraction.
Also, theres a made-up, vaguely Indian fable that Hoffmann put pretty unnecessarily into the book. Really just gave 4 of the characters another name to go by (interchangeably! it wasnt even a big plot twist), which did little to help my general sense of confusion and displeasure while reading it.
My professor (this was in a fantasy/sci fi class) raised a cool point about this being a kind of proto-AI book on account of Dörtje/Aline/Gamaheh being recreated through technological means. Pretty cool in that sense.

[ottoemezza · Rating 4 out of 5]

la straordinaria storia dell'ingenuo, fanciullesco pellegrino tyss e del non meno straordinario regalo che egli, rimasto ormai da tempo orfano di entrambi i genitori e con la sola compagnia della governante alina, riceve inaspettatamente nel giorno di natale. il microscopico quanto saggio mastro pulce, dopo essersi celato sotto il bavero del giovanotto, diventerà la sua fedele guida, gli insegnerà a non fermarsi mai alle apparenze ma a saper guardare invece dentro l'animo degli uomini e così, tra mille fiabesche e incredibili avventure, lo farà "crescere" e diventare un vero uomo adulto. dalla scintillante e inesauribile fantasia di e. th. a. hoffmann. un capolavoro assoluto da non perdere. per quelli che amano la letteratura romantica tedesca, ma non solo per loro.

[Marco Innamorati · Rating 4 out of 5]

Romanzo-fiaba ispirato, anche se con qualche calligrafismo. Hoffmann non ha paura dell’assurdo e dell’inconseguente: questo produce effetti spesso spettacolari, se ci si abbandona con fiducia a descrizioni che abbandonano la logica ma inducono al sorriso divertito. Mastro Pulce, sovrano del popolo delle pulci, è più un deus ex machina che il protagonista vero e proprio: risulta però il personaggio più razionale in un mondo sospeso tra il quotidiano e le mille-e-una-notte.

[Isabel · Rating 2 out of 5]

My edition points out that Hoffmann never published an authorized version of this and that what we have is pieced together from drafts etc. It shows. There are some great individual scenes (I particularly liked the various magicians messing with fantastical optical machines), but it's really hard to get into as a work and feels like a mess.

[Gülşah · Rating 5 out of 5]

İşte 2020'nin en son, önüme kendiliğinden çıkan güzel kitabı^_^ hoş bir avuntu bırakan güzel bir masal ile yılı bitirmek ise şahane🤍

[Neilatkalleroo · Rating 2 out of 5]

Did not finish. I gave up a third of the way through. A little interesting, but not enough to keep going.

[Audiobook Heaven · Rating 5 out of 5]

Great book, I listened to the audiobook version on YouTube. I will leave the link below so that everyone can enjoy it! https://www.youtube.com/watch?v=sq4R7...

[Samantha Blake · Rating 3 out of 5]

had me dozing...

[Dimitrii Ivanov · Rating 5 out of 5]

Карманное издание последнего большого текста Гофмана, без указания имени переводчика (М. Петровский был в 1937 г. расстрелян). Автор касается сциентизма, смерти, политической полиции и много чего ещё, высмеивая окружающие человека обманы, но как все эти вещи остались в нашей жизни, так и бурная фантазия Гофмана не устарела.

[Frank · Rating 2 out of 5]

Etwas fadenscheiniges, faux-naives Märchen; wohl möglich ein Kommentar wie bei Swift, obwohl der soziale Sinn nun mal verlorengegangen ist.

[Kenneth Smith II · Rating 4 out of 5]

A strange and wonderful tale.

[Tasha · Rating 2 out of 5]

Too much.