Невідомо, чи авторка цієї книжки насправді стала святою, однак чудес і мученицьких смертей (дві необхідні умови канонізації) у її текстах предостатньо. Герої пересуваються багатоповерхівками на каное, їхні серця розбиваються, як кокосові горіхи, а від падіння з вікна рятує борода Бога… У книжці бажаючі можуть розпізнати український, скандинавський та арабський фольклор, англійський детектив, високі та низькі жанри барокової драматургії, аналіз колективного підсвідомого чи навіть постмодернізм.
Tania Maliarchuk began with several volumes of short stories and novellas: Adolfo's Endspiel, or A Rose for Liza (2004), From Top to Bottom: A Book of Fears (2006), How I Became a Saint (2006), To Speak (2007), and Zviroslov (2009). Her first novel, Biography of an Accidental Miracle, was published in 2012.
Maliarchuk has been writing in German since 2014. In 2018 she won the Ingeborg Bachmann Award for Frösche im Meer (Frogs in the Sea), an unpublished text she read at the Festival of German-Language Literature.
Her Ukrainian work has been translated into German since 2009 (Neunprozentiger Haushaltsessing, Biografie eines zufälligen Wunders, both by Residenz Verlag). Some has also been translated into English.[2][3] The short story "Me and My Sacred Cow" was published in Best European Fiction 2013, edited by Aleksandar Hemon.[4]
Інколи мені здавалося, що вона наш Бекет і Кафка разом, інколи - що її письмо і теми застарілі, а тексти зовсім божевільні. Межевий такий постмодернізм вкупі з магічним реалізмом, що мені особисто не дуже подобається, але я поблажлива в даному випадку.
І з задоволенням почитала б свіжу Малярчук, цікаво що там далі.
Це третя книга Малярчук, яку я прочитав. І якщо від попередніх двох я був в захваті, то ця зовсім не отримувала в мені жодного відклику. Схоже, що мій культурний рівень ще не доріс до рівня абсурду цього тексту.