Основною темою цієї нашої розвідки є націократія, себ-то концепція державно-політичного й соціяльно-економічного устрою, що її заступай сучасний організований український націоналізм. Для кращого вияснення ідеологічно-програмових засад націократії та її відмінностей від інших політичних концепцій уважали ми за вказане спинитися також над коротким переглядом питань демократії, соціалізму, комунізму, фашиз-му й диктатури, що попереджають у цьому збірникові основ-ну тему про націократію. Працю свою рекомендуємо насамперед увазі провідних націоналістичних кадрів. Обмежений розмір цієї книжки приневолив нас надати розвідці схематичний характер проте сподіємося, що й у такій обробітці вона дає відповідь на ряд актуальних для українського націоналізму питань. Націократія - альтернативна суспільно-політична доктрина і концепція державного режиму, за якого управління здійснюється через представницькі органи державної влади, організовані на основі солідарної праці всіх соціально-корисних верств нації як найбільш оптимальної форми людського соціуму. Основні принципи націократії були розроблені членом Проводу і ідеологом ОУН полковником Миколою Сціборським і викладені ним у однойменному творі, який вийшов друком у 1935 р. в Парижі. Сціборський окреслив також попередні етапи, які мають передувати встановленню націократії (національна революція та національна диктатура). Подальшого розвитку теорія націократії набула у роботах ідеологічних референтур Всеукраїнського політичного об'єднання Державна самостійність України, Соціал-Національної партії України, громадської організації Патріот України та Соціал-Національної Асамблеї.
Не у всьому вважаю за можливе погодитись, зокрема там, де Сціборський трактує імперіалізм — точніше, необхідну експансію — як природну умову виживання націй. Також не поділяю його прихильності до корпоративної системи. Втім, слід зважати на тогочасні обставини: у 1936 році, в епоху диктатур Муссоліні, Гітлера, Сталіна(?) — з приводу експансії комуністичного режиму, та Антоніу Салазара(його я погляди я поділяю, до речі, але не корпоративну систему), подібні ідеї вважалися загальноприйнятими. Загалом праця заслуговує на високу оцінку: кожен, хто прагне глибше осягнути суть націоналізму, мусить бути з ним обізнаний. Особливо варта уваги переконлива критика демократії, соціалізму, комунізму, а також влучні зауваження щодо вад фашизму. Націократію у чистому вигляді не підтримую, як і Донцов, не поділяю погляди з політичною формою правління щодо обрання вождя через синдикати. Більше схиляюсь з приводу політичних погляд до аристократичної республіки