Золотая цепь

by Alexander Grin

Sandy Pruel – a sixteen-year old ship boy serving on a third-grade cargo vessel, is approached by two strangers with an unusual offer. What begins as a daring prank develops into a dazzling kaleidoscope of adventure, intrigue, unimaginable riches and romance.

471 pages, Hardcover

First published January 1, 1925

About the author

Alexander Grin or Green is the pen name of Aleksandr Stepanovich Grinevskiĭ (Russian: Александр Степанович Грин (настоящее имя — Алексaндр Степaнович Гринeвский)), August 23, 1880 – July 8, 1932) , a Russian writer, notable for his romantic novels and short stories, mostly set in an unnamed fantasy land with a European or Latin American flavor. He was a sailor, gold miner and construction worker, but generally lived a life of a vagabond.

Reviews

[Vassa · Rating 4 out of 5]

советское ya fantasy би лайк

Честно признаюсь, что книга мне не больно-то и понравилась, но язык, ах, этот язык! Читаешь Грина и думаешь: "Ничего особенного, даже немного наивно," – а оторваться не можешь! Есть в нём некоторая искренность, от которой щемит сердце, и почему-то хочется читать и читать, погружаться в этот мир. Я бы даже рискнула сравнить его произведения со Звёздной пылью Нила Геймана. Там выдуманный мир, а всё же не чувствуешь себя оторванным от реальности – так и у Грина.

Впрочем, здесь меня опять ждал мой любимый "счастливый случай" – неужели я такой пессимист, раз меня так раздражает благоприятное стечение обстоятельств? Но потом Александр Грин сумел завоевать мою благосклонность, и под конец произведения я была настолько очарована, что решила всё же оценить его выше, чем оставившие меня равнодушные "Алые паруса".

Может, я ещё вернусь к Грину, к его вере в волшебство. Под конец он смог немного отогреть моё очерствевшее сердце. Или это всё праздники?

Если вам не хватает в жизни немного волнующих, но заведомо безопасных приключений – обращайтесь к Грину, у него таких предостаточно.

[Oreon · Rating 3 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/4564
Роман мені здався дещо зім'ятим чи то жмаканим... уривки фраз..., обірвані лінії... (як з викраденим човном), незрозумілі, рвані діалоги... Навіть складається враження, що це огріхи перекладача, ось тільки перекладу то немає 🙂. Розповідь через це нагадує сон, тоді все стає на свої місця, дійсність переплітається з вигадкою в найхимерніших формах, чимось подібну до Аліси в країні чудес (я її, до речі, теж не надто оцінив 🙂).

Це що стосується реалізації, але й сама ідея теж дещо надумана і притягнута, так уві сні з героєм трапляються всілякі різні речі, але в реальності... Сьогодні ти обірванець на якійсь шлюпці, завтра тебе беруть в довірене коло свого світського суспільства, довіряють сердечні таємниці і обіцяють зробити капітаном... Не буває такого 🙂. Та й сердечні справи винуватця торжества теж мені здалися непереконливими, або, краще, нерозкритими: можливо я б зрозумів чому все складається саме так, але, крім кількох натяків і недомовок, мене в них не посвятили. Кінцівка, з одного боку, дещо підтягує весь твір, виглядає дещо сумно і романтично, а з іншого боку — все те ж настирливе питання: Ну чому все саме так, а не інакше? Що цьому послужило причиною? Так до кінця і не ясно.

Не знаю, можливо це романтика підлітка, коли хочеться таємниць і загадок (тут дійсно вся атмосфера цим просякнута), а я вже (на жаль 😕) не в тому віці, але мені більше до душі романтика, скажімо, «Пурпурових вітрил». До речі, фільм за цим твором я дивився ближче до підліткового віку, але і він мене теж, що називається, не зачепив.

[Trounin · Rating 3 out of 5]

Мог ли Грин найти почитателя своего таланта в молодом советском государстве? Другие авторы создавали произведения в фантастическом жанре, делая то с успехом или без. А как быть именно с Грином? Фантастику он не писал, скорее отражая на страницах бытность миров, должных считаться за ожившие сновидения. Вот и теперь, беря за пример один из лучших образцов детской приключенческой литературы — «Остров сокровищ», Александр приступал к описанию удивительных событий, где главная роль отводилась юноше. Этот юноша отправится на остров, там вступит в пределы богатого замка, должный разрешить для себя ряд вопросов, при этом участвуя в жизни тамошних обитателей. Одно портило повествование — изложение истории самим Грином. Из-за этого читатель не в силах следить за сюжетом, сколько бы он не пытался это делать. Да и не было сюжета как такового, о чём Александр предупреждал с первых строк, уведомляя читателя, насколько «Золотая цепь» лишена цельности, более являющаяся раздробленным повествованием, до чего людям умным дела быть не должно.

(c) Trounin