What do you think?
Rate this book
Міфи Давньої Греції
Давньогрецькі міфи – це справжня скарбниця європейської культури. Саме з грецької міфології до нас прийшло безліч крилатих виразів: «сизифів труд», «танталові муки», «прокрустове ложе», «авгієві стайні», «скриня Пандори» тощо. Саме на античному міфі виховане не одне покоління українських класиків – від Івана Котляревського до Лесі Українки та Миколи Зерова. До пропонованої читачеві книжки увійшли також легенди про Енея, які дають початок давньоримському епосу й розповідають про заснування Рима.Для дітей середнього і старшого шкільного віку, а також для всіх, охочих долучитися до колиски сучасної культури.
279 pages
Published January 1, 2000
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
September 8, 2025
Наталя Тисовська
"Міфи давньої Греції"
"У центрі Києва на вулиці Банковій, 10 розташований чудернацький будинок — споруда у формі куба, з колонами, оздоблена скульптурами дивовижних морських чудовиськ, медуз, дельфінів тощо. Це — колишня садиба знаного київського архітектора Владислава Владиславовича Городецького, збудована ним на самому початку двадцятого сторіччя, й імітує вона палац володаря морів Посейдона. Сьогодні вона відома під назвою «Будинок із химерами». Хто ж такий Посейдон, хто такі химери, оті диковинні створіння — потвори з головою та шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона? А прийшли вони до нас із Давньої Греції.
Так само, як і давні українці, елліни вірили, що всесвітом править велика родина богів. Мешкали грецькі боги на горі Олімп. Головою над усіма богами вважався Зевс — громовержець — яку давніх українців бог Перун. Землею у греків опікувалася богиня Ґея, небом — Уран, а водою — Посейдон. Бог Геліос — Сонце щоранку виїздив на небо в золотій колісниці… Боги ставали заступниками людей у найрізноманітніших життєвих ситуаціях — наприклад, бог сну Морфей насилав людям уночі сновидіння; богиня Ірида після дощу засвічувала в небі веселку; бог Діоніс допомагав виноградарям вирощувати багаті врожаї; бог Арес водив еллінів на війну тощо. Окрім богів, усесвіт населяли ще й інші дивовижні істоти — німфи, велети, кентаври, горгони, циклопи тощо, а серед них — і химери.
Але не тільки землю населяли боги, духи та чудовиська. Елліни зводили очі до неба й бачили міріади зірок, незбагненним чином об’єднані у сузір’я. І вони вірили: коли на землі западає темрява, десь далеко в небі мисливець Оріон виходить на полювання зі своїм вірним собакою Сиріусом, він переслідує сімох вродливих сестер Плеяд, а ті щосили утікають від ловця; богатир Персей рубає облямовану гадюччям голову страшної горгони Медузи, потім рятує красуню Андромеду від морського чудовиська, а за ними спостерігає мати Андромеди — Кассіопея; ніч у ніч герой Геркулес (по — грецькому — Геракл) здійснює свої неймовірні звитяги."
Отак мальовничо починається книга української письменниці Наталі Тисовської присвячена грецькій міфології. Мені, як людині, що прочитала сотні книг з даної тематики, було дуже цікаво побачити й український переказ безсмертних міфів.
Те що одразу кидається в очі - пом'якшення сюжету. Книга вочевидячки писана для школярів, тому вже одна з ключових сцен Теогонії розкрита неповністю. Тисовська опосує, що Хронос (окремо про таку передачу імені Кроноса напишу нижче) понівечив свого батька Урана і скинув його. Описується навіть що з крапель крові Урана постали еринії, але авторка замовчує факт самого нівечення - відтинання члена. Дивною також виглядає передача імені Кроноса, як Хронос - останнє це значно пізніша римська варіація. Порушено порядок старшинства олімпійців першою згадується Гестія, хоча найстаршою була Гера. Амалтея годує Зевса відразу з рогу, хоча відомо, що він ссав її молоко, а ріг випадково відломив захопившись процесом.
Далі читаємо: "наближався час великої битви між Зевсом і його дивом урятованими сестрами та братами, з одного боку, — і Кроносом — Часом та його синами титанами, які не хотіли коритися владі нових олімпійських богів, з іншого."
Очевидно, що титани не були синами Кроноса, а братами, отож маємо ще одну досить таки грубу і нелогічну помилку, бо виходить, що одних синів Кронос поїв, а інших ні. Ще одна цензура - Афродіта народжується не з відтятого члена Урана, а просто з крові. Арес названий чоловіком Афродіти, хоча її законним чоловіком є Гефест, Арес тільки коханець.
Дуже дивна послідовність з якою розказані міфи, але з іншого боку, це додає своєрідного ефекту непередбачуваності.
З цікавого - дізнався про пригоду Геракла з пігмеями. В розділі про Геракла здивувала транслітерація імені Деяніри, вона тут чогось Деянейра, а тим часом Піритой - Пейритой! Не згадується супутник Геракла Іолай, але згадується (раптово) бійка між Гераклом та Аполлоном (sic!) за триніг оракула в Дельфах, який Геракл хотів поламати.
Ще одна дивовижність: на зворотньому шляху з Криту до Атен, Тесей засинає на острові Наксос повен хвилювань через те, що везе додому дружину-чужинку Аріадну. Уві сні йому з'являється Діоніс і наказує покинути її на острові, адже вона долею суджена йому за дружину. Вперше зустрічаю таку інтерпретацію цього ганебного вчинку!
Зі смішного - маленька гарненька пікмі Афродіта з маленькими пещеними ручками:
"Гера й Атена прийшли до палацу, який змайстрував кульгавий бог — коваль Гефест для своєї чарівної дружини. Афродита була вдома сама й перед люстром зачісувала золоті кучері. Афродита звелася назустріч із трону й радо привітала гостей. «Ти маєш допомогти нам», — звернулася до неї Гера. «Я? — здивувалася Афродита. — Що ж я можу зробити своїми кволими руками?» І богиня простягнула тендітні, пещені долоні."
Досить докладно переказано сюжети "Іліади" та "Одіссеї", трохи скорочено подано "Енеїду" та зовсім коротко - історю заснування Рима.
Вкінці - оригінальне завершення з описом чотирьох віків людства.
В підсумку, маємо досить незлецьку книгу для дітей та юнацтва, а якщо виправити помилки, то й взагалі пристойна річ вийде.
P.S. Слухав аудіокнигу в чудовому виконанні Сергія Москаленка на ютубі чого і вам раджу.
"Міфи давньої Греції"
"У центрі Києва на вулиці Банковій, 10 розташований чудернацький будинок — споруда у формі куба, з колонами, оздоблена скульптурами дивовижних морських чудовиськ, медуз, дельфінів тощо. Це — колишня садиба знаного київського архітектора Владислава Владиславовича Городецького, збудована ним на самому початку двадцятого сторіччя, й імітує вона палац володаря морів Посейдона. Сьогодні вона відома під назвою «Будинок із химерами». Хто ж такий Посейдон, хто такі химери, оті диковинні створіння — потвори з головою та шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона? А прийшли вони до нас із Давньої Греції.
Так само, як і давні українці, елліни вірили, що всесвітом править велика родина богів. Мешкали грецькі боги на горі Олімп. Головою над усіма богами вважався Зевс — громовержець — яку давніх українців бог Перун. Землею у греків опікувалася богиня Ґея, небом — Уран, а водою — Посейдон. Бог Геліос — Сонце щоранку виїздив на небо в золотій колісниці… Боги ставали заступниками людей у найрізноманітніших життєвих ситуаціях — наприклад, бог сну Морфей насилав людям уночі сновидіння; богиня Ірида після дощу засвічувала в небі веселку; бог Діоніс допомагав виноградарям вирощувати багаті врожаї; бог Арес водив еллінів на війну тощо. Окрім богів, усесвіт населяли ще й інші дивовижні істоти — німфи, велети, кентаври, горгони, циклопи тощо, а серед них — і химери.
Але не тільки землю населяли боги, духи та чудовиська. Елліни зводили очі до неба й бачили міріади зірок, незбагненним чином об’єднані у сузір’я. І вони вірили: коли на землі западає темрява, десь далеко в небі мисливець Оріон виходить на полювання зі своїм вірним собакою Сиріусом, він переслідує сімох вродливих сестер Плеяд, а ті щосили утікають від ловця; богатир Персей рубає облямовану гадюччям голову страшної горгони Медузи, потім рятує красуню Андромеду від морського чудовиська, а за ними спостерігає мати Андромеди — Кассіопея; ніч у ніч герой Геркулес (по — грецькому — Геракл) здійснює свої неймовірні звитяги."
Отак мальовничо починається книга української письменниці Наталі Тисовської присвячена грецькій міфології. Мені, як людині, що прочитала сотні книг з даної тематики, було дуже цікаво побачити й український переказ безсмертних міфів.
Те що одразу кидається в очі - пом'якшення сюжету. Книга вочевидячки писана для школярів, тому вже одна з ключових сцен Теогонії розкрита неповністю. Тисовська опосує, що Хронос (окремо про таку передачу імені Кроноса напишу нижче) понівечив свого батька Урана і скинув його. Описується навіть що з крапель крові Урана постали еринії, але авторка замовчує факт самого нівечення - відтинання члена. Дивною також виглядає передача імені Кроноса, як Хронос - останнє це значно пізніша римська варіація. Порушено порядок старшинства олімпійців першою згадується Гестія, хоча найстаршою була Гера. Амалтея годує Зевса відразу з рогу, хоча відомо, що він ссав її молоко, а ріг випадково відломив захопившись процесом.
Далі читаємо: "наближався час великої битви між Зевсом і його дивом урятованими сестрами та братами, з одного боку, — і Кроносом — Часом та його синами титанами, які не хотіли коритися владі нових олімпійських богів, з іншого."
Очевидно, що титани не були синами Кроноса, а братами, отож маємо ще одну досить таки грубу і нелогічну помилку, бо виходить, що одних синів Кронос поїв, а інших ні. Ще одна цензура - Афродіта народжується не з відтятого члена Урана, а просто з крові. Арес названий чоловіком Афродіти, хоча її законним чоловіком є Гефест, Арес тільки коханець.
Дуже дивна послідовність з якою розказані міфи, але з іншого боку, це додає своєрідного ефекту непередбачуваності.
З цікавого - дізнався про пригоду Геракла з пігмеями. В розділі про Геракла здивувала транслітерація імені Деяніри, вона тут чогось Деянейра, а тим часом Піритой - Пейритой! Не згадується супутник Геракла Іолай, але згадується (раптово) бійка між Гераклом та Аполлоном (sic!) за триніг оракула в Дельфах, який Геракл хотів поламати.
Ще одна дивовижність: на зворотньому шляху з Криту до Атен, Тесей засинає на острові Наксос повен хвилювань через те, що везе додому дружину-чужинку Аріадну. Уві сні йому з'являється Діоніс і наказує покинути її на острові, адже вона долею суджена йому за дружину. Вперше зустрічаю таку інтерпретацію цього ганебного вчинку!
Зі смішного - маленька гарненька пікмі Афродіта з маленькими пещеними ручками:
"Гера й Атена прийшли до палацу, який змайстрував кульгавий бог — коваль Гефест для своєї чарівної дружини. Афродита була вдома сама й перед люстром зачісувала золоті кучері. Афродита звелася назустріч із трону й радо привітала гостей. «Ти маєш допомогти нам», — звернулася до неї Гера. «Я? — здивувалася Афродита. — Що ж я можу зробити своїми кволими руками?» І богиня простягнула тендітні, пещені долоні."
Досить докладно переказано сюжети "Іліади" та "Одіссеї", трохи скорочено подано "Енеїду" та зовсім коротко - історю заснування Рима.
Вкінці - оригінальне завершення з описом чотирьох віків людства.
В підсумку, маємо досить незлецьку книгу для дітей та юнацтва, а якщо виправити помилки, то й взагалі пристойна річ вийде.
P.S. Слухав аудіокнигу в чудовому виконанні Сергія Москаленка на ютубі чого і вам раджу.
August 28, 2024
і шо нам робить із усім цим гомоеротичним підтекстом? 🤔🧐
October 8, 2025
Чудове сучасне викладення грецьких (і навіть трошки римських) міфів, а також переказ "Іліади", "Одіссеї" та "Енеїди" для дітей та інших школярів. Мені це видання було дуже помічним на шляху згадування й наново-пізнавання античної літератури.
September 12, 2024
Улюблена дитяча книга чоловіка. Перечитували разом і сміялися кожного разу, коли "Зевс знову закохався"))))
Displaying 1 - 4 of 4 reviews