Хто не бував у Львові, хто не бачив, не відчував, не куштував, не милувався принадами цього дивовижного міста, тому, можливо, пощастить хоч дещо збагнути, перечитавши захоплюючі розділи цієї книжки. Зовсім інша справа з львів’янами. Котрі в душах своїх і у кожному серці поколіннями плекають щось таке особливо львівське, якийсь фантазійний дух, якусь своєрідну ментальність, щось невисказане і невловиме, таке, що об’єднує це місто і його мешканців в унікальне поняття «львівство». Одній з найвизначніших характеринок Львова і присвячує свою книгу Юрко Винничук. Ви мандруватимете з ним по століттях, зазираючи в каварні, ресторації, цукерні, розкошуючи на балах, відвідуючи касина, знайомлячись з готельовим укладом та занурюючись у пікантну круговерть околичних шинків та корчм. Важко сказати, чи багато на світі міст могли б похизуватися такою барвисто – строкатою кнайповою історією.
Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
Змогла трохи відчути дух відвідувачів кнайп та вайб львівських кнайп того часу. Але найбільше мене вразило усвідомлення, скільки інтелігентних, талановитих людей було репресовано чи вивезено радянською владою на початку Другої світової…це були власники кнайп, готелів, кондитери, пекарі та інші власники різних бізнесів. Львів переживав справді розквіт — до приходу більшовиків…
відгук на оновлену версію книги 2024 року, 352 сторінки виглядає, що після 2000 року текст не оновлювали, просто перевидали в дуже гарному оформленні, естетично книга неймовірна.
єдине, що би вартувало зробити - це замість художніх ілюстрацій додати карту. Шкода, що редактори не попрацювали над тим, щоб дописати сучасні назви вулиць. Доводилось паралельно з читанням відкрити сайт міської історії і там шукати кожну вуличку на старих картах. Це незручно, бо часто читаєш без розуміння, де саме відбуваються описані події
Книга гарна тим, що є дослідженням кавової культури Львова, яка часто була вищою або просто на рівні інших європейських міст чи столиць. Зібрана газетна хроніка відкриває огляд на міські традиції, історичні постаті та різні ситуації, які автор вважав достатньо кумедними, щоб додати їх на сторінки книги. Попри чар каварень, моїм улюбленим розділом став Де ві Львові шо ся їло: ну дуже атмосферні описи кухні, звичаїв, страв і крамничок колоніальних товарів